Рішення № 66075480, 11.04.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1268/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гайворонського С.П.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Цихиселі Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 червня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, треті особи: Відділ опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції Одеської області, про визнання права власності,

встановила:

30.07.2015 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому після його уточнень просила суд ухвалити рішення, яким:

визнати за нею право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (далі спірна квартира);

скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер 22720069 від 09.07.2015 року, про реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект» на спірну квартиру;

визнати припиненим укладений між ОСОБА_3 та АТ «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ: 09807750)іпотечний договір, серія та номер: реєстровий номер 4089, виданий 03.10.2006 року, видавник: Приватний нотаріус ОСОБА_5Д,, зареєстровано в реєстрі заборон за номером 464;

припинити заборону на нерухоме майно: дата та час державної реєстрації 03.10.2006 року 17:56:27, номер запису про обтяження: 10342124;

зобовязати державного реєстратора прав на нерухоме майно зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно спірну квартиру;

зобовязати державного реєстратора прав на нерухоме майно скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер 22720069 від 09.07.2015р., 12:08:11;

зобовязати державного реєстратора прав на нерухоме майно припинити заборону на нерухоме майно: дата та час державної реєстрації 03.10.2006 року 17:56:27, номер запису про обтяження: 10342124.

Справу було розглянуто у відсутність сторін при заочному розгляді справи.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 червня 2016 року позовні вимогиОСОБА_3 були задоволені.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2016 року заяву ТОВ «Кей-Колект» про перегляд заочного рішення було залишено без задоволення.

31 жовтня 2016 року від ТОВ «Кей-Колект» надійшла апеляційна скарга на зазначене вище заочне рішення без сплати судового збору.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалами суду від 14.12.2016 року було відкрите апеляційне провадження у справі та призначено розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ТОВ «Кей-Колект» ставить питання про скасування даного судового рішення із ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

До суду апеляційної інстанції позивач ОСОБА_3, приватний нотаріус ОСОБА_4, а також представник Відділу опіки і піклування Приморської райдержадміністрації не зявились, будучи належим чином повідомленими про час і місце судового засідання.

Разом з тим, у справі приймав участь представник ОСОБА_3 ОСОБА_6, представник ТОВ «Кей-Колект» - ОСОБА_7, в свою чергу приватний нотаріус ОСОБА_4 надав суду свої письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких також просив розглядати справу у відсутність його представників (т.2, а.с.46-68).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ті обставини, що 03 жовтня 2006 року між ОСОБА_3 та АТ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11050393000, відповідно до умов якого АТ «УкрСиббанк» надало ОСОБА_3 у позику грошові кошти в іноземній валюті у сумі 160 000, 00 доларів США, а також те, що в той же день, з метою забезпечення виконання грошових зобовязань за договором про надання вказаного споживчого кредиту, між ОСОБА_3 та АТ «УкрСиббанк» було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 4089, підтверджуються матеріалами справи та встановлені рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2011 року у праві № 2/1522/8709/11, яке набрало законної сили, а тому у відповідності до ч.3 ст.61 ЦПК України вважаються встановленими і не підлягають доказуванню.

З цих же підстав не підлягають доказуванню ті обставини, що на підставі договору купівлі-продажу № 4079 від 03.10.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за кредитні кошти ОСОБА_3 було придбане нерухоме майно квартира 290, загальною площею 135,9 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Тіниста, 9/12.

Саме зазначена квартира була передана в іпотеку, ринкова вартість предмету іпотеки склала 923 067, 00 грн., що відповідно до курсу НБУ (505 грн. за 100 доларів США) на час укладення договору склало 182 785, 64 доларів США.

Вказаним судовим рішенням також встановлено, що поручителем по вказаному кредитному договору є ОСОБА_8

Із підстав викладеного та через те, що ОСОБА_3 порушила умови кредитного договору щодо погашення кредитної заборгованості, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2011 року у праві № 2/1522/8709/11 з ОСОБА_3 та її поручителя ОСОБА_8 у солідарному порядку на користь АТ «УкрСиббанк» було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 11050393000 від 03 жовтня 2006 року по кредиту та відсоткам у розмірі 171659,25 доларів США.

