Постанова № 66082143, 19.04.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2017 року Справа № 912/4079/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.,

представники сторін:

від позивача: представник не з’явився;

від відповідача: представник не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "ВК І К" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.01.2017 року у справі №912/4079/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс Фармінг", смт. Варва, Варвинський район, Чернігівська область

до відповідача: Фермерського господарства "ВК і К", Світловодський район, Кіровоградська область

про стягнення 649 555 грн. 18 коп.,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фідленс Фармінг" (надалі – ТОВ "Фідленс Фармінг") звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Фермерського господарства "ВК і К" (надалі – ФГ "ВК і К") на свою користь 557 101 грн. 45 коп. пені, 41 897 грн. 28 коп. штрафу, 27 645 грн. 57 коп. 3% річних, 22 910 грн. 88 коп. 2,5 % на місяць за користування чужими грошовими коштами та 9 743 грн. 33 коп. понесених витрат по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду Кіровогралдської області від 17.01.2017 року у справі №912/4079/16 (суддя Шевчук О.Б.) позов задоволено частково; з ФГ "ВК І К" на користь ТОВ "Фідленс Фармінг" стягнуто 289 542 грн. 13 коп. пені, 41 897 грн. 28 коп. штрафу, 19 291 грн.52 коп. 3 % річних, 10 359 грн. 31 коп. 2,5 % на місяць за користування чужими грошовими коштами та 5 416 грн. 35 коп. судового збору; в решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ФГ "ВК І К" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд в частині стягнення з ФГ "ВК І К" на користь ТОВ "Фідленс Фармінг" пені за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 289 542 грн. 13 коп. та штрафу в розмірі 41 897 грн. 28 коп. його скасувати та прийняти нове рішення про стягнення з ФГ "ВК І К" на користь ТОВ "Фідленс Фармінг" 213 839 грн. 01 коп. пені, 23 397 грн. 28 коп. штрафу, 10 359 грн. 31 коп. 2,5% на місяць за користування чужими грошовими коштами, 19 291 грн. 52 коп. 3% річних та 4 003 грн. 31 коп. судового збору.

Апелянт зазначає, що стягнувши з відповідача пеню, місцевий господарський суд не прийняв до уваги ті обставини, що позивачем її розраховано без дотримання обмежень, встановлених ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України; стягнувши з відповідача штраф, судом першої інстанції не врахований графік погашення заборгованості, узгоджений сторонами в додатковій угоді від 30.05.2016 року до договору №5КФ від 11.0.2015 року.

Сторони на виклик суду не з’явились, звернулись з клопотаннями про відкладення розгляду справи, які обґрунтовані неможливістю прибуття їх повноважних представників в судове засідання, що задоволенню не підлягають, оскільки, по-перше, сторони не обмежені колом представників при розгляді справи, по-друге, сторонами не зазначено про необхідність надання додаткових доказів або пояснень по суті спору.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Фідленс Фармінг" (постачальник) та ФГ "ВК І К" (покупець) укладений договір поставки Д-3/1 СВ на умовах товарного кредиту №5КФ від 11.09.2015 року (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник продає, а покупець купує на умовах даного договору товар в кількості, асортименті, цінах та на умовах поставки ("ІНКОТЕРМС 2010"), що обумовлюється в додатках або в специфікаціях або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Товаром згідно з цим договором є кормові добавки, премікси, білкові вітамінно-мінеральні добавки, готові корми, комбікорми, замінники цільного молока, ветеринарні препарати, спеціальні добавки, елементи обладнання, обладнання, інший товар як власного виробництва так інших виробників, що буде поставлятися згідно видаткових накладних (п. 1.2. договору).

В пунктах 2.1., 2.3. договору сторони погодили, що ціна товару, що поставляється, вказується у видаткових накладних постачальника. У вартість товару включаються витрати на його доставку. Загальна вартість договору визначається як сумарна ціна усього товару, поставленого за договором. Оплата товару покупцем здійснюється в порядку: частина вартості товару - 20% покупець оплачує не пізніше 3 календарних днів до моменту відвантаження товару. Друга частина вартості товару в розмірі 80% оплачується покупцем на умовах відстрочення кінцевого розрахунку: протягом 30 календарних днів від дня відвантаження товару.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 року, але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним (п. 8.1. договору).

11.09.2015 року до договору поставки №Д-3/1СВ на умовах товарного кредиту №5КФ підписано протокол розбіжностей, яким серед іншого сторони узгодили п. 2.2. договору щодо вартості (ціни) договору.

