Постанова № 66079287, 20.04.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 р.Справа №804/15887/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засіданняЧмоні А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

24 листопада 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому позивач просить визнати протиправними та скасувати:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.11.2015 року №0026961701;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.11.2015 року №0026971701;

- податкове повідомлення-рішення від 03.11.2015 року №0026901701;

- податкове повідомлення-рішення від 03.11.2015 року №0027111701;

- податкове повідомлення-рішення від 03.11.2015 року №0026921701;

- податкове повідомлення-рішення від 03.11.2015 року №0026891701;

- податкове повідомлення-рішення від 03.11.2015 року №0027121701.

Ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду:

- від 1 грудня 2015 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду;

- від 15 грудня 2015 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили остаточним судовим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №804/15408/15;

- від 6 жовтня 2016 року, 1 грудня 2016 року, 27 грудня 2016 року, 2 лютого 2017 року, 21 лютого 2017 року зупинено провадження у справі для надання додаткових доказів по справі.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що:

- за наслідками проведеної контролюючим органом перевірки були прийняті оскаржувані рішення. Головним порушенням при перевірці податковою інспекцією визначено порушення вимог підпункту 298.2.1 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України, а саме зазначено, що ФОП ОСОБА_3 в грудні 2013 року та в вересні 2014 року здійснювала господарську діяльність за видами діяльності, які не були внесені до реєстру платників єдиного податку та повинна була відмовитись від застосування спрощеної системи оподаткування із переходом на загальну систему оподаткування;

- позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2012 року та при поданні заяви зазначала чотири види діяльності згідно КВЕД, однак у свідоцтві податковою інспекцією був зазначений лише один вид господарської діяльності, як пояснила податкова інспекція, основний, а інші види фіксуються в особовій справі платника податків;

- після проведення перевірки стало відомо, що інші види діяльності, зазначені підприємцем у заяві, контролюючим органом до реєстру не внесені, у зв'язку із чим за допущеної бездіяльності вчинено порушення прав платника податків.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення, обґрунтовуючи тим, що:

- ФОП ОСОБА_3 в грудні 2013 року, в вересні 2014 року здійснювала роздрібну торгівлю ритуальною атрибутикою, перебуваючи на другій групі платників єдиного податку, але жодних змін щодо доповнень видів діяльності до державного реєстратора надано не було, а тому позивач здійснювала господарську діяльність за видами діяльності, які не були внесені до реєстру платників єдиного податку;

- на підтвердження витрат, пов'язаних з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_3 листом від 30.09.2015 року №23900/04-03-17-01 надані відомості, трудові договори, нарахування та виплат заробітної плати найманих працівників за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, на підставі чого встановлено заниження оподатковуваного доходу за перевіряємий період;

- ФОП ОСОБА_3, починаючи з 01.01.2014 року повинна була перейти на загальну систему оподаткування та подавати звітність, проте, в порушення норм законодавства позивачем не було подано податкові декларації про майновий стан і доходи за І квартал 2014 року, 2014 рік, та занижено єдиний внесок з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7%

- позивач не зареєструвалась платником податку на додану вартість та не подавала декларації з податку на додану вартість за 2014 рік;

- перевіркою дотримання вимог законодавства щодо забезпечення зберігання первинних документів, звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків встановлено порушення пункту 44.3 статті 44, підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу, в частині ненадання до перевірки документів, підтверджуючі витрати.

Судом встановлено, що Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області була перейменована у Кам'янську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78 статті 78, статті 82 з урахуванням статті 19-1 Податкового кодексу України, згідно наказу від 22.09.2015 року №853 проведено документальну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, дотримання законодавства щодо укладання трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 20.10.2015 року №2400/354/04-03-17-01/НОМЕР_1.

