Ухвала суду № 66076330, 19.04.2017, Апеляційний суд Сумської області

копія

Справа №573/1689/16-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 11-кп/788/330/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Умисне вбивство

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Макаровець А. М.,

суддів - Матуса В. В., Литовченко Н. О.,

з участю секретаря судового засідання - Сисенко Н.В.

розглянувши матеріали кримінального провадження, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 березня 2017 року про повернення прокурору обвинувального акту відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України,

з участю прокурора - Авєріна О.М.

обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11,

представника потерпілих ОСОБА_12

ВСТАНОВИЛА:

До апеляційного суду Сумської області надійшла апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3, в якій прокурор просить скасувати вказану ухвалу районного суду, а кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд.

У підготовчому судовому засіданні 09 березня 2017 року суддями Ковпаківського районного суду м. Суми постановлено ухвалу про повернення прокурору обвинувального акту відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України для усунення недоліків та виконання вимог Кримінального процесуального кодексу України.

Зазначена ухвала суду вмотивована тим, що:

- обвинувальний акт у кримінальному провадженні складений 29 серпня 2016 року не слідчим, як це передбачено нормами КПК України, а т.в.о. начальника СВ Білопільського ВП (м. Білопілля) ГУ НП в Сумській області ОСОБА_13 та затверджений 29 серпня 2016 року прокурором у кримінальному провадженні начальником Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області ОСОБА_14;

- з розписок про отримання копії обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що підозрюваний ОСОБА_4 та його захисники їх отримали 27 серпня 2016 року, не від прокурора, а від слідчого СВ Білопільського ВП ОСОБА_15, підозрюваний ОСОБА_6 отримав копію обвинувального акту і реєстру досудових розслідувань 26 серпня 2016 року, при тому, що обвинувальний акт був складений та затверджений прокурором лише 29 серпня 2016 року, тому не зрозуміло, що підозрювані та їх захисники отримували 26 серпня та 27 серпня 2016 року;

- прокурор під час досудового розслідування, але у будь-якому разі до моменту складання обвинувального акта, повинен розяснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. Письмове розяснення прокурора повинно бути додано до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування. Невиконання прокурором вимог ст. 384 КПК, в силу вимог п.3 ч.3 ст. 314 КПК, є підставою для повернення обвинувального акта прокурору. У реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні відомості щодо виконання прокурором положень ст.384 КПК України.

- доказів про отримання копії обвинувального акту і реєстру досудових розслідувань захисником ОСОБА_6 - ОСОБА_9 до обвинувального акту прокурором не додано.

Вимоги поданої апеляційної скарги прокурор обґрунтовує тим, що:

- прокурором у даному кримінальному провадженні можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно обвинувачених судом присяжних розяснено, і у даному випадку права обвинувачених не є порушеними у звязку з тим, що обвинуваченим ОСОБА_5 вже було заявлено клопотання про розгляд судом присяжних вказаного провадження і це є обовязковим до виконання;

- т.в.о. начальника СВ Білопільського ВП був включений до складу групи слідчих мав повне право здійснювати досудове розслідування, користуючись повноваженнями слідчого;

- на розписках про отримання обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування вказані помилкові дати зі сторони підозрюваних, так як у них на руках знаходиться обвинувальний акт саме від 29 серпня 2016 року;

- висновки суду про те, що ОСОБА_4 та його захисник отримали копії обвинувального акту і реєстр не від прокурора, а від слідчого, є безпідставними, оскільки прокурор у провадженні був присутній при врученні обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, а розписки про вручення вказаних документів були надані сторонами на імя прокурора;

- твердження суду про відсутність доказів про отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування документів захисником ОСОБА_6 - ОСОБА_9 не відповідає дійсності, оскільки всі без виключення підозрювані та їх захисники отримали у встановленому законом порядку обвинувальний акт.

В поданих запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_10 при вирішення апеляційним судом питання законності направлення вищезазначеного обвинувального акту прокурору, покладаються на розсуд суду.