30.05.2016 року сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, зі змісту якої вбачається, що покупець має заборгованість перед постачальником в розмірі 1 417 945 грн. 52 коп., згідно видаткових накладних:

- №ФФВ00000624 від 30.01.2016 року в частині неоплаченої суми 359 031 грн. 92 коп.;

- №ФФВ00000624 від 29.02.2016 року на суму 223 416 грн.;

- №ФФВ00000624 від 03.03.2016 року на суму 141 249 грн. 60 коп.;

- №ФФВ00000624 від 18.03.2016 року на суму 235 416 грн.;

- №ФФВ00000624 від 04.04.2016 року на суму 223 416 грн.;

- №ФФВ00000624 від 07.04.2016 року на суму 235 416 грн.

Сторони дійшли згоди щодо розстрочки сплати заборгованості в розмірі 1 417 945 грн. 52 коп. покупцем, а саме покупець зобов'язується сплатити постачальнику вказану суму заборгованості відповідно до наступного графіка:

- до 15 червня 2016 року включно 100 000 грн;

- до 30 липня 2016 року включно 900 000 грн;

- до 30 серпня 2016 року включно 417 945 грн. 52 коп.

При виконанні покупцем умов п. 2 додаткової угоди №1 до договору постачальник зобов'язується не застосовувати примусове стягнення вказаної суми з покупця. У разі порушення покупцем строків оплати, вказаних в пункті 2 додаткової угоди №1 до договору, крім штрафних санкцій, зазначених в договорі Д-3/1 СВ на умовах товарного кредиту №5 КФ від 11 вересня 2015 року, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 5% від суми заборгованості та пеню в розмірі 1% за кожен нень прострочення платежу. У разі порушення покупцем строків оплати, вказаних в пункті 2 додаткової угоди №1 до договору, крім штрафних санкцій значених в договорі, покупець сплачує на користь постачальника 2,5% на місяць від суми заборгованості за неправомірне користування його грошовими коштами.

Позивач на виконання умов договору передав у власність відповідача товар на загальну суму 4 169 519 грн. 50 коп., що підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних: №ФФВ00000008 від 11.09.2015 року на суму 104 898 грн; №ФФВ00000038 від 18.09.2015 року на суму 117 708 грн; №ФФВ000000162 від 28.09.2015 року на суму 67 024 грн. 80 коп.; №ФФВ00000163 від 28.09.2015 року на суму 117 708 грн.; №ФФВ00000008 від 02.10.2015 року на суму 231 816 грн.; №ФФВ00000303 від 02.10.2015 року на суму 231 816 грн; №ФФВ00000439 від 09.10.2015 року на суму 164 791 грн. 20 коп.; №ФФВ00000649 від 19.10.2015 року на суму 231 816 грн.; №ФФВ00000787 від 11.09.2015 року на суму 67 024 грн. 80 коп.; №ФФВ00001009 від 31.10.2015 року на суму 369 465 грн. 60 коп.; №ФФВ00001436 від 19.11.2015 року на суму 369 465 грн. 60 коп.; №ФФВ00001782 від 03.12.2015 року на суму 223 416 грн.; №ФФВ00002102 від 15.12.2015 року на суму 16 999 грн. 92 коп.; №ФФВ00002240 від 21.12.2015 року на суму 178 732 грн. 80 коп.; №ФФВ00002241 від 21.12.2015 року на суму 141 249 грн. 60 коп.; №ФФВ00002463 від 26.12.2015 року на суму 341 124 грн.; №ФФВ00002464 від 29.12.2015 року на суму 5 099 грн. 98 коп.; №ФФВ00000624 від 31.01.2016 року на суму 362 265 грн. 60 коп.; №ФФВ00001454 від 29.02.2016 року на суму 223 416 грн; №ФФВ00001457 від 03.03.2016 року на суму 141 249 грн. 60 коп.; №ФФВ00001982 від 18.03.2016 року на суму 235 416 грн; №ФФВ00002517 від 04.04.2016 року на суму 223 416 грн; №ФФВ00002706 від 07.04.2016 на суму 235 416 грн.

Однак, відповідач оплатив отриманий товар частково, в сумі 2 751 573 грн. 98 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок по рахунку ТОВ "Фідленс Фармінг".

В подальшому сторони дійшли згоди щодо розстрочки сплати заборгованості в розмірі 1 417 945 грн. 52 коп. покупцем, а саме покупець зобов'язується сплатити постачальнику вказану суму заборгованості відповідно до графіка - до 15 червня 2016 року включно 100 000 грн; до 30 липня 2016 року включно 900 000 грн.; до 30 серпня 2016 року включно 417 945 грн. 52 коп.

