Постанова № 66045364, 18.04.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/573/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року

12год.45хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

За участю секретаря - Пархоменко І.П.

За участю сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - за договором

Від відповідача: Боєнко І.П. - за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної установи Одеська виправна колонія №14 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_3, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Наказ начальника Одеської виправної колонії №14 управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області Стахова О.А. №ОВК-14 від 06.12.16 № 42/ОС-16 про звільнення ОСОБА_3 з посади молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Одеської виправної колонії №14; поновити ОСОБА_3 на службі в Державній установі Одеська виправна колонія №14 на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки; стягнути з Державної установи Одеська виправна колонія №14 (код 08564127, 65059, Одеська обл., місто Одеса, вул. Краснова, 2 А) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 07 грудня 2016 року і до моменту фактичного поновлення на службі; стягнути з Державної установи Одеська виправна колонія №14 (код 08564127, 65059, Одеська обл., місто Одеса, вул. Краснова, 2 А) 5000 (п'ять тисяч) гривень завданої моральної шкоди; допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки в Державній установі Одеська виправна колонія № 14 та стягнення із суб'єкта владних повноважень на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах його місячного розміру.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ про його звільнення підлягає скасуванню, оскільки позивач не був повідомлений про проведення службового розслідування, йому не було запропоновано надати свої письмові пояснення, висновки відповідача про перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння не підтверджені належними доказами та є припущенням. Позивач вказує, що з 10.02.11 він проходив службу в Державній установі Одеська виправна колонія № 14 на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки та 25.11.2016 зранку його викликали до кабінету начальника і повідомили, що його звільняють з підстав начебто перебування на роботі в нетверезому стані. Позивач наголошує, що він не був у нетверезому стані, що підтвердив викликаний в кабінет начальника черговий лікар, що призначений для осіб які перебувають у виправній колонії. При цьому, ОСОБА_3 з наказом про його звільнення не ознайомили, позивачу не було відомо про проведення будь якого службового розслідування, копію трудової книжки, військовий квиток йому також не видали. 29.12.2016 року позивач звернувся з письмовою заявою до відповідача з вимогою видати належним чином завірену копію наказу, та надати можливість ознайомитись з матеріалами дисциплінарної справи та зняти копії. Разом з чим, 10.01.2017 року у відділі кадрів позивачу не дали копію наказу про звільнення або виписку з наказу, дали лише проглянути його копію і видали під розпис «Припис» з трудовою книжкою та військовим квитком. З припису вбачається, що підставою звільнення зазначено Наказ №ОВК-14 від 06.12.16 № 42/ОС-16 за ст. 77 ч. 1 п. 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію». З огляду на викладене позивач вважає, що спірний наказ винесений не у спосіб передбачений чинним законодавством України, підлягає скасуванню, а він поновленню на посаді.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав адміністративний позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3 з підстав, викладених в письмових запереченнях. В обґрунтування своєї правової позиції зазначила, що 25.11.2016 року згідно Наказу про забезпечення охорони та нагляду на добу №329 від 24.11.2016 року молодший інспектор відділу нагляду і безпеки Одеської виправної колонії (№14) старший сержант внутрішньої служби ОСОБА_3 повинен був заступити на добове чергування, але прибув на службу з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук. Факт вживання алкоголю напередодні не заперечував. Після виявлення даного випадку начальником відділу нагляду та безпеки Одеської виправної колонії (№14) капітаном внутрішньої служби ОСОБА_5 старшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_3 було доставлено до відділу по роботі з персоналом установи, та запропоновано провести освідчення в установленому законом порядку. Старшому сержанту внутрішньої служби ОСОБА_3 в присутності в.о. начальника відділу охорони ОВК (№14) капітана внутрішньої служби ОСОБА_6, начальника оперативного відділу ОВК (№14) майора внутрішньої служби ОСОБА_7, начальника відділу нагляду та безпеки ОВК (№14) капітана внутрішньої служби ОСОБА_5, старшого інспектору відділу нагляду та безпеки ОВК (№14) старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_8 та фельдшера медичної частини установи ОСОБА_9 було запропоновано пройти медичний огляд, з метою підтвердження або спростування факту знаходження в стані алкогольного сп'яніння. Але позивач відмовився від проходження медичного огляду, що підтверджується рапортом начальника відділу по роботі з персоналом установи підполковником внутрішньої служби ОСОБА_10, актом відмови від проходження медичного огляду та надання письмового або усного пояснення, щодо прибуття на службу в нетверезому стані, з огляду на це до виконання службових обов'язків допущений не був. Наказом №449-ОД-16 від 28.11.2016 року за фактом порушення службової дисципліни, що виразилося у прибутті на службу 25.11.2016 року з явними ознаками алкогольного сп'яніння, старшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_3, було призначене службове розслідування. 06.12.2016 року був складений Висновок та виданий Наказ №458-ОД-16 від 06.12.2016 року про порушення службової дисципліни та притягнення винних осіб до відповідальності, згідно якого за грубе порушення вимог ст.7 дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-ІV, Кодексу етики та службової поведінки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, схваленого рішенням колегії ДПтС України №11 РК від 19.12.20012 року, що виразилось у систематичних порушеннях службової дисципліни, відмови проходити первинну професійну підготовку, прибутті на службу з явними ознаками алкогольного сп'яніння, молодший інспектор відділу нагляду і безпеки Одеської виправної колонії (№14) старший сержант внутрішньої служби ОСОБА_3 був звільнений з органів Державної кримінально-виконавчої служби України. 06.12.2016 року позивач відмовився ознайомитись з вищезазначеними матеріалами службового розслідування та Наказом №449-ОД-16 від 28.11.2016, що підтверджується Актом про відмову ознайомлення з матеріалами службового розслідування та Актом. 07.12.2016 року о 11:30 год. в каб. №1 ОВК (№14) позивач був ознайомлений з Наказом №458-ОД-16 від 06.12.2016 року, згідно якого, прийнято рішення про його звільнення за систематичні порушення службової дисципліни, але ОСОБА_3 відмовився засвідчити підписом ознайомлення з Наказом, про що було складено відповідний акт. Також позивачу було запропоновано отримати під підпис трудову книжку та військовий квіток, а також здати службове посвідчення та електронний пропуск до установи, але у присутності трьох працівників відділу по роботі з персоналом установи він відмовився, про що також був складений відповідний Акт.

