Постанова № 66065406, 12.04.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/3257/17

н/п 2-а/640/165/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2017 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого судді Зуб Г.А.

при секретарі Коломойцеві М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2017 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову ОСОБА_2 митниці ДФС у справі про порушення митних правил №907/80700/16 від 23.02.2017 року та стягнути судові витрати. В обгрунтування зазначених вимог посилається на наступне. 23.02.2017 року ОСОБА_2 митницею ДФС винесено постанову в справі про порушення митних правил №907/80700/16, якою позивача було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, і накладено стягнення у розмірі 300% від несплаченої суми митних платежів, а саме 10034,43 грн. Вказана постанова є незаконною, оскільки відсутній прямий умисел, позивач є не власником товару і не сплачує митні платежі за його розмитнення ані прямо, ані опередковано. Позивач перебуває у трудових відносинах з ТОВ «ЄВРОСКЛАД-СЕРВІС» на посаді менеджера ЗЕД, її посадові обовязки не містять зобовязань зменшувати або приховувати суми митних платежів. Більш того, ТОВ «ЄВРОСКЛАД-СЕРВІС» також не є власником спірного товару щодо якого було помилково заявлено неправильний код під час розмитнення. Власником вказаного товару є ТОВ «ТПК «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА», відношення до якого позивач не має. З описової частини акту перевірки власника товару від 27.09.2016 року, яким було виявлено помилку в коді товару, вбачається, що органи ДФС проводили класифікацію товару «робочою групою», а також те, який грунтовний і технічно фаховий аналіз було проведено для того, щоб виявити, до якого ж дійсно коду належить спірний товар. Отже, оскаржувана постанова суперечить приписам ст. 69 МК України. Дії позивача полягали лише у складанні та поданні митної декларації №807110001/2016/003102 від 08.06.2016 року, тобто вони почалися і закінчилися 08.06.2016 року, та позивач не здійснювала митних платежів, а їх здійснює сам власник товару ТОВ «ТПК «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА». З огляду на викладене, враховуючи ч. 2 ст. 467 МК України, закінчились строки притягнення до адміністративної відповідальності, а підстав вважати, що дане правопорушення є триваючим, на думку позивача, немає. Більше того, ТОВ «ТПК «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» сплатило штраф і пеню за несвоєчасну сплату ввізного мита, що було наслідком допущеної позивачем помилки в митній декларації. Позивач не може бути відповідальною за несплату митних платежів, оскільки це не входить до її повноважень. Натомість заявлення в митній декларації неправдивих даних не може бути триваючим правопорушенням, оскільки його дія із заявлення завершується розмитненням товару або відмовою в його оформленні. З огляду на це відповідач безпідставно не взяв до уваги надані пояснення від 19.01.2017 року і не застосував строки давності накладення адміністративного стягнення.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 митниці ДФС в судове засідання не зявився, повідомлений належним чином та своєчасно, причину неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення судового розгляду до суду не надходило.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що за результатами перевірки проведеної ГУ ДФС у Харківській області в ТОВ «ТПК «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» було складено

акт від 27.09.2016 за №577/20-40-14-12-07/33010822, відповідно до якого в ході документальної невиїзної перевірки щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів «Вироби з пластмаси до транспортних засобів загального призначення. Вироби з листового матеріалу до автомобіля: локери…» щодо яких проведено митне оформлення ТОВ «ТПК «Омега-Автопоставка» за поданими митними деклараціями були встановлені порушення невірної класифікації імпортованих товарів у звязку з чим було занижено податкове зобовязання з ввізного мита. 01.12.2016 року ОСОБА_2 митницею ДФС було складено протокол про ПМП №907/80700/16 відносно позивача, в ході якого було встановлено, що 08.06.2016 року ОСОБА_2 митницею ДФС було оформлено у митному відношенні та випущено у вільний обіг товар загального призначення на підставі митної декларації 807110001/2016/003102, яка була подана до митного оформлення особою уповноваженою на роботу з митницею (агентом з митного оформлення) ТОВ «ЄВРОСКЛАД-СЕРВІС» громадянкою України ОСОБА_1 Під час проведення перевірки було встановлено факт невірної класифікації товару згідно УКТ ЗЕД, а саме не вірно заявлений код товару. Зазначені дії ОСОБА_1 митним органом були кваліфіковані за ст. 485 МК України, а саме заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення її розміру неправдивих відомостей, щодо визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД.

Вказана декларація була подана позивачем до митного органу 08.06.2016 року.

23.02.2017 року заступником начальника ОСОБА_2 митниці ДФС ОСОБА_4 була винесена постанова в справі про порушення митних правил №907/80700/16 відносно позивача за ст. 485 МК України, якою позивача визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 (триста) відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 10034, 43 (десять тисяч тридцять чотири) гривні 43 коп.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не зявився в судове засідання та не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення.

Так, відповідно до ст. 262 Митного кодексу України від 13.02.2012 №4495(далі - МК України) товари, які переміщуються через митний кордон України, декларуються органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення цих товарів.

Відповідно до ч.1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Декларування здійснюється декларантом, тобто особою, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування (п. 8 частина перша статті 4 МК України).

Згідно із ч. 1 статті 416 МК Українимитний брокер - це підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

При цьому, відповідно до частини першої статті 417 МК Українивзаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються відповідним договором.

Положеннями пункту 5 частини четвертої статті 257 МК України зазначено, що митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, у тому числі у вигляді кодів, зокрема, відомості про товари: звичайний торгівельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 266 МК України декларант зобов'язаний, зокрема, здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; надати органу доходів і зборів

передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках, визначених цим Кодексом таПодатковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу. У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

Відповідно до частини восьмоїстатті 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Згідно до частин першої-другої ст.69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТЗЕД.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковим.

Частиною першою ст.458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

У відповідності до ст. 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 260 МК України якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов'язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

Відповідно до ч.1 ст. 293 МК України особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, є декларант. Якщо декларування товарів здійснюється особою, уповноваженою на це декларантом, на таку особу покладається обов'язок зі сплати митних платежів солідарно з декларантом.

При цьому, визначення поняття солідарної відповідальності за цивільним законодавством надано як відповідальність кількох боржників перед кредитором, коли кредитор вправі вимагати як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо повного або часткового виконання зобов'язання.

У зв'язку з наведеним, суд вважає необгрунтованим посилання представника позивача, який вважає, що відповідальність за несплату митних платежів повинен нести власник товару, але відповідно до правилст. 293 Митного Кодексу України, відповідальність є солідарною з ТОВ «ТПК «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА», яке сплатило штраф і пеню за несвоєчасну сплату ввізного мита, що було наслідком допущеної помилки позивача в митній декларації.

У відповідності до приписів частини першої статті 295 МК України митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов'язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов'язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на органи доходів і зборів.

Пунктом 3.8 Розділу 3 Додатку II Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Закон України від 05.10.2006 №227-V) встановлено, що декларант несе відповідальність перед митною службою за достовірність даних, представлених у декларації, а також за сплату мит та податків.

З огляду на вищенаведене, вбачається, що декларант є особою, яка несе відповідальність за достовірність зазначених у декларації даних, а також за сплату мит та податків.

Таким чином, суд вважає, що в діях позивача наявний склад правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, оскільки сама позивач не оскаржує, що нею був невірно кваліфікований код товару, та помилка сталася виключно через те, що мав місце складний випадок класифікації товару. А посилання представника позивача та позивача, що вона не мала умислу на вчинення вказаного правопорушення є помилковим, оскільки суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України може характеризуватись як умисною так і необережною формами вини і для кваліфікації його дій не мають значення мета та мотив вчинення порушення митних правил.

Але, суд зазначає, що з урахуванням частини першої статті 467 МК України, згідно якої якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень, такі дії позивача є триваючими, оскільки полягають у безперервному невиконанні платником податку в особі його керівника визначеного законом обов'язку.

Так, триваючими проступками є проступки, пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою, припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу.

Таким чином, митниця наділена повноваженнями щодо розгляду справи про порушення митних правил у певних випадках, зокрема, і у випадку наявності порушення, передбаченого ст.485 МК України.

Таким чином, аналізуючи зміст наведених положень ст. 485 МК України, суд приходить до висновку, що названа стаття Кодексу фактично визначає декілька складів адміністративних правопорушень, спрямованих на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також на ухилення від сплати митних платежів. При цьому, лише окремі з цих порушень є триваючими порушеннями митних правил.

Як вбачається зі змісту протоколу про порушення митних правил та оскаржуваної постанови, позивача за ст.485 МК України визнано винним в тому, що нею при митному оформленні було не вірно проведено класифікацію товару.

Так, відповідно до ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 264 вказаного Кодексу, зокрема, встановлено, що митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом.Дата та час подання митної декларації фіксується органом доходів і зборів шляхом її реєстрації, у тому числі з використанням інформаційних технологій. Орган доходів і зборів не має права відмовити в реєстрації митної декларації.

Як слідує зі змісту приписів ч.5 ст.255 МК України, митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Таким чином, передбачене статтею 485 МК України порушення митних правил, яке полягає в заявлені у митній декларації або в інших документах, що надані контролюючому органу, неправдивих відомостей з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, характеризується вчиненням одноразової дії у певний час, а саме під час митного оформлення товару, коли такий проступок може бути виявлений контролюючим органом, який згідно з метою митного оформлення, визначеноюстаттею 255 МК України, засвідчує відомості, одержані під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформляє результати такого контролю.

Із врахуванням викладеного, зазначене порушення митних правил не можна вважати триваючим, оскільки воно припиняється із поданням митної декларації контролюючому органу,

а відтак, на підставі наведених вище положень ч.1ст.467 МК України, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через 6 (шість) місяців з дня його вчинення.

Аналогічний висновок щодо застосування вищенаведених норм права міститься в і постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 року по справі №21-260а11, який, в свою чергу, відповідно до ч.1ст.244-2 КАС України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, адміністративне стягнення на позивача, за порушення митних правил могло бути накладено не пізніше 08.12.2016 року, однак оскаржену постанову про порушення митних правил фактично було прийнято аж 23.02.2017 року, тобто більш ніж через 6 місяців, що свідчить про порушення відповідачем строку для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченого ст.467 МК України.

Таким чином, враховуючи, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності поза межами строків накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил, суд приходить до висновку про наявність усіх підстав для визнання протиправною та скасування постанови ОСОБА_2 митниці ДФС від 23.02.2017 року.

Отже, враховуючи вищенаведене, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат суд вирішує в порядку ст. 87, 94 КАС України в звязку з чим вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 митниці ДФС на користь позивача витрати в розмірі 640,00 грн., понесених нею при сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 11,17,18,86,99,138,154,160,161,163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати Постанову в справі про порушення митних правил №907/80700/16 від 23.02.2017 року складену заступником начальника ОСОБА_2 митниці ДФС ОСОБА_4 відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України, та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 (триста) відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 10034,43 (десять тисяч триста чотири) гривні 43 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 митниці ДФС на користь ОСОБА_1, судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до ОСОБА_2 апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання сторонами копії цієї постанови.

СУДДЯ