Ухвала суду № 66059463, 18.04.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/722/17 Справа № 175/1785/16-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Кондаков Г.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді Кондакова Г.В.

суддів: Коваленко В.Д.,

ОСОБА_2

при секретарі Лошаковій А.С.

за участю прокурора Харів Н.А.

захисника ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12016040440000828 за апеляційними скаргами заступника прокурора Дніпропетровської області Токаря Р.М. та захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2017 р. щодо

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Димитров, Донецької області, громадянина України, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

встановила:

ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він 29 березня 2016 року близько 12 год. 30 хвил., керуючи автомобілем «ИЖ-27175» реєстраційний номер «АН 6183 ІР», знаходячись біля буд. 168 по вул. Шосейній у м. Підгородне, Дніпропетровської області, перед початком руху заднім ходом скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, який знаходився позаду на полосі його руху, внаслідок чого останньому спричинено тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Дії обвинуваченого скоєні при вищенаведених обставинах судом кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК.

За даним законом ОСОБА_6 призначено покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто, 5100 грн. без позбавлення права керування транспортними засобами.

З обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілого в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди постановлено стягнути, відповідно - 7160 грн. та 25000 грн., а також судові витрати в розмірі 551 грн. 20 коп.

З нього ж на користь держави постановлено стягнути витрати на залучення експерта в сумі 439 грн.

Прокурор не згоден з рішенням суду першої інстанції. В апеляції просить його змінити. Виключити рішення про стягнення з обвинуваченого судового збору на користь позивача у розмірі 551 грн. 20 коп. та повернути його потерпілому ОСОБА_4. В решті вирок залишити без змін.

Не оскаржуючи кваліфікацію дій обвинуваченого та фактичні обставини справи, вважає, що вирок підлягає зміні, у звязку з істотним порушенням процесуального закону.

Стверджує, що потерпілий згідно до ЗУ «Про судовий збір» звільняється від сплати судового збору за подачу позову у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у звязку з чим стягнення з обвинуваченого на користь позивача вказаної суму є неправомірним. З цих підстав вирок підлягає зміні.

Захисник не згоден з рішенням суду. В апеляції просить вирок змінити. Виключити рішення про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого 7160 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди. Зменшити розмір стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування своїх доводів вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що заявлена потерпілим сума матеріальної шкоди є завищеної, оскільки наданими касовими чеками підтверджено, що значна кількість ліків призначена для лікування урологічних, серцевих та хронічних захворювань потерпілого. Стверджує, що в матеріалах справи відсутні лікарські призначення та рецепти на більшість ліків, чеки про придбання яких надавав потерпілий.

Висновки суду першої інстанції в частині стягнення розміру моральної шкоди вважає необґрунтованими, так як, не визначено характер та обсяг завданих душевних страждань їх тривалість. Визначену суму шкоди вважає завищеною і необґрунтованою.

Крім того, звертає увагу, що обвинуваченим в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого сплачено 5000 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника про невідповідність висновків суду фактичним обставинам в частині вирішення питання щодо цивільного позову, прокурора про безпідставність стягнення з обвинуваченого судового збору, потерпілого про законність судового рішення, колегія суддів, обговоривши доводи апеляцій, дослідив і перевірив надані матеріали провадження, вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню, вирок скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції з наступних підстав.

Як видно з вироку, суд перевірив обґрунтованість предявленого ОСОБА_6 обвинувачення. Дав належну оцінку доказам по провадженню.

Висновки про винуватість ОСОБА_6 у скоєнні злочину, за який він засуджений, кваліфікація його дій, в апеляції не оспорюються, тому відповідно до вимог ст. 404 КПК України, апеляційним судом не перевіряються.

Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто, ухваленим судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК, ухваленим судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до КПК, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Обговорюючи доводи захисника про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи в частині вирішення цивільного позову, колегія знаходить їх слушними.

Відповідно до ст. 128 КПК, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Так, потерпілим ОСОБА_4 в установленому законом порядку предявлено цивільний позов майнового характеру на суму 36660 грн., немайнового 50000 грн., всього на загальну суму 88660 грн.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд врахував характер та обсяг страждань, яких зазнав потерпілий ОСОБА_4, взяв до уваги немайнові втрати, душевні страждання та тяжкість вимушених змін у житті внаслідок тілесних ушкоджень, отриманих ним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди і задовольнив його цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди частково, однак у достатньому обсязі з урахуванням конкретних обставин справи.

