Рішення № 66062408, 19.04.2017, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3042/16-ц

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"19" квітня 2017 р.

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

судді - Нероди Л.М.,

за участі секретаря - Борозни Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Звенигородської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Олександрійського міськранного суду Кіровоградської області від 06.02.2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Олександрійської міської ради.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 13.03.2017 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Звенигородської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування направлено до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області для ухвалення додаткового рішення.

Сторони у судове засідання не з'явилися, причини неявки суду невідомі.

Згідно ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони давали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. Їх присутність не є обов'язковою.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого 28 травня 2015 року.

З технічного паспорту виготовленого 14 грудня 2015 року Олександрійським міжміським БТІ вбачається, що будинок АДРЕСА_1 був збудований у 1962 року.

Суд дійшов висновку, що технічний паспорт був виготовлений 14.12.2015 року, через шість місяців після смерті ОСОБА_2.

Відповідно до статті 86 ЦК Української РСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва. Умовою для переходу у порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, у тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

У 1965 році питання набуття права власності регулювались Указом президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року №8502-іі, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року Постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків».

Згідно ст. 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом.

П. 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначено, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Відповідно до п. 6 Постанови від 26 серпня 1948 року будівництво індивідуальних житлових будинків повинно здійснюватись за типовими та індивідуальними проектами.

За змістом указу від 26 серпня 1948 року та постанови від 26 серпня 1948 року, вказані нормативні акти не пов'язували виникнення права власності на збудований у період їх дії будинок із реєстрацією права на нього, чи прийняттям такого в експлуатацію на підставі акта відповідної комісії.

Якщо збудований у 1965 році будинок відповідав типовому чи індивідуальному проекту, особа, яка його збудувала на виділеній їй для цього земельній ділянці, вважалась власником такого будинку і він міг входити до спадкової маси.

Згідно Свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах, яке міститься в матеріалах справи, забудовнику ОСОБА_2 виділено з колгоспних земель колгоспу «Шлях до комунізму» земельну ділянку під забудову площею 0,15 га на підставі рішення правління колгоспу від 29.12.1963 року. Місце будівництва: Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Звенигородка, вул. Колгоспна, 76 (сімдесят шість). Забудова ділянки дозволена рішенням виконкому Олександрійської районної ради депутатів трудящих від 16.02.1965 року за №173 за типовим проектом №181-2. Експлікація погоджена 16.02.201965 року.

Відповідно до дозволу №173 від 16.02.1965 року, виконком Олександрійської районної ради депутатів дозволив ОСОБА_4 будівництво будинку за типовим проектом №181-2. Строк закінчення будівництва 1962 рік.

Як вбачається з матеріалів справи, за життя ОСОБА_4 отримав у 1963 та 1965 роках дозвіл та свідоцтво на забудову садиби в сільських населених пунктах на будинок №76, а не на будинок №96, як вказано у позовних вимогах.

Позивач стверджувала, що отримав відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину щодо будинку АДРЕСА_1, тому змушена звертатися до суду з позовними вимогами про визнання права власності на зазначений об'єкт.

Глава 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012 року вказує, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

П. 3.1. даного порядку передбачено, що право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття.

3.2. Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз'яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

3.3. Заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі.

У відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, підставою звернення до суду є постанова нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Судом встановлено, що позивач не зверталася з відповідною письмовою заявою до нотаріуса та згідно РОЗ'ЯСНЕННЯ про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10.02.2016 року, приватний нотаріус Олександрійського міського нотаріального округу Школа О.М. зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до нього усно у лютому 2016 року та просила видати свідоцтво про спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1, тому їй було рекомендовано звернутися до суду.

Отже, судова процедура за своїм призначенням є крайнім заходом, який має застосовуватись, якщо вичерпані всі інші способи захисту прав.

Оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку на об'єкти незавершеного будівництва можливе у випадку, якщо таке будівництво є законним, тобто не підпадає під ознаки самочинного будівництва, встановлені ст. 376 ЦК України

У даному випадку нотаріус не виносив постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, зокрема, будинок АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обв'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Стаття 328 ЦК України вказує, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Оскільки померлий ОСОБА_2 не набув право власності на будинок №96 (дев'яносто шість), тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 392, 1216, 1218, 1268 ЦК України, ст. 10, 30, 57, 58, 64, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Доповнити рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Звенигородської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Звенигородської сільської ради у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, особи, які не були присутні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: Л.М. НЕРОДА