Рішення № 66053530, 10.04.2017, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2417/17

Справа №754/16176/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10 квітня 2017 року Деснянський районний суд м. Києва в складі :

головуючого судді Журавської О.В.

з участю секретаря Лісовської А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, суд -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання інформації, розповсюдженої відповідачем (що ОСОБА_1 залив його водою та зігнув трубу в одній із кімнат), недостовірною, стягнення моральної шкоди в розмірі 28 893, 80 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач під час проведення загальних зборів ЖБК «Суднобудівник-16» в присутності 45 членів кооперативу розповсюдив неправдиву інформацію про позивача, що підтверджується випискою з Протоколу. Розповсюджена інформація вплинула на репутацію позивача, спровокувала сумніви щодо його авторитету та пошани, вплинула на надання характеристики, у зв'язку з чим позивач не може виїхати до свого тимчасового місця проживання для продовження роботи за контрактом.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на викладене в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо відомостей про права та відносини сторін, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача відповідно до ст.ст. 224-227 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на виписку з протоколу Загальних зборів будинку ЖБК «Суднобудівник-16» від 30.10.2016 р., у відповідності до якого п. 4 «Різне» зазначено, що ОСОБА_2 - мешканець АДРЕСА_1, вказав на ОСОБА_1 та заявив, що він залив його квартиру водою та зігнув трубу в одній із кімнат.

Вказаний доказ суд не приймає як належний та допустимий доказ розповсюдження відповідачем неправдивої інформації щодо позивача, оскільки виписка не підписана головою зборів та секретарем, суду не надано оригіналу або завіреної належним чином копії вказаного протоколу для достовірного підтвердження розповсюдження відповідачем будь-якої інформації відносно позивача.

Інших доказів розповсюдження відповідачем недостовірної інформації щодо позивача суду не надано, клопотань щодо їх витребування не заявлено.

Зокрема, у відповідності до довідки ЖБК «Суднобудівник-16» №10-25 від 24.11.2016 р., станом на 24.11.2016 р. з боку мешканців АДРЕСА_1, в тому числі ОСОБА_2, заяв, скарг або звернень з приводу залиття водою з верхнього поверху або інших пошкоджень майна, в тому числі труб не надходило.

Відповідно до ст.ст. 3,28 Конституції України визначено честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, кожен має повагу до його гідності. Разом з тим, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованою Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії» вказано на те, що необхідно проводити різницю між фактами та оціночними судженнями. Існування фактів може бути доведено в той час, як істинність оціночних суджень не завжди підлягає доказуванню.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що здійснення права на свободу вираження поглядів, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві для захисту репутації чи прав інших осіб.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобіганню розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009 роз`яснено, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Згідно ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація (ст. 201 ЦК України).

Відповідно до ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто/або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо,телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації, поширення в мережі інтернет чи з використанням іншх засобів телекомунікаційного зв'язку, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації є також вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших товарів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать честь, гідність фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких неіснувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

З метою захисту немайнового права у сфері порушення честі, гідності та ділової репутації особи визначальним є визнання за поданим позовом поширеної інформації недостовірною, або такою, що порушує немайнові права особи.

У зв'язку зі внесенням з 27.03.2014 року змін до Цивільного кодексу України, зокрема до статті 277, принцип презумпції добропорядності (частину 3) було скасовано, а тому доказування позивачем обґрунтованості свого позову, а саме поширення інформації відповідачем її недостовірності, має відбуватися у загальному порядку.

Позивачем не надано доказів щодо недостовірності інформації зазначеної в позовній заяві.

Таким чином, судом не встановлено сукупності усіх чотирьох обставин, які є підставою для задоволення позовних вимог, а тому підстави для визнання вказаної позивачем інформації недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача відсутні.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи та вказаних вище вимог закону, який регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання інформації недостовірної свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки позивачем не доведено, що інформаціє є поширеною відповідачем та порушує його особисті немайнові права, тому в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 3,10,11,15,57-61,88,210-218,294 ЦПК України, ст. 277 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя