Рішення № 66056941, 13.04.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 138/2657/16-ц Провадження № 22-ц/772/807/2017Головуючий в суді першої інстанції Лисенко Т. Ю.Категорія 23 Доповідач Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Він-ницької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Луценка В.В., Берегового О.Ю.,

за участі секретаря Торбасюк О.І., представника апелянта, відповідача Фер-мерського господарства «Нусі» Люлика Р.І., представника позивачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позо-вом

ОСОБА_4 до Фермерського господарства

«Нусі» про визнання недійсними договорів оренди землі, застосу-

вання наслідків недійсності,

за апеляційною скаргою представника Фермерського господарства «Нусі» Лю-лика Романа Івановича на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 03 лютого 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

15 серпня 2016 року ОСОБА_4 звернулася у Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області з позовом до Фермерського господар-ства ( далі - ФГ ) «Нусі» про визнання недійсними договорів оренди землі, за-стосування наслідків недійсності, посилаючись на наступні обставини (а. с. 2-6). Позивачка є власницею двох земельних ділянок, розташованих на території Карпівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, площею 2,3081 га, кадастровий номер НОМЕР_2 і площею 2,3080 га, кадастровий номер НОМЕР_3. Право власності на обидві зе-мельні ділянки набуто на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом після смерті родичів ОСОБА_4 Земельні ділянки перебувають в оренді у відповідача на підставі договорів від 25 березня 2011 року терміном на 10 ро-ків, укладених ФГ «Нусі» з ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3. Вимагаючи визнання недійсними цих двох правочинів, позивачка посилалася на їх суперечність нор-мам статей 203, 215 ЦК України, на відсутність у договорах таких істотних умов, як передача у заставу, внесення до статутного фонду права оренди зе-мельних ділянок, а також умов збереження земельних ділянок. Державна реєс-трація оспорюваних договорів вчинена 05 серпня 2011 року. У зв'язку з ви-знанням правочинів недійсними ОСОБА_4 просила суд застосувати на-слідки недійсності, тобто повернути земельні ділянки їй у користування, скасу-вати державну реєстрацію оспорюваних договорів. В подальшому позивачка подала суду письмово викладене клопотання, де як на підставу для визнання договорів оренди землі недійсними також посилається на відсутність волевияв-лення учасників цих правочинів ОСОБА_8 та ОСОБА_9, оскільки оскаржувані договори оренди землі та акти приймання-передачі земельних ді-лянок, які є невід'ємною частиною договорів оренди землі, ними не підписува-лися, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України є підставою для визнання договорів оренди землі недійсними та має наслідком скасування їх державної реєстрації і повернення земельних ділянок у користування позивач-ки ( а. с. 2-6, 29-30 ).

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 03 лютого 2017 року позов задоволений повністю. Визнано недійсними до-говори від 25 березня 2011 року оренди земельних ділянок, розташованих на території Карпівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, з яких один укладений від імені ОСОБА_8 з ФГ «Нусі» стосовно земельної ділянки площею 2,3080 га, кадастровий номер НОМЕР_3; інший укладений від імені ОСОБА_9 з ФГ «Нусі» стосовно земельної ділянки площею 2,3081 га, кадастровий номер НОМЕР_2. Скасовано державну реєстрацію цих правочи-нів, земельні ділянки повернуті у користування ОСОБА_4 Стягнуто з ФГ «Нусі» на користь позивачки судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3757,40 гривень та витрати з оплати проведеної судової почеркознавчої експертизи в сумі 5800,00 гривень ( а. с. 143-146 ).