Спірними в даному випадку є питання стосовно того, чи виникло у ТОВ «Кей-Колект» право вимоги до ОСОБА_3 за вказаним Договором іпотеки, чи має право ТОВ «Кей-Колект» на отримання права власності на предмет іпотеки, чи є підстави вважати договір іпотеки припиненим з визнанням за ОСОБА_3 права власності на предмет іпотеки, зі скасуванням рішення державного реєстратора щодо визнання права власності на іпотечне майно за ТОВ «Кей-Колект» і зобовязання державного реєстратора зареєструвати право власності на іпотечне майно за ОСОБА_3, зі зняттям заборони на відчуження цього іпотечного майна.

З цього приводу колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції, та частково погоджується з доводами апеляційної скарги, з огляду на наступні обставини.

Як вбачається із інформаційної довідки № 40933136 від 21 липня 2015 року, 09.07.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за ТОВ «Кей-Колект» було зареєстровано право власності на належну ОСОБА_3 квартиру № 290, по вул. Тіниста, 9/12, в м. Одесі, площею 135,9 кв.м.

Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на спірну квартиру виникло у ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору іпотеки № 4089 від 03.10.2006 року.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель зобовязаний письмово у пятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобовязанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Однак суд першої інстанції правомірно виходив із того, що повідомлення від АТ «УкрСиббанк» про відступлення прав за іпотечним договором № 4089 від 03.10.2006 року до ОСОБА_3 не надходило.

Таким чином, про укладення між ТОВ «Кей-Колект» та АТ «УкрСиббанк» нотаріально посвідченого та зареєстрованого у встановленому законодавством порядку договору про відступлення прав за іпотечним договором, позивачу ОСОБА_3 відомо не було, що свідчить про порушення вимог діючого законодавства України щодо переходу прав на іпотечне майно до нового іпотекодавця, як то передбачено ст.24 Закону України «Про іпотеку».

Крім того, відповідно до п. 46 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобовязання, вимога про виконання порушеного зобовязання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Однак, матеріали справи не містять доказів наявностівимоги про усунення порушень, як і доказівнаправлення ТОВ «Кей-Колект», як іпотекодержателем по договору іпотеки№ 4089 від 03.10.2006 року вимоги про усунення порушень в розумінні п/п 1 п. 46 зазначеного вище Порядку.

Так, до заперечення на позовну заяву, представником відповідача надано копію повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки за № 733221/Л3 від 06.03.2014р., та Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0315028074019, яке повернулось до відповідача, і містить інформацію, що 15.04.2014 року вказане поштове відправлення було отримане позивачем (т.1, а.с.100,101),

Однак, доводи апелянта, а також приватного нотаріуса ОСОБА_4 про те, що зазначені обставини є доказом отримання ОСОБА_3 повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, є безпідставними, оскільки згідно вказаного зворотнього повідомлення не можна дійти висновку про те, яку саме поштову кореспонденцію отримала ОСОБА_3

Вищевикладені доводи представника апелянта і приватного нотаріуса ОСОБА_4 можуть бути тільки припущеннями, однак у відповідності до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не можуть грунтуватися на припущеннях.

З цих підстав, доводи апелянта з приводу того, що стягнення на предмет іпотеки було здійснено у добровільному порядку, а не у примусовому, з посиланням на те, що ОСОБА_3 була повідомлена про намір ТОВ «Кей-Колект» звернути стягнення на предмет іпотеки, є безпідставними і необгрунтованими.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що ТОВ «Кей-Колект» не надавало приватному нотаріусуКиївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 документи, передбачені п. 46 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року.

Зазначені обставини свідчать про те, що набуття права власності ТОВ «Кей-Колект» на спірне нерухоме майно відбулося з порушенням вимог п. 46 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, слід зазначити, що рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про держану реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект» на спірну квартиру було прийняте 09.07.2015 року, що підтверджується Відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1, а.с.11).

З цих підстав доводи приватного нотаріуса ОСОБА_4 про те, що він не приймав рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Кей-Колект», з посиланням а те, що він діяв виключно як державний реєстратор, є безпідставними, оскільки із вказаного вище Витягу слідує що рішення про державну реєстрацію приймав саме приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про що вказано вище.

Також слід зазначити, що відповідно до ч.7 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції чинній станом на 09.07.2015 року (дату прийняття рішення про реєстрацію права власності), державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування обєкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав.

