Ухвала суду № 66046237, 13.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6763/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

13 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Молчанової Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства доходів і зборів України та ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства доходів і зборів України про визнання неправильними причин звільнення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду із позовом до Міністерства доходів і зборів України, у якому, з урахуванням заяв про зміну та зменшення позовних вимог, просив суд: визнати неправильними формулювання причини звільнення, вказану у наказі Міністерства доходів та зборів України «Про звільнення ОСОБА_4.» від 16.03.2015р. № 178-о: «з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», а саме на підставі п. 72 ч.1 ст. 36 КЗпП України, ч. 3 ст.4 Закону України «Про очищення влади», доповідна записка від 13.03.2015р. №594/99-99-04-01-02-18»; та дату звільнення « 16.03.2015 року»; змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_4 з посади першого заступника начальника Головного управління Міндоходів в АР Крим, визначену в Наказі Міністерства доходів та зборів України «Про звільнення ОСОБА_4.» від 16.03.2015р. № 178-о, вказавши замість формулювання: «звільнення з посади з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», а саме на підставі п. 72 ч.1 ст. 36 КЗпП України, ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про очищення влади», доповідна записка від 13.03.2015р. №594/99-99-04-01-02-18» формулювання: «звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України у зв'язку з вступом на навчання до Національній академії державного управління при Президентові України»; змінити дату прийняття наказу Міністерства доходів та зборів України «Про звільнення ОСОБА_4.» від 16.03.2015р. № 178-о з « 16.03.2015 року» на « 29.08.2014 року».

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 30 листопада 2016 року позов задовольнив частково - визнав протиправним та скасував наказ Міністерства доходів та зборів України «Про звільнення ОСОБА_4.» від 16.03.2015 № 178-о. В іншій частині адміністративного позову відмовив.

Позивач та відповідач із таким рішенням суду першої інстанції не погодилися та подали апеляційні скарги.

Відповідач у своїй скарзі ставить питання про скасування судового рішення у повному обсязі та прийняття нового - про відмову у задоволенні позову, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач просить суд апеляційної інстанції змінити рішення місцевого адміністративного суду, додатково задовольнивши позовні вимоги в частині визнання неправильними формулювання причини звільнення, вказану у Наказі Міністерства доходів та зборів України «Про звільнення ОСОБА_4.» від 16.03.2015 № 178-о: «з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», а саме на підставі п. 72 ч.1 ст. 36 КЗпП України, ч.3 ст.4 Закону України «Про очищення влади», доповідна записка від 13.03.2015 №594/99-99-04-01-02-18»; та дату звільнення «16.03.2015 року»; - зміни формулювання причини звільнення ОСОБА_4 з посади першого заступника начальника Головного управління Міндоходів в АР Крим, визначену в Наказі Міністерства доходів та зборів України «Про звільнення ОСОБА_4.» від 16.03.2015р. № 178-0, вказавши замість формулювання: «звільнення з посади з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», а саме на підставі п. 72 ч.1 ст. 36 КЗпП України, ч.3 ст.4 ЗУ «Про очищення влади», доповідна записка від 13.03.2015 №594/99-99-04-01-02-18» формулювання: «звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України у зв'язку з вступом на навчання до Національній академії державного управління при Президентові України»; - зміни дати прийняття Наказу Міністерства доходів та зборів України «Про звільнення ОСОБА_4.» від 16.03.2015 № 178-0 з « 16.03.2015 року» на « 29.08.2014 року». В обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої апеляційні скарги та просили їх задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Судом установлено, що згідно із наказом про призначення від 16.02.2001 №48-О, ОСОБА_4 починаючи з 19.02.2001 проходив державну службу в податкових органах України. Наказом Міністерства доходів і зборів України від 04.06.2013 року №1127-о позивач у порядку переведення призначений на посаду першого заступника начальника Головного управління Міндоходів в АР Крим.