Висновком документальної планової невиїзної перевірки встановлені порушення ФОП ОСОБА_3:

- підпункту 296.5.5 статті 296, підпунктів 298.2.1, 298.2.3 пункту 298.2, підпункту 298.3.1 пункту 298.3 статті 298, пункту 293.4 статті 293, пункту 299.7 статті 299 Податкового кодексу України за грудень 2013 року донараховано єдиного податку у розмірі 30 грн.;

- пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України донараховано ПДФО від провадження господарської діяльності на загальну суму 137360,60 грн. за 2014 рік;

- підпункту 177.5.2 пункту 177.5 статті 177 та підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України в частині неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи за І квартал 2014 року, 2014 рік;

- статті 129 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_3 донараховано пені з сум податку на доходи фізичних осіб в сумі 189,41 грн.;

- пункту 51.1 статті 51, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, пункту 1.2 статті 1 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку» №1020 від 24.12.2010 року та розділу ІІ «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 року №49 не подання податкового розрахунку за формою №1ДФ «Про суми виплачених доходів» ФОП ОСОБА_3 за І,ІІ кв. 2013 року та І, ІІІ кв. 2014 року сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, чим порушено розділ 2 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 року №49;

- пункту 4 частини 1 статті 4, пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 11 статті 8 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», з урахуванням частини 3 статті 7 розділу ІІІ цього Закону, донараховано єдиного внеску на загальну суму 81147,98 грн. за 2014 рік;

- пункту 187.1 статті 187, з урахуванням підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54, пункту 183.4 статті 183, пункту 10 підрозділу ІІ розділу ХХ Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_3 не нараховано та не сплачено до бюджету податок на додану вартість в сумі ПДВ 165331 грн., у тому числі з 11.01.2014 року по 31.12.2014 року у розмірі 165331 грн.;

- вимог статті 203 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_3 до Дніпродзержинської ОДПІ не надано податкові декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року (з урахуванням січня 2014 року), березень 2014 року, квітень 2014 року, травень 2014 року, червень 2014 року, липень 2014 року, серпень 2014 року, вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року;

- пункту 44.3 статті 44, підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, з урахуванням пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України в частині ненадання до перевірки документів підтверджуючих витрати.

На підставі акту перевірки від 20.10.2015 року №2400/354/04-03-17-01/НОМЕР_1 відповідачем складені та направлені позивачу оскаржувані рішення від 03.11.2015 року:

- податкове повідомлення-рішення №0026921701 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 510 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0027121701 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання з єдиного податку фізичних осіб на загальну суму 37,50 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 30 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 7,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0026901701 форми «Р» про застосування штрафу в сумі 510 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0027111701 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 208533,75 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 165331 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 43202,75 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0026891701 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 172040,75 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 137360,60 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 34680,15 грн.;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0026961701 з єдиного внеску у розмірі 81147,98 грн.;

- рішення №0026971701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 4057,40 грн.

12.11.2015 року Дніпродзержинською ОДПІ прийнято рішення №27350/10/04-03-17-04-16/НОМЕР_2 про анулювання реєстрації платником єдиного податку ФОП ОСОБА_3 з 01.01.2014 року (а.с.52).

Підставами для прийняття вказаного рішення визначено наступне:

- ФОП ОСОБА_3 в грудні 2013 року та в вересні 2014 року здійснювала господарську діяльність за видами діяльності, які не були внесені до реєстру платників єдиного податку, що встановлено за результатами документальної позапланової перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, проведеної відділом контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб та спеціальних перевірок управління доходів і зборів з фізичних осіб Дніпродзержинської ОДПІ (акт від 20.10.2015 року №2400/354/04-03-17-01/НОМЕР_1);

- ФОП ОСОБА_3 не відмовилась від спрощеної системи оподаткування з 01.01.2014 року.