Також позивач був ознайомлений з Наказом начальника ОВК(№14) №42/ОС-16 від 06.12.2016 року про звільнення за ст.77 ч.1 п.6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) ЗУ «Про Національну поліцію» (відповідно до ст.23 п.5 ЗУ «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»), однак засвідчити підписом ознайомлення позивач відмовився, про що був складений акт.

На думку представника відповідача, службове розслідування було проведено у відповідності до норм діючого законодавства, в межах та у спосіб, визначений законом, а тому підстав для скасування наказу та поновлення позивача на роботі немає.

В судовому засіданні представники сторін підтримали наведені вище правові позиції.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд дійшов наступного.

Як зазначає позивач в адміністративному позові та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 з жовтня 2011 року проходив службу в Державній установі Одеська виправна колонія №14 на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки.

Судом встановлено, що Наказом Одеської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби в Одеській області від 06.12.2016 року №42/ОС-16 у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», наказу ДДУВП №222 від 07.10.2009 року Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу Державної кримінально-виправної служби України звільнено за ст.. 77 ч. 1 п. 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» старшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_3, молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки, 06.12.2016 року, утримавши грошову компенсацію за 3 доби пере використаної відпустки за 2016 рік. Вислуга на день звільнення становить у календарному обчисленні 09 (дев'ять) років, 09 (дев'ять) місяців, 30 (тридцять) днів; у пільговому обчисленні - 11 (одинадцять) років, 09 (дев'ять) місяців, 08 (вісім) днів. Підстава: подання на звільнення, наказ ОВК (14) від 06.12.2016 року №458/ОД-16.

Звільненню за цим наказом передувало наступне.

Відповідно до наказу №458/ОД-16 від 06.12.2016 року «Про порушення службової дисципліни та притягнення винних осіб до відповідальності» вирішено, за грубе порушенню вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІV, Кодексу етики та службової поведінки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, схваленого рішенням колегії ДПтС № 11 РК від 19.12.2012, що виразилось у систематичних порушеннях службової дисципліни, відмову проходити первинну професійну підготовку, прибутті на службу з явними ознаками алкогольного сп'яніння, молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки ОВК УДПтС України в Одеській області (№ 14) старшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_3 звільнено з органів Державної кримінально-виконавчої служби, а також вирішено не нараховувати грошове забезпечення за відсутність на службі 25.11.2016 року та позбавити його премії за листопад місяць 2016 року в повному обсязі.

Зі змісту зазначеного наказу вбачається, що його було прийнято відповідно до статті 12 Закону України від 22.02.2006 року № 3460-ІV «Про дисциплінарній статут органів внутрішніх справ України» (із змінами) та висновку службового розслідування від 06 грудня 2016 року за фактом порушення службової дисципліни молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки Одеської виправної колонії (№14) старшим сержантом внутрішньої служби ОСОБА_3, що виразилось у прибутті на службу 25.11.2016 року з явними ознаками алкогольного сп'яніння.

З наведеного вбачається, що прийняттю спірного наказу передувало службове розслідування.

Також судом встановлено, що наказ №548/ОД-16 від 06.12.2016р. не оскаржувався Лунгулом О.А. та є чинним.

