Постанова № 66082261, 13.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2017 р. Справа№ 927/1050/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Алданової С.О.

Зубець Л.П.

при секретарі: Мурашко М.С.

за участю представників (за первісним позовом)

від позивача: Фастовець В.В., Смиковський С.Л.; Коваленок О.О., за

довіреністю

від відповідача: Ковальчук О.О.; за довіреністю

від третьої особи: ОСОБА_6; за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Терра"

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 30.01.2017р.

у справі №927/1050/16 (суддя Моцьор В.В.)

за первісним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Терра"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю "Батьківщина"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом

ОСОБА_7,

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення

83 234 279,07грн.

за зустрічним

позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю "Батьківщина"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Терра"

про визнання недійсним контракту

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гран Терра" (далі - позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (далі - відповідач за первісним позовом), в якому просило зобов'язати відповідача за первісним позовом виконати умови контракту №05/2363 на поставку сільськогосподарської продукції від 21.03.2016р. та поставити позивачу 21000,00 метричних тон насіння соняшнику, а також стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача 83 234 279,07 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за первісним позовом не виконав свої договірні зобов'язання перед позивачем з поставки насіння соняшника в обумовлені контрактом №05/2363 від 21.03.2016р. строки, у зв'язку з чим у позивача виникло право вимагати належного виконання умов укладеного між сторонами контракту та застосувати до відповідача штрафні санкції, передбачені вищевказаним контрактом.

Відповідач за первісним позовом заперечував проти вимог позивача, зазначаючи про безпідставність та непідтвердженість обставин, викладених у первісному позові, належними доказами. Відповідач за первісним позовом наголошував на тому, що контракт, за яким позивач просить зобов'язати відповідача здійснити поставку продукції та сплатити штрафні санкції, був укладений від імені відповідача директором товариства з перевищенням наданих йому повноважень. Враховуючи, що укладення контракту №05/2363 від 21.03.2016р. не було погоджено та затверджено загальними зборами учасників товариства відповідача, такий правочин не може вважатися дійсним та таким, що підлягає виконанню.

Ухвалою суду Господарського суду Чернігівської області від 14.12.2016р., на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом було залучено ОСОБА_7 (далі - третя особа).

Третя особа заперечувала проти первісного позову з підстав ідентичних тим, які наводилися відповідачем за первісним позовом, просила суд в задоволенні вимог первісного позову відмовити повністю.

Відповідач за первісним позовом звернувся до Господарського суду Чернігівської області із зустрічною позовною заявою, в якій просив суд визнати недійсним контракт на поставку сільськогосподарської продукції №05/2363 від 21.03.2016р., укладений між сторонами, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оспорюваний правочин був укладений директором відповідача за первісним позовом з перевищенням наданих йому повноважень та без затвердження загальними зборами учасників товариства, а відтак спірний контракт є таким, що укладений з порушенням вимог законодавства та має бути визнаний недійсним відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2016р. зустрічний позов було прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Позивач за первісним позовом заперечував проти зустрічної позовної заяви, наголошуючи на наступному:

- оспорюваний контракт було укладено між сторонами з метою врегулювання спорів у справах №927/235/16 та №927/236/16, він підписаний директором відповідача за первісним позовом та скріплений печаткою товариства;

- при укладенні контракту №05/2363 від 21.03.2016р. представниками відповідача за первісним позовом було надано позивачу за первісним позовом копію протоколу загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" №21/03 від 21.03.2016р., відповідно до якого загальні збори учасників товариства вирішили укласти з позивачем за первісним позовом спірний контракт та надали виконавчому органу товариства - директору ОСОБА_7 право підпису цього контракту;

- при укладенні контракту позивач за первісним позовом діяв добросовісно і не знав про будь-які обмеження повноважень керівника відповідача за первісним позовом ОСОБА_7 на укладання контракту №05/2363 від 21.03.2016р.;

- на момент укладення (вчинення) та підписання контракту №05/2363 від 21.03.2016р. у керівника відповідача за первісним позовом був необхідний обсяг повноважень на укладення (вчинення) та підписання оспорюваного правочину;

- не затвердження загальними зборами учасників товариства укладеної директором угоди з перевищенням повноважень не свідчить про недійсність такого правочину.

Третя особа підтримала зустрічний позов з викладених у ньому підстав та просила суд вимоги зустрічної позовної заяви задовольнити.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2017р. у справі №927/1050/16 у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено повністю. Визнано недійсним контракт на поставку сільськогосподарської продукції №05/2363 від 21.03.2016р., укладений між сторонами. Окрім того, присуджено до стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача 1 378,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, позивач за первісним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2017р. у справі №927/1050/16 та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольни повністю, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, позивач за первісним позовом звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:

- укладаючи та підписуючи спірний контракт, керівник відповідача за первісним позовом діяв за згодою загальних зборів учасників відповідача, в межах повноважень, наданих йому загальними зборами учасників товариства відповідача, не перевищуючи своїх повноважень, а позивач за первісним позовом при укладенні оспорюваного правочину діяв добросовісно, що виключає наявність підстав для визнання його недійсним;

- відповідно до ч.3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Аналогічне положення міститься в абзаці 2 пп.9.9.4 п.9.9 Статуту відповідача за первісним позовом;

- при укладенні Контракту (тобто станом на 21.03.2016р.) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань були відсутні відомості про наявні обмеження повноважень керівника відповідача за первісним позовом;

- як відповідач за первісним позовом, так і суд в своєму рішенні послалися на те, що відповідно до Статуту відповідача директор останнього, серед іншого, укладає та підписує від імені товариства договори, контракти, інші правочини, сума яких не перевищує 1 000 000,00 грн. або еквівалент в іноземній валюті на одного контрагента та з врахуванням інших обмежень, передбачених Статутом товариства. Однак при цьому судом не враховано, що Статутом відповідача за первісним позовом не врегульовано питання, яким чином повинні прийматися органами товариства рішення щодо укладення угод, сума яких перевищує встановлені пп.9.9.3 п.9.9 Статуту обмеження у розмірі 1 000 000,00 грн.;

- місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права, а саме п."і" ч.5 ст. 41 та ст. 59 Закону України «Про господарські товариства» та положення Статуту відповідача за первісним позовом. Системне тлумачення наведених положень законодавства України та Статуту відповідача дає підстави дійти висновку, що наявність обмежень повноважень керівника Відповідача на укладення угод, сума яких перевищує встановлений Статутом відповідача розмір, може потребувати лише подальшого затвердження, а не надання згоди або погодження, або попереднього погодження, з боку загальних зборів учасників відповідача, а отже у керівника відповідача є повноваження і відповідно право укладати та підписувати угоди, сума яких перевищує встановлений Статутом розмір, а такі укладені та підписані керівником відповідача за первісним позовом угоди в подальшому затверджуються загальними зборами учасників товариства відповідача;

- однією з підстав для визнання недійсним правочину є відсутність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності, саме в момент його вчинення. Водночас, затвердження загальними зборами учасників правочину, вчиненого директором товариства з обмеженою відповідальністю з перевищенням повноважень, встановлених статутом в частині суми договору, відбувається уже після його укладення (вчинення). Таким чином, відсутність затвердження загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю укладеного директором договору не може мати наслідком визнання його недійсним судом.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2017р. для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Мартюк А.І. суддів: Алданова С.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2017р. у справі №927/1050/16 апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.03.2017р.

21.03.2017р. через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначав про безпідставність та непідтвердженість належними доказами вимог апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 21.03.2017р. представник позивача за первісним позовом підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2017р. у справі №927/1050/16 та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольни повністю, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

В судовому засіданні 21.03.2017р. представники відповідача за первісним позовом та третьої особи заперечували проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просили суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було ухвалено з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 11.04.2017р. Окрім того, зобов'язано відповідача за первісним позовом надати суду належним чином завірені копії та оригінали документів обліку проведення загальних зборів Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" та протоколів №21/03 від 21.03.20167р., №20/07 від 20.07.2015р., №29/07 від 29.07.2015р. для огляду в судовому засіданні.

04.04.2017р. через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 11.04.2017р. представники сторін та третьої особи надали пояснення по суті спору та доводів апеляційної скарги.

В судовому засіданні 11.04.2017р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 13.04.2017р.

13.04.2017р. через Відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 13.04.2017р. представник позивача за первісним позовом підтримав раніше надані пояснення, просив суд апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні 13.04.2017р. представники відповідача за первісним позовом і третьої особи також підтримали пояснення, надані у попередніх судових засіданнях, просили суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 13.04.2017р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

21.03.2016р. між позивачем за первісним позовом, як покупцем, та відповідачем за первісним позовом, як постачальником, було укладено контракт на поставку сільськогосподарської продукції №05/2363 (далі - Контракт) (том справи - 1, аркуші справи - 10-12).

За умовами Контракту (п.1.1) постачальник зобов'язався продати та передати у власність покупця, насіння соняшнику врожаю 2016 року (далі - товар), а покупець зобов'язався оплатити та прийняти товар.

Кількість і ціна товару, а також порядок здійснення розрахунків визначені сторонами у розділі 3 Контракту, згідно з п.п.3.1-3.3 якого кількість товару становить 20 000 метричних тон (далі - МТ) +/- 5% за вибором покупця. Попередня ціна однієї МТ товару, що постачається згідно з даним Контрактом, складає 8 091,60 грн., крім того ПДВ - 1 618,32 грн., разом з ПДВ - 9 709,87 грн., що еквівалентно 370 доларів США 00 центів, згідно середньозваженого курсу гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку України за результатами закриття торгівельної сесії (за даними сайту http://minfin.com.ua/) по відношенню до курсу гривні до долару США та діючими на день підписання даного Контракту. Попередня загальна вартість товару, що постачається згідно з даним Контрактом, складає 161 831 166,67 грн., крім того ПДВ - 32 366 233,33 грн., разом з ПДВ - 194 197 400,00 грн., що еквівалентно 7 400 000,00 доларів США, згідно середньозваженого курсу гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку України за результатами закриття торгівельної сесії (за даними сайту http://minfin.com.ua/) по відношенню до курсу гривні до долару США, +/- 5% з урахуванням положень п.1 даного контракту та положень п.п.3.4-3.5 даного Контракту.

Умови поставки погоджені сторонами у розділі 4 Контракту, відповідно до п.п.4.1, 4.2, 4.4-4.6 якого постачальник поставляє товар на умовах СРТ Перевезення оплачено до (місце зазначене) Філія "ТОВ "Олсідз Блек Сі" Олійно-екстракційний завод", Одеська область, Комінтернівський район, територія Визирської сільської ради, 2-ий км автодороги на Морський торгівельний порт "Южний", буд. 2 "б" (ст. Берегова одеської залізниці, код станції 400502) (надалі - склад покупця), згідно "Інкотермс" в редакції 2010р., за винятком застережень, прямо передбачених даним Контрактом. Товар за даним Контрактом постачається залізничним транспортом. Товар за даним Контрактом постачається окремими частинами (частина товару) в строк з 01.09.2016р. по 30.10.2016р. (включно). Кількість кожної окремої частини товару дорівнює кількості товару, відвантаженого (відправленого) постачальником покупцю протягом одного календарного тижня. Мінімальна кількість кожної окремої частини товару (крім останньої частини товару) має бути не менше, ніж 4600 МТ. Остаточна кількість товару визначається на складі покупця згідно з результатами зважування товару на складі покупця та згідно з заліковою вагою відповідно до якості, зазначеної в п.п.2.1 та 2.2 даного Контракту. Датою поставки товару вважається дата календарного штемпеля станції призначення про видачу товару покупцю у відповідній залізничній накладній на товар. Датою відвантаження (відправлення) товару вважається дата календарного штемпеля станції відправлення у відповідній залізничній накладній на товар. Право власності на товар виникає у покупця з дати поставки товару.

В п.9.1 Контракту передбачено, що останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним контрактом.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач за первісним позовом зазначав про те, що відповідач за первісним позовом свої зобов'язання за Контрактом не виконав та не здійснив поставку товару у порядку і строки, обумовлені в Контракті.

Зважаючи на відмову відповідача за первісним позовом в добровільному порядку виконати свої договірні зобов'язання, позивач за первісним позовом звернувся за захистом своїх прав до суду і просив зобов'язати відповідача виконати умови Контракту та поставити позивачу за первісним позовом 21 000,00 МТ насіння соняшнику. Окрім того, позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача штрафні санкції в загальній сумі 83 234 279,07 грн., з яких: 1 671 371,07 грн. - неустойка згідно з п.7.3 Контракту за період з 31.10.2016р. по 09.11.2016р.; 40 781 454,00 грн. - штраф згідно з п.7.5 Контракту; 40 781 454,00 грн. - штраф згідно з п.7.6 Контракту.