У відповідності до ст. 13-1 Закону України «Про нотаріат» в редакції, чинній станом на 09.07.2015 року, нотаріальний округ територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і в межах якого знаходиться держана нотаріальна контора, в якій працює держаний нотаріус, або робоче місце (контора) приватного нотаріуса. Нотаріальні округи визначаються відповідно до адміністративно-територіального устрою України. У містах з районним поділом округом діяльності нотаріуса є вся територія міста.

Станом на 09.07.2015 року п. 2 Загальної частини Порядку держаної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, було передбачено, що органи державної реєстрації прав проводять державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна.

Враховуючи, що ОСОБА_4 є приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, а місцем розташування спірної квартири є м. Одеса, тобто спірне нерухоме майно розташоване в межах Одеського міського нотаріального округу, то приватний нотаріус ОСОБА_4, діючи як державний реєстратор нерухомого майна, не мав повноважень здійснювати державну реєстрацію нерухомого майна за місцем розташування іпотечного майна спірної квартири.

Крім того, відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Таким чином, виходячи із вищевказаної норми матеріального права набуттю права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем передує визначення вартості предмета іпотеки субєктом оціночної діяльності на момент набуття права власності.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази проведення оцінки з метою визначення вартості спірного нерухомого майна на момент набуття права власності на нього ТОВ «Кей-Колект», що свідчить про порушення вимог ст. 37 Закону України «Про іпотеку» щодо проведення оцінки предмета іпотеки, оскільки вартість спірного нерухомого майна на момент набуття права власності на нього ТОВ «Кей-Колект» субєктом оціночної діяльності не встановлювалась.

З підстав викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер 22720069 від 09.07.2015 року, про реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект» на спірну квартиру.

Заперечуючи в цій частині проти позовних вимог і оскаржуваного судового рішення, представник ТОВ «Кей-Колект» та приватний нотаріус ОСОБА_4 зазначали, що дані правовідносини не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства і мають бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства.

Однак, колегія суддів з даними доводами погодитись не може, з огляду на наступні обставини.

Так, у відповідності до п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17 КАС), Господарським процесуальним кодексом України(статті 1,12 ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У звязку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями розмежування справ цивільної юрисдикції та інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, субєктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Питання визначення юрисдикції розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні з позицій судів зводиться до того, чи є нотаріус субєктом владних повноважень.

Вирішення цього питання можливе на підставах зясування правової природи нотаріальної діяльності та складу повноважень нотаріуса.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Тлумачення поняття «субєкт владних повноважень» надано у п.7 ч.1 ст.3 КАС України, де зазначено, що субєкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (Закон № 1952-ІV) державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1952-IV у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний субєкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний субєкт.

Тобто держава в цій частині делегує нотаріусам владні повноваження. Тому судам при розгляді позовів щодо оскарження дій або бездіяльності нотаріуса як державного реєстратора прав на нерухоме майно слід памятати, що це справи адміністративної юрисдикції згідно з п. 8 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів».

Саме на зазначені обставини посилались в своїх запереченнях проти позовних вимог і оскаржуваного судового рішення представник ТОВ «Кей-Колект» та приватний нотаріус ОСОБА_4

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є не оскарження дій або бездіяльності нотаріуса як державного реєстратора прав на нерухоме майно, а спір стосовно права власності на спірну квартиру предмета іпотеки, який виник між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ТОВ «Кей-Колект», у звязку з чим даний спір не є спором фізичної особи із субєктом владних повноважень, з приводу виконання ним владних управлінських функцій, а тому має вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Крім того, питання щодо державної реєстрації прав власності на нерухоме майно є похідним від вирішення питання щодо виникнення права власності на це майно у тієї чи іншої особи, а тому не може розглядатись окремо від вирішення основного спору щодо права власності на нерухоме майно.

З підстав викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки право власності на спірну квартиру безпідставно перейшло від ОСОБА_3 до ТОВ «Кей-Колект», то необхідно скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер 22720069 від 09.07.2015 року, про реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект» на спірну квартиру.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду про те, що скасовуючи державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Кей-Колект», право власності на цю квартиру слід визнати за позивачем ОСОБА_3, оскільки реєстрацію права власності на спірну квартиру за останньою скасовано і вона на даний час не є власником спірної квартири.