Не погоджуючись з ухваленим рішенням у справі, представник ФГ «Нусі» Люлик Р.І. оскаржує його в апеляційному порядку в частині визнання недій-сним договору оренди землі від 25 березня 2011 року площею 2,3081 га, кадас-тровий номер НОМЕР_2, скасування його державної реєстрації та просить дане рішення в оскаржуваній частині скасувати, ухвалити нове рішен-ня, яким у задоволенні цієї частини позовних вимог відмовити. Апелянт поси-лається на ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням вимог чин-ного законодавства України, за неповного з'ясування обставин справи, невра-хування доводів відповідача стосовно відсутності правових підстав для визнан-ня правочинів недійсними, невірного застосування норм матеріального і проце-суального права, що потягло неправильне вирішення цивільного спору.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення та заперечення на апеляційну скаргу представників сторін у справі, дослідивши матеріали справи, проаналі-зувавши в сукупності наявні в ній докази, перевіривши законність і обґрунто-ваність оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до вис-новку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бу-ти законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунто-ваним є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердже-них тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до частини третьої статті 10 та частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною першою статті 11 цього Кодексу передбачено, що суд роз-глядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК Укра-їни, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Між сторонами у справі склалися правовідносини, що регулюються норма-ми чинного Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», нормами Цивільного кодексу України в частині щодо визнання правочинів не-дійсними, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання ви-користання земель на умовах оренди.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 в порядку спадкування за запо-вітом після смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на праві приватної влас-ності належать земельні ділянки площами відповідно 2,3081га та 2,3080 га, що розташовані на території Карпівської сільської ради Могилів-Подільського ра-йону Вінницької області ( а. с. 9, 10 ). При цьому земельна ділянка площею 2,3080 га належала на праві власності ОСОБА_8, яку після його смерті в 2011 році успадкувала дружина ОСОБА_9, що підтверджується копією Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14 березня 2016 року ( а. с. 10 ).

25 березня 2011 року між ФГ «Нусі» та ОСОБА_9 був укладений договір оренди землі площею 2,3081 га строком на 10 років, зареєстрований 05 серпня 2011року у відділі Держкомзему у Могилів-Подільському районі Він-ницької області за № 667. Цього ж дня сторонами договору підписаний акт прийому-передачі вказаної земельної ділянки в оренду ( а. с. 11-13 ). Також 25 березня 2011 року між ФГ «Нусі» та ОСОБА_8 був укладений строком на 10 років договір оренди землі площею 2,3080 га, зареєстрований 05 серпня 2011 року у відділі Держкомзему у Могилів-Подільському районі Вінницької області за № 665 та підписаний акт прийому-передачі цієї земельної ділянки в оренду ( а. с. 14-16 ).

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи від 21 листопада 2016 року № 2004 ( а. с. 85-95 ) підпис від імені «Орендодавця» ОСОБА_9 в договорі оренди землі від 25 березня 2011 року, укладеному між «Орендодав-цем» ОСОБА_9 та «Орендарем» ФГ «Нусі» про передачу в оренду зе-мельної ділянки НОМЕР_4 загальною площею 2,3081 га, яка знаходиться на території Карпівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області ( договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Могилів-Подільському райо-ні за № 667 ), виконаний самою ОСОБА_9 Підпис від імені «Орендо-давця» ОСОБА_9 в акті прийому-передачі в оренду від 25 березня 2011 року цієї земельної ділянки виконаний не ОСОБА_9, а іншою особою.

Підпис від імені «Орендодавця» ОСОБА_8 в договорі оренди землі від 25 березня 2011 року, укладеному між «Орендодавцем» ОСОБА_8 та «Орендарем» ФГ «Нусі» про передачу в оренду земельної ділянки НОМЕР_5 загаль-ною площею 2,3080 га, що знаходиться на території Карпівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області ( договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Могилів-Подільському районі за № 665 ), виконаний не ОСОБА_8, а іншою особою. Додатково встановлено, що підпис від іме-ні «Орендодавця» ОСОБА_8 в цьому договорі виконаний ОСОБА_9. Підпис від імені «Орендодавця» ОСОБА_8 в акті прийому-передачі в оренду земельної ділянки НОМЕР_5 загальною площею 2,3080 га виконаний не ОСОБА_8, а іншою особою.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані договори оренди землі є не-дійсними, оскільки акти прийому-передачі земельних ділянок, що є складовою частиною цих договорів, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не підписува-лися. Відповідно орендодавці не мали вільного, свідомого волевиявлення на укладення цих правочинів, що згідно з частиною першою статті 215 ЦК Укра-їни є підставою для визнання їх недійсними і, як наслідок, тягне скасування за-писів про державну реєстрацію оспорюваних договорів. Разом з тим, суд не знайшов доведеним факт порушення прав позивачки тією обставиною, що у договорах оренди землі відсутні такі істотної умови як передача у заставу, вне-сення до статутного фонду права оренди земельної ділянки та умов збереження стану об'єкта оренди.

