Ухвала суду № 66046076, 13.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/24180/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

13 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

позивача ОСОБА_2,

представника Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Норки Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерство юстиції України про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерство юстиції України, у якому просив: визнати неправомірними дії відповідача щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 20 червня 2013 року №65656/11; стягнути з відповідача на користь позивача 3 763,29 грн. недоотриманих коштів та 100000,00 грн. моральної шкоди; зобов'язати відповідача виконати рішення Європейського суду з прав людини від 20 червня 2013 року №65656/11 в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що відповідачем не забезпечено виконання рішення Європейського суду з прав людини, зокрема вказав, що йому були виплачені кошти у меншому розмірі, ніж визначено згадуваним судовим рішенням.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 20 червня 2013 року №65656/11 у повному обсязі. Зобов'язано Міністерство юстиції України вчинити дії щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини від 20 червня 2013 року №65656/11 в повному обсязі.

На вказане судове рішення Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подано апеляційну скаргу, у якій скаржник просив скасувати постанову суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою повністю відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2

Апелянт у своїй скарзі вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Обґрунтовуючи доводи, скаржник зазначає, що Міністерство юстиції України є неналежним відповідачем у справі, оскільки чинним законодавством України не покладено обов'язку виконання рішень даної категорії безпосередньо на Міністерство.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Позивач проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Судом правильно установлено, що Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Цибулько та інші проти України" від 20 червня 2013 року №65656/11 постановлено: а) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, зазначених у Додатку 2; ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу; б) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Згідно із додатком 2 до цього рішення ЄСПЛ виконанню підлягає рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року, ухвалене на користь ОСОБА_2

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 16.07.2013 відкрито виконавче провадження ВП № 38900149 з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 20 червня 2013 року №65656/11.

Постановою державного виконавця від 18.05.2015 закінчено виконавче провадження із виконання вказаного рішення ЄСПЛ на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Так, у названій постанові державним виконавцем установлено, що грошові кошти перераховані стягувачу платіжним дорученням Міністерства юстиції України №3076 від 05 вересня 2013 року у розмірі 21055,16 грн. (еквівалент 2000 євро), платіжним дорученням Міністерства юстиції України №586 від 20 червня 2014 року перерахована пеня за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини у розмірі 14,60 грн., платіжним дорученням Міністерства юстиції України №3838 від 26 вересня 2013 року перерахована заборгованість за рішенням національного суду у розмірі 500,00 грн., платіжним дорученням № 338 від 05 травня 2015 року перераховані кошти у розмірі 3 205,96 грн. (заборгованість за рішенням національного суду у розмірі 3050,00 грн. та пеня за несвоєчасне виконання рішення Суду у розмірі 155,96 грн.).

Проте, на думку позивача рішення Європейського суду з прав людини виконане не в повному обсязі, що обумовило звернення до суду.

Задовольняючи позов у частині визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання останнього виконати рішення ЄСПЛ у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не доведено відповідності сплаченої ним позивачеві суми тій, яку належало сплатити на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 20 червня 2013 року №65656/11. Крім того, за висновком суду першої інстанції, відповідачем не доведено виконання ним постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року в частині вимог зобов'язального характеру.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні частини вимог позивача, суд першої інстанції мотивував його тим, що доводи позивача з приводу не донарахування суми відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також компенсації судових витрат, є необґрунтованими і спростовуються наявними у справі матеріалами.

У частині відмови у задоволенні позову судове рішення сторонами не оскаржене.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції переглядається у межах доводів апеляційної скарги

Колегія суддів звертає увагу, що за наслідками розгляду апеляційної скарги відповідача рішення суду першої інстанції в частині, що ним не оскаржена, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням та у межах доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Порядок виконання рішення Європейського суду, яке набуло статусу остаточного, визначається Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Законом України «Про виконавче провадження» та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення Європейського суду з прав людини підлягають виконанню державною виконавчою службою відповідно до цього Закону, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

За правилами ст. 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Згідно з абз. 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону виконання рішення Європейського суду включає в себе: а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів; б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва.

Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті "б" цієї частини, відкриває виконавче провадження.

Порядок виплати стягувачеві відшкодування передбачений ст. 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно з цією нормою виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.

У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення.

Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті "б" частини першої статті 7 цього Закону.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України "Про виконавче провадження".

Підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.

Державна виконавча служба протягом трьох днів надсилає Органу представництва постанову про закінчення виконавчого провадження та підтвердження списання коштів.