Заперечуючи проти оскаржуваного судового рішення в цій частині, представник ТОВ «Кей-Колект» і приватний нотаріус ОСОБА_4 зазначали, що позивач в даному випадку обрала неправильний спосіб захисту, оскільки визнання за нею права власності є неможливим, з посиланням на те, що її право власності ніхто не позбавляв.

Однак, з даними доводами погодитись не можна, оскільки як було вказано вище, реєстрація права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 скасована і вона на даний час не є власником спірної квартири, а тому без визнання за нею права власності на спірну квартиру з подальшою реєстрацією цього права, її права як власника квартири відновитись не можуть.

З цих підстав колегія суддів зазначає, що суд обгрунтовано послався на норми матеріального права, якими регулюються питання щодо захисту права власності особи, яке оспорюється або не визнається іншою особою.

Такими нормами є ст. 41 Конституції України, ст.ст. 321 та 392 ЦК України, про що вмотивовано вказано в оскаржуваному судовому рішенні.

При цьому, посилання апелянта та приватного нотаріуса ОСОБА_4 на те, що дані норми матеріального права не підлягають застосуванню, з посиланням на те, що право власності ОСОБА_3 на іпотечне майно ніким не оспорюється, є безпідставними, оскільки даний спір виник саме з тих підстав, що право власності ОСОБА_3 на спірну квартиру перейшло без її відому до відповідача ТОВ «Кей-Колект», тобто є спірним.

Так, виходячи з аналізу практики застосування ст. 16 ЦК України, Верховним Суд України вказав, що у разі здійснення державної реєстрації права власності за набувачем неправомірно відчуженого майна права власника повинні захищатися із застосуванням способу захисту, передбаченого п.1 ч.2 ст. 6 ЦК за позовом про визнання права власності та скасування внесеного за заявою набувача запису до Державного реєстру (ч. 2 ст. 26 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».)»

За змістом ст. 26 Закону України № 1952-IVзаписи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У відповідності до п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ті обставини, що державна реєстрація права власності на спірну квартиру за ТОВ «Кей-Колект» підлягає скасуванню, з визнанням за позивачем ОСОБА_3 права власності на цю спірну квартиру, то вони є підставою для державного реєстратора прав на нерухоме майно скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер 22720069 від 09.07.2015 року, 12:08:11 і зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно квартиру № 290, за адресою: м. Одеса, вул. Тіниста, 9/12.

Що стосується рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині:

зобовязання державного реєстратора прав на нерухоме майно зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно спірну квартиру;

зобовязання державного реєстратора прав на нерухоме майно скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер 22720069 від 09.07.2015р., 12:08:11;

зобовязання державного реєстратора прав на нерухоме майно припинити заборону на нерухоме майно: дата та час державної реєстрації 03.10.2006 року 17:56:27, номер запису про обтяження: 10342124, то колегія суддів не погоджується з ним і вважає, що рішення суду в цій частині є незаконним і підлягає скасуванню, з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з того, що Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції Одеської області не залучена до участі у справі в якості відповідача, а є третьою особою, до якої жодних позовних вимог не заявлялось.

Тобто спору між позивачем ОСОБА_3 і Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області не існує.

З цих підстав, та виходячи з принципів змагальності сторін і диспозитивності цивільного судочинства, які передбачені статтями 10, 11 ЦПК України, суд не може зобовязати особу, яка не була залучена до участі у справі в якості відповідача, вчинити будь-які дії, або утриматись від їх вчинення.

Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо:

визнання припиненим укладений між ОСОБА_3 та АТ «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ: 09807750)іпотечний договір, серія та номер: реєстровий номер 4089, виданий 03.10.2006 року, видавник: Приватний нотаріус ОСОБА_5Д,, зареєстровано в реєстрі заборон за номером 464;

припинення заборони на нерухоме майно: дата та час державної реєстрації 03.10.2006 року 17:56:27, номер запису про обтяження: 10342124.

В цій частині є обгрунтованими доводи апеляційної скарги та приватного нотаріуса ОСОБА_4, виходячи з наступного.

Так, визнаючи припиненим іпотечний договір №4089, укладений 03.10.2006 року, та скасовуючи іпотечну заборону за цим договором через прощення боргу, судом першої інстанції не було враховано, що саме задоволення вимог іпотекодержателя в даному вадку ТОВ «Кей-Колект» стало причиною прощення боргу.