Як вбачається з матеріалів справи Наказом №449-ОД-16 від 28.11.2016 року за фактом порушення службової дисципліни, що виразилося у прибутті на службу 25.11.2016 року з явними ознаками алкогольного сп'яніння старшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_3, було призначене службове розслідування.

06.12.2016 року виконуючим обов'язки начальника установи - начальника арештного дому ОВК УДПтСУ в Одеській області (№14) підполковником внутрішньої служби Стаховим О.А. затверджено висновок за фактом порушення службової дисципліни молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки Одеської виправної колонії (№14) старшим сержантом внутрішньої служби ОСОБА_3, що виразилось у прибутті на службу з явними ознаками алкогольного сп'яніння.

З висновку від 06.12.2016 року вбачається, що 25.11.2016 року згідно наказу про забезпечення охорони та нагляду на добу № 329 від 24.11.2016 року молодший інспектор відділу нагляду і безпеки Одеської виправної колонії (№14) старший сержант внутрішньої служби ОСОБА_3 повинен був заступити на добове чергування, але цього ж дня прибув на службу з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук. Факт вживання алкоголю напередодні не заперечував. Вказаний факт був виявлений начальником відділу нагляду та безпеки Одеської виправної колонії (№14) капітаном внутрішньої служби ОСОБА_5, про що він доповів керівництву установи рапортом. Факт порушення службової дисципліни молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки Одеської виправної колонії (№14) старшим сержантом внутрішньої служби ОСОБА_3, що виразилось у прибутті на службу з явними ознаками алкогольного сп'яніння також підтвердили черговий помічник начальника установи майор внутрішньої служби ОСОБА_11 та заступник чергового помічника начальника установи прапорщик внутрішньої служби ОСОБА_12, що підтверджується рапортами. Після виявлення даного випадку начальником відділу нагляду і безпеки Одеської виправної колонії (№14) капітаном внутрішньої служби ОСОБА_5 було доставлено старшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_3 до відділу по роботі з персоналом установи для проведення освідчення в установленому порядку, але він став поводити себе неадекватно заперечуючи свій стан сп'яніння (рапорт начальника відділу по роботі з персоналом Одеської виправної колонії (№14) підполковника внутрішньої служби ОСОБА_10 додається). Вищезазначеному співробітнику в присутності виконуючого обов'язки начальника відділку охорони ОВК (№14) капітана внутрішньої служби ОСОБА_6, начальника оперативного відділу ОВК (№14) майора внутрішньої служби ОСОБА_7, начальника відділу нагляду та безпеки ОВК (№14) капітана внутрішньої служби ОСОБА_5, старшого інспектора відділу нагляду та безпеки ОВК (№14) старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_8 та фельдшера медичної частини установи ОСОБА_9 було запропоновано пройти медичний огляд, з метою підтвердження чи спростування вищезазначеної інформації. Молодший інспектор відділу нагляду і безпеки старший сержант внутрішньої служби ОСОБА_3 відмовився від проходження медичного огляду (акт відмови додається), надати будь-які пояснення своїм діям відмовився (акт відмови додається). У вищезазначеному стані молодший інспектор відділу нагляду і безпеки старший сержант внутрішньої служби ОСОБА_13 до виконання службових обов'язків допущений не був. Молодший інспектор відділу нагляду і безпеки старший сержант внутрішньої служби ОСОБА_3 був ознайомлений з графіком службового навантаження на листопад 2016 року.

Молодший інспектор відділу нагляду і безпеки старший сержант внутрішньої служби ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, Одеська обл. Ананьєвський р-н, с. Гандрибуріл, освіта середня, в ДПтС з 10.02.2011 року в займаній посаді з 05.09.2013 року. Має діючі стягнення: 01.06.2016 року - догана Наказ №273, 10.06.2016 року - сувора догана Наказ №286, 10.06.2016 року Наказ №287 - попередження про не повну службову відповідність.

Отже, враховуючи непоодинокі випадки порушення службової дисципліни, небажання виконувати законні розпорядження керівництва установи, прогули, низький рівень особистої дисциплінованості та професійної підготовки молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки ОВК (№14) старшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_3 за грубе порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV, Кодексу етики та службової поведінки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, схваленого рішенням колегії ДПтС № 11 РК від 19.12.2012, що виразилось у систематичних порушеннях службової дисципліни, відмову проходити первинну професійну підготовку, прибутті на службу з явними ознаками алкогольного сп'яніння, молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки ОВК УДПтС України в Одеській області (№ 14) старшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_3 рекомендовано звільнити з органів Державної кримінально-виконавчої служби, не нараховувати грошове забезпечення за відсутність на службі 25.11.2016, позбавивши премії за листопад місяць 2016 року в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що 06.12.2016 року відповідачем також були складені: акт №1/3/8006 про відмову від надання письмового пояснення молодшим інспектором ВНіБ Одеської виправної колонії (№14) старшим сержантом внутрішньої служби ОСОБА_3 по факту прибуття ним на службу 25.11.2016 року з явними ознаками алкогольного сп'яніння, складений та підписаний начальником відділу по роботі з персоналом підполковником вн. служби ОСОБА_10, начальником відділу нагляду і безпеки капітаном вн. Служби ОСОБА_5, старшим інспектором відділу нагляду і безпеки старшим лейтенантом вн. Служби ОСОБА_8, інспектором відділу нагляду і безпеки старшим лейтенантом вн. Служби ОСОБА_14; акт про відмову ознайомлення з матеріалами службового розслідування складний та підписаний вищенаведеними посадовими особами; акт №7/3/8065 про відмову від ознайомлення з наказом про порушення службової дисципліни та притягнення винних осіб до відповідальності, складений та підписаний вищенаведеними посадовими особами.