За визначенням ст. 1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" орган представництва - орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 цього Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Наказом Міністерства юстиції України № 1989/5 від 23 вересня 2013 року затверджено Порядок взаємодії Державної виконавчої служби України та Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини під час забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання рішень Європейського суду з прав людини (далі за текстом - Порядок).

Цей Порядок регламентує питання взаємодії Державної виконавчої служби України та Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини (далі - Секретаріат) щодо збору необхідних документів та інформації під час розгляду Європейським судом з прав людини (далі - Європейський суд) заяв зі скаргами на невиконання рішень судів, вжиття заходів щодо їх термінового виконання та заходів з виконання рішень Європейського суду.

Так, пунктами 8-15 Порядку визначено, що у разі постановлення Європейським судом рішення, відповідно до якого держава зобов'язана виконати рішення національного суду, Секретаріат протягом десяти днів після розміщення на сайті Європейського суду тексту остаточного рішення в справі проти України передає ДВС автентичний переклад відповідного рішення Європейського суду.

У разі невиконання рішення національного суду на дату постановлення рішення Європейським судом ДВС протягом місяця з дати отримання автентичного перекладу рішення Європейського суду організовує перевірку стану виконання рішення національного суду, вживає заходів щодо його виконання, при неможливості виконання рішення без зміни порядку та способу його виконання повідомляє Секретаріат з подальшим вжиттям заходів, передбачених пунктами 10, 11 та 12 цього Порядку.

Якщо рішення суду не виконано, його виконання знаходиться на постійному контролі ДВС до повного виконання рішення національного суду. Щомісяця до 7 числа наступного за звітним періодом місяця ДВС подає Секретаріату інформацію про стан виконання такого рішення суду.

У разі якщо рішення національного суду, в якому передбачається вжиття заходів зобов'язального (немайнового) характеру, не може бути виконане протягом одного місяця з дня отримання ДВС автентичного перекладу тексту відповідного рішення Європейського суду, державний виконавець, на виконанні в якого перебувало рішення національного суду, звертається до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення із обов'язковим повідомленням суду про необхідність залучення представника Секретаріату як спеціаліста в галузі застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та виконання рішень Європейського суду.

Якщо Європейським судом постановлено рішення, за яким передбачається вжиття додаткових заходів індивідуального характеру шляхом виконання рішення національного суду майнового характеру, Секретаріат протягом десяти днів після отримання офіційного повідомлення Європейського суду про набуття його рішенням статусу остаточного повідомляє ДВС про необхідність вжиття таких заходів шляхом виплати стягувачу коштів відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов'язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2007 року № 408.

Якщо кошти, присуджені заявнику рішенням Європейського суду, було виплачено з порушенням строку, встановленого у рішенні Європейського суду, ДВС протягом трьох днів з дати отримання підтвердження сплати пені повідомляє про це Секретаріат із зазначенням причин пропуску строку виплати та дати сплати пені. До зазначеної інформації має бути додано копії платіжних документів, що підтверджують сплату пені.

Якщо рішенням Європейського суду передбачається вжиття додаткових заходів індивідуального характеру шляхом виконання рішення національного суду, Секретаріат надає ДВС практичну допомогу та роз'яснення щодо виконання.

У разі необхідності Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини може ініціювати проведення перевірки дій чи бездіяльності посадових осіб ДВС, якщо такі дії чи бездіяльність впливають на забезпечення представництва держави у Європейському суді та виконання рішення Європейського суду з прав людини. Про результати перевірки керівництво ДВС повідомляє Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини протягом трьох днів після її проведення.

За змістом наведених норм, розпорядником бюджетних коштів, передбачених на виконання рішень Європейського суду з прав людини, є Міністерство юстиції України. Конвертація коштів, присуджених Європейським судом з прав людини, оформлення платіжних документів (платіжного доручення) проводиться Міністерством юстиції України, як органом, відповідальним за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень, з урахуванням особливостей, вищезазначених нормативно-правових актів та законодавства України, відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов'язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 № 408.

Так, Міністерством юстиції України були підготовлені платіжні доручення на виконання рішення національного суду та Європейського суду з прав людини, які були направлені до Державного казначейства України для списання коштів з рахунків Міністерства юстиції України на особовий рахунок ОСОБА_2

Відповідні суми коштів були отримані позивачем, проте він не погоджується із розміром виплачених йому коштів.