16.03.2015 Міністерством доходів та зборів України в особі Голови комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів Білоуса І.О. щодо позивача прийнятий Наказ №178-о "Про звільнення ОСОБА_4." з посади першого заступника начальника ГУ Міндоходів в АР Крим на підставі п. 72 ч.1 ст. 36 КЗпП України, ч.3 ст.4 ЗУ "Про очищення влади", доповідна записка від 13.03.2015 №594/99-99-04-01-02-18.

Не погоджуючись із зазначеними в наказі датою та підставами звільнення, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції за результатом вирішення спору дійшов висновку про наявність правових підстав для виходу за межі позовних вимог та часткового задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування наказу про звільнення ОСОБА_4 від 16.03.2015 №178-о.

У частині задоволення позову, суд мотивував своє рішення тим, що на час видання названого наказу позивач фактично припинив проходження державної служби на посаді старшого заступника начальника ГУ Міндоходів в АР Крим, а тому не підлягає звільненню з підстав визначених у наказ №178-о від 16.03.2015.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, місцевий адміністративний суд виходив з того, що позивачем обрано спосіб захисту свого права, що не відповідає способам, визначеним чинним законодавством.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 11 положення про Міністерство доходів і зборів України затвердженого Указом Президента України від 18 березня 2013 року № 141/2013 Міністр як керівник Міністерства призначає на посади за погодженням із головами відповідних місцевих державних адміністрацій та звільняє з посад керівників територіальних органів Міндоходів України, призначає на посади та звільняє з посад заступників керівників територіальних органів Міністерства.

Судом правильно встановлено, що підставами для звільнення позивача згідно із наказом від 16.03.2015 № 178-о, визначено п. 7-2 ч.1 ст. 36 КЗпП України, ч. 3 ст.4 Закону України "Про очищення влади".

Так, за правилами п. 7-2 ч.1 ст. 36 КЗпП України трудовий договір може бути припинений з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади".

Положеннями частин 1 і 3 ст. 4 Закону України «Про очищення влади» (у редакції на час прийняття наказу про звільнення) передбачено, що особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону (далі - заява).

Неподання заяви у строк, передбачений частиною другою цієї статті, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону.

Разом із цим, обґрунтовуючи вимоги своєї позовної заяви, позивач наполягає на тому, що станом на час прийняття названого наказу він не був посадовою особою ГУ Міндоходів в АР Крим, оскільки навчався у Національній академії державного управління при Президентові України на II курсі денної форми навчання, а тому не міг бути звільнений з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади».

Колегія суддів зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (зокрема у зв'язку із вступом до навчального закладу), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Вирішуючи спір, місцевий адміністративний суд правильно встановив, що в результаті успішної здачі вступних іспитів та проходження конкурсного відбору Рішенням приймальної комісії (Наказ від " 08" липня 2014 року №396-к), позивач з 1 вересня 2014 року зарахований слухачем першого року навчання денної форми Інституту державної служби та місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України за державним замовленням.

30 травня 2014 року між позивачем та Міністерством доходів і зборів України в особі Першого заступника Міністра Білоуса І.О. укладений Договір - направлення на навчання за денною формою до Національної академії державного управління при Президентові України від 30.05.2014 №25, згідно з яким позивач здобуває підготовку магістра за спеціальністю "державне управління" галузі знань "державне управління".

Орган (установа) згідно з п. 1 даного Договору серед іншого зобов'язується зарахувати на період навчання в Академії до кадрового резерву, надати випускникові після закінчення навчання в Академії посаду, на якій він перебуває в кадровому резерві згідно з договором - направленням тощо.

Порядок зарахування, проходження навчання, відрахування з Академії встановлений Положенням про прийом слухачів до Національної академії державного управління при Президентові України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2013 р. №255 (далі за текстом - Положення №255).

Відповідно до абз. 1 п. 21, п. 23 Положення №255 у разі зарахування на навчання за денною формою працівник органу, установи на період навчання у Академії звільняється із займаної посади згідно із статтею 38 Кодексу законів про працю України у зв'язку із вступом до Національної академії.

