Ухвала суду № 66066783, 19.04.2017, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2960/17

У Х В А Л А

про повернення обвинувального акту

19 квітня 2017 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді: Піковського В.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання: Запорожець Я.В.;

прокурора: Черниша Л.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні питання, щодо можливості призначення судового розгляду кримінального провадження за №12016251010009669 від 25.12.2016 року відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, обвинувачених у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

із участю в підготовчому судовому розгляді:

обвинуваченого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника обвинувачених ОСОБА_3,

ВС Т А Н О В И В:

До Придніпровського районного суду м.Черкаси надійшло кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Ухвалою судді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 18.04.2017 року дане провадження було призначено до підготовчого судового засідання.

В судовому засіданні прокурор зазначив, що обвинувальний акт складений у відповідності до вимог Кримінального процесуального Кодексу України. Порушень норм цього Кодексу при проведенні досудового розслідування не вбачається. Тому із зазначених підстав клопотав про призначення кримінального провадження до судового розгляду. Крім цього заявив клопотання про продовження кожному із обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком 60 днів, враховуючи наявні ризики та негативні характеристики кожного із них.

Адвокат ОСОБА_3 заперечив з приводу призначення провадження до судового розгляду, вказав про порушення ст. 291 КПК України при формулюванні фактичних обставин, наявні протиріччя щодо умислу то раптово то за попередньою змовою, то групою, то кожному окремо інкриміноване діяння, що ускладнює розгляд кримінального провадження та сприйняття обвинуваченими формулювання обвинувачення, висвітлене прокурором.

Крім цього заперечив щодо продовження запобіжних заходів, вказавши, що свідки в кримінальному провадженні уже допитані, ризики, передбачені ст. 177 КПК України не підтвердженні, обоє обвинувачених проживає однією сімєю у квартирі, тому клопотав про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, так як цього заходу буде достатньо для забезпечення їхньої явки до суду.

Кожен із обвинувачених почергово підтримав думку адвоката із наведених обставин.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного:

Відповідно до положень п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення, як повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає умовам даного Кодексу.

При цьому суд не обговорює питання щодо істотності чи неістотності допущених слідчим порушень закону, оскількист.2 КПК України вимагає, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Крім того, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати таким передбаченимст.7 КПК Українизагальним засадам кримінального провадження, як верховенство права і законність.

Про невиконання слідчим вимог закону при складанні обвинувального акта, а прокурором при його затвердженні, свідчать наступні факти.

Відповідно до п.13 ч.1ст.3 КПК Україниобвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленомуКПК України.

Згідно ч.4ст.110 КПК Україниобвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим уст.291 КПК України.

Згідно п.5 ч.2ст.291 КПК Українив обвинувальному акті мають бути зазначені такі відомості і у наступній послідовності :

(а)виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими,

(б)правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність,

(в)формулювання обвинувачення.

Повернення перевіреного судом обвинувального акта прокурору буде відповідати вимогамст.2 КПК України, за якою завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Ознайомившись із наданим обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд приходить до висновку, що обвинувачення належним чином не сформульоване та містить встановлені судом суттєві протиріччя, які наявні на момент складання обвинувального акту та вбачаються на стадії підготовчого засідання, що позбавляє сторону захисту належним чином підготуватися до захисту від висунутого обвинувачення, яке повинне бути конкретним та належно сформованим.

Зокрема головною встановленою обставиною для повернення є фактичні обставини у формулюванні обвинувачення (а.м.п. 8 ) яке перечить правовій кваліфікації інкримінованих кримінальних діянь, тобто в третьому абзаці вказано, що ОСОБА_1 «за попередньою змовою групою осіб, спільно, разом із ОСОБА_2Г.» далі по тексту зазначено «реалізуючи свій спільний злочинний умисел ЗАПОДІЯВ потерпілому тяжкі тілесні ушкодження», разом з тим по тексту даного абзацу вказано у фактичних обставинах «на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин» що вказує на незрозумілість виникнення умислу на нанесення тілесних ушкоджень. Крім цього викладені фактичні обставини перечать кваліфікації чи навпаки, так як кваліфікуюча ознака як групою осіб при наведених фактичних обставинах відсутня.

