Постанова № 66082161, 18.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2017 р. Справа№ 925/232/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: Дяченко О.В.

розглянувши

апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Лисянської

районної державної адміністрації

на рішення

Господарського суду Черкаської області

від 14.03.2017 року

у справі № 925/232/17 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

Степановича

до Управління соціального захисту населення Лисянської

районної державної адміністрації

про стягнення 116933,12 грн. заборгованості по

перевезенню пільгових категорій громадян

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.03.2017 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача - Управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації (Черкаська область, смт. Лисянка, пл. Миру, 30, ідентифікаційний код 03195725, номер рахунку в банку невідомий) на користь позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_1, номер рахунку в банку невідомий) 116933,12 грн. основного боргу та 1755 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою відповідно до якої просить залучити до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Кабінет Міністрів України.

Скасувати в повному обсязі рішення Господарського суду Черкаської обдасті від 14.03.2017 року за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ФОП ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості в сумі 116933,12 грн. відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 р. апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.03.2017 року у справі №925/232/17 прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження.

Клопотання апеллянта про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Кабінет Міністрів України відхилено колегією суддів, оскільки апелянтом не доведено, яким чином дане рішення впливає на порушення його прав та обов'язків.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалав даної справи 31.12.2014 р. між Управлінням соціального захисту населення районної державної адміністрації (Замовником - Відповідач по справі), в особі начальника управління соціального захисту населення Дармограя Ігоря Васильовича та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Перевізником - Позивач по справі), що діє на підставі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців було укладено Договір (державне замовлення) на пільгові (соціально-значущі) перевезення пасажирів автобусами загального користування №1 (далі - Договір І), за умовами якого Замовник надає право Перевізнику здійснювати перевезення пільгових категорій пасажирів в режимі звичайних перевезень по маршрутах:

№ 131 Лисянка - Шушківка

№ 139 Лисянка - Хижинці

№ 136 Лисянка-Дашуківка,

а Перевізник надає транспортні послуги населенню, в тому числі здійснює пільгові перевезення окремих категорій населення згідно чинного законодавства та на умовах передбачених цим договором.

Відповідно до п. 5.1 Договору І договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами 01.01.2015р. і діє до 31.12.2015р.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору І Замовник зобов'язався на підставі договору № 13 від 23.12.2013р. "З перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території району", № 2 від 21.06.2013р. "З перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території району" надати Перевізнику право використовувати приміські маршрути для перевезення окремих пільгових категорій громадян в 2015 році, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік".

Згідно пункту 2.2.3 Договору І Перевізник зобов'язався надавати пільги на проїзд окремим категоріям населення, які мають право на пільговий проїзд в 2015 році, згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 року".

13.03.2015р. між Замовником і Перевізником було укладено Договір (державне замовлення) на пільгові (соціально-значущі) перевезення пасажирів автобусами загального користування №6 (далі - Договір ІІ), за умовами якого Замовник надає право Перевізнику здійснювати перевезення пільгових категорій пасажирів в режимі звичайних перевезень по маршрутах:

№ 130 Лисянка - Федюківка

№ 137 Лисянка - Ріпки,

а Перевізник надає транспортні послуги населенню, в тому числі здійснює пільгові перевезення окремих категорій населення згідно чинного законодавства та на умовах передбачених цим договором.

Відповідно до п. 5.1 Договору ІІ договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами 13.03.2015р. і діє до 31.12.2015р.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору ІІ Замовник зобов'язався на підставі договору № 2 від 25.02.2015р. "З перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території району" надати Перевізнику право використовувати приміські маршрути для перевезення окремих пільгових категорій громадян в 2015 році, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік".

Згідно пункту 2.2.3 Договору ІІ Перевізник зобов'язався надавати пільги на проїзд окремим категоріям населення, які мають право на пільговий проїзд в 2015 році, згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік".

Відповідно до п. 2.1.4 Договору І та Договору ІІ Замовник зобов'язався перераховувати на рахунок Перевізника компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян в порядку і терміни, визначені п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002р. №256 (зі змінами і доповненнями).

Пункт 2.2.3 Договору І та Договору ІІ повністю кореспондується з нормами, визначеними ст.ст. 11, 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" - соціально значущими послугами автомобільного транспорту є послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства. Пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Позивачем послуги з перевезення пільгових категорій пасажирів надавались у повній відповідності з умовами Договорів І та ІІ та щомісячні розрахунки передавались й погоджувались Управлінням соціального захисту населення.

