Постанова № 66082581, 18.04.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 квітня 2017 року

справа № 1170/2а-2549/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Сафронової С.В. Мельника В.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Державного підприємства «Конярство України»

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області до Державного підприємства «Конярство України» про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2012 року Олександрійська ОДПІ ГУ ДФС в Кіровоградській області звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача податковий борг з земельного податку з юридичних осіб у сумі 70780,43 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідач станом на 06.07.2012 року має узгоджену суму податкових зобов’язань з земельного податку з юридичних осіб у сумі 70780,43 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року позов задоволено. При цьому суд виходив з того, що мораторій на задоволення вимог кредиторів не є підставою зупинення у адміністративній справі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ДП «Конярство України» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує на те, що грошові зобов’язання у вигляді самостійно узгодженої суми податкового зобов’язання виникли у позивача до порушення провадження у справі про банкрутство, тобто до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а відтак є конкурсними, а тому ці вимоги повинні бути заявлені до суду яким порушено справу про банкрутство.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ДП «Конярство України» має податковий борг, у розмірі 70780,43 грн. який виник станом на липень місяць 2012 року.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 15 жовтня 2015 року порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Конярство України» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-XII (далі - Закон №2343-XII) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Статтею 1 Закону №2343-XII визначене поняття кредитора, за яким це є юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) (частина 4 статті 12 Закону №2343-ХІІ).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Водночас, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Відповідно до вимог абзаців 1, 3 частини 1, частин 2, 3 статті 14 Закону №2343-ХІІ конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Заявлення вимог конкурсних кредиторів після закінчення строку, встановленого для їх подання або незаявлення їх взагалі, тягне наслідки, передбачені частиною другою статті 14 Закону № 2343-ХІІ.

Вимога сплатити податковий борг, яка була сформована і надіслана боржнику до порушення провадження у справі про банкрутство, визнається конкурсною і не змінює своєї юридичної природи на поточну незалежно від того, що стягувач ще до порушення провадження у справі про банкрутство стягував її у судовому порядку в адміністративному суді, судовий розгляд якої на дату порушення провадження у справі про банкрутство не був завершений ухваленням судового рішення, що набрало законної сили.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідним зазначити, що в силу вимог п. 87.10 ст. 87 Податкового кодексу України, ч. 4 ст. 10, ч. 5 ст.19, ч.8 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п. 1-1 Прикінцевих положень цього Закону та п. 7 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України процедурні питання щодо погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (тобто погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу, що утворився до відкриття провадження про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів) регламентуються положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Проте, щодо стягнення податкового боргу, який утворився після відкриття провадження про банкрутство та введення мораторію, підлягає застосуванню процедура, визначена приписами Податкового кодексу України.

Враховуючи, що податковий борг у розмірі 70780,43 грн. виник до порушення провадження у справі про банкрутство заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги з приводу того, що зазначенні суми повинні бути заявлені позивачем як конкурсні вимоги в порядку визначеному Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

В зв’язку з викладеним відсутні підстави для стягнення зазначеної суми боргу відповідно до вимог Податкового кодексу України, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Конярство України» - задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року – скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.В. Мельник