Особи, прийняті на навчання за денною формою за державним замовленням, зараховуються на період навчання органами, установами до кадрового резерву на посади, що визначені договорами-направленнями.

Окрім Договору - направлення на навчання за денною формою до Національної академії державного управління при Президентові України від 30.05.2014 №25, у матеріалах справи міститься копія листа Національної академії від 03.10.2014 № 1/15-12-824, адресованого ДФС України (зареєстрований ДФС України 31.10.2014 за № 23008/6), у якому повідомлено про те, що позивача зараховано до Академії на денну форму навчання за спеціальністю «Державне управління у сфері освіти» із проханням зарахувати ОСОБА_4 до кадрового резерву ДФС України. Крім того, наявна копія заяви позивача від 24.07.2017 про звільнення з 31.08.2014 відповідно до ч. 1 ст. 31 КЗпП України у зв'язку із вступом до Академії.

Також, в матеріалах адміністративної справи наявні копії трудової книжки позивача, згідно з записом № 29 від 29.08.2014 року ОСОБА_4: "Звільнено з займаної посади за власним бажання згідно статті 38 КЗпП України у зв'язку з вступом на навчання до Національної академії державного управління при Президентові України" та №30 від 01.09.2014 року "Зараховано слухачем Національної академії державного управління при Президентові України".

Крім того, судом враховано, що обставини проходження позивачем навчання в Академії установлені судовим рішенням, яке набрало законної сили в адміністративній справі № №810/5662/15, що прийнята за результатами розгляду адміністративного позову ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з заробітної плати за період роботи на посаді першого заступника начальника ГУ Міндоходів в АР Крим.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Поряд із цим, за правилами частин 4 та 5 ст. 11 КАС суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У відповідності до наведених правових норм апеляційним судом було запропоновано відповідачеві надати табелі обліку робочого часу позивача, а також відомості про отримувану ним заробітну плату з метою з'ясування обставин чи був позивач станом на час прийняття спірного наказу про звільнення посадовою особою ГУ Міндоходів в АР Крим.

Проте відповідач будь-яких доказів на підтвердження цих обставин не надав, зазначивши про відсутність таких документів.

Водночас згідно з довідкою, яку видано Національною академією державного управління при Президентові України від 25.01.2016 №27, позивач навчався в Академії, на II курсі денної форми навчання за освітньо-професійною програмою підготовки магістрів за спеціальністю "Державне управління у сфері освіти" з терміном навчання з 01 вересня 2014 року по 28 лютого 2016 року.

З урахуванням наявних у справі доказів, а також обставин, встановлених в адміністративній справі №810/5662/15, рішення в якій набрало законної сили, судом першої інстанції встановлено, що станом на момент винесення наказу Міністерства доходів та зборів України "Про звільнення ОСОБА_4." від 16.03.2015 № 178-о позивач проходив навчання в Академії, перебуваючи у кадровому резерві ДФС України, тобто вже був звільнений, а отже не був посадовою особою ГУ Міндоходів в АР Крим і не міг бути повторно звільнений на підставі п. 7-2 ч.1 ст. 36 КЗпП України, ч. 3 ст.4 Закону України "Про очищення влади".

За наведених обставин та правових норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним і скасування наказу Міністерства доходів та зборів України "Про звільнення ОСОБА_4." від 16.03.2015 № 178-о.

З приводу вимог позивача про зміну у наказі від 16.03.2015 № 178-о дати його звільнення та формулювання причин звільнення, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до статті 235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Як встановлено під час вирішення спору, позивач після зарахування його на навчання та припинення трудових відносин з ГУ Міндоходів в АР Крим, на посаді не поновлювався, тобто фактично наказом від 16.03.2015 № 178-о його було звільнено другий раз, що обумовлює протиправність цього наказу в цілому, а тому вимоги позивача про зміну дати його звільнення та формулювання причин звільнення у зазначеному наказі не можуть бути задоволені.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційні скарги Міністерства доходів і зборів України та ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства доходів і зборів України про визнання неправильними причин звільнення, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 18 квітня 2017 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.