Так, відповідно до повідомлень про анулювання боргу вих. № 733221/И4346 від 25 листопада 2015 року, ТОВ «Кей-Колект» здійснено анулювання (прощення) боргу за кредитним договором №11050393000 від 03.10.2006 року та згідно довідки АТ «УкрСиббанк» вих. №56- 38/139 від 30.11.2015 року борг анульовано (т.1, а.с.65, 71).

Тобто, ТОВ «Кей-Колект» направило боржнику ОСОБА_3 повідомлення, в якому зазначалось, що прощення боргу відбулось саме через те, що право власності на іпотечне майно перейшло від ОСОБА_3 до ТОВ «Кей-Колект», а не через погашення боргу, який до теперішнього часу не погашений.

Однак, дійшовши правильного висновку про необхідність скасування за ТОВ «Кей-Колект» права власності на іпотечне майно і визнаючи право власності на це майно за позивачем ОСОБА_3, суд не мав права припиняти іпотечний договір і скасовувати іпотечну заборону, оскільки іпотечний договір в такому випадку є дійсним до повного виконання кредитних зобовязань боржником, поручителем і іпотекодавцем.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 3 та ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобовязання і є дійсною до припинення основного зобовязання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Крім того, визнаючи припиненим іпотечний договір, судом не було враховано, що даний договір був укладений 03.10.2006 року між ОСОБА_3 та АТ «УкрСиббанк», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округ ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №4089, однак інша сторона договору АТ «УкрСиббанк», в особі його правонаступника взагалі не залучена до участі у справі, що також перешкоджає визнати даний договір припиненим.

Крім викладеного колегія суддів зазначає, що враховуючи, що право власності на іпотечне майно за ТОВ «Кей-Колект» скасовується і визнається право власності на це майно за позивачем ОСОБА_3, яка залишається іпотекодавцем спірної квартири, застосування Закону України «Про мораторій на стягненнямайна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а також Закону України «Про охорону дитинства» і Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», є безпідставним.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його частково спростовують, у звязку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду, в частині визнання припиненим укладенийіпотечний договір, припинення заборони на нерухоме майно від 03.10.2006 року, зобовязання державного реєстратора прав на нерухоме майно припинити заборону на нерухоме майно від 03.10.2006 року, зобовязання державного реєстратора прав на нерухоме майно зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно, зобовязання державного реєстратора прав на нерухоме майно скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер 22720069 від 09.07.2015 року, слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким узадоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити, як заявлених безпідставно.

В іншій частині рішення слід залишити без змін

У відповідності до ст. 88 ЦПК України та враховуючи, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню лише в його частині, колегія суддів також вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кей-Колект» 50% сплаченого судового збору, що складає 2009,70 грн.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» задовольнити частково.

Скасувати заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 червня 2016 року, в частині:

визнання припиненим укладений між ОСОБА_3 та Акціонерним товариством «УкрСиббанк»іпотечний договір, серія та реєстровий номер 4089, виданий 03.10.2006 року приватним нотаріусом ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі заборон за номером 464;

припинення заборони на нерухоме майно: дата та час державної реєстрації 03.10.2006 року, 17:56:27, номер запису про обтяження: 10342124.

зобовязання державного реєстратора прав на нерухоме майно припинити заборону на нерухоме майно: дата та час державної реєстрації 03.10.2006 року, 17:56:27, номер запису про обтяження: 10342124.

зобовязання державного реєстратора прав на нерухоме майно зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно квартиру № 290, за адресою: м. Одеса, вул. Тіниста, 9/12;

зобовязання державного реєстратора прав на нерухоме майно скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер 22720069 від 09.07.2015 року, 12:08:11;

У задоволенні позовних вимог в цій частині ОСОБА_3 відмовити, як заявлених безпідставно.

Залишити без змін заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 червня 2016 року, в частині:

визнання за ОСОБА_3 права власності на квартиру № 290, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Тіниста, 9/12;

про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер 22720069 від 09.07.2015 року, про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на квартиру № 290, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Тіниста, 9/12.

Зазначене рішення суду апеляційної інстанції є підставою для державного реєстратора прав на нерухоме майно скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер 22720069 від 09.07.2015 року, 12:08:11 і зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно квартиру № 290, за адресою: м. Одеса, вул. Тіниста, 9/12.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» сплачений судовий збір у розмірі 2009,70 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції України.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_9

ОСОБА_2