Позивач, вважаючи своє звільнення незаконним та безпідставним, звернувся з даним позовом до суду, вимагаючи скасувати наказ про звільнення, поновити його на роботі, стягнути середній заробіток, а також моральну шкоду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряються, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено вичерпний перелік підстав для звільнення зі служби в поліції, зокрема, п. 6 ч. 1 вказаної статті визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин Дисциплінарний статут Національної поліції України не був затверджений, на поліцейських відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Закону України Про Національну поліцію від 23 грудня 2015 року № 901-VIII поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та ОСОБА_9 працівника органів внутрішніх справ України.

Стаття 2 Дисциплінарного статуту передбачає, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, а згідно частини 1 статті 5 вказаного Статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобовязує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги ОСОБА_9 працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоровя, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, обєктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх обєднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, повязані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такий вид дисциплінарних стягнень, зокрема, як звільнення з посади.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту визначено, зокрема, що з метою зясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, з метою належної організації заходів, спрямованих на захист прав і свобод людини, зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ, попередження надзвичайних подій за участю особового складу, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, а також підвищення ефективності роботи підрозділів кадрового забезпечення наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 за № 541/23073, затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі Інструкція).

Разом з чим, наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2015 № 356/5 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України (далі Порядок №356/5)

Відповідно до ст. 1 Порядку №356/5 він регулює підстави для призначення, процедуру та мету проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - ДКВС України); порядок документування й оформлення результатів службових розслідувань, прийняття за ними рішення та їх виконання; компетенцію структурних підрозділів апарату Мін'юсту, його міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, уповноважених органів з питань пробації, навчальних закладів та закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ та організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - органи і установи), під час проведення службових розслідувань; права та обов'язки посадових осіб органів і установ під час проведення службових розслідувань.

Тобто в даному випадку, при приведенні службового розслідування відносно позивача відповідач повинен був керуватися саме Порядком проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України.

Підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб рядового чи начальницького складу або їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового чи начальницького складу та можуть викликати суспільний резонанс.

Відповідно до ст. 2, 3, 5, 6 розділу ІІ Порядку №356/5, службове розслідування проводиться за рішенням уповноваженого на те начальника у разі: невиконання або неналежного виконання особами рядового і начальницького складу під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на органи і установи завдань; реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою рядового чи начальницького складу кримінальне правопорушення; повідомлення особі рядового чи начальницького складу про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення; скоєння особою рядового чи начальницького складу правопорушення із корупційними ознаками або надходження подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції; скоєння особою рядового чи начальницького складу адміністративного правопорушення; загибелі або травмування особи рядового чи начальницького складу; самогубства або спроби самогубства особи рядового чи начальницького складу; скоєння особою рядового чи начальницького складу дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої загинула (и) чи отримала (и) тілесні ушкодження особа (особи) рядового чи начальницького складу, інші особи; застосування особою рядового чи начальницького складу вогнепальної зброї; застосування особою рядового чи начальницького складу спеціальних засобів або заходів фізичного впливу; втрати або викрадення табельної, нагородної або вилученої зброї, боєприпасів; втрати особою рядового чи начальницького складу або викрадення в неї спеціальних засобів; втечі (спроби втечі) засуджених та ув'язнених з під варти, а також ухилень від відбування покарання засудженими до обмеження волі; розголошення конфіденційної, таємної, службової або іншої інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом, порушення режиму секретності, утрати (викрадення), пошкодження печаток, штампів і бланків; втрати особою рядового чи начальницького складу або викрадення у неї документів, які посвідчують її належність до ДКВС України; порушення фінансово-господарської діяльності органів і установ, виявлені під час ревізій або перевірок, інших контрольних заходів; надходження акта прокурорського реагування, окремої ухвали суду про виявлені у службовій діяльності ДКВС України порушення законодавства; отримання інформації про скоєння інших, не визначених в абзацах другому-сімнадцятому цього пункту, дисциплінарних проступків, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення.

За рішенням уповноваженого начальника службове розслідування може бути призначене за письмовим рапортом особи рядового чи начальницького складу з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозр.

