Постанова № 6608132, 03.11.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія 6.11

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 листопада 2009 року справа № 2а-22988/09/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ушакова Т.С.

при секретарі судового засідання Шибаєвій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році та пені,

За участю представників сторін:

від позивача: Балаба Т.М., довіреність від 12.01.2009 року № 1-12/31,

від відповідача: Поеті А.І., довіреність від 01.10.2009 року № 05/1216,

В С Т А Н О В И В :

26 травня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році у розмірі 450158,73 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 9182,06 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 450158,73 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 9182,06 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.

Суд, вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» (далі ВАТ «ЦЗФ «Нагольчанська») 03.07.2002 року зареєстрована як юридична особа Виконавчим комітетом Антрацитівської міської ради Луганської області, № 1379120 0000 000011, ідентифікаційний код 00179648, за адресою: Луганська область, м. Антрацит, с. Дубівське.

Згідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року (із змінами та доповненнями) для всіх підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Якщо кількість працюючих інвалідів на підприємствах, установах, у тому числі підприємствах, організаціях, громадських організаціях інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 зазначеного Закону, вони щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної зарплатні на відповідному підприємстві, установі, організації.

Як зазначає позивач у своєму позові, ВАТ «ЦЗФ «Нагольчанська» в порушення вимог ст. 19 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не працевлаштувало необхідну кількість інвалідів, а саме: у 2008 році замість 31 інваліда на підприємстві працювало 10, що підтверджується звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік Форми № 10-ПІ, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Згідно листа Антрацитівського міськрайцентру зайнятості від 12.05.2009 року № 3/03-1012 ВАТ «ЦЗФ «Нагольчанська» відповідно до звітів за формою 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» у 2008 році надавало інформацію про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів. Копії зазначених звітів є в матеріалах справи.

Позивач вважає, що на підставі вищезазначеного за відповідачем рахується заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій у розмірі 450158,73 грн. та пеня за порушення термінів сплати вказаних санкцій у розмірі 9183,06 грн.

Відповідно до положень частин 1, 2 та 3 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 18 зазначеного Закону передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 18 зазначеного Закону працевлаштування інвалідів здійснюється органами центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Iнформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

З вищевикладеного слід, що обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Сам факт відсутності на підприємстві працевлаштованих інвалідів не є безспірною ознакою наявності відповідальності підприємства, яка могла настати лише у випадку, не вчинення останнім прямо передбачених законодавством заходів щодо працевлаштування інвалідів.

Судом встановлено, що відповідач брав участь у ярмарках вакансій робочих місць інвалідів, після чого у 2008 році були працевлаштовані:

- ОСОБА_3 наказ про прийняття на роботу від 02.10.2008 року № 1к, інвалід 3 групи (згідно довідки до акту огляду МСЕК Сер. 2-20 СМ НОМЕР_1, копія якої є в матеріалах справи);

- ОСОБА_4 наказ про прийняття на роботу від 14.04.2008 року № 53к, інвалід 3 групи (згідно довідки до акту огляду МСЕК Сер. 2-20 СМ № НОМЕР_2, копія якої є в матеріалах справи);

- ОСОБА_5 наказ про прийняття на роботу від 10.07.2008 року № 105к, інвалід 3 групи (згідно довідки до акту огляду МСЕК Сер. 2-20 СМ НОМЕР_3, копія якої є в матеріалах справи);

- ОСОБА_6 наказ про прийняття на роботу від 07.07.2008 року № 102к.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем було розміщено оголошення у газеті «Антрацитівський вісник» (№ 20 від 16.05.2008 року) про наявність на підприємстві вакансій для інвалідів.

Судом встановлено, що по аналогічному позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році у справі № 7/268 ад від 21.06.2007 року Господарським судом Луганської області було відмовлено у стягненні з відповідача 219404,16 грн. адміністративно-господарських санкцій за не працевлаштування необхідної кількості інвалідів у 2006 році. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.09.2007 року вищевказане рішення Господарського суду Луганської області залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.12.2008 року по справі № 7/268 ад відхилено касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, постанову Господарського суду Луганської області від 21.06.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.09.2007 року залишено без змін.

Таким чином, оскільки обовязок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створенні робочі місця, тому суд вважає, позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 17, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Луганському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році та пені за необґрунтованістю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

СУДДЯ Т.С. УШАКОВ