При прийнятті визначених в акті перевірки висновків, на підставі яких прийняті оскаржувані рішення, контролюючим органом встановлено, що:

- фактично, згідно наданих до перевірки первинних документів, в період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року ФОП ОСОБА_3 здійснювала діяльність: 96.03 - організування поховань і надання суміжних послуг

- в грудні 2013 року та вересні 2014 року здійснювала роздрібну торгівлю ритуальною атрибутикою, перебуваючи на другій групі платників єдиного податку, але жодних змін щодо доповнень видів діяльності до державного реєстратора надано не було;

Судом встановлено, що заявлений спір та застосовані в подальшому контролюючим органом фінансові та правові наслідки виникли у зв'язку із виявленням контролюючим органом факту здійснення платником податків двох операцій продажу ППО КЗ «Дніпродзержинська профспілкова організація комунального закладу «Дніпродзержинська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради», а саме: корзини на суму 200 грн. згідно товарного чеку №30.12.2013 року та вінка ритуального на суму 400 грн. згідно товарного чеку від 23.09.2014 року.

У зв'язку із тим, що контролюючим органом встановлено здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, а саме продаж корзини на суму 200 грн., на підставі пункту 293.4 статті 293 Податкового кодексу України донараховано єдиний податок в розмірі 30 грн., на який нараховано штраф у розмірі 7,50 грн. (а.с.18-20, а.акту перевірки 7-9).

Враховуючи вищевказані порушення, контролюючий орган визначив, що за даними перевірки сума загально оподатковуваного доходу за перевіряємий період складає 849164 грн., витрати за даними перевірки, пов'язані із оплатою праці склали 23965,22 грн., а чистий оподатковуваний дохід - 825198,78 грн. відповідно, що призвело до нарахування суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 137360,60 грн. за 2014 рік, та дійшов висновку, що починаючи з 01.01.2014 року ФОП ОСОБА_3 повинна була перейти на загальну систему оподаткування та подавати звітність (а.с.21, а.акту перевірки 9). При цьому донараховано штраф у розмірі 25% на суму 34340,15 грн. В податкове повідомлення рішення до вказаної суми штрафу додано донарахований штраф у розмірі 340 грн., по 170 грн. за кожне порушення, у зв'язку із неподанням податкових декларацій про майновий стан і доходи за І квартал 2014 року та 2014 рік.

Визначення перевіркою чистого оподатковуваного доходу в розмірі 825198,78 грн. призвело до висновку про віднесення такого доходу до бази нарахування єдиного соціального внеску в розмірі 34,7% на суму 81147,98 грн. за 2014 рік, що у свою чергу також призвело до нарахування штрафу в розмірі 4057,40 грн.

У зв'язку із не переходом платника податків до загальної системи оподаткування та не реєстрацією позивача платником ПДВ з 11.01.2014 року, контролюючим органом за 2014 рік донараховано основного зобов'язання з ПДВ в розмірі 165331 грн. та штраф у розмірі 25% на суму 41332,75 грн., до якого у податковому повідомленні-рішенні додано 1870 грн. штрафу за 11 податкових періодів з лютого 2014 року по грудень 2014 року за неподання податкової декларації з ПДВ по 170 грн. за кожний з 11 таких періодів.

Перевіркою також встановлено, що платник податків нарахував податок на доходи фізичних осіб при виплаті їм доходів за липень-грудень 2014 року по 96,63 грн. за кожний місяць разом 579,78 грн. (а.с.32), проте, такі доходи не виплатив. Не здійснюючи нарахувань по основному зобов'язанню, контролюючий орган виявив не подання платником податків як податковим агентом звітів 1-ДФ за І, ІІ квартал 2013 року та І, ІІІ квартал 2014 року, оскільки у платника податків у 2014 році були наймані працівники, яким виплачено 23965,22 грн. доходу, що призвело до нарахування 510 грн. штрафу за неподання такої звітності.

У зв'язку із ненаданням до перевірки документів, що підтверджують витрати платника податків також застосовано штраф у розмірі 510 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що ОСОБА_3 зареєстрована фізичною особою-підприємцем 08.08.2007 року на підставі рішення Державного реєстратора Дніпродзержинського міського управління юстиції від 06.08.2007 року (запис №22230000000010442).