Станом на дату звернення з даним позовом до суду відповідач повністю виконав зобов'язання щодо оплати отриманого товару, однак здійснив цю оплату з порушенням строків, визначених договором та додатковою угодою, №1 до нього, чим порушив право позивача щодо своєчасного отримання коштів.

Враховуючи викладене, позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з ФГ "ВК І К" на свою користь 557 101 грн. 45 коп. пені, 41 897 грн. 28 коп. штрафу, 27 645 грн. 57 коп. 3% річних та 22 910 грн. 88 коп. 2,5 % за користування чужими грошовими коштами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За правилами ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи, підтверджується наявність прострочення оплати за поставлений товар.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Сторонами в п. 6.2. договору узгоджено, що у разі порушення покупцем строків оплати товару, він сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка існувала на період прострочення, за кожний день прострочення. Неустойка нараховується по день остаточного проведення розрахунку покупцем.

Окрім того, пунктами 3-5 додаткової угоди №1 до договору сторони визначили, що у разі порушення покупцем строків оплати, вказаних в пункті 2 додаткової угоди, крім штрафних санкцій, зазначених в договорі, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 5% від суми заборгованості та пеню в розмірі 1% за кожен нень прострочення платежу. У разі порушення покупцем строків оплати, вказаних в пункті 2 додаткової угоди, крім штрафних санкцій значених в договорі, покупець сплачує на користь постачальника 2,5% на місяць від суми заборгованості за неправомірне користування його грошовими коштами.

Колегія суддів дійшла висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня за період з 12.10.2015 року по 29.05.2015 року в сумі 278 863 грн. 50 коп., правомірність нарахування якої підтверджується розрахунком позивача, за період з 31.07.2016 року по 29.09.2016 року в сумі 10 678 грн. 63 коп., правомірність якої підтверджується розрахунком відповідача, а всього 289 542 грн. 13 коп.

При цьому, прийнято до уваги, що позивачем при розрахунку пені за період з 31.07.2016 року по 29.09.2016 року безпідставно не враховано положення до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до якої розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Апелянт зазначає, що період розрахунку суми пені позивача більший, ніж шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, а саме з 12.10.2015 року по 29.05.2016 року включно.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Пунктом 6.2. договору сторонами визначено, що у разі порушення покупцем строків оплати товару, він сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка існувала в період прострочення, за кожний день прострочення платежу за весь час прострочення. Тобто сторонами умовами договору встановлений інший строк нарахування пені, ніж обмежений законом.

Стосовно заперечень відповідача по нарахуванню штрафу, який передбачено п.4 додаткової угоди № до договору, слід зазначити, що пунктом 2.3. договору передбачено, що в разі відпуску наступної партії товару до розрахунку за попередню партію (партії), кожна наступна оплата зараховується в погашення самого раннього боргу незалежно від призначення платежу, вказаного покупцем в платіжному дорученні, тому оплати 05.08.2016 року на суму 120 000 грн.; 17.08.2016 року на суму 200 000 грн.; 29.08.2016 року на суму 50 000 грн.; 02.09.2016 року в частині суми 50 000 грн. були зараховані позивачем в рахунок оплати другої частини платежу згідно графіку в розмірі 900 000 грн., а оплати 02.09.2016 року на суму в частині суми 150 000 грн.; 16.09.2016 року на суму 200 000 грн.; 30.09.2016 року на суму 67 945 грн. 52 коп., зараховано до третьої частини платежу в розмірі 417 945 грн. 52 коп. Відповідно, розрахунок штрафу в позовній заяві в розмірі 41 897 грн. 28 коп. здійснено вірно та зазначена вимога підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 5 додаткової угоди №1 до договору визначено, що у разі порушення покупцем строків оплати, вказаних в пункті 2 додаткової угоди №1 до договору, крім штрафних санкцій, значених в договорі, покупець сплачує на користь постачальника 2,5% на місяць від суми заборгованості за неправомірне користування його грошовими коштами.

Господарський суд дійшов правомірного висновку, що 2,5% на місяць від суми заборгованості за неправомірне користування його грошовими коштами за період з 31.07.2016 року по 29.09.2016 року підлягає стягненню в сумі 10 359 грн. 31 коп., що підтверджується обґрунтованим розрахунком відповідача.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних від простроченої суми в розмірі 27 645 грн. 57 коп.

Сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача, становить, 19 291 грн. 52 коп. за період 12.10.2016 року по 29.05.2016 року, що підтверджується обґрунтованим розрахунком відповідача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального права, внаслідок чого воно не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "ВК І К" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.01.2017 року у справі №912/4079/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Подобєд