Постанова № 66079364, 27.02.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2017 року м.Київ№ 810/343/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Борисфен-Груп-ЛТД до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Борисфен-Груп-ЛТД звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Броварської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області щодо неприйняття (невизнання) податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю Борисфен-Груп-ЛТД з податку на додану вартість за жовтень 2016 року з додатками;

- зобовязати Броварську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області прийняти (визнати) податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю Борисфен-Груп-ЛТД з податку на додану вартість за жовтень 2016 року, зареєстровану 21.11.2016;

- зобовязати Броварську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області відобразити показники (дані) податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю Борисфен-Груп-ЛТД з податку на додану вартість за жовтень 2016 року, зареєстровану 21.11.2016, з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Борисфен-Груп-ЛТД.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що відповідачем безпідставно не була прийнята податкова декларація ТОВ Борисфен-Груп-ЛТД за жовтень 2016 року з додатками, яка в повній мірі відповідає вимогам Податкового кодексу.

Крім того, позивач зазначив про те, що Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було в односторонньому порядку розірвано укладений з ТОВ Борисфен-Груп-ЛТД договір про визнання електронних документів №230520162 від 23.05.2016 за відсутністю передбачених чинним законодавством та договором підстав на це.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю Борисфен-Груп-ЛТД було подано до Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2016 у паперовому вигляді, яка була прийнята контролюючим органом, що підтверджується інформацією з бази даних АІС Податковий блок Обробка ПЗ та платежів Податкова звітність Облік платежів.

Крім того, відповідач зазначив про те, що договір про визнання електронних документів №230520162 від 23.05.2016 є діючим.

27.02.2017 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання б/н від 23.02.2017 (вх.№2714/17 від 27.02.2017) про долучення документів до матеріалів справи.

На електрону адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 23.02.2017 (вх.№347/17 від 27.02.2017) про здійснення розгляду справи без участі представника.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення з відміткою про вручення, у судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи обмежені строки розгляду справи, недопущення їх порушення та безпідставного затягування вирішення спору, приймаючи до уваги, що наявні в матеріалах справи докази в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а сторони є належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно з ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, та приймаючи до уваги заявлене відповідачем клопотання, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з п.10 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 №1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Борисфен-Груп-ЛТД зареєстровано як юридична особа та перебуває на податковому обліку в Броварській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області як платник податків, зборів та інших обовязкових платежів.

23.05.2016 між Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Борисфен-Груп-ЛТД був укладений договір про визнання електронних документів №230520162, предметом якого, згідно з пунктом 1, є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі ЕЦП) до органів ДФС засобами телекомунікаційного звязку або на електронних носіях, як оригіналу.

Відповідно до пункту 2 договору він надає платнику податків можливість, а не зобовязує його подавати до органів ДФС податкові документи у електронному вигляді, якщо інше не передбачено законом.

В розділі 6 договору сторони обумовили, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, Товариство з обмеженою відповідальністю Борисфен-Груп-ЛТД стверджує, що подана ним до контролюючого органу електронним шляхом податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2016 року від 21.11.2016, з додатками до неї, не була прийнята внаслідок розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків

Згідно з п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Пунктом 49.3 ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті (п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.49.5 ст.49 Податкового кодексу України у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

Згідно з п.49.8 ст.49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 49.9 ст.49 Податкового кодексу України передбачено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

- за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;

- у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відповідно до п.49.10 ст.49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (п.49.11 ст.49 Податкового кодексу України).

Положення аналогічного змісту закріплені в Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (далі Порядок №21, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до пункту 2 Розділу ІІІ Порядку №21 декларація та додатки до неї, а також інша податкова звітність з податку на додану вартість, зазначена у пункті 8 розділу І цього Порядку, подаються до контролюючого органу за місцем обліку платника податку відповідно до встановленого законодавством порядку сплати податку.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податку, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність до контролюючого органу, в якому він перебуває на обліку як платник податку, в один із таких способів:

1) особисто платником податку або уповноваженою на це особою;

2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

Подання податкової звітності засобами електронного зв'язку в електронній формі здійснюється відповідно до порядку підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (п.8 Розділу ІІІ Порядку №21).

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року від 21.11.2016, з додатками до неї, засобами електронного зв'язку в електронній формі, зокрема, перша квитанція.

Зазначені докази були витребувані від позивача ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 разом з письмовими поясненнями щодо обставин, з яких позивач дізнався, що подана ним податкова декларація з ПДВ за жовтень 2016 року не була визнана контролюючим органом як податкова звітність (відповідний лист, рішення тощо).

Однак, зазначені вимоги суду позивачем виконані не були, у той час як відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, факт подання Товариством з обмеженою відповідальністю Борисфен-Груп-ЛТД податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року від 21.11.2016, з додатками до неї, засобами електронного зв'язку в електронній формі, як про це стверджує позивач, є недоведеним.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 21.11.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю Борисфен-Груп-ЛТД було подано до Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2016 року від 21.11.2016, з додатками до неї, у паперовій формі.

Вказана податкова звітність була отримана відповідачем, про що свідчить відбиток штемпелю про її отримання з попередженням про можливість невизнання.

Факт отримання цієї податкової звітності визнається і відповідачем у запереченнях на позовну заяву, в яких контролюючий орган зауважив, що податкова декларація була прийнята без будь-яких зауважень.

Так, зокрема, на підтвердження вказаних тверджень відповідачем було долучено до матеріалів справи витяги з бази даних АІС Податковий блок.

Зі змісту вказаних витягів (а.с. 41-43) вбачається, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю Борисфен-Груп-ЛТД (код ЄДРПОУ 40369 938) податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2016 року від 21.11.2016 була прийнята та зареєстрована податковим органом з присвоєнням їй в автоматизованій системі АІС Податковий блок номеру 160001337.

Дослідивши вказані документі, суд дійшов висновку про те, що вони є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт прийняття відповідачем вищезазначеної звітності позивача.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Вказане положення відповідає ст. 55 Конституції України, якою закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 р. зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Аналіз вищевказаних положень надає можливість зробити висновок про те, що кожна особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обовязок щодо доведення обставин фактичного порушення відповідачем відповідних прав, свобод та інтересів покладається саме на позивача, позаяк згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.

Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право, свобода чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення цього права, свободи або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Таким чином, можливості отримання особою судового захисту передує процедура встановлення судом реального факту порушення прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів такої особи.

Враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, особа повинна вказати, які саме її права, свободи чи інтереси порушені відповідачем та довести факт їхнього порушення оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Отже, особа, яка звертається за захистом порушених прав та інтересів, має навести докази, які б підтверджували факт порушення її прав та інтересів.

Так, статтею 69 КАС України обумовлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно з положеннями статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як вказано вище, подана Товариством з обмеженою відповідальністю Борсифен-Груп-ЛТД в паперовій формі податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2016 року була прийнята контролюючим органом.

При цьому, докази направлення цієї податкової звітності електронним шляхом в матеріалах справи відсутні, а посилання позивача на квитанцію №1 від 13.01.2017 як на доказ неприйняття відповідачем спірної податкової декларації є непереконливими, оскільки ця квитанція підтверджує виключно факт неприйняття контролюючим органом податкової накладної №58 від 13.01.2017.

Таким чином, враховуючи недоведення позивачем факту порушення з боку відповідача будь-яких прав, свобод чи інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю Борсифен-Груп-ЛТД, які б підлягали судовому захисту, правові підстави для задоволення позову відсутні.

В порядку статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір суд залишає за позивачем.

Керуючись ст.ст.161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Дудін С.О.