Підстави для призначення службового розслідування можуть міститися у службових документах осіб рядового і начальницького складу, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих посадовими особами органів і установ в установленому законодавством України порядку.

Підставою для проведення службового розслідування є належним чином оформлений письмовий наказ уповноваженого на те начальника.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку підставою призначення проведення службового розслідування слугували рапорти начальника відділу нагляду та безпеки Одеської виправної колонії (№14) капітаном внутрішньої служби ОСОБА_5 від 25.11.2016, чергового помічника начальника установи майора внутрішньої служби ОСОБА_11 від 25.11.2016 року та заступника чергового помічника начальника установи прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_12 зі змісту яких вбачається, що 25.11.2016 року було виявлено перебування на службі молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки ОВК УДПтС України в Одеській області (№ 14) старшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_3 з ознаками алкогольного сп'яніння. Зазначені рапорти були спрямовані в.о. начальника установи - начальника арештного дому Одеської виправної колонії УДПтС України в Одеській області (№14) підполковнику внутрішньої служби Стахову О.А.

Позивач в адміністративному позові наголошує, що він не перебував у стані алкогольного сп'яніння, будь яких пояснень з цього приводу у останнього відповідачем не відбиралося, про проведення службового розслідування позивача не повідомляли, його не направляли до спеціального медичного закладу для медичного огляду та здійснення обов'язкових лабораторних аналізів, чим було порушено Тимчасову інструкцію про порядок медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп'яніння, затвердженої заступником міністра МОЗ СРСР від 01.09.1988 року №06-14/33-14.

Разом з чим, відповідно до акту №1/3/7878 від 25.11.2016 року «Щодо відмови від проходження медичного огляду та надання письмового або усного пояснення щодо прибуття на службу в нетверезому стані старшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_3, молодшого інспектора ВНіБ Одеської виправної колонії УДПтСУ в Одеській області (№14)» капітаном внутрішньої служби ОСОБА_6, в.о.начальника відділу охорони, майором внутрішньої служби ОСОБА_7, начальником оперативного відділу, капітаном внутрішньої служби ОСОБА_5, начальником відділу нагляду і безпеки, старшим лейтенантом внутрішньої служби ОСОБА_8, старшим інспектором ВНіБ та Гласковим Павлом Фрашсовичем, черговим медичним працівником медичної частини установи, складений дійсний акт про те, що 25.11.201 вироку о 08 годині 30 хвилин в службовому кабінеті ВНіБ адміністративної будівлі, за зоною, що охороняється старший сержант внутрішньої служби ОСОБА_3 відмовився проходити медичний огляд та надавати усні чи письмові пояснення по факту прибуття на службу 25.11.2016 року в стані алкогольного сп'яніння. Виконуючим обов'язки начальника установи підполковником внутрішньої служби Стаховим О.А., з метою недопущення несення служби в складі чергової зміни в нетверезому стані прийнято рішення про відсторонення старшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_3 від виконання 25.11.2016 року, про що йому повідомлено особисто під час бесіди.

Рапортом від 25.11.2016 року начальник ВРП ОВК УДПтС України в Одеській області (№14) підполковник внутрішньої служби ОСОБА_10 доповів в.о. начальнику установи - начальника арештного дому Одеської виправної колонії УДПтС України в Одеській області (№14) підполковнику внутрішньої служби Стахову О.А., що 25.11.2016 року приблизно о 11.30год начальник відділу нагляду і безпеки установи капітан внутрішньої служби ОСОБА_5 завів у службовий кабінет ВРП установи молодшого інспектора ВНіБ старшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_3, який мав явні ознаки алкогольного сп'яніння та поводив себе неадекватно. Зі слів останнього, він напередодні вживав алкогольні напої, але вважає себе тверезим. Старшому сержанту внутрішньої служби ОСОБА_3 було запропоновано пройти у встановленому порядку медичне освідчення на стан сп'яніння, але він відмовився. Надавати письмові пояснення по факту прибуття на службу у стані сп'яніння ОСОБА_3 також відмовився. У зв'язку з викладеним було складено акт засвідчення ознак алкогольного сп'яніння у старшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_3 та фактів його відмови від проходження у встановленому порядку медичного освідчення і надання пояснень.

В подальшому, Наказом від 26.11.2016 року №449-ОД-16 за фактом порушення службової дисципліни, що виразилося у прибутті на службу 25.11.2016 року у стані алкогольного сп'яніння, молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки старшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_3 було призначено службове розслідування.

Відповідно до п. 4 розділу VI Порядку №356/5, особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: отримувати інформацію про підстави проведення службового розслідування; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, подавати виконавцю (голові, членам комісії), який (які) проводить (ять) службове розслідування, документи, які мають значення для проведення службового розслідування; висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять); відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; за письмовим зверненням ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також iз матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.

