Ухвала суду № 66082850, 19.04.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ільяшевич О.В.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року справа №243/9437/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Сіваченка І.В.

суддів: Міронової Г.М., Чебанова О.О.,

секретар судового засідання Куленко О.Д.,

за участі представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Гербіної О.В.,

представників третіх осіб Мельникової Н.А., Мартинової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 17 березня 2017 року у справі № 243/9437/16-а за позовом ОСОБА_6 до Слов'янської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Житлово-будівельний кооператив №20 "Горизонт", Комунальний заклад "Центр дитячої та юнацької творчості м. Слов'янська" про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2016 року ОСОБА_6 звернулася до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Слов'янської міської ради (далі - Рада), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Житлово-будівельний кооператив №20 «Горизонт» (далі - ЖБК №20 «Горизонт»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Комунальний заклад «Центр дитячої та юнацької творчості м. Слов'янська» (далі - КЗ «Центр дитячої та юнацької творчості м. Слов'янська»), про визнання протиправним та скасування рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що вона є членом ЖБК № 20 «Горизонт» та власником квартири АДРЕСА_1. Зазначає, що на пленарному засіданні сесії Ради 14 вересня 2016 року прийнято рішення № 15Х-V-7 «Про прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Слов'янська нежитлового вбудованого приміщення». Відповідно до цього рішення, у комунальну власність міста прийняте нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею - 262,2 м. кв., яке знаходиться у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1. Вважає таке рішення відповідача протиправним, таким, що порушує її права як члена територіальної громади міста та члена ЖБК № 20 «Горизонт», що є підставою для його скасування у судовому порядку. Зазначає, що житловий будинок АДРЕСА_1 збудований у 1974 році за рахунок вступних та пайових внесків членів житлово-будівельного кооперативу. Станом на 03 березня 1989 року членами ЖБК № 20 «Горизонт» сплачені внески сплачену у повному обсязі на суму 305 424 карбованця. Відповідно до авізо № 242 від 12 липня 1974 року на баланс ЖБК № 20 «Горизонт» переданий житловий будинок загальною вартістю 305424 карбованці. Згідно зведено - оціночного акту, вартість житлового будинку станом на 10 лютого 1975 року становила 305424 карбованця. Відповідно до оціночного акту, до балансової вартості житлового будинку включена вартість зокрема цокольного поверху площею 363,2 м. кв. Вважає, що цокольний поверх будинку, частина якого оскаржуваним рішенням відповідача прийнято у комунальну власність, збудовано за рахунок внесків ЖБК № 20 «Горизонт» та є власністю кооперативу. З огляду на викладене, вважає, що власником нежитлового вбудованого приміщення, загальною площею - 262,2 м.кв., яке знаходиться у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, є ЖБК № 20 «Горизонт», а оскаржуване рішення відповідача прийняте поза межами його повноважень. Просила суд ухвалити рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення Слов'янської міської ради від 14 вересня 2016 року № 15XV-7 «Про прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Слов'янська нежитлового вбудованого приміщення».

Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 17 березня 2017 року у справі № 243/9437/16-а у позові відмовлено повністю.

Постанова мотивована тим, що рішенням міської ради від 14 вересня 2016 року про прийняття в комунальну власність нежитлового вбудованого приміщення, розташованого у житловому будинку АДРЕСА_1 (колишня «Піонерська кімната»), не були порушені права позивачки як члена ЖБК «Горизонт» та власника частки у цьому приміщенні, оскільки суду не надано достовірних відомостей, що позивачка, як член ЖБК «Горизонт» є власником цього приміщення. Судом перевірені доводи представника позивача в тій їх частині, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем у порушення норм чинного законодавства. Разом з тим, судом першої інстанції не встановлено порушень при прийняття рішення, на які вказує представник позивача. З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у позові слід відмовити у повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню. Відтак, просила прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не прийняті до уваги доводи представника позивача, підтверджені письмовими доказами, про те, що будинок повністю збудований за кошти членів кооперативу, та ЖБК № 20 «Горизонт» видане реєстраційне посвідчення від 17.12.1992 на будинок в цілому разом із цокольним поверхом, яке само по собі є правоустановчим документом та є підставою для реєстрації права власності у реєстрі речових прав. Також, судом залишено без уваги, те, що житловий будинок АДРЕСА_1 збудований за рахунок вступних та пайових внесків членів житлово-будівельного кооперативу, якими сплачені внески сплачену у повному обсязі на суму 305424 карбованця. Таким чином, апелянт вважає, що, оскільки ініціативи про передачу спірного приміщення у комунальну власність не було (та не могло бути взагалі, оскільки власник майна відсутній) - приміщення було прийнято у комунальну власність не у порядку, передбаченому Законом «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», а рішення відповідача від 14.09.2016 є протиправним та підлягає скасуванню.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Аналогічної думки був представник третьої особи ЖБК №20 «Горизонт». Представники відповідача та третьої особи КЗ «Центр дитячої та юнацької творчості м. Слов'янська» заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>. З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

На думку апеляційного суду, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Спір у справі, що розглядається, стосується визнання протиправним та скасування рішення Словянської міської ради від 14.09.2016 №15-XV-7 "Про прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Словянська нежитлового вбудованого приміщення", зокрема житлового будинку площею 262,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, тобто цивільного права, а отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо вирішення його в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що спір про визнання незаконним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким, вирішено питання щодо права власності на нежитлове вбудоване приміщення в житловому будинку, має розглядатися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29 березня 2016 року у справі № 21-5430а15, розглянутій на спільному засіданні Судової палати в адміністративних справах та Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Оскільки місцевий суд помилково розглянув справу у порядку адміністративного судочинства, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 157, частини першої статті 203 КАС України, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.

В повному обсязі ухвалу виготовлено 19 квітня 2017 року.

Керуючись ст. ст. 195; 196; 198; 203; 205; 206; 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 17 березня 2017 року у справі № 243/9437/16-а за позовом ОСОБА_6 до Слов'янської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Житлово-будівельний кооператив №20 "Горизонт", Комунальний заклад "Центр дитячої та юнацької творчості м. Слов'янська" про визнання протиправним та скасування рішення - скасувати, а провадження у справі - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: Г.М.Міронова

О.О.Чебанов