Відповідач за первісним позовом вищевказані вимоги не визнав та звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про визнання недійсним Контракту, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що Контракт було укладено директором відповідача за відсутності погодження загальних зборів учасників товариства та без достатнього обсягу повноважень на укладення такого правочину, а відтак останній є недійсним, оскільки був укладений з порушенням вимог законодавства.

Місцевий господарський суд в задоволенні первісного позову відмовив повністю, визнавши його вимоги необґрунтованими та документально не підтвердженими. Зустрічний позов було задоволено повністю, визнано недійсним укладений між сторонами Контракт. При цьому у своєму рішенні місцевий господарський суд зазначив наступне:

- на копії контракту №05/2363 від 21.03.2016р. зі сторони відповідача за первісним позовом наявний підпис директора товариства ОСОБА_7 та відбиток печатки товариства. Вказані обставини підтверджуються поясненнями директора відповідача за первісним позовом та висновком комплексного почеркознавчого та технічного дослідження документів від 28.11.2016р. №32015, наданим експертом Київської незалежної судово-експертної установи Кривошеїною О. на запит позивача за первісним позовом;

- відповідно до п.9.9.3 Статуту відповідача за первісним позовом директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції Загальних зборів Учасників Товариства, зокрема, укладає та підписує від імені товариства договори, контракти, інші правочини сума яких не перевищує 1 000 000,00 грн., або еквівалент в іноземній валюті, на одного контрагента та з урахуванням інших обмежень, передбачених Статутом товариства;

- з умов оспорюваного Контракту вбачається, що попередня загальна вартість товару, що постачається за даним контрактом складає 161 831 166,67 грн., крім того ПДВ - 32 366 233,33 грн., разом з ПДВ - 194 197 400,00 грн., що еквівалентно 7 400 000,00 доларів США. Тобто, директор товариства відповідача за первісним позовом підписав даний контракт з перевищенням наданих йому Статутом повноважень;

- згідно з п.9.6.1 Статуту відповідача за первісним позовом загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі із тих, що передані Загальними зборами учасників до компетенції виконавчого органу. Загальні збори учасників обирають голову товариства. Голова товариства забезпечує скликання Загальних зборів учасників, розгляд процедурних питань, які надходять від учасників, ведення протоколів та здійснює інші функції, передбачені цим Статутом;

- в матеріалах справи наявна належним чином не завірена копія протоколу Загальних зборів учасників відповідача за первісним позовом №21/03 від 21.03.2016р., відповідно до якого вирішено: укласти з позивачем за первісним позовом контракт на поставку насіння соняшнику врожаю 2016 року в кількості 20000 тон +/- 5% за ціною еквівалентною 380,00 доларів США; надати виконавчому органу товариства - директору ОСОБА_7 право підпису контракту №21/03 на поставку сільськогосподарської продукції від 21.03.2016р.;

- з пояснень учасників товариства відповідача за первісним позовом вбачається, що участь у Загальних зборах від 21.03.2016р. учасники не приймали, такі збори не проводились і відповідно протокол №21/03 не підписувався;

- сторони не надали суду оригінал протоколу загальних зборів учасників відповідача за первісним позовом №21/03 від 21.03.2016р., в якому розглядалось би питання про укладення спірного Контракту між сторонами і надання права підпису цього контракту директору відповідача за первісним позовом ОСОБА_7;

- матеріалами справи підтверджується перевищення повноважень директора відповідача за первісним позовом при підписанні Контракту та відсутність схвалення відповідача за первісним позовом на укладання такого Контракту.

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх передчасними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Оскільки заперечення проти первісного позову та вимоги зустрічного позову ґрунтуються на доводах про недійсність укладеного між сторонами Контракту, а предметом розгляду первісного позову є вимоги про зобов'язання виконати умови Контракту та стягнення штрафних санкцій за його невиконання, колегія суддів дійшла висновку про те, що насамперед підлягають встановленню обставини відносно дійсності чи недійсності укладеного між сторонами правочину.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В ч.1, п.2 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України у разі, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (аналогічна правова позиція наведена в п.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. (із змінами та доповненнями) «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, в силу припису наведеної статті правомірність правочину презюмується і обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Як уже зазначалося вище, предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про визнання недійсним укладеного між сторонами Контракту №05/2363 від 21.03.2016р. (далі - Контракт).

Як вбачається з наданих суду пояснень, на час укладення оспорюваного Контракту відповідач за первісним позовом в своїй діяльності керувався Статутом в редакції, затвердженій протоколом загальних зборів учасників товариства №12/11/14 від 12.11.2014р. (том справи - 1, аркуші справи - 45-55).

Відповідно до п.п.9.1, 9.2, 9.5, 9.9.1, 9.9.3 Статуту управління товариством здійснюють його органи. Органами товариства є Загальні збори його учасників і виконавчий орган. Вищим органом товариства є Загальні збори його учасників або призначених ними представників. У товаристві створюються колегіальний виконавчий орган, який здійснює поточне керівництво його діяльності і є підзвітним Загальним зборам його учасників. До виконавчого органу товариства можуть бути обрані також особи і не із складу учасників товариства. Поточне керівництво діяльністю товариства здійснює директор, який є його виконавчим органом. Директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції Загальних зборів Учасників товариства, зокрема, укладає та підписує від імені товариства договори, контракти, інші правочини сума яких не перевищує 1 000 000,00 гривень, або еквівалент в іноземній валюті, на одного контрагента та з урахуванням інших обмежень, передбачених Статутом товариства.

Задовольняючи зустрічний позов, місцевий господарський суд виходив з того, що за умовами укладеного між сторонами Контракту попередня загальна вартість товару, який має постачатися, складає 194 197 400,00 грн. з ПДВ, що в свою чергу еквівалентно 7 400 000,00 доларів США. Тобто, директор відповідача за первісним позовом підписав спірний Контракт з перевищенням наданих йому Статутом повноважень.

