Ухвала суду № 66048677, 18.04.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

_________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" квітня 2017 р. Справа № 906/326/16.

Господарський суд Житомирської області у складі судді: Машевської О.П.,

розглянувши заяву ДП "Україна" від 22.03.17р. вх. № г/с 02-19/44/17 про розстрочення виконання судового рішення від 16.06.2016р.; зняття арешту з рахунків підприємства та зняття арешту з майна, що належить боржнику у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростем" (с. Щеніїв, Черняхівського р-ну, Житомирської області) до: Державного підприємства "Україна" (смт. Черняхів, Житомирської обл.) про стягнення 573 696, 55 грн.

за участю представників сторін:

від стягувача: ОСОБА_1 - дов. № 345 від 21.05.15р.,

від боржника: ОСОБА_2 - директор підприємства,

В засіданні суду 13.04.17р. оголошувалась перерва до 18.04.17р. до 12:00год. , в засіданні суду 18.04.17р. оголошувалась перерва до 16:30 год. 18.04.17р. згідно ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 26.05.2016р., залишеним в силі постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.07.2016р., позов задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростем": 485191, 81 грн. основного боргу, 80177, 72 грн. інфляційних; 8327, 052 грн. - 3% річних, 8605, 45 грн. судового збору.

На примусове виконання рішення господарського суду від 26.05.2016р. видано наказ №906/326/16 від 16.06.2016р.

20.07.2016року постановою державного виконавця у ВП №51505080 повернуто виконавчий документ (оригінал наказу №906/326/16 від 16.06.2016р.) , припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Ухвалою від 29.09.2016р. (вступила в законну силу) відмовлено Державному підприємству "Україна" в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду вх.№02-19/96/16 від 12.08.2016 у справі №906/326/16.

29.11.2016р. оригінал наказу №906/326/16 від 16.06.2016р. повторно видано представнику стягувача для примусового виконання рішення суду.

22 березня 2017р. до господарського суду Житомирської області надійшла заява боржника Державного підприємства "Україна" про наступне:

- розстрочити виконання судового рішення від 16.06.2016р. до 01.12.2017р. згідно наведеного графіку платежів;

- зняти арешт з рахунків підприємства в Житомирському РУ ПАТ КБ "Приватбанк" р/р 26045055900022, 26048055903349, 26000055910671, 26052055907955, 26008000498106, МФО 311744 та ОСОБА_3 ОСОБА_1" у м. Києві р/р 26003481464, НОМЕР_1, НОМЕР_2, МФО 380805;

- зняти арешт з майна, що належить боржнику.

Ухвалою від 24.03.2017р. господарський суд прийняв до розгляду заяву Державного підприємства "Україна" (22.03.17р. вх. №02-19/44/17) про розстрочення виконання судового рішення від 16.06.2016р., вжито заходи по підготовці заяви до розгляду.

Згідно ст.121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

В засіданні суду 13.04.17р. представник стягувача проти заяви про розстрочення виконання судового рішення заперечує в повному обсязі з підстав, у ній наведених.

Представник боржника просить суд задовольнити заяву, розстрочити виконання рішення суду та скасувати арешти з рахунків підприємства та скасувати арешт з майна.

Крім того, повідомив суд про те, що станом на 18.04.17р. погашено повністю вимоги перед позивачем на суму основного боргу 485 191, 81 грн., на підтвердження зазначеному подав суду копії платіжних доручень про сплату коштів на загальну суму 564 788, 89 грн.

В свою чергу, представник стягувача також підтвердив сплату боржником суми боргу в розмірі 210 000 грн. згідно договору позики №СД-1/п від 19.02.2015р. та коштів в сумі 680 000, 00 грн. згідно договору позики №СД-1/п від 04.02.2014р.

Також представник боржника зазначив, що оскільки ними сплачено стягувачу кошти в сумі 564788, 89 грн. в добровільному порядку за винятком інфляційних втрат, 3% річних та судовий збір, решта боргу з позивачем в усній домовленості було вирішено не сплачувати, доводить, що державний виконавець наклав арешт на майно боржника на неточну суму.

В ході судового розгляду заяви боржника судом отримано інформацію про виконавче провадження ВП №53212598 від 18.04.2017р., зокрема, встановлено, що 28.12.2016р. Черняхівським районним відділом державної виконавчої служби прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження за наказом №906/326/16 виданого 16.06.2016р. на суму 140 311, 65 грн.

15.03.2017р. прийнято постанову про арешт майна боржника, згідно якого накладено арешт на все майно, що належить боржнику в межах суми 184 129, 11 грн.

16.03.2017р. прийнято постанову про арешт майна боржника, згідно якого накладено арешт на все майно, що належить боржнику та заборонено проводити будь-які реєстраційні дії, що належать боржнику в межах суми звернення стягнення - 184 129, 11 грн.

17.03.2017р. прийнято постанову про арешт коштів боржника, згідно якого було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках №2604062593, НОМЕР_1, 26003481464, МФО380805, АТ "ОСОБА_3 ОСОБА_1" у м. Києві; рахунок №26052055907955, 26000055910671, 26048055903349, 26045055900022 МФО 811039, ГУ ДКСУ у Житомирській області.

Господарський суд, розглянувши подану заяву боржника про розстрочення виконання рішення суду, заслухавши уповноважених представників сторін, прийшов до висновку про необхідність її частково задоволення, з огляду на наступне.

За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).

В п.2.3 мотивувальної частини Рішення КСУ від 26.06.2013 №5-рп/2013 зазначено, що у Господарському процесуальному кодексі України передбачено дві стадії, на яких суд може вирішувати питання про розстрочку виконання рішення, а саме: при винесенні рішення по суті справи, що відображається в мотивувальній та резолютивній частинах рішення (пункт 3 частини першої, частина друга статті 84), а також у наказі господарського суду; та під час виконання рішення суду (виконавчого провадження) шляхом винесення окремого процесуального документа (ухвали) про розстрочку виконання рішення (частина третя статті 121).

Розстрочка виконання рішення суду, як вважає Конституційний Суд України, означає виконання його частинами, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. За змістом частини другої статті 84 Кодексу строки виконання рішення частинами (сплата грошових сум частками тощо) визначаються судом.

Конституційний Суд України також зазначає, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

За судовою практикою, як встановив Конституційний Суд України, до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки його виконання, належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У п. 7.2. Постанови ВГСУ від 17.10.12р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" також роз'яснено, що вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Судом встановлено, що боржником ДП "Агростем" фактично погашено заборгованість на суму основного боргу в розмірі 485 191, 81 грн., стягнутої за наказом господарського суду від 16.06.2016р., тому залишилось невиконаним зобов'язання по сплаті 80 177, 72 грн. інфляційних втрат, 8 327, 02 грн. 3% річних та 8 605, 45 грн. судового збору, загалом на суму 97 110, 19 грн.

Такі обставини свідчать про сумлінне ставлення боржника до своїх обов'язків та часткове виконання рішення суду на суму основного боргу 485 191, 81 грн. до надання судом розстрочення виконання рішення суду.

Господарський суд дійшов висновку, що розстрочка виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.

З огляду на те, що нормами чинного Господарського процесуального кодексу України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість чи ускладнення виконання рішення, тому суд оцінює докази, які підтверджують такі обставини, за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на доведеність наявності обставин, що можуть ускладнити виконання рішення у зв`язку з тяжким фінансовим становищем відповідача, господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для застосування розстрочення виконання рішення господарського суду на загальну суму 97 110, 19 грн. рівними платежами кожного календарного місяця наступним чином: по 15 000, 00 грн. до 01 числа кожного календарного місяця, починаючи з 01.05.2017р. по 01.09.2017р., окрім останнього місяця 01.10.2017р. на суму 22 110, 19 грн.

Стосовно заяви боржника в частині скасування арештів з рахунків підприємства в Житомирському РУ ПАТ КБ "Приватбанк" р/р 26045055900022, 26048055903349, 26000055910671, 26052055907955, 26008000498106, МФО 311744 та ОСОБА_3 ОСОБА_1" у м. Києві р/р 26003481464, НОМЕР_1, НОМЕР_2, МФО 380805 та скасування арешту з майна, що належить боржнику, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" обумовлено випадки, підстави й порядок зняття арешту з майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Частиною 5 вказаної статті передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Але необхідність зняття арешту має бути доведена належними доказами. Розстрочення виконання рішення суду , на думку суду, не тим випадком, про який йдеться у ч. 5 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Більше того, на думку господарського суду, частина 5 цієї статті застосується за рішенням суду, а не за ухвалою суду.

Окрім того, боржник не довів, що постанова державного виконавця від 16.03.2017р. про арешт майна ДП "Україна" виконана шляхом реєстрації публічного обтяження нерухомого та рухомого майна у відповідних державних реєстрах.

Боржник довів, що станом на 10.04.17р. заблоковані рахунки №26003481464 та №2604562758 згідно постанови про арешт від 17.03.2017р., відкриті в АТ "ОСОБА_3 ОСОБА_1" , тоді як рахунок №2604062593, відкритий в цій банківській установі, не заблокований. Однак боржник не довів, що рахунки, відкриті в Житомирському РУ ПАТ КБ "Приватбанк" р/р 26045055900022, 26048055903349, 26000055910671, 26052055907955, 26008000498106, МФО 311744 також заблоковані.

З урахуванням наведеного, підстави для задоволення заяви боржника в частині скасування арештів на майно та кошти боржника відсутні.

Ухвали господарських судів набирають законної сили в день їх винесення, якщо інше не передбачено законом (зокрема, частинами п'ятою та шостою статті 122'11 ГПК України) (п. 12. Постанови ВГСУ від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".

Однак ухвала про розстрочку виконання рішення суду підлягає апеляційному оскарженню ( п. 20 ч.1 ст. 106 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 86, 121 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Державного підприємства "Україна" (22.03.17р. вх. №г/с 02-19/44/17) про розстрочення виконання судового рішення від 16.06.2016р. задовольнити частково.

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 16.06.2016р. у справі №906/326/16 на загальну суму 97 110, 19 грн. рівними платежами кожного календарного місяця наступним чином:

- платіж у сумі 15 000, 00 грн. підлягає сплаті до 01 травня 2017р.;

- платіж у сумі 15 000, 00 грн. підлягає сплаті до 01 червня 2017р.;

- платіж у сумі 15 000, 00 грн. підлягає сплаті до 01 липня 2017р.;

- платіж у сумі 15 000, 00 грн. підлягає сплаті до 01 серпня 2017р.;

- платіж у сумі 15 000, 00 грн. підлягає сплаті до 01 вересня 2017р.;

- платіж у сумі 22 110, 19 грн. підлягає сплаті до 01 жовтня 2017р.

3. В частині скасування арешту з рахунків підприємства в Житомирському РУ ПАТ КБ "Приватбанк" р/р 26045055900022, 26048055903349, 26000055910671, 26052055907955, 26008000498106, МФО 311744 та ОСОБА_3 ОСОБА_1" у м. Києві р/р 26003481464, НОМЕР_1, НОМЕР_2, МФО 380805 та скасування арешту з майна, що належить боржнику - відмовити.

4. Копію даної ухвали надіслати стягувачу та боржнику.

Ухвала господарського суду вступила в законну силу 18.04.2017р., однак підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Суддя ОСОБА_4

Друк:

1 - в справу

2,3 - сторонам (простою)