Всього Позивачем надано послуг за період з 01.01.2015р. до 31.12.2015р. на загальну суму 422421,43 грн., що підтверджується звітами про фактичні обсяги виконаних перевезень громадян та Актом звірки розрахунків.

Відповідачем сплачено заборгованість частково в розмірі 403165,89 грн. (з урахуванням боргу за 2014р. в сумі 97677,58 грн.). Заборгованість Відповідача становить 116933,12 грн. за 2015р., що є предметом спору та підтверджена Актом звірки розрахунків (а.с. 11).

Відповідач мотивує неналежне виконання умов Договорів І та ІІ відсутністю субвенцій з державного бюджету та недофінансування з місцевого бюджету.

Наявність чи відсутність бюджетного фінансування не залежить від волі та дій Позивача, що порушує його право на належний розрахунок за виконані роботи. Згідно умов Договорів І та ІІ (п.2.1.2) Замовник зобов'язався відповідно Бюджетного кодексу України брати бюджетні зобов'язання та провадити видатки тільки в межах бюджетних асигнувань установлених кошторисом, що не звільняє Відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідачем було порушено вимоги договору та приписи ст. 526 ЦК України, відповідно до якої - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та ст. 525 ЦК України щодо недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язань.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно статутних документів позивач та відповідач є самостійними юридичними особами на ринку послуг в Україні.

Відповідач є установою державної виконавчої влади України та може діяти лише в спосіб, визначений законами України, і не інакше - приписи ст. 19 Конституції України.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Між сторонами виникли та існують змішані договірні відносини надання послуги та перевезення пільгових категорій громадян автомобільним транспортом на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За своїм змістом представлені договори №1 від 31.12.2014р. (а.с. 9) та №6 від 13.03.2015р. (а.с. 10) є змішаними договорами послуг та перевезення пасажирів по встановленому маршруту і відповідає вимогам глави 63 та 64 ЦК України, відповідно до якої за договором одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти пасажирів до пункту призначення та отримати за це плату. Замовник перевезення зобов'язується прийняти та оплатити вказану роботу.

Сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договорів №1, №6. Договори не заперечені сторонами, не визнані судом недійсними, не розірвані сторонами та є дійсними.

Згідно ст.ст. 908, 910 ЦК України (Глава 64 ПЕРЕВЕЗЕННЯ) послуги та робота, виконана перевізником, має відповідати умовам договору послуг з перевезення, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру; виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовнику.

Спірні договори передбачають виконання перевезення пасажирів пільгових категорій по визначеному за затвердженому маршруту в смт. Лисянка. Порядок розрахунків передбачений п.2.1.4 Договорів №1 та №6.

У відповідності до п. 3 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002p. № 256 - Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Щодо визначення Управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації як належного відповідача та головного розпорядника коштів Відповідач не заперечував.

В п. 2.1.4 вказаних договорів встановлено обов'язок Замовника перераховувати на рахунок Перевізника компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян в порядку і терміни, визначені п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256 (із змінами і доповненнями).

Вказаний порядок розрахунків визначено в п. 5 ст. 102 Бюджетного Кодексу України.

Станом на 31.12.2016р. згідно з Актом звірки розрахунків заборгованість Відповідача склала 116933,12 грн. за період дії Договорів. Акт звірки підписано Управлінням соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації без зауважень та застережень.

Відповідач заперечував вимоги лише в частині відсутності субвенцій з державного бюджету на оплату отриманої послуги:

Рішенням обласної ради "Про обласний бюджет на 2015 рік" виділено субвенцію з державного бюджету на надання пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг, на компенсацію втрати доходів у зв'язку з відміною податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та відповідним збільшенням ставок акцизного податку з пального і на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян бюджету Лисянського району - у розмірі 980600,00 грн.

Рішенням Лисянської районної ради від 22.01.2015 р. №33-01/VI "Про районний бюджет на 2015 рік" на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян КПК 170102 КЕКВ 2610 виділено 790000,00 грн. На протязі року були зміни до річного розпису бюджету за КПК 170102 КЕКВ 2610, в результаті загальна сума субвенції державного бюджету місцевому бюджету склала 800164,00 грн.

Відповідно до планових кошторисних призначень за 2015 рік від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до відшкодування прийнято звітів за надані послуги за перевезення пільгових пасажирів на суму 422421,43 грн.