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ №832268 вбачається, що станом на 05.08.2008 року видами діяльності ФОП ОСОБА_3 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців визначено вид діяльності: «93.03.0 Організація поховань та надання пов'язаних з ним послуг» (а.с.216).

17.01.2012 ФОП ОСОБА_3 до ДПІ у м. Дніпродзержинську (правонаступник - Дніпродзержинська ОДПІ) було подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування на підставі свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_3 НОМЕР_3 від 06.08.2007 року, з 01.01.2012 року із обранням ставки єдиного податку - 20% до розміру мінімальної заробітної плати та 2 групи платників єдиного внеску (а.с.49-50).

У розділі 10 заяви визначені наступні види діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005:

- 93.03.0 «Організація поховань та надання пов'язаних з ними послуг»;

- 52.48.9 «Роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами»;

- 51.1 «Посередництво в оптовій торгівлі»;

- 26.70.0 «Оброблення декоративного та будівельного каменю»;

- 26.70.0 «Надмогильні споруди».

На підставі вказаної заяви позичу видано свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_4 про застосування ФОП ОСОБА_3 спрощеної системи оподаткування з 01.01.2012 року зі ставкою єдиного податку 20%, 2 група, та видом господарської діяльності: 93.03.0 «Організація поховань та надання пов'язаних з ними послуг» (а.с.51).

Внесення відповідачем лише одного виду господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 до свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_4 було підставою для звернення до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Дніпродзержинської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області у відношенні не включення до реєстру платників єдиного податку окремих видів діяльності, та зобов'язання внести відповідну інформацію про обрані позивачем види діяльності до реєстру платників єдиного податку з 01.01.2012 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2016 року по справі №804/15408/15 залишено без розгляду позов ФОП ОСОБА_3 до Дніпродзержинської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області з підстав пропуску строку звернення до суду (а.с.76-77).

У вказаній ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2016 року зазначені наступні обставини:

- в судовому засіданні апеляційної інстанції позивач пояснила, що з отриманого на початку 2012 року свідоцтва платника єдиного податку вона дізналась, що податковим органом в даному свідоцтві зазначено лише один вид господарської діяльності, а саме: 93.03.0 «Організація поховань та надання пов'язаних з ними послуг». Далі позивач пояснила, що ніяких дій з цього приводу не приймала, оскільки вважала, що вказаний вид діяльності охоплює і інші, зазначені нею в заяві види діяльності: роздрібну торгівлю іншими непродовольчими товарами (вінки та т.і), оброблення декоративного та будівельного каменю;

- колегія суддів вважає, що позивач дізналась про порушення свого права як платника єдиного внеску з дня отримання свідоцтва платника єдиного внеску, тобто з початку 2012 року. Проте, до суду позивач звернулась лише 03.11.2015 року, що підтверджується відповідним штампом суду першої інстанції, тобто з пропущенням шестимісячного строку звернення до суду з адміністративним позовом.

З огляду на викладене, відповідне невнесення відповідачем до свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_4 про застосування ФОП ОСОБА_3 спрощеної системи оподаткування всіх видів діяльності, визначених у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування від 17.01.2012 року, підлягає дослідженню судом та наданню відповідної правової оцінки по цій справі, як на підставу нарахування сум податків та штрафних санкцій, визначених в оскаржуваних рішеннях від 03.11.2015 року.

Позивачкою в позовній заяві, роз'яснюючи обставини невключення всіх видів діяльності у свідоцтво, зазначено, що при отриманні свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_4 нею було звернуто увагу посадових осіб Дніпродзержинської ОДПІ на те, що в пункті 7 даного свідоцтва міститься тільки один вид господарської діяльності, а саме, 93.03.0 «Організація поховань та надання пов'язаних з ними послуг». У відповідь посадовими особами Дніпродзержинської ОДПІ повідомлено, що бланк свідоцтва є застарілим та не дає фізичної можливості вписувати всі обрані види діяльності, тому у свідоцтво вписується тільки основний вид діяльності, а інші фіксуються в особовій справі платника податків, що дає йому змогу на законних підставах здійснювати всі обрані види діяльності, вказані у заяві.