Відповідно до п.1, 3, 4, 5, 6, 7 розділу VIII Порядку №356/5, за результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування, який складається із вступної, описової та резолютивної частин. У вступній частині висновку зазначаються посада, звання, прізвище, ініціали виконавця (голови, членів комісії), який (які) проводив (ли) службове розслідування, підстави для проведення службового розслідування. В описовій частині висновку зазначаються: відомості про обставини, за яких особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, вчинила дію або бездіяльність, що стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мета вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки, що настали у зв'язку з цим; посада, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в ДКВС України і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), характеристика особи (зокрема наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), яка вчинила дисциплінарний проступок, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між діями або бездіяльністю особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, та їх наслідками; умови, що передували вчиненню дії або бездіяльності чи спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного; відомості про залучення до проведення службового розслідування фахівців та дані про них, подані ними результати.

У резолютивній частині висновку службового розслідування зазначаються: пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб рядового і начальницького складу конкретних видів заохочень або дисциплінарних стягнень, класифікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб рядового і начальницького складу, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; підтвердження чи спростовування відомостей, які стали підставою для його призначення; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування. У разі відсутності в начальника, який призначив службове розслідування, повноважень щодо накладення дисциплінарного стягнення, в резолютивній частині висновку службового розслідування подається клопотання до старшого прямого начальника, який наділений відповідним правом, про накладення на особу рядового чи начальницького складу іншого виду дисциплінарного стягнення. Висновок службового розслідування підписується виконавцем (головою та членами комісії) та затверджується начальником, який призначив службове розслідування. Із затвердженим висновком службового розслідування за рішенням начальника, який призначив службове розслідування, ознайомлюється начальник органу або установи, де проходить службу особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено проведення службового розслідування. Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої проводиться службове розслідування, письмового пояснення, або за відсутності акта про її відмову від надання письмового пояснення. Небажання особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення. Знімати копії з висновку службового розслідування до подання його на розгляд начальника, який призначив службове розслідування, забороняється. На вимогу виконавця (членів комісії) чи особи, стосовно якої проводилось службове розслідування, висновок службового розслідування розглядається в їх (його) присутності. Рішення за результатами розгляду висновку та інших матеріалів службового розслідування приймається у 10-денний строк із дати їх надходження начальником, який його призначив. За результатами службового розслідування особи рядового і начальницького складу, стосовно яких воно проводилося, притягаються до відповідальності у встановленому законом порядку. Якщо вину особи рядового чи начальницького складу повністю доведено, начальник, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення такої особи до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення за результатами службового розслідування видається наказ, зміст якого оголошується персоналу органу або установи, де проходить службу особа рядового чи начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності її підлеглих забороняється. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового чи начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі відмови особи рядового чи начальницького складу від ознайомлення з наказом під підпис безпосередній начальник такої особи спільно з посадовою особою підрозділу персоналу складає відповідний акт. Особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.

Відповідно до висновку службового розслідування від 06.12.2016 року, факт порушення позивачем службової дисципліни, що виразилося у прибутті на службу з явними ознаками алкогольного сп'яніння був підтверджений матеріалами службового розслідування, а саме: рапортами та актами, які також наявні в матеріалах справи.

Позивач наголошує, у нього під час проведення службового розслідування не були відібрані письмові пояснення, однак такі твердження спростовуються матеріалами справи, а саме актом №1/3/8066 від 06.12.2016 року про відмову від надання письмово пояснення молодшим інспектором ВНіБ Одеської виправної колонії (№14) старшим сержантом внутрішньої служби ОСОБА_3 по факту прибуття ним на службу 25.11.2016 року з явними ознаками алкогольного сп'яніння, складений та підписаний начальником відділу по роботі з персоналом підполковником вн. служби ОСОБА_10, начальником відділу нагляду і безпеки капітаном вн. служби ОСОБА_5, старшим інспектором відділу нагляду і безпеки старшим лейтенантом вн. служби ОСОБА_8, інспектором відділу нагляду і безпеки старшим лейтенантом вн. служби ОСОБА_14, відповідно до якого наведені вище особи засвідчили даним актом про те, що 06.12.2016 року ними було запропоновано молодшому інспектору ВНіБ Одеської виправної колонії (№14) старшому сержанту внутрішньої служби ОСОБА_3 надати письмові пояснення по факту прибуття його на службу 25.11.2016 року з явними ознаками алкогольного сп'яніння. З метою уникнення дисциплінарної відповідальності молодший інспектор ВНіБ Одеської виправної колонії (№14) старший сержант внутрішньої служби ОСОБА_3 у категоричній формі відмовився надавати письмове пояснення з цього приводу, про що був складений відповідний акт.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2016 року вищенаведені посадові особи склали акт про відмову ознайомлення з матеріалами службового розслідування, яким було засвідчено, що молодший інспектор відділу нагляду і безпеки Одеської виправної колонії (№14) старший сержант внутрішньої служби ОСОБА_3 відмовився ознайомлюватись з висновком службового розслідування по факту порушення ним службової дисципліни, що виразилось у прибутті на службу з явними ознаками алкогольного сп'яніння.