Розрахунки з перевізниками проводились в межах фактичного фінансування коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян. За 12 місяців 2015 року компенсацію перевізникам виплачено у сумі 593551,41 грн., з них фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 - 403165,89 грн. (97677,58 грн. в рахунок заборгованості за 2014 рік).

У 2015 році виконання річного плану за КПК 170102 КЕКВ 2610 складає 74,18% до планових призначень. В результаті бюджетна заборгованість за КПК 170102 КЕКВ 2610 компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян склала 205034,25 грн. Перед ФОП ОСОБА_2 заборгованість складає 116933,12 грн.

У зв'язку з тим, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" кошти на компенсацію за пільговий проїзд окремим категоріям громадян не передбачені, Управління соціального захисту населення Лисянської РДА, яке є головним розпорядником коштів не має змоги погасити заборгованість за перевезення пільгових категорій громадян.

Інший спосіб погасити заборгованість перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 відсутній. Відповідно до п. 13 Порядку обліку фактичних обсягів перевезень громадян, яким надано право безплатного проїзду автомобільним транспортом загального користування на приміських та міських маршрутах затвердженого розпорядженням Лисянської районної державної адміністрації від 11.05.2011р. №132 (зі змінами) Управління соціального захисту населення райдержадміністрації суму витрат доходів від перевезення пільгових категорій громадян відшкодовує за рахунок субвенції з Державного бюджету.

Кошти субвенції з державного бюджету на компенсацію за пільгове перевезення (в разі надходження і проведенням розрахунків Управлінням Державної казначейської служби України в Лисянському районі) використовувались за призначенням. Останнє надходження коштів на реєстраційний рахунок в Управлінні Державної казначейської служби України в Лисянському районі за КПК 170102 КЕКВ 2610 та виплата відбулися 30.12.2015 року в сумі 16386,45 грн., що підтверджується випискою Управління Державної казначейської служби України в Лисянському районі від 30.12.2015 року та платіжними дорученнями № 304, 305, 306. Станом на 03.03.2017р. на реєстраційному рахунку в Управлінні Державної казначейської служби України в Лисянському районі за КПК 170102 КЕКВ 2610 кошти відсутні.

Представник відповідача вказував, що для вирішення питання щодо надання коштів на відшкодування компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян направлені листи до районної державної адміністрації - вих. №63-06 від 13.01.2016р. та обласної державної адміністрації вих. № 71/01-10 від 13.01.2016 р. В разі врегулювання питання щодо фінансування видатків за надані послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян на державному рівні, Управління соціального захисту населення сплатить всю суму заборгованості перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2

Позивач виконав в період січня 2015 року до 01 січня 2016р. передбачені Договорами роботи та послуги з перевезення пасажирів пільгових категорій, що підтверджується Звітами про фактичні обсяги виконаних перевезень громадян та відсутні будь-які зауваження Замовника (відповідача) щодо якості, кількості, строків виконаних робіт з боку Виконавця.

Замовник не розрахувався за виконані роботи на суму 116933,12 грн. до цього часу.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наявність заборгованості підтверджується договорами, актом звірки заборгованості, листом-претензією від 17.01.2017р., відсутністю претензій відповідача до кількості та якості наданих послуг.

Згідно приписів п. 2 ст. 916 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити перевізнику обумовлену плату за послугу за домовленістю.

Відсутність коштів у відповідача чи відсутність кошторису видатків на перевезення пільгової категорії громадян, відсутність у відповідача зареєстрованих в казначействі бюджетних зобов'язань з перевезення пільгових категорій громадян - не є підставою звільнення відповідача від обов'язку проведення розрахунків за виконані роботи з перевезення та надані послуги.

Позивачем при зверненні із цим позовом використано належний, в розумінні вимог ст. 16 ЦК України, спосіб захисту його порушеного права.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 116933,12 грн. заборгованості підлягають до задоволення.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідач не спростував доводи позивача та не подавав свого розрахунку вимоги. Відповідач не скористався своїм процесуальним правом аргументовано та підставно спростувати вимоги позивача.

Відсутність фінансування органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування, відсутність у нього коштів - не є обґрунтованою підставою невиконання зобов'язання за договором. Аналогічні правові позиції викладені в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Войтенко проти України" від 29.06.2004 р. (Заява №18966/02).

Проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Відповідач мав достатньо часу для надання доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів об'єктивної неможливості заперечення вимог по суті позову, чи погашення боргу.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про задоволенння позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Черкаської області від 14.03.2017 року у справі № 925/232/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу 925/232/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Н.Ф. Калатай