Вирок № 66065574, 20.04.2017, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1795/14-к

Номер провадження 1-кп/623/5/2017

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді Гуренко М.О.,

за участю: секретарів Довгалюк О.Л., Бобриш М.С.,

ЛисенкоО.В., Телешевської В.Ю.

прокурорів Лапіна І.О., Федорченко І.С.,

Махненко Д.А., Красиля І.І.

захисника Погрібняка О.І.,

обвинуваченого ОСОБА_6,

потерпілої ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізюм Харківської області кримінальне провадження № 12014220320000219 від 26 січня 2014 року за обвинуваченням

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Заводи, Ізюмського району, Харківської області, громадянина України, вірменина, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, має дитину від цивільного шлюбу, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого: 9 вересня 2014 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 289, ст. 290 КК України на підставі ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі

ІНПП НОМЕР_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289, ч.2 ст. 289, ст. 290КК України,

ВСТАНОВИВ :

В ніч з 24 на 25 січня 2013 року, ОСОБА_6, знаходячись біля будинку № 10 по вул. Толстого в м. Ізюм Харківської області, протиправно заволодів автомобілем ВАЗ 21124, що належав ОСОБА_7, всупереч волі останньої, чим потерпілій було завдано матеріальних збитків на суму 52414, 40 грн.

В ніч з 2 на 3 березня 2013 року, ОСОБА_6, знаходячись біля будинку № 36 по пр. Леніна в м. Ізюм Харківської області, повторно, протиправно заволодів автомобілем ВАЗ - 2108, що належав ОСОБА_8, всупереч волі останнього, чим потерпілому було завдано матеріальних збитків на суму 23819, 14 грн.

Окрім цього, ОСОБА_6, маючи в своєму користуванні автомобіль ВАЗ - 2108, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2, зареєстрований в Російській Федерації, яким 3 березня 2013 року він незаконно заволодів, протиправно вилучивши його, всупереч волі законного володільця - ОСОБА_8, вирішив самовільно переобладнати вказаний транспортний засіб, шляхом заміни над аркою переднього правого колеса фрагменту металу з номером шасі іншого автомобіля.

Так він, навесні 2013 року, знаходячись в приміщенні гаражу АДРЕСА_2 болгаркою вирізав номерний знак шасі з арки правого колеса вищевказаного автомобіля ВАЗ - 2108, на місце якого вварив, за допомогою зварювального апарату, металеву пластину з номером НОМЕР_3 іншого аналогічного автомобіля ВАЗ - 2108, яку раніше, разом з державними номерними знаками та реєстраційним талоном, придбав через всесвітню мережу Інтернет. Таким чином, ОСОБА_6, самовільно переобладнав вказаний транспортний засіб шляхом заміни фрагменту кузову без дозволу відповідних органів, після чого, віддав його за рахунок боргів своєму двоюрідному брату ОСОБА_9

Таким чином своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив злочини, передбачені ч.1 ст.289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, ч.2 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно та ст.290 КК України, тобто замінив ідентифікаційний номер шасі транспортного засобу.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 289, ст. 290 КК України визнав повністю, покаявся, підтвердив обставини вчинених ним злочинів.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_6, прокурор, потерпіла та захисник правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позицій немає, також учасникам процесу роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин суд вважає, що вина ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 289, ст. 290 КК України доведена повністю.

Потерпілий ОСОБА_8, який мешкає в РФ, Калузькій області, м. Козельськ, про час та місце судового засідання чотирнадцять разів повідомлявся судом належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями (RA643084401UA, RA643083689UA, RA643083689UA, RA643100753UA, (RA643100753UA, RA643100529UA, RA643094531UA, RA643104239UA, RA643102140UA, RA643094783, RA643094806UA, RA643106478UA) які повернуті на адресу суду (за невостребованием).

Таким чином, потерпілий ОСОБА_8 викликався судом через міжнародне сповіщення належним чином, всі можливості за для його повідомлення суд використав, а учасники процесу посили суд розглядати справу без його участі.

Злочини, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_6 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України, віднесені ч. 1 ст. 289 КК України - до злочинів середньої тяжкості, ч. 2 ст. 289 КК України - до тяжкого злочину, ст. 290 КК України - до злочинів невеликої тяжкості.

Обставиною, яка згідно ст.66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд визнає щире каяття.

Обставини, які згідно ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 судом не встановлені.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.

ОСОБА_6 раніше судимий за аналогічні злочини, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Відповідно до п.1 ППВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Також при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому вищезазначене суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_6 не можливе без ізоляції його від суспільства.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України суд враховує період перебування обвинуваченого під вартою протягом досудового розслідування та судового розгляду згідно Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року, а саме з 19 квітня 2014 року по 17 червня 2014 року та з 07 жовтня 2016 року по день винесення вироку, а саме 20 квітня 2017 року із розрахунку 1 день перебування в Харківській установі виконання покарань №27 за 2 дні позбавлення волі.

Відповідно до абз.1 ч.5 ст.72 КК зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того ж кримінального провадження (тобто в межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення) провадиться з розрахунку: один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Тому суд не бере до уваги тримання під вартою обвинуваченого за вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 9 вересня 2014 року.