Посилання позивача на порушення відповідачем Тимчасової інструкції про порядок медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп'яніння, затвердженої заступником міністра МОЗ СРСР від 01.09.1988 року №06-14/33-14, що виразилося у ненаправленні позивача до спеціального медичного закладу для медичного огляду та здійснення обов'язкових лабораторних аналізів, також є безпідставними, оскільки в даному випадку службове розслідування проводилося не по факту перебування ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння, а по факту порушення службової дисципліни, що виразилось у прибутті позивача на службу з явними ознаками алкогольного сп'яніння, при цьому в ході проведення службового розслідування позивач мав право спростувати наведені обставини, надавши письмові обґрунтовані пояснення, що ним зроблено не було та про що було складено відповідний акт №1/3/8066 від 06.12.2016 року.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що ОСОБА_3 намагався спростувати звинувачення у порушенні службової дисципліни у зв'язку із прибуттям 25.11.2016р. на службу з явними ознаками алкогольного сп'яніння, вимагав проведення медичного освідчення для цього у будь-якій установі, взагалі намагався спростувати факти, які посвідчені багатьма особами, у будь-який спосіб, з метою уникнути звинувачень, які наразі ним визначаються як цілковиті припущення.

Крім того, спірний наказ №ОВК-14 від 06.12.16 № 42/ОС-16 про звільнення ОСОБА_3 з посади молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Одеської виправної колонії №14 було видано на підставі подання на звільнення та наказу ОВК (14) від 06.12.2016 року №458/ОД-16.

При цьому наказ ОВК (14) від 06.12.2016 року №458/ОД-16 «Про порушення службової дисципліни та притягнення винних осіб до відповідальності» позивачем в судовому порядку оскаржений не був, в межах даної справи не оскаржується також, отже є чинним та посвідчує у встановленому законом порядку обставину вчинення Лунгулом О.А. дисциплінарного проступку (порушення службової дисципліни), за який до нього з урахуванням попереднього накладення інших дисциплінарних стягнень (догана, сувора догана, попередження про неповну службову відповідність - протягом 2016 року) застосовано звільнення зі служби у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення.

Відповідно до зазначеного наказу позивача за грубе порушенню вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІV, Кодексу етики та службової поведінки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, схваленого рішенням колегії ДПтС № 11 РК від 19.12.2012, що виразилось у систематичних порушеннях службової дисципліни, відмову проходити первинну професійну підготовку, прибутті на службу з явними ознаками алкогольного сп'яніння, молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки ОВК УДПтС України в Одеській області (№ 14) старшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_3 звільнено з органів ВКВС, що відповідає суті допущеного порушення службової дисципліни та враховує факти попереднього притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Систематичне порушення позивачем службової дисципліни підтверджується матеріалами справи: так на момент проведення службового розслідування позивач мав діючі стягнення: 01.06.2016 року - догана Наказ №273, 10.06.2016 року - сувора догана Наказ №286, 10.06.2016 року Наказ №287 - попередження про неповну службову відповідність.

Крім того, позивач з початку 2016 року неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, а саме: Наказом від 15.01.2016 року №31, від 20.01.2016 року №38, від 05.05.2016 року №225, наказ від травня 2016 №286, від 12.07.2016 року №334, а також наявні в матеріалах справи численні накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за 2015 рік.

Правила поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджені наказом МВС України 22 лютого 2012 року №155 встановлюють зокрема моральні зобов'язання працівника органів внутрішніх справ.

Так, пунктом 4.1 розділу ІІІ «Моральні основи служби в органах внутрішніх справ» визначено, що працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе такі моральні зобов'язання: визнавати пріоритет державних і службових інтересів над особистими у своїй діяльності; бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби.

Отже, дотримання норм поведінки, установлених цими Правилами, є моральним обов'язком кожного працівника органів внутрішніх справ незалежно від займаної посади та спеціального звання.

Державною установою Одеська виправна колонія №14 доведено правомірність спірного наказу, разом з чим, позивачем не спростовані обставини встановлені в ході проведення службового розслідування, а також не оскаржено наказ «Про порушення службової дисципліни та притягнення винних осіб до відповідальності» від 06.12.2016р. №458-ОД-16.

Оскаржуваний наказ «По особовому складу» №42/ос-16 від 06.12.2016р. є лише актом індивідуальної дії, що прийнятий як захід реалізації дисциплінарного стягнення.

За умови чинності накладеного дисциплінарного стягнення за наказом №458-ОД-16 для скасування наказу, виданого на підставі п.6 ч.1 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію», відсутні підстави.

