Ухвала суду № 66071363, 19.04.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/5333/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

19 квітня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Кожух О.А., Кондора Р.Ю.

при секретарі: Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від імені якого діє представник ОСОБА_3 на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 серпня 2016 року за позовом ОСОБА_4 від імені якої діє адвокат ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів сплачених за надані неякісні послуги та відшкодування моральної шкоди, -

встановила:

У травні 2015 року ОСОБА_4 від імені якої діє адвокат ОСОБА_5 звернулась у суд із позовом про стягнення грошових коштів сплачених за надані неякісні послуги та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначає, що 12.06.2013 року між нею та відповідачем укладено угоду №12.06.13/1 за умовами якої відповідач взяв на себе зобовязання виконати роботи по виготовленню рекламних конструкцій із матеріалів позивача з адресою Ужгородський р-н, с. Невицьке, вул. Головна, 16, загальною площею 30 кв.м., а позивач зобовязався оплатити роботи та матеріали на умовах угоди. Загальна вартість матеріалів та робіт за договором зафіксована у розмірі 49770 грн. На виконання умов договору позивач сплатила, аванс у розмірі 24885 грн. У процесі виконання договору відповідачем складено додатковий рахунок-фактуру на суму 7411 грн. у рахунок якого позивачем сплачено 4800 грн. Тобто, загальна сума коштів сплачена ОСОБА_4 за договором становить 29685 грн. Однак при прийнятті робіт замовником виявлено ряд недоліків, що були допущені виконавцем робіт при їх виконанні про що складено акт. Позивачем направлялися вимоги відповідачу про усунення недоліків, однак такі залишилися без реагування. При цьому ОСОБА_4 визнає, що частина робіт на суму 6400 грн. відповідає умовам договору, однак усі інші роботи зроблено неякісно. Тобто розмір спричинених їй збитків становить 23285 грн. Також внаслідок уникнення відповідачем від виконання своїх обовязків їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в 5000 грн. За таких обставин посилаючись на статті 23, 852, 857 і 872 ЦК України, а також ЗУ «Про захист прав споживачів» просила суд, стягнути з ФОП ОСОБА_2 на її користь збитки в розмірі 23285 грн., і 5000 грн. моральної шкоди та 2700 грн. витрат на правову допомогу, а також розірвати угоду №12.06.13/1 від 12.06.2013 року.

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 22 серпня 2016 року даний позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 23285 грн. збитків, 2700 грн. витрат на правову допомогу та 551,60 грн. судового збору. У решті вимог відмовлено.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 23 грудня 2016 року відмовлено ФОП ОСОБА_2 у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення суду.

На дане рішення фізична особа-підприємць ОСОБА_2 від імені якого діє представник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування скарги посилається на те, що позивачем не доведено належними доказами наявність істотних недоліків при виконанні робіт відповідачем, а також, що саме відповідач допустив такі недоліки. Указує, що умовами договору встановлено строк виконання робіт потягом 3-х календарних місяців, а виправлення недоліків здійснюється в строк 14 робочих днів. Однак позивач стверджує, що виявила недоліки 07.07.14 року, тобто, майже через рік після фактичного виконання робіт. Також позивачем не надано доказів сплати нею відповідних сум на які вона посилається. Вважає недоведеним факт спричинення позивачу моральних страждань. Також не погоджується з рішенням суду в частині стягнення витрат на правову допомогу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобовязується збудувати, і здати у встановлений строк обєкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобовязується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обовязок не покладається на підрядника, прийняти обєкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

У відповідності до ч.ч. 1 і 2 ст. 872 ЦК України, якщо підрядником були допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки в роботі, виконаній із матеріалу замовника, він має право вимагати за своїм вибором: 1) виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості; 2) розірвання договору та відшкодування збитків. У разі виявлення інших відступів від умов договору або інших недоліків у роботі замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного усунення цих недоліків у розумний строк або відшкодування його витрат на усунення недоліків чи відповідного зменшення плати.

Встановлено, що 12.06.2013 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено угоду №12.06.13/1 за умовами якої Замовник (позивач) доручив, а виконавець (відповідач) взяв на себе зобовязання виконати роботи по виготовленню рекламних конструкцій із матеріалів виконавця, за адресою с. Невицьке вул. Головна 16, Ужгородського району, загальною квадратурою 30.0 м.2, а замовник зобовязався оплатити роботи та матеріали на умовах даної угоди (п. 1.1. Угоди). Загальна вартість матеріалів та робіт за договором зафіксована 49770.0 гривень (п. 3.1. Угоди), (а.с.11-13).

Відповідно до п.2.1. угоди № 12.06.13/1 виконавець зобовязується провести: облицювання фасаду металевими панелями з текстурою дерево; демонтаж та монтаж вікон; виготовлення металоконструкції (колони); лакове оброблення деревяних колон", виготовити металеві відливи; змонтувати та полакувати ламберію.

Вартість робіт підрядчика, згідно п 3.1 угоди, складає 49770 грн., з яких замовник оплачує аванс в розмірі 50 %.

12 червня 2013 року ПП ОСОБА_2 виставив рахунок-фактуру за № У000000391 на оплату суми у розмірі 49770,00 грн., (а.с. 14).

Та 16.07.2013 року ПП ОСОБА_2 виставив додатковий рахунок-фактуру за № У000000498 на суму 7411,00 грн., (а.с.15).

Згідно акту виявлених недоліків, який виконавцем не підписано, при прийнятті робіт за договором № 12.06.13/1 від 07 липня 2014 року, при прийомі виконаних робіт виявлені недоліки, а саме: облицювання фасаду металевими панелями з текстурою «дерево» - виконано неякісно, по стиковим швам виявлені зазори, які потребують усунення; демонтаж вікон - виконано частково. При монтажі вікон, такі не встановлено, натомість в отвори де мали бути вікна, без виготовлення віконних рам, поміщено склопакети, в яких товщина скла складає 0.3.см., демонтовані скла мали товщину 0.4 см. Мало бути встановлено 22 вікна, натомість наявні 18; лакове оброблення деревяних колон не виконано; відливи металеві встановлено, але на стиках наявні зазори, при встановлені відливів не оброблено стіну, на якій вони закріплені, відсутня штукатурка; монтаж і лакування ламберії, виконано неякісно, наявні шпарини, (а.с. 16).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що виконавцем допущено ряд істотних недоліків при виконанні робіт, а тому замовник вправі ставити питання про відшкодування завданих йому збитків, у вигляді сплачених ним сум коштів на виконання умов договору.

Колегія суддів погоджується за даним висновком суду першої інстанції, оскільки такий ґрунтується на приписах ст. 872 ЦК України.

При цьому колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що позивачем не доведено: факт сплати вказаних у позові сум, наявність істотних недоліків, а також, що саме відповідачем допущено такі недоліки, зважаючи на наступне.

Так, рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 30.09.2015 року відмовлено в задоволенні позову ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором підряду. Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 10.12.2015 року відхилено апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 та залишено без змін рішення Ужгородського міськрайонного суду від 30.09.2015 року.

Зазначеними судовими рішенням, які набрали законної сили, встановлено, що відповідно до дослідження № 0009/2015 від 17 серпня 2015 року, виконаного судовим експертом із правом проведення будівельно-технічних експертиз, наданого відповідачем, у ході обстеження 17.08.2015 р. було виявлено недоліки у виконанні робіт, які відображено в Акті виявлених недоліків від 07.07.2014 р. складеного відповідачем у тому числі щодо поставки неякісних вікон та неналежної їх герметизації. Також даними судовими рішеннями встановлено, що вказані недоліки було допущено саме ФОП ОСОБА_2 та що ОСОБА_4 сплачувала суму авансу в розмірі 24885 грн. та 4800 грн. на підставі додаткового рахунку-фактури.

Таким чином, судовими рішенням що набрали законної сили, встановлено вищезазначені обставини, а тому, такі не підлягають доведенню в силу приспів ч. 3 ст. 61 ЦПК України, що у свою чергу є підставою для відхилення відповідних доводів апеляційної скарги.

Також безпідставним є посилання апелянта те, що недоліки позивачем виявлено фактично через рік після виконання робіт, оскільки п. 5.5 договору від 12.06.2013 року встановлено гарантію на якість проведених робіт строком 2 роки, а тому предявлення замовником вимог після року з моменту закінчення робіт узгоджується з приписами ст.ст. 859, 860 і 864 ЦК України.

Посилання апелянта на недоведеність факту спричинення позивачу моральних страждань також підлягає відхиленню, оскільки судовим рішенням відмовлено позивачу в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди.

Щодо незгоди апелянта з рішенням суду в частині стягнення втрат на правову допомогу, то в матеріалах справи наявні Договір про надання правової допомоги укладений 04.07.2014 року між ОСОБА_4 та адвокатом ОСОБА_5, Акт виконаних робіт згідно договору про надання правової допомоги, рахунок-фактура від 22.08.2014 року на суму 2700 грн., а також квитанція від 22.08.2014 року про сплату ОСОБА_4 на користь адвоката ОСОБА_5, вказаної суми (а.с. 33-36). При цьому зазначені документи не суперечать приписам ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, що відповідно до приписів ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Зважуючи на викладене та керуючись нормами статей 303, 307, 308, 313, 314, 315 і 319 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від імені якого діє представник ОСОБА_3, відхилити.

Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 серпня 2016 року, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею законної сили.

Суддя-доповідач

Судді