Однак, при проведенні перевірки, оформленої актом від 20.10.2015 року №2400/354/04-03-17-01/НОМЕР_1, посадовими особами Дніпродзержинської ОДПІ використано копії товарних чеків від 30.12.2013 року на суму 200 грн. (за корзину) та від 23.09.2014 року на суму 400 грн. (за вінок ритуальний), виписаних ФОП ОСОБА_3 на адресу ППО КЗ «Дніпродзержинська профспілкова організація комунального закладу «Дніпродзержинська міська лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради», виходячи із чого зроблено висновок, що позивачка здійснювала діяльність, визначення якої не міститься в свідоцтві платника єдиного податку серії НОМЕР_4, а саме: здійснення роздрібної торгівлі ритуальної атрибутикою.

Жодних інших доказів здійснення позивачем роздрібної торгівлі ритуальної атрибутикою або інших видів діяльності, не визначених у свідоцтві платника єдиного податку серії НОМЕР_4, крім товарних чеків від 30.12.2013 року та від 23.09.2014 року на загальну суму 600 грн. перевіряючими не досліджувалось, про них не зазначено в акті перевірки та не надано суду під час судового розгляду справи.

Отже, позивачці нараховані суми грошового зобов'язання з єдиного внеску у розмірі 81147,98 грн., з єдиного податку фізичних осіб на загальну суму 37,50 грн., з податку на додану вартість на загальну суму 208533,75 грн., з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 172040,75 грн. та застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510 грн., за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 4057,40 грн. та анульовано реєстрацію платника єдиного внеску через здійснення двократного продажу ритуальної атрибутики на загальну суму 600 грн.

Також, з витягу з Реєстру платників єдиного податку від 09.09.2015 року №22150/10/04-03-17-04-16 вбачається, що у вересні 2015 року відповідачем за заявою ФОП ОСОБА_3 були внесені зміни до реєстру платників єдиного податку з визначенням видів діяльності позивача за КВЕД (а.с.100):

- 93.03 «Організування поховань і надання суміжних послуг»;

- 47.78 «Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах»;

- 82.19 «Фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована допоміжна офісна діяльність»;

- 23.70 «Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю»;

- 47.19 «Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах».

Суд під час судового розгляду встановив, що відповідно до наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 №457 «Про затвердження та скасування національних класифікаторів» з 1 січня 2012 року набрав чинності новий національний класифікатор України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності» (далі - КВЕД-2010).

У вступі до КВЕД ДК009:2010 Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики зазначено, що класифікація видів економічної діяльності (далі - КВЕД) установлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. Основний принцип КВЕД полягає в об'єднанні підприємств, що виробляють подібні товари чи послуги або використовують подібні процеси для створення товарів чи послуг (тобто сировину, виробничий процес, методи або технології), у групи.

Основне призначення КВЕД - визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців.

Основний вид економічної діяльності - це визначальна ознака у формуванні та стратифікації сукупностей статистичних одиниць для проведення державних статистичних спостережень. Органи державної статистики розраховують основний вид економічної діяльності на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності підприємств за рік.

Крім того, КВЕД призначений забезпечувати:

- статистичний облік підприємств і організацій за видами економічної діяльності;

- проведення державних статистичних спостережень економічної діяльності й аналізу статистичної інформації на макрорівні (складання показників національних рахунків - рахунків виробництва й утворення доходу, таблиці «витрати-випуск»);

- зіставлення національної статистичної інформації з міжнародною через застосування єдиної статистичної термінології, статистичних одиниць і принципів визначення та змінення видів економічної діяльності підприємств і організацій.

Тобто КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Водночас Класифікація є механізмом спільної мови, що має використання в багатьох інших, нестатистичних сферах (соціальному та податковому регулюванні, ліцензуванні, системі тарифів тощо), проте, не завжди адаптована до цього повною мірою.