Водночас, поза увагою місцевого господарського суду залишено те, що укладення Контракту №05/2363 від 21.03.2016р. було здійснене на виконання низки домовленостей, які існували між сторонами.

Так, 21.07.2015р. між сторонами було укладено контракт №05/1181 на поставку сільськогосподарської продукції, за умовами якого відповідач за первісним позовом зобов'язався здійснити поставку позивачу товару (сільськогосподарської продукції), а саме насіння соняшнику в загальній кількості 20 000 метричних тонн +/-5 % за вибором позивача, що разом становить 21 000 метричну тонну, однак відповідач не виконав своїх зобов'язань за даним контрактом в повному обсязі і не поставив позивачу товар в кількості 7 403,63 метричних тон (том справи - 2, аркуші справи - 19-22).

Оскільки відповідач за первісним позовом не виконав свої зобов'язання за контрактом №05/1181 від 21.07.2015p., позивач був змушений звернутися до Господарського суду Чернігівської області з позовом про зобов'язання відповідача за первісним позовом здійснити поставку товару за вищевказаним контрактом та стягнення штрафних санкцій у загальному розмірі 20 454 399,83 грн. За названим позовом Господарським судом Чернігівської області було порушено провадження у справі №927/235/16, в процесі розгляду якої сторони дійшли згоди щодо укладення мирової угоди, яка була затверджена ухвалою суду від 31.05.2016р., а провадження у справі №927/235/16 припинено на підставі п.7 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (том справи - 2, аркуші справи - 24-29).

За умовами мирової угоди у справі №927/235/16 позивач за первісним позовом відмовлявся від своїх вимог про зобов'язання відповідача виконати умови контракту №05/1181 від 21.07.2015р. та поставити товар. Відповідач за первісним позовом в свою чергу зобов'язався сплатити позивачу штрафні санкції в розмірі 325 000,00 грн. та 208 078,00 грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

29.07.2015р. між сторонами було укладено контракт №05/1191 на поставку сільськогосподарської продукції, за умовами якого відповідач за первісним позовом зобов'язався поставити позивачу 5 000 метричних тонн товару (насіння соняшнику) +/- 5% за вибором позивача, що разом становить 5 250,00 метричних тонн, однак відповідач за первісним позовом не виконав своїх зобов'язань за даним контрактом і не поставив товар (том справи - 2, аркуші справи - 30-33).

Позивач за первісним позовом звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом про зобов'язання відповідача поставити товар та стягнення 22 508 092,09 грн. штрафних санкцій за контрактом №05/1191 від 29.07.2015р. За вказаним позовом Господарським судом Чернігівської області було порушено провадження у справі №927/236/16 (том справи - 2, аркуш справи - 35).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2016р. у справі №927/236/16 було затверджено мирову угоду, укладену між сторонами, а провадження у справі №927/236/16 припинено на підставі п.7 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (том справи - 2, аркуші справи - 36-41). За умовами вищезгаданої мирової угоди відповідач за первісним позовом взяв на себе обов'язок сплатити позивачу штрафні санкції в розмірі 825 000,00 грн. та 208 078,00 грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, а у випадку своєчасного та повного виконання відповідачем за первісним позовом свого обов'язку він звільнявся від обов'язку здійснити поставку товару позивачу за первісним позовом за контрактом №05/1191 від 29.07.2015р.

Аналізуючи матеріали справи та надані представниками сторін і третьої особи, суд дійшов висновку про те, що спірний Контракт №05/2363 від 21.03.2016р. був укладений між позивачем та відповідачем за первісним позовом саме з метою врегулювання спорів у вищевказаних господарських справах №927/235/16 та №927/236/16.

До того ж, саме після підписання Контракту №05/2363 від 21.03.2016р. сторони погодилися укласти мирові угоди у справах №927/235/16 та №927/236/16, які, як уже зазначалося вище, були укладені та затверджені ухвалами Господарського суду Чернігівської області.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно з протоколами загальних зборів учасників товариства відповідача за первісним позовом №20/07 від 20.07.2015р. та №29/07 від 29.07.2015р. (том справи - 1, аркуші справи - 92-93) директору відповідача ОСОБА_7, як виконавчому органу товариства, було надано право підпису контрактів №05/1181 від 21.07.2015p. та №05/1191 від 29.07.2015р. з позивачем за первісним позовом.

Водночас відповідач за первісним позовом не надав суду доказів, зокрема, рішення зборів учасників товариства відповідача, яким би надавалося погодження на укладення мирових угод з позивачем за первісними позовом у справах №927/235/16 та №927/236/16 за тими ж самими контрактами №05/1181 від 21.07.2015p. та №05/1191 від 29.07.2015р., тоді як загальна сума мирових угод є більшою ані ж 1 000 000,00 грн., про яку йде мова в п.п.9.9.3 Статуту відповідача за первісним позовом. Зокрема, загальна сума мирової угоди (зобов'язань відповідача за первісним позовом перед позивачем) у справі №927/236/16 становить 1 033 078,00 грн. (825 000 + 208 078 = 1 033 078). Тобто, директор відповідача за первісним позовом уклав вказану мирову угоду без будь-якого погодження із загальними зборами учасників товариства відповідача. При чому жодних заперечень щодо дійсності цих мирових угод не надходило. Ухвали Господарського суду Чернігівської області у справах №927/235/16 та №927/236/16, якими було затверджено мирові угоди між сторонами, наразі є чинними, змінені чи скасовані не були. Доказів, які б свідчили про протилежне ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Позивачем за первісним позовом надано до матеріалів справи копію протоколу загальних зборів учасників відповідача №21/03 від 21.03.2016р. (том справи - 2, аркуш справи - 18), згідно з яким по другому питанню, включеному до порядку денного зборів, вказано про прийняття учасниками товариства відповідача за первісним позовом рішення укласти з позивачем контракт на поставку насіння соняшнику врожаю 2016 року в кількості 20 000 тон +/- 5% за ціною, еквівалентною 380,00 доларів США.

З умов спірного Контракту (п.п.1.1, 3.1, 3.2) вбачається, що відповідач за первісним позовом прийняв на себе зобов'язання поставити позивачу 20 000 метричних тон +/- 5% насіння соняшнику врожаю 2016 року за попередньою ціною однієї метричної тони товару, що еквівалентна 370,00 доларів США.