Суд не убачає підстав для виходу за межі позовних вимог та скасування наказу №458-ОД-16, оскільки відповідачем доведена обґрунтованість застосування до ОСОБА_3 дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби.

Не знайшли свого підґрунтя і твердження позивача стосовно не ознайомлення його з наказом від 06.12.2016 року №458/ОД-16 та спірним наказом ОВК-14 від 06.12.16 № 42/ОС-16, а також не надання останньому трудової книжки та військового квитка, оскільки, як вбачається з матеріалів справи факт відмови ОСОБА_3 від ознайомлення з наказом про порушення службової дисципліни та притягнення винних осіб до відповідальності підтверджується актом №7/3/8065 складеним та підписаним посадовими особами (ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_14В.)., факт відмови позивача ознайомитися з наказом від 06.12.2016 року №458 підтверджується актом від 07.12.2016 року засвідчення відмови від підпису про ознайомлення з наказом про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів ДКВС, відповідно до якого 07.12.2016 року о 11.30 в каб.№1 Одеської виправної колонії УДПтС України в Одеській області (14) за адресою: м. одеса, вул.. Краснова, 2-а, старший сержант внутрішньої служби ОСОБА_3 був ознайомлений з наказом начальника установи від 06.12.2016 року №458 «Про порушення службової дисципліни та притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності», згідно вимог якого, прийнято рішення про звільнення ОСОБА_3 з органів ДКВС за систематичне порушення службової дисципліни та позивач відмовився від підпису про ознайомлення з зазначеним наказом. Акт складений та підписаний службовими особами (ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_17Р.).

Відповідно до акту від 07.12.2016 року засвідчення відмови отримати трудову книжку та військовий квиток (у зв'язку зі звільненням), посадовими особами ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_17 було засвідчено факт відмови позивача від отримання трудової книжки та військового квитка.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач був ознайомлений з Наказом начальника ОВК(№14) №42/ОС-16 від 06.12.2016 року про звільнення за ст.77 ч.І п.6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) ЗУ «Про поліцію» (відповідно до ст.23 п.5 ЗУ «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»), однак засвідчити підписом ознайомлення позивач відмовився, про що був складений Акт №2/2/8063 від 07.12.16 року.

Того ж дня, 07.12.2016 року відповідачем на адресу позивача було направлено повідомлення за №1/2/8067 від 07.12.2016 року стосовно його звільнення та необхідності прибуття до установи для отримання трудової книжки, документів з військового обліку та заповнення декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2016 рік. Також було направлено до Військового комісару Суворовського РВК міста Одеси повідомлення про звільнення військовозобов'язаних за №1/2/8064 від 07.12.2016 року.

04.01.2017 року вх..№15 позивач звернувся з заявою до Державної установи Одеської виправної колонії №14 про надання копії наказу про звільнення, та надання йому можливості ознайомитись з матеріалами дисциплінарної справи та зняти копії.

Як зазначає представник відповідача в запереченнях, 06.01.2017 року начальник відділу по роботі з персоналом підполковник внутрішньої служби ОСОБА_10 зателефонував за номером вказаним в заяві та запропонував прибути до відділу по роботі з персоналом для отримання вказаних документів. 10.01.2017 року ОСОБА_3 прибув до установи, але знову відмовився ставити підписи про ознайомлення та отримання вищезазначених документів, відповідно до чого були складені рапорти та доповідна записка, які наявні в матеріалах справи. Позивачу було запропоновано здати службове посвідчення, а також електрону перепустку, але він відмовився посилаючись на те, що він загубив посвідчення ще 07.11.2016 року. По зазначеним позивачем обставинам відповідачем були складені акт засвідчення факту відмови надання пояснень про обставини втрати службового посвідчення №147 від 11.01.2017 року, також по даному факту було проведено службове розслідування, за результатами якого було встановлено грубе порушення ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, але враховуючи, що ОСОБА_3 вже звільнений з органів ДКВС України, у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення, було прийняте рішення, обмежитись прийнятими заходами та проінформувати відділ поліції за місцем мешкання позивача про факт можливого незаконного використання службового посвідчення.

Отже, правомірність наказу начальника Одеської виправної колонії №14 управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області Стахова О.А. від 06.12.16 № 42/ОС-16 про звільнення ОСОБА_3 з посади молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Одеської виправної колонії №14 підтверджена матеріалами справи та підстав для його скасування відсутні.

При цьому, враховуючи встановлену правомірність наказу ОВК-14 від 06.12.16 № 42/ОС-16, підстави для задоволення решти позовних вимог ОСОБА_3, які є похідними, відсутні.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи. (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість спірного наказу з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та оцінки доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державної установи Одеська виправна колонія №14 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 18.04.2017 року.

Суддя М.М. Аракелян

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державної установи Одеська виправна колонія №14 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди відмовити.

18 квітня 2017 року.