Отже, Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв'язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД.

Згідно розділу 1 КВЕД-2010:

- слід мати на увазі, що код виду діяльності не створює прав чи обов'язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків;

- код виду діяльності не обов'язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами;

- у застосуванні нормативних актів чи контрактів код виду діяльності - це припущення, а не доказ;

- будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання.

Відтак, суд доходить висновку, що певний вид КВЕД не може охоплювати всі потреби суб'єкта при здійсненні економічної діяльності, а лише узагальнює економну інформацію про такого суб'єкта.

Згідно з частиною другою статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців містяться відомості щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зокрема, про види їх діяльності.

Згідно з Єдиним державним реєстром видом діяльності ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року є: 96.03 - «Організування поховань і надання суміжних послуг».

Згідно з наказом Державного комітету статистики України «Про затвердження Методологічних основ та пояснень до позиції Класифікації видів економічної діяльності» від 23.11.2011 року №396 організування поховань і надання суміжних послуг включає:

- поховання та кремацію трупів людей та тварин;

- підготовку тіла для поховання або кремації, бальзамування та надання інших похоронних послуг;

- поховання або кремацію;

- оренду обладнаного місця в ритуальних залах;

- оренду або продаж місць на цвинтарі;

- догляд за могилами та мавзолеями.

Отже, вид економічної діяльності: 96.03 - «Організування поховань і надання суміжних послуг», - включає в себе, крім іншого, поняття надання інших похоронних послуг, складовою якого є поняття поховання.

Поняття «поховання» визначено в Законі України «Про поховання та похоронну справу», статтею 1 якого передбачено, що поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб'єктів господарювання, спрямована на:

- забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого;

- забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є;

- створення та експлуатацію об'єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань;

- організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих;

- надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

Отже, реалізація предметів ритуальної належності є складовим елементом суміжних послуг організації поховань.

Суд звертає увагу, що в пункті 12 наказу Державного комітету статистики України «Про затвердження Методологічних основ та пояснень до позиції Класифікації видів економічної діяльності» від 23.11.2011 року №396 визначено, що вид економiчної дiяльностi може складатися з одного простого процесу (як, наприклад, ткацтво), але може охоплювати i цілий ряд пiдпроцесiв, кожен з яких входить в окреме класифiкацiйне угруповання (наприклад, виробництво автомобiлiв складається з таких елементарних видiв діяльності, як лиття, кування, зварювання, складання, фарбування тощо). Якщо виробничий процес у межах статистичної одиницi органiзований як iнтегрована послiдовнiсть елементарних видiв дiяльностi, уся комбiнацiя вважається одним видом економiчної дiяльностi.

З наведених законодавчих норм, судом встановлено, що всі вищеперелічені поняття, які розкривають суть виду КВЕД 96.03 - «Організування поховань і надання суміжних послуг», - є його складовим елементами та разом створюють комбінацію економічної діяльності.

Таким чином, під поняттям «надання суміжних послуг» законодавцем передбачені інші дії суб'єкта господарювання, які є необхідними для здійснення діяльності з організації поховань, в тому числі і продаж ритуальної атрибутики.

Судом не встановлено, в акті перевірки не зазначено, що позивачкою здійснювалась торгівля іншим видом товарів, аніж товари, пов'язані з наданням послуг з поховання, а тому не встановлено, що позивачкою здійснювалась діяльність не передбачена, зазначеним видом КВЕД у свідоцтві платника єдиного податку серії НОМЕР_4.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначені главою 1 Розділу XIV «Спеціальні податкові режими» Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Суб'єкт господарювання - юридична чи фізична особа може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою І «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV «Спеціальні податкові режими» Податкового кодексу України.

Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву про застосування спрощеної системи оподаткування за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 №1675, у якій зазначає, зокрема, види господарської діяльності, обрані фізичною особою - підприємцем, згідно з КВЕД ДК 009:2005, у разі здійснення виробництва - також види товару (продукції), що нею виробляються (підпункт 298.3 статті 298 Податкового кодексу України).

