Постанова № 66079617, 19.04.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1558/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Белінського Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Національна транспортна компанія» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 23.01.2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Національна транспортна компанія» (надалі по тексту позивач або ТОВ «Національна транспортна компанія») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (надалі по тексту - відповідач або ГУ ДФС в Одеській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 23.01.2017 року, яким до позивача застосовано штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 42 956,00 грн.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що в період з 18 листопада по 27 листопада 2016 року співробітниками ГУ ДФС в Одеській області було проведено фактичну перевірку ТОВ «Національна транспортна компанія» з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів. За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки №632/15/53РРО/30914024 від 27.11.2016 року, яким встановлено порушення: п.1, п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року за №265/95 ВР. На підставі висновків акту фактичної перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення форми С за №0000901406 від 23.01.2017 року, яким позивачу донараховано штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сумі 42 956,00 грн. Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у звязку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаного повідомлення-рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представники відповідача у судовому засіданні відносно задоволення позовних вимог заперечували в повному обсязі та просили суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладенні в письмових запереченнях на позов.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 80.1 ст. 1 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з п.п. 80.2.5 п. 80.2 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, зокрема, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Судом встановлено, що на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 18.11.2016 року № 1924, направлень на проведення перевірки №№ 1060, 1061, 1062, 1063 від 18.11.2016 року та згідно ст. 20, п.п. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області було проведено фактичну перевірку крамниці, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 26, що належить ТОВ «Національна транспортна компанія» з метою здійснення контролю щодо дотримання вимог діючого законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів.

За результатами проведеної перевірки був складений акт (довідку) про результати фактичної перевірки № 632/15/53/РРО/30914024 від 28.11.2016 року (а.с. 51-56), в якому зафіксовано порушення позивачем п. 1 та п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Перевірка розпочата 18.11.2016 року о 11 год. 15 хв., а закінчена 27.11.2016 року о 15 год. 00 хв. та проведена в присутності керівника ОСОБА_1

Зокрема, як вбачається з акту, під час проведення перевірки встановлено наступні порушення ТОВ «Національна транспортна компанія»:

- п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме - не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій;

- п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме встановлено не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме не надані накладні на товар, згідно додатку до акту перевірки.

На підставі зазначеного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 23.01.2017 року № НОМЕР_1, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 42 956,00 грн. за порушення вимог п. 1, п. 12, ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року (а.с. 61).

ТОВ «Національна транспортна компанія» не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішенням оскаржило його до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню - рішенню ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 23.01.2017 року № НОМЕР_1, суд дійшов висновку про його правомірність, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку; при виконанні усіх банківських операцій (крім операцій з купівлі-продажу іноземної валюти); при виконанні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти у разі, якщо ці операції виконуються у касах уповноважених банків з оформленням розрахункових документів відповідно до нормативних актів Національного банку України; 4) при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів; 6) при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок; 8) при продажу товарів (крім підакцизних) (наданні послуг) особами, які отримали пільговий торговий патент для продажу товарів (надання послуг) відповідно до Податкового кодексу України; 9) при здійсненні фізичними особами торгівлі продуктовими або промисловими товарами за готівкові кошти на ринках; 10) при продажу у кіосках, з лотків та розносок газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати, якщо питома вага такої продукції становить понад 50 відсотків загального товарообігу за відсутності продажу алкогольних напоїв та підакцизних непродовольчих товарів, а також при продажу жетонів та проїзних квитків у касах метрополітену; 11) при продажу води, молока, квасу, олії та живої риби з автоцистерн, цистерн, бочок та бідонів; страв та безалкогольних напоїв у їдальнях і буфетах загальноосвітніх навчальних закладів і професійно-технічних навчальних закладів під час навчального процесу; 12) якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо); 13) при продажу товарів у системах електронної торгівлі (комерції).

Як встановлено судом, ТОВ «Національна транспортна компанія» у своїй діяльності повинно застосовувати реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Між тим, як встановлено в ході перевірки, відповідно до опису готівкових коштів від 18.11.2016 року (22 год. 18 хв.), встановлено, що в касі знаходилося 186 грн., а згідно X- звіту ФН РРО НОМЕР_2 (22 год. 18 хв.) - 0 грн. (а.с. 97-98).