При цьому вказує на те, що у тій частині, у якій рішення суду було виконано, ним недоотримано 3763,29 грн., водночас рішення залишається взагалі невиконаним у частині зобов'язання здійснити УПФ у Деснянському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 щомісячної додаткової пенсії відповідно до статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений Законом України про Державний Бюджет України на даний період часу, починаючи з 17 серпня 2009 року.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Цибулько та інші проти України" від 20 червня 2013 року №65656/11 постановлено:

а) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, зазначених у Додатку 2; ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу;

б) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Згідно із додатком 2 до цього рішення ЄСПЛ виконанню підлягає рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року у справі 2а-958/10, ухвалене на користь ОСОБА_2, якою:

визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації щодо здійснення нарахування і виплати ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю та щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи у меншому розмірі, ніж передбачено статтями 48 та 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 щомісячної додаткової пенсії відповідно до статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений Законом України про Державний Бюджет України на даний період часу, починаючи з 17 серпня 2009 року;

зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації провести перерахунок ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік відповідно до статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 5 (п'ять) мінімальних заробітних плат з урахуванням сум, які вже були виплачені позивачу;

зобов'язано Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат провести виплату ОСОБА_2 перерахунок суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, і які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

стягнуто з Держави за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 500,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання цих рішень Міністерством юстиції було підготовлено та направлено до Державної казначейської служби України платіжні доручення:

від 05.09.2013 №3076 у розмірі 21 055,16 грн. (еквівалент 2000 Євро згідно із курсом Національного банку України, що станом на 05.09.2013 становив 1052,7580 грн. за 100 євро).

від 20.06.2014 № 586 перерахована пеня за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини у розмірі 14,60 грн.,

від 26.09.2013 № 3838 перерахована заборгованість за рішенням національного суду у розмірі 500,00 грн.,

від 05.05.2015 № 338 перераховані кошти у розмірі 3 205,96 грн. (заборгованість за рішенням національного суду у розмірі 3 050,00 грн. та пеня за несвоєчасне виконання рішення Суду у розмірі 155,96 грн.).

Судом першої інстанції правильно установлено, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Цибулько та інші проти України" від 20 червня 2013 року №65656/11 встановлено, що вказані кошти мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу, тому оскільки платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 05.09.2013 №3076 грошові кошти у розмірі 21 055,16 грн. (еквівалент 2000 євро) перераховані стягувачу, то днем здійснення платежу є 05.09.2013, а тому відповідачем вірно визначено суму відшкодування, та виконане судове рішення у частині стягнення 2000 євро. Так само судове рішення є виконаним у частині стягнення 500,00 грн.

Поряд із цим, суд першої інстанції правильно встановив, що Міністерством юстиції України не доведено обставин виконання у межах його повноважень у частині виплати ОСОБА_2 щомісячної додаткової пенсії відповідно до статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений Законом України про Державний Бюджет України на даний період часу, починаючи з 17 серпня 2009 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наявні у справі докази стосовно виплати заборгованості за рішенням національного суду та пені за несвоєчасне його виконання містять суперечливі дані, і як наслідок, не можуть бути визнані судом належними і допустимими у розумінні статті 70 КАС України доказами.

Так, у матеріалах справи містяться копії платіжних доручень від 16.03.2015 № 701 (т.2 а.с. 236) та від 30 березня 2015 року № 862 (т.2 а.с. 243) на суму 3050 грн. кожне. Поряд із цим, у постанові про закінчення виконавчого провадження від 18.05.2015 вказано, що кошти у сумі 3205,96 грн. (в т.ч. 3050 грн. заборгованості за рішенням національного суду та пеня у сумі 155,96 грн.) перераховані позивачу згідно з платіжним дорученням від 05.05.2015 № 338.

Крім цього, із постанови від 13.03.2015 № 82 про проведення перевірки матеріалів виконавчого провадження від 13.03.2015 № 82 (т. 3 а.с. 36) випливає, що ОСОБА_2 управлінням ПФУ було проведено перерахунок пенсії та нараховано компенсацію у розмірі 1068,55 грн., проте у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин виплати цієї суми позивачеві.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За правилами ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Київським апеляційним адміністративним судом з метою з'ясування зазначених обставин у справі витребовувався у Департаменту ДВС Міністерства юстиції України в тому числі розрахунок сум із зазначенням на виконання яких саме вимог сплачена кожна сума ОСОБА_2 відповідно до згадуваних платіжних доручень (т. 1 а.с. 79), проте на виконання вимог апеляційного суду такого розрахунку надано не було.

На думку колегії суддів, відповідачем, на якого, як суб'єкта владних повноважень, покладено тягар доказування у адміністративній справі, не доведено правомірності своїх дій у межах спору, як того вимагають положення ч. 2 ст. 71 КАС України.

Апелянт у своїй скарзі посилається на положення п. 11 Порядку, згідно із яким, у разі якщо рішення національного суду, в якому передбачається вжиття заходів зобов'язального (немайнового) характеру, не може бути виконане протягом одного місяця з дня отримання ДВС автентичного перекладу тексту відповідного рішення Європейського суду, державний виконавець, на виконанні в якого перебувало рішення національного суду, звертається до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення із обов'язковим повідомленням суду про необхідність залучення представника Секретаріату як спеціаліста в галузі застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та виконання рішень Європейського суду.

Проте, колегія суддів такі доводи оцінює критично, оскільки наразі державним виконавцем не було установлено обставин неможливості виконання рішення національного суду у частині вжиття заходів зобов'язального (немайнового) характеру, а отже не встановлено підстав для звернення до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Також не заслуговують на увагу посилання скаржника на те, що Міністерство не є належним відповідачем у справі, оскільки чинним законодавством України не покладено обов'язку виконання рішень даної категорії безпосередньо на Міністерство.

З цього приводу, судова колегія враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну виконавчу службу» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснює керівництво органами державної виконавчої служби та контроль за їх діяльністю, добір кадрів, методичне керівництво діяльністю державних виконавців, підвищення їх професійного рівня, фінансове і матеріально-технічне забезпечення органів державної виконавчої служби, розглядає скарги на дії державних виконавців, організовує виконання рішень відповідно до закону, надає роз'яснення та рекомендації щодо виконання державними виконавцями рішень у порядку, встановленому законом.

Крім того, Міністерство юстиції України є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на виконання рішень Європейського суду з прав людини та органом відповідальним за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень.

Положеннями п. «б» ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва повідомляє органи, які є відповідальними за виконання передбачених у Рішенні додаткових заходів індивідуального характеру, про зміст, порядок і строки виконання цих заходів. До повідомлення додається переклад Рішення, автентичність якого засвідчується Органом представництва.

Контроль за виконанням додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених у Рішенні, що здійснюються під наглядом Комітету міністрів Ради Європи, покладається на Орган представництва.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 784 Про заходи щодо реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі за текстом - Постанова № 784) покладено на Міністерство юстиції функції органу, відповідального за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень.

Пунктом 3 Постанови № 784 установлено, що представництво України в Європейському суді з прав людини у разі розгляду питань дотримання нею Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та звітування про хід виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України здійснюється в установленому порядку Міністерством юстиції через Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.

З огляду на наведені правові норми, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством Міністерству надано достатньо правових засобів та інститутів для виконання покладених на нього обов'язків зі здійснення контролю та організації належного виконання рішень Європейського суду з прав людини.

Таким чином, враховуючи те, що під час вирішення спору судом першої інстанції було установлено, що рішення Європейського суду з прав людини у справі "Цибулько та інші проти України" від 20 червня 2013 року №65656/11 було виконане Міністерством юстиції України (враховуючи межі повноважень Міністерства) не в повному обсязі, колегія суддів погоджується із висновком суду про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача у частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання зазначеного рішення у повному обсязі та зобов'язання відповідача виконати це рішення.

У частині відмови у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 763,29 грн. недоотриманих коштів наразі є передчасними та непідтвердженими, водночас, вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 100000 грн. задоволенню не підлягають, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту завдання позивачу моральної шкоди, а також наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням (бездіяльністю) відповідача; крім того, позовна заява не містить обставин, з яких виходив позивач при визначенні розміру заявленої до відшкодування шкоди, та обґрунтованого розрахунку спірної суми.

У цій частині судове рішення сторонами не оскаржене.

Колегія суддів звертає увагу, що за наслідками розгляду апеляційної скарги відповідача рішення суду першої інстанції в частині, що ним не оскаржена, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Поряд із цим, оскільки при вирішенні справи судом апеляційної інстанції не було встановлено під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи, то підстави для виходу за межі доводів апелянта відсутні.

За вказаних обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог позивача є правильним, а прийняте ним рішення - законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, водночас, відповідачем не доведено підстав для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерство юстиції України про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 18 квітня 2017 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.