Ухвала суду № 66050111, 30.03.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/5076/16-к Головуючий у 1 інстанції: Городецька Л.М.

Провадження № 11-кп/783/286/17 Доповідач: Макойда З. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого-судді : - Макойди З.М.

суддів : - Партики І.В., Белени А.В.

при секретарі : - Щербаю В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові матеріали провадження за апеляційними скаргами заступника прокурора Львівської області старшого радника юстиції Борейко Г.Д., обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника Гуменюка О.Р. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 05 грудня 2016 року,-

за участю прокурора : - Яворського С.М.

обвинуваченого : - ОСОБА_6

захисника : - Гуменюка О.Р.

в с т а н о в и л а :

Цим вироком:

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, інваліда 2 (другої) групи, раніше неодноразово судимого, а саме: - 16.10.2000 року Сокальським районним судом Львівської області за ст. 206 ч. 3, ст. 101 ч. 1, ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) на 3 (три) роки позбавлення волі з іспитовим строком відповідно до ст. 45 КК України (в редакції 1960 року) - на 2 (два) роки та штраф у розмірі 300 гривень; - 05.09.2006 року Червоноградським міським судом Львівської області за ст. 185 ч. 3 на 2 (два) роки позбавлення волі; - 15.03.2012 року Червоноградським міським судом Львівської області за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі; - 24.09.2013 року Апеляційним судом Херсонської області за ст. 342 ч. 2 ст. 345 ч. 2 ст. 70, ст. 71 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі, -

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк - 4 (чотири) роки.

Початок строку відбуття покарання з урахуванням строку попереднього ув'язнення по даному кримінальному провадженню обчислюється з 09.06.2016 року, тобто, з часу фактичного затримання з врахуванням вироку Червоноградського міського суду Львівської області від 10.10.2016 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання зараховано ОСОБА_6 строк попереднього ув'язнення з 20 жовтня 2016 року по 05 грудня 2016 року включно, згідно з ухвалою суду від 20.10.2016 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишено - тримання під вартою.

По кримінальному провадженні вирішено питання речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_6 02 квітня 2016 року близько 16 години 15 хвилин, перебуваючи у приміщення магазину «Гуртові ціни алкоголю» ТзОВ «Овація», що по вул. Театральна, 23 у м. Львові, маючи умисел на заволодіння чужим майном з метою протиправного збагачення, повторно відкрито заволодів золотим ланцюжком вагою 1,79 грам, вартістю 15 000 гривень, що належить ОСОБА_9, зірвавши його зі шиї потерпілої.

Не погоджуючись із вказаним вироком суду заступник прокурора Львівської області Борейко Г.Д. подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок Галицького районного суду м. Львова від 05.12.2016 року стосовно ОСОБА_6, скасувати в частині призначеного покарання, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винуватим за ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарань, призначених даним вироком та вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 10.10.2016 року, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. Початок строку відбуття покарання рахувати з 09.06.2016 року, тобто з часу фактичного затримання ОСОБА_6 Па підставі ч.5 ст.72 КК України, обвинуваченому ОСОБА_6 зарахувати у строк покарання термін попереднього ув'язнення з 20.10.2016 року до моменту набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. В іншій частині вирок залишити без змін.

Мотивує це тим, що не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, вважає, що зазначене судове рішення суду першої інстанції є незаконним і таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання. Зазначає, що судом першої інстанції при винесенні вироку від 05.12.2016 року безпідставно не застосовано вимоги ч.4 ст.70 КК України та безпідставно не враховано вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 10.10.2016 року щодо ОСОБА_6 Крім цього вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що призвело до незастосування закону, який підлягав застосуванню, при призначенні покарання ОСОБА_6 та зарахуванні строку попереднього ув'язнення останньому, чим погіршено становище обвинуваченого.

На вирок суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити, пом'якшити йому покарання. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано те, що він являється інвалідом ІІ групи, хворіє серйозним інфекційним захворюванням, а саме мультирезистентний туберкульоз обох легень та потребує постійного лікування.