Поняття фіскального звітного чеку визначено у ст. 2 вищезазначеного Закону. Так, фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг ви конаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.

Денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахунко вих операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведе них з його застосуванням.

Відповідно до п. 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахун кових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 року № 199, 2-звіт - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної памяті реєстратора, Х-звіт - денний звіт без обнулення інформації в оперативній пам'яті.

Позивач на спростування висновків контролюючого органу щодо порушення ним п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надав до суду копію Z звіту денного від 18.11.2016 року за № 0735 та копію фіскального чеку за № 00000000473 від 18.11.2016 року на загальну суму покупки 186,00 грн.

Разом з тим, суд критично ставиться до наданих позивачем доказів, оскільки, судом встановлено, що зазначені документи позивачем не було надано перевіряючим ані під час проведення перевірки, ані до моменту прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що не спростовувалось представником позивача у судовому засіданні.

В свою чергу, відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього За кону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розра хункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режи мом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому госпо дарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушен нями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Так, відповідно до фактичних обставин справи, позивачем було протягом 2016 року по рушено п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Вперше таке порушення було зафіксовано актом фактичної перевірки від 02.11.2016 року № 378/15-32-40-02/30914024.

Також, як вбачається з акту, перевіркою також встановлено порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме встановлено не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації - не надані накладні на товар, згідно додатку до акту перевірки.

Пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Приписами ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вар тість.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до за конодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а та кож на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Частиною 2 ст. 3 цього Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звіт ність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських опе рацій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Пер винні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Листом ДПА України від 03.03.2009 року № 4364/7/23-7017/159 повідомлено, що до до кументів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та то варно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгал терського обліку.

У листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємни цтва № 16277 від 29.12.2009 року зазначено, що до документів, які є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі доку менти є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Позивач на спростування висновків контролюючого органу щодо порушення ним п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надав до суду оборотно-сальдову відомість по рахунку 281 за період з 01.09.2015 року по 19.11.2016 року, копії накладних (підтвердження отримання ТМЦ), а саме: товарно-транспортні накладні № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, накладні № 531416 від 26.09.2016 року та № 531269 від 22.09.2016 року.

Разом з тим, суд критично ставиться до наданих позивачем доказів, оскільки, як встановлено під час проведення перевірки та знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду, в період проведення перевірки, а саме з 18.11.2016 року по 27.11.2016 року вказані документи не були надані перевіряючим, що не спростовувалось представником позивача у судовому засіданні.

При цьому, судом встановлено, що 18.11.2016 року представнику ТОВ «Наці ональна транспортна компанія» було надано запит на отримання документів, серед іншого перевіряючи витребовувались документи, які підтверджують облік товарних запасів за міс цем їх реалізації.

Так, у відповідності до вимог п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення пе ревірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (неза лежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучень/ правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого плат ника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контро люючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують пока зники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час пере вірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з п. 44.7 ст. 44 ПК України, у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, нада них платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладено го або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності пе чатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Разом з тим, судом встановлено, що позивач так і не надав своїх письмових пояснень або документів в підтвердження відсутності порушень виявлених під час проведення перевірки, що свідчить про те, що пози вач не був зацікавлений у вчиненні жодних із зазначених дій.

Таким чином, під час проведення перевірки було встановлено, що підприємством не забезпечено облік алкогольних напоїв, які перелічені у додатку до акта перевірки, на загаль ну суму 21 385 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно у межах передбачених законом повноважень застосував до позивача за порушення вимог п. 1, п. 12, ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 42 956,00 грн., а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.01.2017 року № НОМЕР_1 є правомірним.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно зі ст. 105 КАС України позивач має право, зокрема, вимагати скасування або визнання не чинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд вважає за необхідне на підставі положень ч. 2, 3 ст.162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, зясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю «Національна транспортна компанія» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 23.01.2017 року, - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 14 квітня 2017 року.

Постанова у повному обсязі виготовлена 19 квітня 2017 року.

Суддя С.О. Cтефанов

У задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю «Національна транспортна компанія» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 23.01.2017 року, - відмовити.

19 квітня 2017 року.