На думку колегії визначена сума моральної шкоди є обґрунтованою і справедливою, такою, що відповідає принципам розумності та виваженості.

Між тим, висновки суду першої інстанції в частині визначення суми стягнення матеріальної шкоди не відповідають фактичним обставинам справи.

При постановленні обвинувального вироку суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. Суд може зменшити розмір відшкодування заподіяної шкоди лише з підстав, передбачених законом, з наведенням у вироку відповідних мотивів.

Так, потерпілим в обґрунтування своїх позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди надані фіскальні чеки, платіжні доручення, згідно заявлено цивільного позову сума матеріальної шкоди становить 36660 грн. (а.п. 55-66).

При визначенні розміру, що підлягає стягненню з обвинуваченого, мають бути зараховані суми, добровільно передані цивільному позивачеві до постановлення вироку.

З наданих матеріалів вбачається, що обвинуваченим на користь потерпілого ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди сплачено 29500 грн. ОСОБА_4, що судом першої інстанції враховано вказану суму заявленого позову та до сплати визначено суму у розмірі - 7160 грн.

Даний висновок суду є належними чином не вмотивованим, про що слушно вказано в апеляції захисником.

Колегія зауважує, що суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви визначення розміру відшкодування матеріальної шкоди.

Між тим, судом не надана правова оцінка документально підтвердженим витратам, понесених потерпілою стороною під час лікування.

Так, не зясовано чи придбані лікарські засоби для лікування саме отриманих внаслідок злочину травм, чи входять останні до переліку рекомендацій лікаря, що містяться у виписному епікризі, історії хвороби, іншим лікарським призначенням. Не спростовані доводи сторони захисту, про те, що значна кількість придбаних ліків за своїми фармакологічними властивостями стосуються лікування урологічних, серцевих захворювань. Тому, не мотивовано, чи знаходяться дані захворювання з наслідками травм, отриманої від злочинних дій обвинуваченого.

З огляду на наявність у потерпілого в анамнезі хронічних захворювань, про що останній не заперечував під час судового розгляду, судом не зясовано даних про те, що вказані у фіскальних чеках ліки (діабетон, сіафор, де-нол, контролок, проста мол Уно, дексалгін та інші) були придбані для лікування саме хронічних захворювань. Так, необхідність придбання даних ліків потерпілим в повному обсязі не підтверджена відповідними рецептами та письмовими рекомендаціями, призначеннями.

Під час апеляційного перегляду також встановлено, що в представлених матеріалах справи, виписках із медичної картки хворого та рекомендаціях до лікування вказані ліки не містяться (а.п. 35, 158, 165)

Із розяснень, які містяться в п. 14 постанови № 3 від 31 березня 1989 р. Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна, суд має навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення

цивільного позову або про покладення на засудженого обов'язку

відшкодувати шкоду, зазначивши, якою дією чи бездіяльністю її

заподіяно, якими доказами це підтверджується. Навести

відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, вказати

матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.

Між тим, висновки суду при розв*язанні питання з відшкодуванням матеріальної шкоди, колегія вважає такими, які необґрунтовані належними даними, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав.

За таких підстав вирок в чавстині цивільного позову підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.

Під час нового розгляду, суду першої інстанції необхідно прийняти до уваги викладене. Детально дослідити представлену медичну документацію, рекомендації лікарів, рецепти на придбання вказаних у фіскальних чеках ліків, допитати потерпілого на предмет придбання медикаментів для лікування хронічних захворювань. Необхідно дати належну оцінку отриманим даним. Перевірити питання про узгодженість таких доказів даним, які отримані під час судово-медичного обстеження потерпілого.

Крім того, суду першої інстанції необхідно детально перевірити доводи апеляцій, на які посилаються учасники процесу, дати їм належну оцінку і прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Не може колегія суддів не відмітити, що процесуальним законом судовий збір не віднесено до процесуальних витрат.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5. Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Із суті вказаної норми вбачається, що позивачі звільняються від сплати судового збору при відшкодуванні саме матеріальних збитків. Від сплати нематеріальних збитків, вказані особи не звільняються.

На підставі вказаної норми закону, суду першої інстанції під час нового розгляду необхідно звернути увагу на доводи прокурора, викладені в його апеляції, щодо безпідставності стягнення з обвинуваченого судового збору, і згідно з даним законом прийняти відповідне рішення.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляції захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 та заступника прокурора Дніпропетровської області Токаря Р.М. задовольнити частково.

Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2017 р. щодо ОСОБА_6 в частині цивільного позову скасувати.

Призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_2