Аналогічні порушення наявні в абз.1 а.м.к.п.11 щодо кваліфікації дій ОСОБА_2

Із абз. 2 вказаного аркушу не зрозуміло, хто ж спричинив тілесні ушкодження, що стали причиною смерті потерпілого, а саме по тексту вказано «Таким чином ОСОБА_1, своїми умисними діями, спричинив ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження відповідно до висновку…»

Аналогічна незрозумілість слідує і із абз. 2 а.м.к.п.10.

Враховуючи наведене, із тексту обвинувального акту не зрозуміло, хто все таки спричинив тілесні ушкодження що призвели до смерті потерпілого із обвинувачених, чи була в них попередня змова і чи ці тілесні ушкодження були нанесені групою осіб.

При цьому із обвинувального акту не видно ні кількості ушкоджень, ні їхнього механізму, ні їхньої послідовності, ні хто із обвинувачених їх наносив, таким чином розгляд кримінального провадження буде базуватися на виключних припущеннях сторони обвинувачення а на суд покладається обовязок встановлення фактичних обставин взагалі та перевірка їх доказами.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», п.79). Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див. рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», п.58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», п.34).

Суд приходить до висновку про те, що органом досудового розслідування допущені істотні порушення норм кримінального процесуального закону, які порушують гарантовані законом процесуальні права обвинувачених в частині конкретного формулювання обвинувачення, та щодо порушення права на захист від нього, та перешкоджають суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Ці порушення неможливо усунути під час судового розгляду у передбаченому ст.338 КПК України порядку, тому що частиною першою вказаної норми закону передбачена можливість змінити прокурором обвинувачення з метою зміни правової кваліфікації та\або обсягу обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Про нові фактичні обставини в даному конкретному випадку йтись не може, тому що тим встановленим під час досудового розслідування фактичним обставинам дана перекручена оцінка, що потягло за собою формулювання обвинувачення в такому вигляді, який суперечить законодавству і порушує права обвинувачених на захист і на справедливий суд.

За таких обставин суд переконаний у необхідності повернення обвинувального акту прокурору Черкаської місцевої прокуратури для виправлення недоліків зазначених в мотивувальній частині рішення.

Щодо клопотання прокурора з приводу продовження строку тримання під вартою.

Суд взяв до уваги суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченими правопорушення, відсутність зайнятості. Таким чином, відсутня можливість застосування іншого запобіжного заходу.

Суд вважає, що ризики, які слугували підставами для обрання даних запобіжних заходів, кожному із обвинувачених, ухвалами слідчого судді Соснівського районного суду міста Черкаси від 27.12.2016 на даний час не змінилися та продовжують існувати.

При цьому враховані характеризуючи дані кожного із обвинувачених, зокрема, перебування ОСОБА_1 в розшуку за ст. 408 КК України та інкримінування вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 під час іспитового строку.

За таких обставин суд переконаний в необхідності задоволення клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Необхідність зміни запобіжного заходу на інший більш мякий стороною захисту належним чином не аргументована та не доведена доказами, з даних підстав необхідно відмовити стороні захисту з приводу зміни запобіжного заходу на домашній арешт по кожному із обвинувачених.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 17, 314-316,369-372 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12016251010009669 від 25.12.2016 року, стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, разом із доданими до нього матеріалами,- повернути прокурору.

Зобов'язати прокурора усунутивиявлені та зазначені недоліки в описовій частині ухвали протягом одного місяця з моменту отримання.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, процесуальному прокурору, а також іншим учасникам судового розгляду.

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України строком 60 днів з моменту проголошення даної ухвали, тобто до 17 червня 2017 року включно.

Продовжити строк тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України строком 60 днів з моменту проголошення даної ухвали, тобто до 17 червня 2017 року включно.

У клопотанні сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченим відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом про відхилення апеляційної скарги.

Ухвала, яка набрала законної сили, обов'язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Головуючий: ОСОБА_4