З таким висновком суду першої інстанції повністю погодитися не можна.

Власник земельної ділянки вправі укладати договір оренди своєї земельної ділянки за власним вільним і свідомим волевиявленням. У відповідності з нор-мами Закону України «Про оренду землі», Земельного кодексу України, статей 203, 215, 627 ЦК України правочин може бути визнаний недійсним лише з під-став, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передба-чених законом.

Оскаржуючи рішення суду від 03 лютого 2017 року в частині визнання не-дійсним договору оренди землі, укладеного 25 березня 2011 року між ФГ «Ну-сі» та ОСОБА_9, скасування його державної реєстрації, представник апелянта зазначає, що суд вийшов за межі позовних вимог і задовольнив позов-ні вимоги за інших підстав, а ніж ті, котрі були зазначені у позовній заяві, в той час як позивачкою позовні вимоги не збільшувалися, предмет спору не зміню-вався, а лише у клопотанні про призначення експертизи ОСОБА_4 побічно наголошувалося на відсутності волевиявлення орендодавців на вчи-нення правочинів у зв'язку з не підписанням ними особисто одного з договорів оренди землі та обох актів приймання-передачі землі в оренду.

Так, дійсно, у клопотанні до суду від 13 вересня 2016 року ( а. с. 29-30 ) ОСОБА_4 просила взяти до уваги її доповнення до заявлених вимог з при-воду відсутності волевиявлення учасників договірних правовідносин. Дані до-повнення подані до початку розгляду справи по суті, що є в силу статей 27, 31 ЦПК Українипроцесуальним правом сторони. Тобто, зазначені позивачкою об-ставини не могли не бути предметом розгляду судом першої інстанції, що запе-речує та спростовує доводи апелянта.

Разом з тим представник апелянта також зауважує, що сторонами договору погоджені усі умови, які на момент його укладення визначалися як істотні. В той же час така умова договору оренди землі як передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки Законом України «Про оренду землі» істотною не визначалася. Окрім того, ОСОБА_9 з вимо-гою про повернення їй земельної ділянки не зверталася, питання недійсності договору не порушувала, а не підписання орендодавцями актів приймання-пе-редачі земельних ділянок в оренду не може бути підставою для визнання дого-ворів не укладеними.

З такими доводами апеляційної скарги повністю погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про оренду зем-лі» ( в редакції, чинній на момент укладення спірних договорів ) істотними умовами договору оренди землі є об'єкт оренди ( місце розташування та розмір земельної ділянки ); строк дії оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відпові-дальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення зе-мельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження ( обтяження ) щодо вико-ристання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 15 ЦК України та статтею 3 ЦПК України у порядку ци-вільного судочинства підлягає захисту саме порушене право. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі пору-шення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, сво-боди та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інте-реси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Тобто, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 За-кону України «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'я-сувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі № 6-94цс13 та враховується колегією суддів апе-ляційного суду на виконання норм статті 360-7 ЦПК України.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_4 вказує на відсут-ність у договорах оренди землі зазначених нею окремих істотних умов, однак не зазначає при цьому яким чином відсутність таких умов у договорах порушує її законні права та інтереси.

Суд першої інстанції, зазначивши у рішенні про врегулювання орендарем ФГ «Нусі» та орендодавцем ОСОБА_9 у договорі оренди землі виник-лих правовідносин на власний розсуд, не знайшов достатніх, грунтовних і вмо-тивованих підстав визнати, що через відсутність вказаних позивачкою окремих умов у договорах оренди землі порушуються будь-які її права. Слід визнати, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неможливість задо-волення позову ОСОБА_4 з цих підстав.

Проте колегія суддів апеляційного суду не може визнати правильним і по-годитися з висновком суду першої інстанції щодо віднесення актів прийому-передачі земельних ділянок в оренду до складової частини договорів оренди землі. Визнавати тотожним факт відсутності підпису ОСОБА_9 в такому акті відсутності її волевиявлення на укладення правочину, а через це і як наслідок на підставі частини першої статті 215 ЦК України визнавати недій-сним договір оренди землі в цілому немає жодних правових підстав.

