Ухвала суду № 66071359, 19.04.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/9648/2012

Провадження № 22-ц/777/1104/17

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

19 квітня 2017 року м. Ужгород

Суддя-доповідач колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_1, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 09 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу та відсотків за договором позики, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою судді апеляційного суду Закарпатської області від 16.03.2017 визнано неповажними підстави, вказані ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, у клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Ужгородського міськрайонного суду від 09.10.2012. Апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3 - залишено без руху та надано йому строк протягом тридцяти днів з дня отримання цієї ухвали для можливості вказати інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

Копію вказаної ухвали отримано ОСОБА_2 21.03.2017, а його представником ОСОБА_3 22.03.2017, що стверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с. 70, 71).

На виконання цієї ухвали ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_2, подав заяву про поновлення процесуального строку, посилаючись на ті ж підстави, якими мотивував раніше заявлене клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, а саме те, що про факт існування оскаржуваного рішення суду ОСОБА_2 відомо не було, а його представнику ОСОБА_3, з яким тільки в лютому 2017 року укладено договір про надання правової допомоги, стало відомо про ухвалення такого рішення лише 01.03.2017 (з відповіді місцевого суду від 17.02.2017 № 01-21/40/2017 на запит адвоката).

Враховуючи наведені обставини, суддя-доповідач приходить до наступного висновку.

Як зазначено у Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" 19 червня 2001 року (заява N 28249/95), "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.

Згідно ч. 1 ст. 294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року (заява N 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 було відомо про те, що в Ужгородському міськрайонному суді відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу та відсотків за договором позики, про що свідчить його заява (подана до місцевого суду 05.07.2012) про відсутність можливості зявитися у судове засідання, призначене на 05.07.2012 з клопотанням про його відкладення (а.с .26).

Також обставина щодо обізнаності про наявність судового провадження, час і місце розгляду справи (у тому числі призначеного судового засідання призначеного на 09.10.2012, в якому ухвалено судове рішення) свідчить рекомендоване повідомлення про вручення судової повістки, яка отримана ОСОБА_2 02.10.2012 (а.с. 31).

Після ухвалення рішення, його копію направлено судом на адресу зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2, яка особисто відповідачем також вказана у заяві про відкладення розгляду справи (а.с. 35, 26).

Крім цього з відповіді Ужгородського міськрайонного суду від 17.02.2017 № 01-21/40/2017, а також змісту судових рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень слідує, що ОСОБА_4 вдруге зверталася до ОСОБА_2 з позовом про стягнення заборгованості за тим же договором позики з інших підстав, за результатом розгляду якого у справі № 308/280/16-ц ухвалено заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 14.06.2016. Позов ОСОБА_4 у вказаній справі мотивовано зокрема тим, що ОСОБА_2 не виконував належним чином рішення Ужгородського міськрайонного суду від 09.10.2012, у звязку з чим позивачка просила стягнути курсову різницю, індекс інфляції, 3% річних.

На вказане заочне рішення ще 04.08.2016 представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_5 було подано апеляційну скаргу без дотримання передбаченого законом порядку оскарження заочних рішень, а 05.09.2016 подано заяву про перегляд цього заочного рішення, що достеменно свідчить про факт обізнаності відповідача станом на 04.08.2016 із оскаржуваним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 09.10.2012 (а.с. 46, 64-67).

Крім того, з матеріалів справи слідує, що рішення Ужгородського міськрайонного суду від 09.10.2012 року виконано. Так, згідно постанови державного виконавця від 16.12.2016 було закінчено виконавче провадження при примусовому виконанні виконавчого листа № 712/9648/12, виданого 19.11.2012 Ужгородським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суми боргу в розмірі 404909,06 грн. З даної постанови вбачається, що згідно заяви ОСОБА_4 про бажання залишити за собою нереалізоване майно (житловий будинок у смт. В.Бичків, вул. 8-го Березня, 22 ) за ціною третіх електронних торгів у розмірі 615823,00 грн., зазначене майно передано ОСОБА_4, а останньою сплачено різницю між початковою вартістю нереалізованого майна і сумою, що підлягає стягненню та перераховано згідно квитанції № 0.0.667798663.1 від12.12.2016 суму в розмірі 210913,94 грн. на депозит Рахівського районного відділу ДВС ГТУЮ (а.с. 53-55).

Враховуючи наведені обставини в сукупності, твердження представника апелянта, що про факт ухвалення рішення Ужгородського міськрайонного суду від 09.10.2012 відповідачу не було відомо й стало відомо тільки 01.03.2017 є голослівними та необґрунтованими. Сама по собі обставина укладення 14.02.2017 між ОСОБА_2 та новим представником ОСОБА_3 договору про надання правової допомоги не є поважною причиною пропуску процесуального строку, така не позбавляла відповідача можливості в розумні інтервали часу вжити заходів для апеляційного оскарження.

Таким чином, ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, не навів обставин, котрі з об'єктивних, незалежних від відповідача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання апеляційної скарги.

Отже підстави, вказані ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, у заяві про поновлення строку апеляційного оскарження є неповажними, у звязку з чим у відповідності до ч. 3 ст. 297 ЦПК України у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Керуючись ст. 297 ЦПК України, суддя, -

у х в а л и л а :

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 09 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу та відсотків за договором позики відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя О.А. Кожух