Абзацом сьомим підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у свідоцтві платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Згідно з пунктом 299.1 статті 299 Податкового кодексу України свідоцтво платника єдиного податку видається суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.

У свідоцтві платника єдиного податку зазначаються такі відомості, зокрема, брані фізичною особою - підприємцем види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005, у разі здійснення виробництва - також види товару (продукції), що нею виробляються (підпункт 299.11 статті 299 Податкового кодексу України).

Відповідно пункту 299.9 статті 299 Податкового кодексу України підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави;

2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) подання протягом календарного року більше одного разу заяви про перехід на спрощену систему оподаткування.

На підставі пункту 299.8 статті 299 Податкового кодексу України у разі відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку орган державної податкової служби зобов'язаний надати протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.

З аналізу наведених норм законодавства, судом узагальнено порядок отримання свідоцтва платника єдиного податку та встановлено, що до вказаного свідоцтва вноситься інформація про обрану групу платників податків, ставку та види діяльності на підставі заяви платника податків, у випадку відмови у видачі свідоцтва виноситься вмотивована відмова, яка є рішенням і може бути оскаржена в судовому порядку.

Під час видачі свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_4 ФОП ОСОБА_3 відповідачем було включено до свідоцтва лише один вид економічної діяльності позивачки без надання відповідного рішення про відмову у включенні до свідоцтва інших заявлених у заяві від 17.01.2012 року видів економічної діяльності.

Приймаючи рішення по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд виходить із принципу правової визначеності, який являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення стабільного правового положення людини шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування.

Європейським судом принцип правової визначеності викладено наступним чином: верховенство права передбачає, що органи державної влади повинні бути обмежені у своїх діях заздалегідь встановленими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити з великою точністю примусові заходи, що будуть застосовані представниками влади в тій чи іншій ситуації. Беручи це до уваги, особа може впевнено планувати свої дії.

Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій правовідносин, що виникають.

Як ухвалив СЄС у рішенні у справі Salumi принцип законних очікувань є наслідком принципу правової визначеності. Він спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань. Дія (наслідки) права Співтовариства повинна бути чіткою і передбачуваною для тих, на кого воно поширюється.

У справі «Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства» (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейский суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення «встановлений законом», є передбачуваність. Норму не можна вважати «законом», якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.

З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.

Отже, нездійснення суб'єктом владних повноважень передбачених імперативних норм по наданню рішення про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку на певні види економної діяльності порушує принцип правової визначеності ФОП ОСОБА_3 на отримання свідоцтва за визначеними нею видами економічної діяльності.

Таким чином, суд доходить висновку, що оскільки відповідачем не надано вмотивованої відмови про невключення видів економічної діяльності: 52.48.9 «Роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами»; 51.1 «Посередництво в оптовій торгівлі»; 26.70.0 «Оброблення декоративного та будівельного каменю»; 26.70.0 «Надмогильні споруди» до свідоцтва платника єдиного податку, то такі види були включені та право на здійснення діяльності, визначеної у заяві позивача від 17.01.2012 року, погоджено контролюючим органом.

З огляду на викладене, у позивачки не було законодавчо визначеного обов'язку переходу з 01.01.2014 року на загальну систему оподаткування та подання звітності, а тому нараховані контролюючим органом суми є безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

1) податку на прибуток підприємств;

2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою;

3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу;

4) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності;

5) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

6) збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Таким чином, доводи відповідача, які ґрунтувались на тому, що в грудні 2013 року та вересні 2014 року позивач здійснювала роздрібну торгівлю ритуальною атрибутикою, перебуваючи на другій групі платників єдиного податку, але жодних змін щодо доповнень видів діяльності до державного реєстратора надано не було, а тому, починаючи з 01.01.2014 року ФОП ОСОБА_3 повинна була перейти на загальну систему оподаткування та подавати звітність, є необґрунтованими, прийняті на їх підставі рішення підлягають скасуванню.