Не погоджуючись із вказаним вироком суду захисник Гуменюк О.Р. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Галицького районного суду м. Львова від 05 грудня 2016 року змінити, звільнивши ОСОБА_6 відповідно до ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням. Мотивує це тим, що суд першої інстанції під час розгляду справи та постановлення вироку допустив однобічність та неповноту судового слідства, при цьому висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. Зазначає, що при постановлені оскаржуваного вироку судом проігноровано клопотання сторони захисту про врахування при визначенні міри покарання саме стану здоров'я обвинуваченого, яке на момент його винесення є, наслідком прогресуючого характеру хвороби, вкрай важким та таким, що потребує «стаціонарного та довготривалого лікування в спецтубмедзакладі, про що свідчить долучена до матеріалів справи довідка УВП № 19 від 20.10.2016 року № 10/19-15/5777, вказує, що про тяжкість хвороби обвинуваченого ОСОБА_6 свідчать і інші довідки медичних закладів, які були долучені до матеріалів справи. Як показав сам обвинувачений ОСОБА_6, в УВП № 19 йому в недостатній мірі надається кваліфікована медична допомога, стан його здоров я з кожним днем погіршується в зв'язку зі прогресуючим перебігом хвороби (туберкульоз).

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечив апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника Гуменюка О.Р., виступи обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника Гуменюка О.Р в його інтересах, які підтримали свої апеляційні скарги, та заперечили апеляційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, судової справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги заступника прокурора Львівської області старшого радника юстиції Борейко Г.Д., обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника Гуменюка О.Р. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 до задоволення не підлягають виходячи з наступного.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні суду першої інстанції свою вину у вчиненому визнав повністю, дав пояснення, які в повній мірі відповідають тим фактичним обставинам, за яких було скоєно злочин та які ним не оспорюються, щиро розкаявся.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом першої інстанції визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та відповідно до цих вимог закону суд першої інстанції обмежився дослідженням доказів, а саме: допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Обвинувачений та інші учасники судового процесу правильно зрозуміли зміст цих обставин, а також те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи, суд не мав сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

Судом першої інстанції дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна, яке вчинено повторно і ця кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_6 ніким не оспорюється.

В своїй апеляційній скарзі заступник прокурора Львівської області Борейко Г.Д. зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не враховано вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 10.10.2016 року щодо ОСОБА_6 та не застосовані вимоги ч.4 ст. 70 КК України, оскільки у матеріалах провадження є копія цього вироку.

Однак, колегія суддів вважає, що такі вимоги апелянта не можуть бути задоволені у зв'язку з тим, що зазначений вирок суду щодо ОСОБА_6 станом на час розгляду справи Галицьким районним судом м. Львова відносно ОСОБА_6 не вступив у законну силу, так як був оскаржений до Апеляційного суду Львівської області, і відповідно до ухвали цього суду від 26 січня 2017 року такий вирок вступив у законну силу із змінами, про що свідчить копія ухвали Апеляційного суду Львівської області від 26 січня 2017 року, яка долучена до матеріалів провадження, а вирок Галицького районного суду м. Львова щодо ОСОБА_6 постановлений 05 грудня 2016 року.

Водночас колегія суддів оцінює доводи апелянтів обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника Гуменюка О.Р. на предмет пом'якшення покарання із застосуванням ст. 75 КК України у зв'язку з тяжким захворюванням обвинуваченого ОСОБА_6 і його тривалим лікуванням, та вважає, що такі їх доводи не можуть бути задоволені, оскільки судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 враховано його хворобу, інвалідність та інші зазначені у вироку суду пом'якшуючі вину обставини, тому судом і було призначено мінімальне покарання передбачене санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.

Що стосується доводів апелянта захисника Гуменюка О.Р. про застосування ст. 75 КК України щодо обвинуваченого ОСОБА_6, то колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, при яких його вчинено та особу обвинуваченого, його вік, який за місцем свого проживання характеризується формально позитивно, хворіє на тяжку форму туберкульозу, є інвалідом ІІ групи, який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, звільнившись з місць позбавлення волі позитивних висновків не зробив, став на шлях скоєння нових злочинів, суспільно - корисною працею не зайнятий, обставиною, яка пом'якшує покарання - щире каяття, обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено, та вірно призначив останньому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції статті інкримінованого злочину, яке буде необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, і таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вирок Галицького районного суду м. Львова від 05 грудня 2016 року, є законним, обґрунтованим та постановлений відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

апеляційні скарги заступника прокурора Львівської області старшого радника юстиції Борейко Г.Д., обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника Гуменюка О.Р. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а вирок Галицького районного суду м. Львова від 05 грудня 2016 року, щодо обвинуваченого ОСОБА_6 - без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання зарахувати ОСОБА_6 строк попереднього ув'язнення з 09 червня 2016 року по 30 березня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Судді:

З.М. Макойда І.В. Партика А.В. Белена