Заслухавши доповідь судді про обставини кримінального провадження та зміст поданої апеляційної скарги, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, обвинувачених та їх захисників, які просили ухвалу суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення, потерпілих які підтримують позицію прокурора та їх представника, яка щодо задоволення апеляційної скарг прокурора покладається на розсуд суду, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставність повернення прокурору обвинувального акту у звязку з невиконанням вимог ст. 384 КПК України, колегія суддів вважає обґрунтованими і такими, що заслуговують на увагу.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, у підготовчому судовому засіданні, судом першої інстанції прокурору було повернуто обвинувальний акт відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, з тих підстав, що вказаний обвинувальний акт складений з порушеннями вимог КПК України, а саме, прокурором не виконано вимоги ст.384 КПК України та допущені порушення ст.293 КПК України. При цьому, суд послався на висновок Верховного ОСОБА_12 України по справі №5-111кс15 від 25.06.2015 року, в якому зазначено, що право на розгляд кримінального провадження судом присяжних є невідємною складовою права обвинуваченого на захист, порушення такого права свідчить про невиконання прокурором, судом вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на розгляд його справи в порядку кримінального провадження судом, утвореним відповідно до закону і є порушенням права на розгляд його справи судом, визначеним законом.

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх необґрунтованими, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження, обвинувальний акт відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 листопада 2016 року, у звязку з невиконанням вимог ст. ст. 293, 384 КПК України, вже повертався прокурору для усунення вказаних недоліків (т. 1 а.п.218).

Зазначаючи в своїй ухвалі, як підставу для повернення обвинувального акту - невиконання прокурором вимог ст. 384 КПК України, районний суд посилався також на те, що під час досудового розслідування прокурор не розяснив обвинуваченим ОСОБА_5 і ОСОБА_6 можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно них судом присяжних. При цьому, судом було враховано висновок Верховного ОСОБА_12 України по справі № 5-111кс15 від 25 червня 2015 року.

На вказане судове рішення прокурором було подано апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої Апеляційним судом Сумської області було прийнято рішення про скасування ухвали районного суду у звязку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та призначення нового розгляду у Ковпаківському районному суді м. Суми зі стадії підготовчого провадження.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд апеляційної інстанції послався на те, що у будь-якому разі права обвинувачених щодо розгляду кримінального провадження судом присяжних у даному випадку не є порушеними у звязку з тим, що обвинуваченим ОСОБА_4 вже заявлено клопотання про розгляд судом присяжних вказаного провадження, що є обовязковим до виконання (т. 2 а.п.40). В своїй ухвалі апеляційний суд також послався на правовий висновок Верховного ОСОБА_12 України №5-262 кс (15)16 від 24 листопада 2016 року.

Так, зі змісту правового висновку Верховного ОСОБА_12 України №5-262 кс (15)16 від 24 листопада 2016 року, вбачається, що при вирішенні питання щодо дотримання положень ст. 384 КПК України, не залежно від дотримання всіх формальних вимог ст.384 КПК України, судами вищестоящих інстанцій було враховано фактичні обставини, які б давали підстави для висновку про те, що прокурором і судом першої інстанції було забезпечено право обвинуваченого на розгляд кримінального провадження щодо нього судом присяжних.

Відповідно до ч1. ст. 458 КПК України Висновок Верховного ОСОБА_12 України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 445 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму права, та для всіх судів загальної юрисдикції, які зобовязані привести свою судову практику у відповідність із судовим рішенням Верховного ОСОБА_12 України. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного ОСОБА_12 України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. У ч.2 ст. 458 КПК України також зазначено, що невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Проте, зазначені обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, оскільки своєю ухвалою від 09 березня 2017 року районний суд знову прийняв рішення про повернення прокурору обвинувального акту відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з врахуванням лише висновку Верховного ОСОБА_12 України по справі № 5-111кс15 від 25 червня 2015 року, який передує висновку №5-262 кс (15)16 від 24 листопада 2016 року і не спростовує обставин зазначених у останньому. Таким чином, судом першої інстанції при винесенні рішення не було враховано правовий висновок Верховного ОСОБА_12 України у кримінальному провадженні №5-262 кс (15)16 від 24 листопада 2016 року, на який послався суд апеляційної інстанції та в порушення ч.1 ст. 458 КПК України не наведено відповідних мотивів, щодо відступу від положень зазначеного правового висновку, у звязку з чим на думку колегії таке рішення суду першої інстанції є незаконним.

При цьому, як зазначено в оскаржуваній ухвалі та підтверджується журналом судового засідання (а.п. 110), обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_8 не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду справи судом присяжних і у будь-якому разі права обвинувачених щодо розгляду кримінального провадження судом присяжних не будуть порушеними, з врахуванням того що обвинуваченим ОСОБА_5 вже заявлено клопотання про розгляд судом присяжних вказаного провадження, що є обовязковим до виконання.

Крім того, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що судом безпідставно зазначено про допущені прокурором порушення, а саме, що обвинувальний акт складений 29 серпня 2016 року не слідчим, а т.в.о. начальника СВ Білопільського ВП (м. Суми) ГУ НП в Сумській області та затверджений прокурором 29 серпня 2016 року.

Так, т.в.о. начальника СВ Білопільського ВП (м. Білопілля) ГУ НП в Сумській області ОСОБА_13, є керівником органу досудового розслідування і, відповідно до положень п.6 ч. 2 ст. 39 КПК України, уповноважений здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого, які передбачені ст.40 КПК України.

Посилання в апеляційній скарзі прокурора на те, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був складений саме 29 серпня 2016 року, колегія суддів приймає до уваги, оскільки складання обвинувального акту в зазначену дату підтверджується самим обвинувальним актом (а.п.1-18) та реєстром матеріалів досудового розслідування (розділом I. Проведені в ході досудового розслідування процесуальні дії (а.п.19-31), а дати про його отримання - 27 серпня 2016 року у розписці ОСОБА_4 та його захисників (т. 1 а.п.39) та у розписці ОСОБА_6О.(а.п.41), свідчать про помилковість зазначення саме таких дат обвинуваченими.

При цьому, в суді апеляційної інстанції на підтвердження своїх доводів про те, що обвинувальний акт не був затверджений саме 29 серпня 2016 року ні обвинувачені ні їх захисники не надали для огляду примірники обвинувальних актів, які їм вручені і не спростували достовірність інформації зазначеної у обвинувальному акті, який міститься у матеріалах кримінального провадження (а.п. 1-18) про те, що прокурором затверджено обвинувальний акт саме 29.08.2016 року.

Що стосується відсутності в матеріалах кримінального провадження розписки про отримання копії обвинувального акту захисником обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_9, то з урахуванням положень ст. 291 КПК України та ст.314 КПК України, вказані обставини не можуть бути самостійною підставою для повернення прокурору обвинувального акту.

Такими, що заслуговують на увагу є доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставність висновків суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 та його захисник отримали копії обвинувального акту і реєстр не від прокурора, а від слідчого. Як вбачається зі змісту апеляційної скарги та змісту розписок про отримання копії обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування (а.п. 39-41), зазначені розписки були надані підозрюваними на імя прокурора і доводи прокурора зазначені у апеляційній скарзі про те, що прокурор у провадженні був присутній при врученні обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування не спростовується іншими учасниками процесу.

Такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого процесуального закону, на думку колегії, є висновки суду першої інстанції про те, що у реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні відомості щодо виконання прокурором положень ст.384 КПК України в частині невнесення цієї інформації до реєстру.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 ст. 384 КПК України письмове розяснення прокурора обвинуваченому про можливість, особливості і правові наслідки розгляду кримінального провадження судом присяжних додається до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду. І зі змісту цієї норми не вбачається, що слідча дія щодо надання додатку у виді письмового розяснення до реєстру повинна бути внесена в зазначений реєстр ще до її вчинення.

При цьому, у ч.1 ст. 384 КПК України не зазначено конкретно час розяснення прокурором обвинуваченому у вчиненні злочину (за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі) можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних.

Обґрунтованими на думку колегії також є також доводи прокурора про те, що неодноразове повернення обвинувального акту судом та скасування судом апеляційної інстанції незаконних ухвал суду першої інстанції свідчить про безпідставне затягування його розгляду, що є порушенням ст. 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, адже всі без виключення учасники судового процесу бажали призначити зазначене кримінальне провадження до судового розгляду.

За таких обставин, з врахуванням вищезазначеного, колегія суддів прийшла до висновку про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення про повернення прокурору обвинувального акту у даному кримінальному провадженні, безпідставно не враховано попередні висновки суду апеляційної інстанції та допущено невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ч.1 ст.411, п.2 ч.1 ст.409 КПК України), а тому, є обґрунтовані підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції з призначенням нового розгляду вказаного обвинувального акту у Ковпаківському районному суді м.Суми зі стадії підготовчого провадження.

Керуючись ч.2 ст. 376, ст.ст. 291,404, 405, 407, 409,411, 419 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 березня 2017 року про повернення прокурору обвинувального акту відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України скасувати у звязку з невідповідністю висновків суду викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та призначити новий розгляд у Ковпаківському районному суді м. Суми зі стадії підготовчого провадження.

Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_16. ОСОБА_17.

.