Як зазначено раніше, у платника податків у 2014 році були наймані працівники, яким виплачено 23965,22 грн. доходу, однак платником податків не подано звіти за формою 1-ДФ як податковим агентом, на якого покладено обов'язок нарахування та сплати податку на доходи, зокрема за І та ІІІ квартал 2014 року. В судовому засіданні позивач не підтвердив належними та допустимими доказами факт подання таких звітів, що також не було встановлено судом.

Відповідно до підпункту б) пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Згідно із пунктом 119.1.2 статті 119 Податкового кодексу України неподання, податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Таким чином, нарахування штрафу у розмірі 510 грн. податковим повідомленням-рішенням №0026921701 від 03.11.2015 року є правомірним та суд відмовляє у позові у цій частині.

Поряд із цим, суд вважає помилковим застосування штрафу у розмірі 510 грн. податковим повідомленням-рішенням №0026901701 від 03.11.2015 року за ненадання платником податків відомостей про його витрати.

Так, книга доходів та витрат необхідна при здійсненні фізичної особи підприємницької діяльності на загальний системі оподаткування, що передбачено статтею 177 Податкового кодексу України «Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування».

Однак, в даному випадку мають застосовуватись норми статті 296 Податкового кодексу України «Ведення обліку і складення звітності платниками єдиного податку», яка передбачає ведення книги обліку доходів, за формою, що затверджуються Міністерством фінансів України.

Таким чином, є обґрунтованими доводи позивача щодо відсутності обов'язку обліковувати за зберігати данні щодо витрат, у зв'язку із податкове повідомлення-рішення №0026901701 від 03.11.2015 року підлягає скасуванню.

Крім того, судом встановлено, що 12.11.2015 року Дніпродзержинською ОДПІ прийнято рішення №27350/10/04-03-17-04-16/НОМЕР_2 про анулювання реєстрації платником єдиного податку ФОП ОСОБА_3 з 01.01.2014 року (а.с.52). Вказане рішення не було оскаржено платником податків.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 розділу 4 Указу Президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стан дартів» від 10.05.2006 року №361/2006 адміністративне судочинство спрямоване на захист прав особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За своїм статусом у суспільстві учас ники таких правовідносин перебувають у нерівних умовах, тому адміністративний суд має вжити всіх передбачених за коном заходів, щоб захистити порушені органом влади права особи, в тому числі збирати докази з власної ініціативи, ви ходити за межі вимог сторін тією мірою, наскільки це необхідно для повного захисту прав особи.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне вийти за межі позову - визнати протиправним та скасувати рішення Дніпродзержинської ОДПІ від 12.11.2015 року №27350/10/04-03-17-04-16/НОМЕР_2 про анулювання реєстрації платником єдиного податку ФОП ОСОБА_3

З системного аналізу наведених норм чинного законодавства України, наданих матеріалів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.11.2015 року №0026901701, №0027111701, №0026891701, №0027121701, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.11.2015 року №0026961701 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.11.2015 року №0026971701.

У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд присуджує на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Дніпродзержинської ОДПІ документально підтверджені судові витрати - судовий збір, сплачений згідно квитанції від 24.11.2015 року №0.0.466589994.1 на суму 4663,24 грн.

Керуючись статтями 11, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.11.2015 року №0026961701;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.11.2015 року №0026971701;

- податкове повідомлення-рішення від 03.11.2015 року №0026901701;

- податкове повідомлення-рішення від 03.11.2015 року №0027111701;

- податкове повідомлення-рішення від 03.11.2015 року №0026891701;

- податкове повідомлення-рішення від 03.11.2015 року №0027121701;

- рішення №27350/10/04-03-17-04-16/НОМЕР_2 від 12.11.2015 року про анулювання реєстрації платником єдиного податку ФОП ОСОБА_3 з 01.01.2014 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 4663,24 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 20 квітня 2017 року.

Суддя І.О. Верба