Колегією суддів враховано, що ціна, вказана в протоколі №21/03 від 21.03.2016р. та в Контракті №05/2363 від 21.03.2016р. є дещо відмінною, однак по третьому питанню, включеному до порядку денного зборів, які відбулися 21.03.2016р., вказано про прийняття учасниками товариства відповідача за первісним позовом рішення надати директору відповідача ОСОБА_7 право підпису спірного Контракту №05/2363 від 21.03.2016р. без зазначення будь-якої ціни (загальної ціни товару чи ціни окремої партії товару).

Відповідач за первісним позовом у своїх поясненнях заперечував проти того, що Загальними зборами учасників товариства 21.03.2016р. розглядалось питання про укладення Контракту з позивачем та надання керівнику відповідача - ОСОБА_10 право підпису цього Контракту. При цьому відповідач за первісним позовом надав до матеріалів справи копію протоколу загальних позачергових зборів учасників товариства №27/10 від 27.10.2016р. (том справи - 1, аркуші справи - 59-62), в якому, серед іншого, зазначено про те, що згідно доповіді ОСОБА_7 Контракт №05/2363 від 21.03.2016р. на поставку сільськогосподарської продукції з позивачем за первісним позовом нею як директором товариства відповідача не підписувався. Водночас, загальними зборами учасників відповідача за первісним позовом було прийнято рішення про звернення до суду з позовом про визнання недійсним Контракту №05/2363 від 21.03.2016р.

При цьому необхідно зазначити, що хоча директором відповідача за первісним позовом ОСОБА_7 і заперечувався факт підписання нею Контракту №05/2363 від 21.03.2016р., а останній, окрім підпису ОСОБА_7, містить відбиток печатки товариства відповідача, проте жодного звернення з цього приводу до правоохоронних органів відповідачем здійснено не було.

Також слід зазначити, що в матеріалах наявний висновок комплексного почеркознавчого та технічного дослідження документів №2015 від 28.11.2016р., складений Київською незалежною судово-експертною установою на заявою позивача за первісним позовом (том справи - 1, аркуші справи - 114-121). Для дослідження експерту було надано Контракт №05/2363 від 21.03.2016р., а також вільні зразки підпису директора відповідача за первісним позовом ОСОБА_7 та вільні зразки відбитків печатки товариства відповідача, проставлені, зокрема, на мирових угодах у господарських справах №927/236/16 та №927/235/16, контрактах №05/1181 від 21.07.2015p. та №05/1191 від 29.07.2015р., тощо. За результатами проведення дослідження експерт дійшов висновку про те, що підпис від імені ОСОБА_7, який міститься на останньому аркуші Контракту №05/2363 на поставку сільськогосподарської продукції від 21.03.2016р., укладеного між ТОВ «Гранд Терра» (позивачем за первісним позовом) та сільськогосподарським ТОВ «Батьківщина» (відповідачем за первісним позовом), виконаний самою ОСОБА_7 Відбиток печатки сільськогосподарського ТОВ «Батьківщина» в Контракті №05/2363 на поставку сільськогосподарської продукції від 21.03.2016р. нанесений печаткою сільськогосподарського ТОВ «Батьківщина», зразки відбитків якої надано для порівняння.

В подальшому, після залучення до матеріалів справи вищевказаного висновку комплексного почеркознавчого та технічного дослідження документів №2015 від 28.11.2016р., директор відповідача за первісним позовом ОСОБА_7 (третя особа у даній справі) змінила свої пояснення та зазначала про те, що можливо вона й підписувала Контракт з позивачем, але при цьому як відповідачем, так і третьою особою заперечувався факт надання ОСОБА_7 права підпису спірного Контракту №05/2363 від 21.03.2016р. з позивачем за первісним позовом.

Позивач за первісним позовом стверджував про те, що укладенню спірного Контракту передувало надання представниками відповідача за первісним позовом копії протоколу загальних зборів учасників відповідача №21/03 від 21.03.2016p., відповідно до якого виконавчому органу товариства - директору ОСОБА_10 було надано право підпису Контракту №05/2363 від 21.03.2016р. з позивачем.

Окрім того, позивачем за первісним позовом було порушено питання про те, що підпис від імені учасника товариства відповідача ОСОБА_11 на протоколі загальних позачергових зборів учасників товариства №27/10 від 27.10.2016р. виконаний іншою особою. Оскільки по суті вказаний протокол загальних зборів і зафіксовані у ньому рішення було покладено в основу зустрічного позову, позивач за первісним позовом подав клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої та технічної експертизи (том справи - 1, аркуші справи - 140-141).

Натомість місцевий господарський суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання, обмежившись лише тим, що зазначив у своєму рішенні про з'ясування всіх спірних питань з огляду на надані учасниками товариства відповідача за первісним позовом пояснення.

Водночас місцевим господарським судом взагалі не обґрунтовано, яким чином пояснення окремих учасників процесу, які виявилися суперечливими і неточними, оскільки в процесі розгляду справи вони неодноразово змінювалися і обставини, які первісно категорично заперечувалися, згодом визнавалися представниками відповідача за первісним позовом та третьою особою, яка є директором товариства відповідача, як такі, що могли мати місце, у розумінні ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України могли замінити висновок почеркознавчої експертизи. Зокрема, у суду відсутні необхідні спеціальні знання для того, щоб встановити вчинення підпису на документі конкретною особою, в даному випадку ОСОБА_11, а не будь-якою іншою особою. До того ж, як вірно зазначав позивач за первісним позовом, підпис ОСОБА_11, проставлений на протоколі загальних позачергових зборів учасників товариства №27/10 від 27.10.2016р. візуально значно відрізняється від підпису цієї ж особи, який проставлений на інших документах, зокрема, протоколах загальних зборів, Статуті товариства, тощо. Проте, компетентний висновок з цього питання може зробити лише фахівець (спеціаліст).

Відносно наявності у директора відповідача за первісним позовом повноважень на укладення оспорюваного Контракту з позивачем, судом було встановлено наступне.

В ч.3 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно з пп.9.9.4 п.9.9 Статуту відповідача за первісним позовом директор зобов'язаний добросовісно і розумно діяти в інтересах товариства, не перевищувати своїх повноважень. Обмеження повноважень директора, що передбачені цим Статутом, у відносинах із третіми особами мають юридичну силу тільки у випадках, за яких третя особа за всіма обставинами не могла знати про такі обмеження.

Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, необхідно враховувати, що письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Припис абзацу першого ч.3 ст. 92 Цивільного кодексу України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий ч.3 ст. 92 Цивільного кодексу України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин.

У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, зокрема, якщо про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (аналогічна правова позиція наведена в п.3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 (із змінами та доповненнями) «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Як вірно зазначив позивач за первісним позовом в своїй апеляційній скарзі, відомості щодо наявних обмежень повноважень керівника юридичної особи підлягають внесенню до відповідного державного реєстру та є офіційною інформацією, достовірність якої презюмується з огляду на положення ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у разі, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

В процесі судового розгляду було встановлено, що на дату укладення між сторонами оспорюваного Контракту (тобто станом на 21.03.2016р.) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань були відсутні відомості про наявні обмеження повноважень керівника відповідача за первісним позовом.

Відсутність такої інформації у відкритому доступі свідчить про добросовісність сторони при укладенні правочину, що виключає можливість застосування правових наслідків у вигляді визнання його недійсним (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 31.05.2016р. у справі №922/5866/15).

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані посиланням на повноваження органів управління товариства відповідача за первісним позовом, визначеними у розділі 9 Статуту.

Так, в пп.9.6.1 п.9.6 Статуту відповідача за первісним позовом визначена виключна компетенція загальних зборів учасників товариства. Водночас, в наведеному переліку відсутні питання щодо надання згоди або погодження, в тому числі попереднього погодження чи затвердження, або надання повноважень на укладання яких-небудь договорів (правочинів), тощо.

Як уже зазначалося вище, згідно з положеннями пп.9.9.1 п.9.1 Статуту відповідача за первісним позовом поточне керівництво діяльністю товариства здійснює директор, який є його виконавчим органом.

Поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників визначає Закон України «Про господарські товариства».

Згідно зі ст. 62 названого Закону у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).

Як вбачається з матеріалів справи, в п.п.9.9.3 п.9.9 Статуту відповідача за первісним позовом зазначено про те, що директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції Загальних зборів учасників товариства.

Враховуючи норми ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» та вищезгадані положення пп.9.6.1 п.9.6, п.п.9.9.3 п.9.9 Статуту відповідача за первісним позовом, колегія суддів дійшла висновку про те, що Статутом відповідача не віднесено до виключної компетенції Загальних зборів учасників товариства питання щодо надання згоди або погодження (попереднього погодження чи затвердження) або надання повноважень на укладання яких-небудь договорів (правочинів), а відтак директор відповідача за первісним позовом ОСОБА_7 мала усі необхідні повноваження на укладення та підписання з позивачем за первісним позовом спірного Контракту №05/2363 від 21.03.2016р. без згоди чи погодження загальних зборів учасників відповідача.

Колегією суддів враховано доводи відповідача за первісним позовом про те, що згідно з п.п.9.9.3 п.9.9 Статуту відповідача директор останнього, серед іншого, укладає та підписує від імені товариства договори, контракти, інші правочини, сума яких не перевищує 1 000 000,00 грн. або еквівалент в іноземній валюті на одного контрагента та з врахуванням інших обмежень, передбачених Статутом товариства.

Водночас поза увагою як відповідача за первісним позовом, так і місцевого господарського суду залишено те, що в Статуті відповідача не врегульовано питання, яким чином органи управління товариством відповідача повинні приймати рішення щодо укладення угод, сума яких перевищує обмеження у розмірі 1 000 000,00 грн., встановлені в пп.9.9.3 п.9.9 Статуту відповідача.

В своєму рішенні місцевий господарський суд, окрім Статуту відповідача за первісним позовом, послався на п. «і» ч.5 ст. 41 та ст. 59 Закону України «Про господарські товариства» та положення Статуту відповідача за первісним позовом.

Названими правовими нормами передбачено, що до компетенції загальних зборів належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

До компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г - ж", "и - й" статті 41 цього Закону, належить: встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; вирішення питання про придбання товариством частки учасника; виключення учасника з товариства; визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів. З питань, зазначених у пунктах "а", "б" статті 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.

З наведених правових норм та Статуту відповідача за первісним позовом можна дійти висновку про те, що наявність обмежень повноважень керівника відповідача за первісним позовом на укладення угод, сума яких перевищує встановлений Статутом розмір, може потребувати лише подальшого затвердження, а не надання згоди або погодження (попереднього погодження) загальних зборів учасників товариства відповідача.

Таким чином, в даному випадку у керівника відповідача за первісним позовом є повноваження і право укладати та підписувати угоди, сума яких перевищує встановлений Статутом розмір, а такі укладені та підписані угоди в подальшому затверджуються загальними зборами учасників товариства відповідача.

Пунктом «і» ч.5 ст. 41 і ст. 59 Закону України «Про господарські товариства» передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому якщо господарським судом буде з'ясовано, що статутом товариства з обмеженою відповідальністю право виконавчого органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган уклав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним (аналогічна правова позиція наведена в постановах пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 (із змінами та доповненнями) «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Отже, однією з підстав для визнання недійсним правочину є відсутність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності, саме в момент його вчинення. Водночас, затвердження загальними зборами учасників правочину, вчиненого директором товариства з обмеженою відповідальністю з перевищенням повноважень, встановлених статутом в частині суми договору, відбувається уже після його укладення (вчинення). Таким чином, відсутність затвердження загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю укладеного директором договору не може мати наслідком визнання його недійсним судом.

Як уже зазначалося вище, в матеріалах справи наявна копія протоколу загальних зборів учасників товариства відповідача №21/03 від 21.03.2016p., відповідно до якого загальні збори учасників відповідача вирішили укласти з позивачем Контракт №05/2363 від 21.03.2016р. та надали виконавчому органу товариства - директору ОСОБА_10 право підпису цього Контракту.

В п.9.7.6 Статуту відповідача за первісним позовом передбачено ведення книги протоколів.

На вимогу Київського апеляційного господарського суду надати належним чином завірені копії та оригінали документів обліку проведення загальних зборів відповідача за первісним позовом, а також протоколів №21/03 від 21.03.2016р., №20/07 від 20.07.2015р., №29/07 від 29.07.2015р. для огляду в судовому засіданні, представник відповідача за первісним позовом надав пояснення, згідно з якими відповідач не може надати витребувані судом документи. Книга протоколів дійсно має бути, але вона відсутня на підприємстві. Облік та тексти протоколів загальних зборів ведуться в електронному вигляді. Номер документу обліку (протоколу проведення загальних зборів) надається згідно дати проведення таких зборів.

При цьому, відповідач за первісним позовом наголошував на тому, що в матеріалах справи наявні завірені копії протоколів №20/07 від 20.07.2015р., №29/07 від 29.07.2015р. та незавірена копія документа, який називається Протокол загальних зборів учасників СТОВ «Батьківщина» №21/03 від 21.03.2016р.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що всі наявні в матеріалах справи копії протоколів загальних зборів товариства відповідача за первісним позовом, в тому числі і протокол №21/03 від 21.03.2016р., існування якого не визнається відповідачем, оформлені аналогічним чином, тобто містять підписи учасників товариства та чіткий відбиток печатки товариства. Відповідачем за первісним позовом не надано жодних доказів, які б спростовували факт проведення 21.03.2016р. загальних зборів учасників товариства і прийняття ними рішення, оформленого протоколом №21/03 від 21.03.2016р. Як вбачається з пояснень самого відповідача за первісним позовом, на підприємстві не ведеться належним чином оформлена книга обліку протоколів, а тому відповідач не може належними і допустимими доказами спростувати факт проведення зборів і оформлення протоколу №21/03 від 21.03.2016р. Навіть якщо врахувати можливе підроблення вказаного протоколу (із проставленням підписів учасників товариства відповідача та печатки підприємства), відповідач не звертався до правоохоронних органів з цього приводу. Результатів проведення службового розслідування, про яке йшла мова у наданому відповідачем за первісним позовом протоколі №27/10 від 27.10.2016р. ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано. Тобто, всі заперечення відповідача за первісним позовом з приводу протоколу загальних зборів №21/03 від 21.03.2016р. є лише припущеннями без підтвердження відповідними доказами.

Колегія суддів погоджується з позивачем за первісним позовом в тому, що навіть за відсутності вказаного протоколу, з огляду на положення чинного законодавства України, Статуту відповідача та судову практику, відсутність затвердження загальними зборами учасників укладеного директором правочину з перевищенням статутних повноважень не тягне за собою його недійсність, а тому не є обов'язковим для чинності правочину та зобов'язань, які виникли на його підставі. Відтак, укладаючи та підписуючи спірний Контракт, директор відповідача за первісним позовом ОСОБА_7 діяла за згодою загальних зборів учасників відповідача, в межах повноважень, наданих їй загальними зборами учасників товариства відповідача, не перевищуючи своїх повноважень, позивач в свою чергу при укладенні оспорюваного правочину діяв добросовісно, що виключає наявність підстав для визнання його недійсним.

Відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч.2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Зважаючи на надані сторонами пояснення та докази, колегія суддів дійшла висновку про те, що в даному випадку відсутні обставини, з якими законодавець пов'язує недійсність правочинів, у зв'язку з чим правові підстави для визнання недійсним укладеного між сторонами Контракту №05/2363 від 21.03.2016р. та задоволення зустрічного позову відсутні.

Відносно вимог первісного позову колегією суддів було встановлено наступне.

В ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду встановлено, що умовами Контракту сторони погодили поставку товару окремими партіями в строк з 01.09.2016р. по 30.10.2016р. (включно).

Жодних додаткових угод до Контракту, в яких би сторони дійшли згоди скоригувати строк поставки, кількість товару, тощо між сторонами не укладалося. Доказів, які б свідчили про протилежне ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

В ст. ст. 662, 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони в Контракті встановили обсяг товару та строк його поставки. Однак відповідач за первісним позовом свої договірні зобов'язання перед позивачем не виконав, жодної партії товару позивачу не поставив.

В наданих суду поясненнях відповідач за первісним позовом не заперечував проти того, що ним взагалі не виконувалися умови Контракту.

В ч.1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Позивач за первісним позовом просив суд зобов'язати відповідача виконати умови Контракту та поставити позивачу 21 000,00 МТ насіння соняшнику.

В ст. 620 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання. Якщо річ, визначену індивідуальними ознаками, ще не передано, переважне право на її одержання має той з кредиторів, зобов'язання на користь якого виникло раніше, а коли це неможливо визначити, - кредитор, який першим пред'явив позов.

Згідно з положеннями ст. 622 Цивільного кодексу України боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (стаття 612 цього Кодексу), або передання відступного (стаття 600 цього Кодексу) боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі. У разі відмови кредитора від договору (стаття 615 цього Кодексу) боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

В даному випадку відсутні обставини, які б звільняли відповідача за первісним позовом від виконання його обов'язку перед позивачем щодо поставки товару, передбаченого Контрактом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Фактично всі заперечення відповідача за первісним позовом проти вимог первісної позовної заяви зводяться до відсутності у директора відповідача необхідного обсягу повноважень на укладення спірного Контракту з позивачем та відсутності погодження правочину загальними зборами учасників товариства відповідача, що свідчить про недійсність цього Контракту. Однак, як уже зазначалося вище, в процесі перегляду даної справи Київським апеляційним господарським судом не було встановлено обставин, з якими законодавець пов'язує недійсність правочинів. Будь-яких інших заперечень по суті пред'явлених до відповідача за первісним позовом вимог та/або доказів, які б свідчили про відсутність у відповідача за первісним позовом обов'язку виконувати умови укладеного з позивачем Контракту ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Зважаючи на вищевикладені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог первісного позову щодо зобов'язання відповідача виконати умови Контракту та поставити позивачу 21 000,00 МТ насіння соняшнику, у зв'язку з чим в цій частині первісний позов підлягає задоволенню.

Відносно вимог первісного позову про стягнення з відповідача штрафних санкцій, судом апеляційної інстанції було встановлено наступне.

Відповідно до ст. ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 Цивільного кодексу України).

В ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, укладаючи Контракт, сторонами було досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема, щодо застосування відповідальності за невиконання або неналежне виконання сторонами умов цього Контракту.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до умов п.п.7.3, 7.5-7.7 Контракту у випадку несвоєчасної поставки товару згідно з умовами Контракту постачальник сплачує покупцеві штрафну неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який вона нараховується, від загальної вартості непоставленої (або несвоєчасно поставленої) партії товару, визначеної згідно з п.3.3 Контракту, за кожен день прострочення. У випадку поставки неякісного товару та/або несвоєчасної поставки товару, та/або поставки товару в меншій кількості, ніж передбачено даним Контрактом або відповідною Додатковою угодою до нього, та/або неповної передачі покупцеві товаросупровідної документації, покупець вправі застосувати до постачальника оперативно-господарську санкцію у вигляді притримання оплати товару до моменту усунення Постачальником відповідного порушення та стягнути з постачальника додатково штраф у розмірі 20% від вартості товару, визначеної згідно з п.3.3 даного Контракту. У випадку односторонньої відмови постачальника від виконання своїх обов'язків за даним Контрактом постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 20 % від загальної вартості товару за даним Контрактом, визначеної згідно з п.3.3 даного Контракту. Сплата неустойки, встановленої на випадок прострочення або іншого неналежного виконання обов'язків, та відшкодування збитків, спричинених неналежним виконанням умов Контракту, не звільняє винну сторону від виконання своїх обов'язків за Контрактом. Штрафна неустойка сплачується винною стороною до повного виконання нею своїх зобов'язань за Контрактом.

Позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача штрафні санкції в загальній сумі 83 234 279,07 грн., з яких: 1 671 371,07 грн. - неустойка згідно з п.7.3 Контракту за період з 31.10.2016р. по 09.11.2016р.; 40 781 454,00 грн. - штраф згідно з п.7.5 Контракту; 40 781 454,00 грн. - штраф згідно з п.7.6 Контракту.

Зважаючи на те, що в процесі судового розгляду було встановлено порушення відповідачем строків здійснення поставки товару, передбачених в п.п.4.2 Контракту, та відмова від виконання своїх договірних зобов'язань перед позивачем, застосування до відповідача за первісним позовом штрафних санкцій, встановлених за згодою сторін в п.п.7.3, 7.5 та 7.6 Контракту є правомірним.

Перевіривши розрахунок штрафних санкцій, здійснений позивачем за первісним позовом, колегія суддів дійшла висновку про його арифметичну правильність та вірне визначення позивачем початку періоду прострочення відповідача.

Однак при цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З вищенаведених правових норм випливає, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (аналогічна правова позиція викладена в п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що загальний розмір заявлених позивачем за первісним позовом штрафних санкцій становить майже половину попередньо визначеної сторонами в Контракті вартості товару, який має поставити відповідач за первісним позовом, а також відсутність доказів, які б засвідчували факт понесення позивачем збитків внаслідок невиконання відповідачем умов Контракту із чітким зазначенням розміру цих збитків, та враховуючи інтереси не лише позивача, як стягувача, але й відповідача, як боржника, колегія суддів дійшла висновку про те, що в даному випадку штрафні санкції, нараховані позивачем за первісним позовом, можуть бути зменшені на 50%, а саме: неустойка, нарахована згідно з п.7.3 Контракту, з 1 671 371,07 грн. підлягає зменшенню до 835 685,54 грн.; штраф, нарахований згідно з п.7.5 Контракту у сумі 40 781 454,00 грн., підлягає зменшенню до 20 390 727,00 грн.; штраф, нарахований згідно з п.7.6 Контракту, з 40 781 454,00 грн. підлягає зменшенню до 20 390 727,00 грн.

Таким чином, з відповідача за первісним позовом на користь позивача підлягають стягненню 835 685,54 грн. неустойки та 40 781 454,00 грн. штрафу (20 390 727,00 грн. по п.7.5 Контракту + 20 390 727,00 грн. по п.7.6 Контракту = 40 781 454,00). В іншій частині вимоги первісного позову задоволенню не підлягають.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги частково підтвердились під час розгляду даної справи, що в свою чергу свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права під час вирішення спору.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2017р. у справі №927/1050/16 - скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення первісного позову та відмову у зустрічному позові.

Зважаючи на часткове задоволення первісного позову та апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за звернення з позовом до суду та за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню позивачу за первісним позовом (апелянту) за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

У зв'язку із відмовою у задоволенні зустрічного позову, судові витрати за його подання покладаються на позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 77, 83, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Терра" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.01.2017р. у справі №927/1050/16 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити частково.

4. Зобов'язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (17311, Чернігівська область, Срібнянський район, с. Калюжинці, вул. Незалежності, 51, код ЄДРПОУ 30875436) виконати умови контракту №05/2363 від 21.03.2016р. на поставку сільськогосподарської продукції та поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "Гран Терра" (юр. адреса: 04655, м. Київ, вул. Верхній Вал, 72; пошт. адреса: 04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 72, код ЄДРПОУ 35235046) 21 000,00 (двадцять одну тисячу) метричних тонн насіння соняшнику.

5. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (17311, Чернігівська область, Срібнянський район, с. Калюжинці, вул. Незалежності, 51, код ЄДРПОУ 30875436, п/р №26002507927702 в ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005 або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Терра" (юр. адреса: 04655, м. Київ, вул. Верхній Вал, 72; пошт. адреса: 04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 72, код ЄДРПОУ 35235046, п/р №26006003159900 в ПАТ «ІНГ Банк Україна», МФО 300539) 835 685,54 грн. (вісімсот тридцять п'ять тисяч шістсот вісімдесят п'ять гривень 54 копійки) неустойки, 40 781 454,00 грн. (сорок мільйонів сімсот вісімдесят одну тисячу чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 копійок) штрафу, 104 728,00 грн. (сто чотири тисячі сімсот двадцять вісім гривень 00 копійок) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

6. В задоволенні решти вимог первісного позову відмовити.

7. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

8. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (17311, Чернігівська область, Срібнянський район, с. Калюжинці, вул. Незалежності, 51, код ЄДРПОУ 30875436, п/р №26002507927702 в ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005 або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Терра" (юр. адреса: 04655, м. Київ, вул. Верхній Вал, 72; пошт. адреса: 04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 72, код ЄДРПОУ 35235046, п/р №26006003159900 в ПАТ «ІНГ Банк Україна», МФО 300539) 116 716,60 грн. (сто шістнадцять тисяч сімсот шістнадцять гривень 60 копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

9. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати накази із зазначенням необхідних реквізитів сторін.

10. Матеріали справи №927/1050/16 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

11. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді С.О. Алданова

Л.П. Зубець