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладаючи 25 березня 2011 року договір оренди землі, ФГ «Нусі» та ОСОБА_9 погодили всі умови, необхідні для такого правочину, даний дого-вір скріплений підписами сторін, у визначеному порядку пройшов державну реєстрацію. Висновком судово-почеркознавчої експертизи від 21 листопада 2016 року № 2004 підтверджено справжність підпису у договорі орендодавця ОСОБА_9 Пунктом 19 оспорюваного ОСОБА_4 в даний час до-говору сторони останнього визначили порядок передачі орендованої земельної ділянки за актом приймання-передачі, який визначили як невід'ємну частину договору. Таке ж значення акта по відношенню до договору визначене части-ною четвертою статті 15 Закону України «Про оренду землі».

Тобто, сам по собі акт приймання-передачі в оренду земельної ділянки є окремим документом, що лише підтверджує виконання орендодавцем умов до-говору оренди землі з передачі її в користування орендаря.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується її сторонами, що з мо-менту укладення за життя ОСОБА_9 договору оренди землі він жодною із сторін не оспорювався, питання неправомірності використання ФГ «Нусі» орендованої земельної ділянки не порушувалося, що свідчить про фактичне ви-знання і виконання обома сторонами умов вчиненого правочину.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є не-додержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Встановлення ж тієї обставини, що підпис у акті приймання-передачі в оренду земельної ділянки виконаний не самою ОСОБА_9, а іншою особою, не свідчить про відсутність волевиявлення сторони договору на його укладення, оскільки дана обставина спростовується сукупністю матеріалів справи, наявними в ній доказами, тому у задоволенні позову в цій частині за таких підстав слід відмовити.

Оскільки вимоги про скасування державної реєстрації та повернення зе-мельної ділянки у користування ОСОБА_4 є похідними, то, відповід-но, і вони задоволенню не підлягають.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції від 03 лютого 2017 року в оскаржуваній частині підлягає ска-суванню як помилкове, ухвалене всупереч норм матеріального права, тому в цій частині рішення суду не можна визнати законним і обгрунтованим.

В решті вирішених позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскар-жується, у зв'язку з чим відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України на предмет законності й обгрунтованості не перевіряється. Статтею 303 ЦПК України встановлені межі розгляду справи апеляційним судом, який перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 309 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування рі-шення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведе-ність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправиль-не застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до частини п'ятої статті 88 ЦПК України суд апеляційної, ка-саційної інстанції чи Верховний Суд України у випадку зміни рішення або ухвалення нового без передачі справи на новий розгляд відповідно змінює роз-поділ судових витрат.

Керуючись нормами статей 88, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 , 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів апеляційного суду -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника Фермерського господарства «Нусі» Люли-ка Романа Івановича задоволити частково.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 03 лютого 2017 року скасувати в частині визнання недійсним договору оренди землі від 25 березня 2011 року, укладеного між ОСОБА_9 та Фермерським господарством «Нусі», скасування його державної реєс-трації, повернення земельної ділянки у користування ОСОБА_4, розподілу судових витрат, в цій частині ухвалити нове рішен-ня.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Фермерсько-го господарства «Нусі» про визнання недійсним договору оренди земельної ді-лянки площею 2,3081 га, кадастровий номер НОМЕР_2, укла-деного 25 березня 2011 року між Фермерським господарством «Нусі» та ОСОБА_9, скасування його державної реєстрації, повер-нення земельної ділянки в користування ОСОБА_4 - відмовити.

Стягнути з Фермерського господарства «Нусі», код ЄДРПОУ 33958986, с. Суботівка, Могилів-Подільського району Вінницької області, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифіка-ційний номер НОМЕР_1, мешканки с. Карпівка, Могилів-Подільського райо-ну Вінницької області, 1878,71 гривень ( одна тисяча вісімсот сімдесят вісім гривень 71 коп. ) у відшкодування судового збору за подання в суд позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Фермерського господарства «Нусі» 1452,00 гривні ( одна тисяча чотириста п'ятдесят дві грив-ні 00 коп. ) судового збору у відшкодування судових витрат за подання апеля-ційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголо-шення, однак воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про-тягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:/підпис/

Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: