Постанова № 660721, 04.05.2007, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"04" травня 2007 р.

Справа № 34/98-07-2117А

04.05.2007р. о 13год.09хв. господарський суд Одеської області

у складі судді Фаєр Ю.Г.

при секретарі судового засідання Кулаковській С.А.,

за участю представників від позивача: Шабаліна В.Ю. –представника, діючого на підставі довіреності №56 від 22.02.07р; від відповідача: Даниленко І.Д. - начальника юридичного управління ДПІ у Приморському районі м. Одеси, діючої на підставі довіреності №10824/Д/10-0117 від 15.03.07р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань господарського суду Одеської області №6 адміністративну справу №34/98-07-2117А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВО-ТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА БЕРЕГ-МАРКЕТ ЛТД"

до відповідача Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0001572370/0 від 21.12.2006р., №0001572370/1 від 19.01.2007р., №0001572370/2 від 01.03.2007р.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВО-ТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА БЕРЕГ-МАРКЕТ ЛТД" звернулося до суду з позовною заявою, уточненнями до неї та відповідно до останньої редакції просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0001572370/0 від 21.12.2006р., №0001572370/1 від 19.01.2007р., №0001572370/2 від 01.03.2007р., посилаючись на неправомірність визначення відповідачем податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 201445грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 100722грн. внаслідок відсутності порушення з боку позивача вимог п.п.7.2.4, п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.9.6 ст.9, п.10.3 ст.10 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.).

Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив:

Державна податкова інспекція у Приморському районі м.Одеси здійснила невиїзну документальну перевірку позивача з питань взаєморозрахунків з ПП „Стройрем РЛД” за жовтень, листопад, грудень 2005р., березень 2006р., за результатами якої склала акт перевірки від 11.12.2006р. №6813/23-70/13917993.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.9.6 ст.9, п.10.3 ст.10 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.), оскільки позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту з ПДВ за період з жовтня по грудень 2005р. суму ПДВ у розмірі 186511грн. та за березень 2006р. 14934грн. згідно податкових накладних №17 від 18.10.05р., №19 від 19.10.05р., №18 від 19.10.05р., №46а від 15.11.05р., №76 від 15.11.05р., №77 від 15.11.05р., №78 від 15.11.05р., №79 від 16.11.05р., №82 від 22.11.05р., №119 від 14.12.05р., №86 від 13.03.06р., отриманих від ПП „Стройрем РЛД”, державна реєстрація, установчі документи якого визнані недійсними, свідоцтво платника ПДВ анульовано з часу реєстрації рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12.05.06р. у справі №2-2604. Крім того, ПП „Стройрем РЛД” після 30.08.2005р. не зареєстровано як платник ПДВ та не отримувало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, не присвоєно індивідуальний податковий номер, що зумовило зменшення позивачу суми ПДВ включені до складу податкового кредиту з ПДВ за період з жовтня по грудень 2005р., березень 2006р. та донарахування податку на додану вартість у сумі 201445грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивач направив відповідачу заперечення та обґрунтування до акту перевірки та заперечення на акт перевірки.

На підставі вищезазначеного акту перевірки Державна податкова інспекція у Приморському районі м.Одеси прийняла податкове повідомлення-рішення від 21.12.2006р. №0001572370/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 201445грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 100722грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до ДПІ у Приморському районі м. Одеси зі скаргою від 29.12.2006р. вих№44 (вх№22404 від 29.12.2006р.), за результатами розгляду якої остання прийняла рішення про результати розгляду первинних скарг від 16.01.2007р. №1074/10/25-0012, яким залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 21.12.2006р. №0001572370/0, а скаргу позивача-без задоволення.

За наслідками адміністративного оскарження з врахуванням вимог Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.01р. N253 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 6.07.01р. за N567/5758) (із змінами та доп.), а також прийнятих рішень про розгляд скарг, відповідач надіслав позивачу нове податкове повідомлення-рішення №0001572370/1 від 19.01.2007р. та довів нові граничні строки для сплати податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 201445грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 100722грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням від 21.12.2006р. №0001572370/0 позивач звернувся до ДПА в Одеській області із повторною скаргою від 09.02.2007р. вих..№47 (вх№300-2120 від 09.02.2007р.), за результатами розгляду якої остання прийняла рішення про результати розгляду повторної скарги від 28.02.2007р. №4628/10/25-0007, яким залишила без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.12.2006р. №0001572370/0, а скаргу позивача-без задоволення.

За наслідками адміністративного оскарження з врахуванням вимог Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.01р. N253 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 6.07.01р. за N567/5758) (із змінами та доп.), а також прийнятих рішень про розгляд скарг, відповідач надіслав позивачу нове податкове повідомлення-рішення №0001572370/2 від 01.03.2007р. та довів нові граничні строки для сплати податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 201445грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 100722грн.

