Постанова № 6608091, 20.10.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-21663/09/1270

Категорія №2.11.17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 жовтня 2009 року.

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Качуріної Л.С.

при секретарі Смішливій І.М.,

в присутності сторін:

від позивача: Усова К.В.;

від відповідача: Свідовська І.І., Мягкий В.В.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства закритого типу «Зліт» до Луганської митниці про скасування податкового повідомлення №4від 29.01.2009 року, -

В С Т А Н О В И В:

06 квітня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулося Акціонерне товариство закритого типу «Зліт» з адміністративним позовом до Луганської митниці про скасування податкового повідомлення №4від 29.01.2009 року.

У позовній заяві позивач просив суд визнати нечинним податкове повідомлення №4 від 29.01.2009 року і стягнути на користь Акціонерного товариства закритого типу «Зліт» судовий збір.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та пояснив, що працівниками Луганської митниці на підставі акту перевірки АТЗТ «Зліт» з питань дотримання законодавства України з питань митної справи на підприємстві №0001/9/702000000/0013377507 від 14.01.2009 року було направлене податкове повідомлення №4 від 14.01.2009 року.

Позивач вказує, що висновки акту не відповідають законам України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про податок на додану вартість», Про порядок погашення зобовязань платників податків перед державними та цільовими фондами», та «Про транспортно-експедиційну діяльність», а тому порушують його права та інтереси.

Представники відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечували та просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі посилаючись на його необґрунтованість.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач субєкт господарювання Акціонерне товариство закритого типу «Зліт» (надалі АТЗТ «Зліт») зареєстровано рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради 15.02.1991 року, діє на підставі статуту в новій редакції, зареєстрованому у виконавчому комітеті Луганської міської ради 27.01.2007 року, свідоцтво про державну реєстрацію від 27.01.2007 року №13821200000004137, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 13377507, адреса місцезнаходження: 91047, м. Луганськ, вул. Переяславська, буд. 5, зареєстровано платником податків в Ленінській МДПІ у м. Луганську.

З матеріалів справи вбачається, що спеціалістами Луганської митниці на підставі Указу Президента України від 23.07.1998 року №817/98 «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності», п.4 Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 року №1730, а також Порядку оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 30.03.2006 року №254, зареєстрованим в міністерстві юстиції України 01.06.2006 року за номером №653/12527, була проведена позапланова виїзна перевірка АТЗТ «Зліт» з питання дотримання вимог законодавства України з митної справи при декларуванні витрат на доставку товарів ввезених на митну територію України автотранспортом на умовах поставки FCA та оформлених у митному відношенні за ВМД : №702000001/6/007665 від 28.07.2006 року, №702000001/6/007666 від 28.07.2006 року, №702000001/6/008238 від 09.08.2006 року, №702000001/6/008512 від 16.08.2006 року, №702000001/6/008595 від 17.08.2006 року, №702000001/6/008647 від 18.08.2006 року, №702000001/6/008848 від 23.08.2006 року, №702000001/6/009052 від 30.08.2006 року, №702000001/6/009573 від 11.09.2006 року, №702000001/6/009908 від 19.09.2006 року, №702000001/6/011064 від 17.10.2006 року, №702000001/6/011994 від 07.11.2006 року, №702000001/6/013059 від 01.12.2006 року, №702000001/6/013653 від 15.12.2006 року.

За наслідками проведеної перевірки спеціалістами Луганської митниці був складений акті №0001/9/702000000/0013377507 від 14.01.2009 року, згідно висновку якого встановлено порушення вимог ст.ст. 264, 267 Митного кодексу України, п. 4 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 року №1375 (втратив чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766), п.10 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766, щодо товарів, оформлених у митному відношенні за 14 ВМД (ІМ40) в частині надання до митного оформлення відомостей щодо витрат на доставку товарів до місця ввезення на митну територію України.

У звязку з цим, відповідно до Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1997 року №65 «Про ставки митних зборів», митним органом нараховані суми несвоєчасно сплачених АТЗТ «Зліт» податкових зобовязань за 14 ВМД (ІМ40) у загальній сумі 1923,93 грн., у тому числі: митні збори - 18,99 грн., податок на додану вартість - 1904,94 грн.

29 січня 2009 року Луганською митницею на підставі висновків акту перевірки №0001/9/702000000/0013377507 від 14.01.2009 року прийняте податкове повідомлення форми «Р» №4 від 29.01.2009 року, згідно з яким АТЗТ «Зліт» митним органом визначено суму податкового зобовязання, з урахуванням штрафних санкцій, за платежем: податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України субєктами підприємницької діяльності 1904,94 грн., штрафні санкції 952,47 грн., а всього 2857,41 грн.

Суд не погоджується з позивачем, щодо необґрунтованості зазначеного податкового повідомлення.

Втім, суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у доказуванні шляхом витребування та надання доказів, уточнення з урахуванням гіпотези норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, кола фактів, які необхідно доказати.

Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обовязок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи дану справу суд виходить з того, що у відповідності з п.п. 2.1.1. п. 2.1. ст. 2 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі Закон №2181-ІІІ) передбачено, що митні органиє контролюючими стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обовязок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обовязкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

У відповідності з п. 10.4 ст.10 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі Закон №168/97-ВР) передбачено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні відповідним митним органом за правилами, встановленими спільним рішенням центральних податкового та митного органів.

Статтею 267 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на повязаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін “ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті” стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не повязані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі обєктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Суд установив, що згідно п.4.2. Договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом від 18.07.2006 року №18/0706 між підприємцем ОСОБА_4 (експедитор) та АТЗТ «Зліт» (клієнт), передбачено, що розміром плати експедиторові є компенсація за надані транспортно-експедиторськи послуги після його розрахунків з усіма учасниками транспортного процесу, здійснивши оплату за рахунок вантажовласника послуг транспорту, оформлення відповідних документі тощо.

Згідно п.4.4. цього ж Договору передбачено, що клієнт здійснює оплату транспортно-експедиторських послуг експедитора шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку, а також відшкодовує документально підтверджені витрати, понесені експедитолром в інтересах клієнта з метою виконання донного договору, якщо інше не зазначено в замовленні.

З матеріалів справи вбачається, що згідно документів АТЗТ «Зліт» щодо розрахунків з експедитором ОСОБА_4, яка не є платником податку на додану вартість, а саме: рахунок-фактура від 18.07.2006 року №267, акт-звіт №64 від 31.07.2006 року прийому передачі виконаних транспортно-експедиційних послуг за договором №18/0706 від 18.07.2006 року, виписка Східно-промислового банку від 24.07.2006 року по рахунку АТЗТ «Зліт», транспортно-експедиторські послуги склали у загальній сумі 23000,00 грн. без ПДВ. Цей факт сторони не заперечують.

З матеріалів справи також вбачається, що Луганською митницею для підтвердження вказаної вартості послуг при перевірці були враховані документи ТОВ «Маркет-1», а саме: рахунок фактура №СФ-0000535 від 25.07.2006 року, акт №ОУ-0000517 від 25.07.2008 року, податкова накладна від 25.07.2006 року №678, виписка АКБ «Східно-єпропейський банк» м. Київ по рахунку ТОВ «Маркет-1» за 03.08.2006 року, на підставі яких встановлено, що витрати АТЗТ на доставку товарів містять складові: перевезення товарів за межами України 18067,00 грн. без ПДВ; та перевезення товарів по території України 1947,00 грн., у тому числі ПДВ 324,50 грн.; послуги експедирування ОСОБА_5 2986,00 грн. без ПДВ, а всього 23000,00 грн. у тому числі ПДВ 324,50 грн.

У відповідності до вимог п. 1.14. Закону №168/97-ВР та ст.267 Митного кодексу України №92-ІV від 11.07.2002 року вартість перевезення товарів за межами України та вартість послуг експедирування, як супутні послуги, підлягають включенню до митної вартості імпортованих товарів.

Таким чином, на підставі аналізу зазначених норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що до складу митної вартості входять вартість перевезення товарів за межами України, а саме 18067,00 грн., та вартість послуг експедирування, а саме 2986,00 грн., що власне й було встановлено митним органом у акті перевірки №0001/9/702000000/0013377507 від 14.01.2009 року.

З огляду на встановлені Луганською митницею обєктивні дані щодо фактичної вартості перевезення товарів за межами України та вартості послуг експедирування, як складової митної вартості, дані АТЗТ «Зліт» не відповідають задекларованим митницею відповідним відомостям.

Фактично суми несвоєчасно сплачених податкових зобовязань АТЗТ «Зліт» по 14 ВМД, а саме: №702000001/6/007665 від 28.07.2006 року, №702000001/6/007666 від 28.07.2006 року, №702000001/6/008238 від 09.08.2006 року, №702000001/6/008512 від 16.08.2006 року, №702000001/6/008595 від 17.08.2006 року, №702000001/6/008647 від 18.08.2006 року, №702000001/6/008848 від 23.08.2006 року, №702000001/6/009052 від 30.08.2006 року, №702000001/6/009573 від 11.09.2006 року, №702000001/6/009908 від 19.09.2006 року, №702000001/6/011064 від 17.10.2006 року, №702000001/6/011994 від 07.11.2006 року, №702000001/6/013059 від 01.12.2006 року, №702000001/6/013653 від 15.12.2006 року, складають: за платежем «митні збори» код 10 18,99 грн.; за платежем «податок на додану вартість» код 028 1904,94 грн., а всього 1923,93 грн., що підтверджується розрахунком сум несвоєчасно сплачених податкових зобовязань щодо імпортованих на митну територію України товарів до акта перевірки №0001/9/702000000/0013377507 від 14.01.2009 року (а.с. 12).

У відповідності з п.п. «б» п.п.4.2.2. п. 4.2. ст.4 Закону 2181-ІІІ передбачено, що контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

У відповідності з п.6.1. ст.6 Закону №2181-ІІІ передбачено, що у разі коли сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобовязань, сума податку чи збору (обовязкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобовязання (штрафних санкцій за їх наявності).

З гляду на викладене суд вважає, що Луганською митницею цілком обгрунтовано, на підставі та у спосіб, що передбачений законами України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про податок на додану вартість», Про порядок погашення зобовязань платників податків перед державними та цільовими фондами», та «Про транспортно-експедиційну діяльність» визначено позивачеві податкове зобовязання з урахуванням штрафних санкцій, за платежем: податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України субєктами підприємницької діяльності 1904,94 грн., штрафні санкції 952,47 грн., а всього 2857,41 грн. та направлене податкове повідомлення №4 від 29.01.2009 року

Підпунктом 17.1.3. п. 17.1. ст.17 Закону №2181-ІІІ передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у підпункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Тому, з огляду на викладене та встановлені у судовому засіданні обставини суд вважає, що позивач не навів доказів, які б згідно з чинним законодавством України обґрунтовували його вимоги.

Таким чином, аналіз чинного законодавства та встановлених у судовому засіданні обставин дозволяє суду дійти висновку про те, що вимоги позивача у справі щодо скасування податкового повідомлення №4від 29.01.2009 року і стягнення на користь АТЗТ «Зліт» судового збору, не відповідають чинному законодавству України, не підтверджені матеріалами справи і задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства закритого типу «Зліт» до Луганської митниці про скасування податкового повідомлення №4від 29.01.2009 року відмовити у повному обсязі за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 20 жовтня 2009 року.

СУДДЯ