На підставі викладеного, з врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого, обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_6 слід призначити покарання в межах санкції обвинувачення з застосуванням вимог ст.70 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив злочини, за які призначається покарання, до постановлення попереднього вироку Октябрським районним судом м. Полтави від 9 вересня 2014 року, тому остаточне покарання має бути призначене з урахуванням покарання, призначеного цим вироком.

Щодо заяви обвинуваченого про застосування до нього положень ЗУ "Про амністію у 2014 році", то згідно ст.6 зазначеного Закону скорочено наполовину невідбуту частину покарання засудженим, що відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Відповідно до ст.3 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" рішення про застосування чи незастосування амністії приймається судом стосовно кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання.

Судом встановлено, що до ОСОБА_6 на даний час застосований лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а вирок на момент його винесення не набрав законної сили, тому він не є особою, що відбуває покарання.

Розглянувши уточнений цивільний позов, поданий потерпілою ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 154943 грн. та моральної шкоди в розмірі 25000 грн. та потерпілим ОСОБА_8. на загальну суму 18000 грн. судом встановлено наступне. Згідно ст.22 ЦК України - особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У відповідності зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна неправомірними діями фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла.

У відповідності до ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Судом встановлено, що в результаті неправомірних дій обвинуваченого потерпілій ОСОБА_7 були спричинена втрата автомобіля.

Таким чином, суд вважає, що з вини обвинуваченого потерпілій була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнала у зв`язку з із втратою автомобіля, який вона використовувала для роботи, в результаті чого змінився її нормальний життєвий уклад, виникла необхідність в пошуках альтернативних засобах пересування, очевидно, що потерпіла ОСОБА_7 перенесла душевні страждання із-за незручності, нервового стресу.

Обвинувачений ОСОБА_6 позов потерпілої ОСОБА_7 визнав повністю.

Пленум Верховного Суду України у п.9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року №4» роз'яснив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд виходить з принципів розумності та справедливості та враховує обставини, викладені вище.

Цивільний позов ОСОБА_8 слід залишити без розгляду, так як останній до суду не з явився, а його викрадений автомобіль, що знаходиться на автомобільній стоянці Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області підлягає поверненню потерпілому.

Вирішуючи питання щодо речових доказів, суд керується положеннями ст.100 КПК України.

Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.

Крім того, суд вважає встановленим існування ризику передбаченого ч.1 п.1 ст.177 КПК України, одночасно враховує вагомість наявних доказів про вчинення, обвинуваченим кримінального правопорушення, той факт, що обвинувачений перебував у розшуку та знаходився у РФ, з метою запобігання спробі переховуватися від суду та з метою виконання вироку суду обвинуваченому необхідно продовжити існуючий запобіжний захід.

Керуючись ст.ст. 50, 65-67, ч.1, 4 ст.70, ч.ч1,2 ст. 289, 290 КК України, ст.ст. 100, 118, 120, 124, 129, 370, 374 КПК України, ст.ст. 23,1167,1177 ЦК України, ст.ст. 10,60,84 ЦПК України, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд -

У Х В А Л И В :

Визнати винним ОСОБА_6 у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст. 289 КК України, ч.2 ст.289 КК України, ст. 290 КК України та призначити покарання:

за ч.1 ст.289 КК України - 3 ( три) роки позбавлення волі,

за ч. 2 ст.289 КК України - 5 (п'ять) років позбавлення волі з конфіскацією майна,

за ст. 290 КК України - 2 (два) роки обмеження волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань, частково приєднати покарання призначене за вироком Октябрського районного суду м.Полтави від 9 вересня 2014 року і остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань №27.

Зарахувати в строк покарання тримання під вартою на досудовому розслідуванні та судовому розгляді з 19 квітня 2014 року по 17 червня 2014 року та з 07 жовтня 2016 року по день винесення вироку, а саме 20 квітня 2017 року згідно ч.5 ст.72 КК України із розрахунку 1 день перебування в Харківській установі виконання покарань №27 за 2 дні позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_6 рахувати з дня його фактичного затримання без урахування строку звільнення його з-під варти.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 - задовольнити, стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 154943 грн. та моральну шкоду в розмірі 25000 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави в особі НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області судові витрати в сумі 586 грн. 80 коп., код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011 УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова з позначкою виду платежу: ( за експертні послуги).

Речові докази: автомобіль ВАЗ - 2108, номер шасі НОМЕР_3, який знаходиться на автомобільній стоянці Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області - повернути потерпілому ОСОБА_8, два металеві предмети циліндричної форми "звертки", та металевий предмет у формі лінійки, які знаходяться в камери зберігання речових доказів Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області після набрання вироком законної сили - знищити, зварювальний апарат "FORTE WELDING MACHINES", який повернуто ОСОБА_10 під розписку - вважати повернутим, диск CD-R з відеозаписом відеокамер з ТЦ "Крем'янець", поміщений до паперового конверту та долучено до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Роз'яснити ОСОБА_6, що він має право подати клопотання про помилування, право на ознайомлення з журналом та технічним записом судового засідання і подати на них письмові зауваження.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому, прокурору та захиснику.

Головуючий суддя М.О. Гуренко