Не погодившись з вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 21.12.2006р. №0001572370/0, від 19.01.2007р. №0001572370/1 та від 01.03.2007р. №0001572370/2 позивач звернувся до господарського суду Одеської області про їх скасування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані позивачем на розгляд суду документи, наявні в матеріалах справи: договори субпідряду від 03.10.2005р. №16/1, №17/1, №18/1, №19/1, №20/1, №21/1, №22/1, №23/1, №24/1, від 01.11.2005р. №25/1, від 17.02.2006р. №01/1-с, укладені між позивачем (генпідрядник) та ПП „Стройрем РЛД” (субпідрядником), акти приймання виконаних підрядних робіт та акти здавання-приймання виконаних послуг за жовтень, листопад, грудень 2005р., березень 2006р., довідки про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень, листопад, грудень 2005р., березень 2006р., податкові накладні №17 від 18.10.05р., №19 від 19.10.05р., №18 від 19.10.05р., №46а від 15.11.05р., №76 від 15.11.05р., №77 від 15.11.05р., №78 від 15.11.05р., №79 від 16.11.05р., №82 від 22.11.05р., №119 від 14.12.05р., №86 від 13.03.06р., банківські виписки про рух грошових коштів за перевіряємий період, свідчать про правомірність відображення позивачем податкових накладних в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних позивача за період з жовтня по грудень 2005р., березень 2006р., з відображенням позивачем суми ПДВ, зазначених в цих податкових накладних, у складі податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період на суму 201445грн. та включенням позивачем до показників розділу ІІ „Податковий кредит”, поданих до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси та прийнятих останньою, декларацій з ПДВ за листопад-грудень 2005р., березень 2006р.

Згідно із приписами п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції, чинній в перевіряємому періоді, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6. цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим пунктом документами.

Проаналізувавши наведені норми законодавства, надані до справи податкові накладні, оформлені із повним дотриманням правил щодо їх складання згідно вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за перевіряємий період, арифметичну правильність показників податкових декларацій за перевіряємий період, доведення позивачем належними доказами отримання послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, суд вважає неправомірним визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 201445грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 100722грн.

Відповідно до вимог п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Господарський суд відзначає невипадковість покладення законодавцем обов’язку з доказування правомірності прийнятого рішення на суб’єкта владних повноважень, оскільки саме останній має довести законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, підтвердивши свої доводи будь-якими фактичними даними (доказами, отриманими на законних підставах), які знайшли відображення в акті.

Не приймаються до уваги посилання відповідача, зроблені на підставі вимог п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.9.6 ст.9, п.10.3 ст.10 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.), на непідтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12.05.06р. у справі №2-2604 недійсними установчих документів, державної реєстрації та анулювання свідоцтва платника ПДВ контрагенту позивача - ПП «Стройрем РЛД»з часу реєстрації, оскільки це відбулося вже після здійснення господарських операцій, за якими останнім були видані відповідні податкові накладні і це саме по собі не спричиняє недійсність всіх угод, укладених з моменту реєстрації ПП «Стройрем РЛД»і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями накладних.

Крім того, зазначене рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12.05.06р., на яке посилається ДПІ в Приморському районі в акті перевірки, запереченні, скасовано ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 13.12.06р., а провадження у справі закрито з зазначенням, що даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Доказів вирішення даного спору, зокрема, в рамках адміністративного судочинства відповідач суду не надав всупереч ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України.

До того ж, сама по собі несплата податку субпідрядником (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит генпідрядника.

Пунктом 2 ст.33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.03р. (із змінами та доп.) встановлено, що юридична особа є такою, що припинилась, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідачем не спростовані доводи позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій у період з жовтня по грудень 2005р., березень 2006р. обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, ПП «Стройрем РЛД»був в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Крім того, згідно наданої відповідачем довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №01-02-113-939 Приватне підприємство «Стройрем РЛД»станом на 24.04.2007р. значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осію-підприємців.

Також відповідач не надав суду й доказів визнання судом недійсними договорів субпідряду від 03.10.2005р. №16/1, №17/1, №18/1, №19/1, №20/1, №21/1, №22/1, №23/1, №24/1, від 01.11.2005р. №25/1, від 17.02.2006р. №01/1-с, укладених між позивачем (генпідрядником) та ПП „Стройрем РЛД” (субпідрядникомом).

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що відповідач не довів належним чином законності і обґрунтованості визначення відповідачем податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 201445грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 100722грн., а також, що прийняті податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 21.12.2006р. №0001572370/0, від 19.01.2007р. №0001572370/1 та від 01.03.2007р. №0001572370/2 та підстави їх прийняття не відповідають вимогам, викладеним в п.п.1,3-8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВО-ТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА БЕРЕГ-МАРКЕТ ЛТД" підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України. З урахуванням викладеного, позивачу підлягає відшкодуванню судовий збір на суму 3,4грн.

Керуючись ст.ст.71, 72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВО-ТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА БЕРЕГ-МАРКЕТ ЛТД" задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 21.12.2006р. №0001572370/0, від 19.01.2007р. №0001572370/1 та від 01.03.2007р. №0001572370/2.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВО-ТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА БЕРЕГ-МАРКЕТ ЛТД" (код ЄДРПОУ 13917993; адреса: м. Одеса, вул. Маршала Говорова буд.11„Д”) судовий збір на суму 3(три)грн.40коп.

4. Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано; якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя