Постанова № 66045107, 10.04.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2017 року № 813/977/17

о 18 год., 49 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 813/977/17 за адміністративним

позовом ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2до Васильківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, представник - не прибувпро визнання незаконними і скасування рішень, стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративними позовом до Васильківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому із врахуванням доповнень до позовної заяви просив:

- Визнати незаконним Виконавче провадження ВП №53055078 Васильківського районного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області.

- Скасувати Виконавче провадження ВП №53055078 Васильківського районного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області.

- Стягнути з Васильківського районного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області витрати за втрачений заробіток та відрив від звичайного роду занять пов'язаних з розглядом судової справи, на користь ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4

- Стягнути з Васильківського районного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 30000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримавши 21.02.2017 року ухвалу Васильківського районного суду про обмеження йому в праві виїзду за кордон за поданням начальника Васильківської державної виконавчої служби ГТУЮ Дніпропетровської області, дізнався про незаконне на його думку виконавче провадження ВП №53055078 відповідача.

Позивач не згідний із виконавчим провадженням ВП №53055078 Васильківського районного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області, оскільки відповідачем грубо порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження», проявивши злочинну бездіяльність. Позивач не отримував жодного повідомлення чи постанови від Васильківської ДВС.

Постановивши рішення і відкривши виконавче провадження всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження» в частині територіальної підвідомчості, і не повідомивши про це позивача, відповідач позбавив позивача оскаржити в суді не тільки дії і рішення Васильківської ДВС, а й незаконний і злочинний виконавчий припис нотаріуса, як підставу виконавчого провадження, адже жодного боргу в розмірі 100000,00 грн. перед «Приватбанком» в нього немає, як і немає жодних судових рішень з цього приводу.

Також, позивач зазначає, що у зв'язку із обмеження його права виїзду за кордон, йому в будь який момент буде відмовлено в перетині кордону України. Позивач вказує що, постійно перебуває в стресі, зазнає величезних душевних страждань, оскільки його малолітні діти страждають на легеневі захворювання, у зв'язку із обмеження його права виїзду за кордон, позивач не зможе здійснити поїздку за кордон для їх оздоровлення.

Крім цього, позивач не може здійснювати свою підприємницьку діяльність, оскільки позивач не може виписати жодного рахунку, тому що це, в будь який момент, завдасть значної шкоди як йому, так і замовнику, коли кошти замовника будуть заблоковані (арештовані) на його рахунку, що також завдає значної шкоди його діловій репутації, як фізичної особи підприємця.

У зв'язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн.

Позивач, представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали суду додаткові докази та пояснення, просили суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якому відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, з підстав що 06.12.2016 року що на адресу відділу ДВС надійшов виконавчий напис № 6717 вчинений 08.08.2016 року Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованості за кредитним договором № GGR0GI000003870 в розмірі 873417,16 грн. (відповідно до заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження сума коштів, що підлягає стягненню становить 100000,00 грн.)

Згідно вказаного виконавчого документу боржником виступає - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії КВ номер 915300 виданий Червоноградським МВ УМВС України в Львівській області 06.06.2002 року, який згідно відомостей наданих стягувачем фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2; стягувачем виступає - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приват Банк», код ЄДРПОУ 14360570, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги,50.

Державним виконавцем 06.12.2016 року розглянуто вказані документи надіслані стягувачем та встановлено, що виконавчий документ відповідає вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувачем зазначено, що боржник неофіційно працевлаштований у Васильківському районі Дніпропетровської області та фактично проживає в найманому будинку за адресою: Дніпропетровська область, Васильківський район, смт. Васильківка, вул. Залізна, 16.

У наданих стягувачем документах була квитанція про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, а саме: 2000,00 грн. сплачені на відповідний рахунок Відділу згідно пункту 2 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».

У державного виконавця не було підстав щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, тому 06.12.2016 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, якому присвоєно № 53055078 у автоматизованій системі виконавчих проваджень.

Державним виконавцем 20.12.2016 року здійснено виїзд за адресою боржника, який був зазначений стягувачем у заяві про відкриття виконавчого провадження, а саме: Дніпропетровська область, Васильківський район, смт. Васильківка, вул. Залізна, 16 та в результаті чого, до державного виконавця ніхто не вийшов, тому державним виконавцем у поштовій скриньці даного будинку залишено виклик боржнику для прибуття до Відділу на 21.12.2016 року.

Оскільки боржник у зазначену дату до Відділу не прибув державним виконавцем 26.12.2016 року повторно здійснено виїзд за вказаною вище адресою боржника та в результаті чого, до державного виконавця ніхто не вийшов, тому державним виконавцем у поштовій скриньці даного будинку залишено виклик боржнику для прибуття до Відділу на 27.12.2016 року.

Відповідач вважає, що державним виконавцем при виконанні вказаного виконавчого провадження здійснювалися дії згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Крім цього, згідно матеріалів виконавчого провадження державним виконавцем не виносилась постанова про арешт коштів боржника, оскільки у державного виконавця інформація щодо рахунків відкритих в фінансових установах за боржником відсутня.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав 11.04.2017 року через канцелярію суду клопотання, в якому просив справу розглядати без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

03.02.2017 року ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області подання начальника Васильківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон - задоволено.

Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт НОМЕР_2 виданий Червоногвардійським МВ УМВС України в Львівській області 06.06.2002 року, РНОКПП НОМЕР_1, адреса місцезнаходження (проживання) АДРЕСА_2, Дніпропетровської області, до виконання зобов'язань, покладених на нього виконавчим документом № 6717 від 08.08.2016 вчиненого Приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО, Боднар І.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват банк» боргу в сумі 100 000,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» із змінами і доповненнями в редакції на час спірних правовідносин, КАС України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих написів нотаріусів.

Згідно ч. 5 ст. 18 цього ж Закону, під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Згідно ч. 1. ст. 24 цього ж Закону, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Згідно ч. 5. ст. 24 цього ж Закону, у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 цього ж Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

Згідно ч. 2 ст. 26 цього ж Закону, до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно ч. 3 ст. 26 цього ж Закону, у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Судом не враховуються обґрунтування позовних вимог про визнання незаконним Виконавчого провадження ВП №53055078 Васильківського районного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області, оскільки згідно ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» оскарженню підлягають рішення, дії або бездіяльність виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби, а не виконавче провадження в цілому.

З цих же підстав судом не враховуються позовні вимоги про скасування виконавчого провадження ВП №53055078 Васильківського районного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області, оскільки позивач помилився в такому обраному способі захисту, заявлений спосіб захисту позивача не узгоджується із вимогами Закону України «Про виконавче провадження» та КАС України.

Також, судом не враховуються обґрунтування позовних вимог в частині стягнення з Васильківського районного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області витрати за втрачений заробіток та відрив від звичайного роду занять пов'язаних з розглядом судової справи, на користь ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, оскільки такі стягуються згідно ч. 2 ст. 91 КАС України стороні на користь якої ухвалено судове рішення, а судом вирішено відмовити в задоволені позовних вимог позивача.

Також, судом не враховуються обґрунтування позовних вимог в частині стягнення з Васильківського районного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 30000,00 грн., оскільки позивачем така обґрунтовується лише незаконним на його думку обмеженням права виїзду за кордон, яке встановлено відповідною ухвалою суду. Суд по даній справі не вправі надавати оцінку іншій ухвалі суду, а незгода позивача з вказаним обмеженням, не позбавляє його права на апеляційне оскарження відповідного судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Реалізовуючи вказану норму КАС України судом встановлено, що Державний виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

В матеріалах справи є копія паспорта позивача, згідно якої позивач починаючи з 06.05.2010 року по теперішній час проживає в АДРЕСА_1. Також в справі є копія Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, згідно якого позивач свою підприємницьку діяльність з 2010 року здійснює за адресою АДРЕСА_1.

Отже, виходячи з наведених обставин та вимог закону, суд приходить до висновку, що державним виконавцем під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса не було дотримано вимоги Закону України «Про виконавче провадження» щодо територіальної підвідомчості такого виконавчого провадження, оскільки останнім не були використані в повному обсязі надані йому права та обов'язки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», відтак дії Васильківського районного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ Дніпропетровської щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 53055078 з порушенням територіальної підвідомчості є протиправними.

Вказана позиція суду повністю узгоджується із позицією ВАС України викладеною в ухвалі від 07 листопада 2016 року по справі К/800/24568/16 та позицією ВС України викладеною у постанові від 25.06.2014 року по №6-62цс14.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із врахуванням повноважень суду згідно ст. 162 КАС України, адміністративний позов задоволенню не підлягає, а судом прийнято іншу постанову яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою.

Позивачем подано доповнення до позовної заяви, в якому він просить стягнути моральну шкоду в розмірі 30000 грн., проте документа про сплату судового збору за заявлену позовну вимогу майнового характеру в розмірі 640,00 грн. позивачем не надано.

Позивачем також подано клопотання в якому він просив звільнити його від сплати судового збору за заявлену позовну вимогу про стягнення моральної шкоди. Вказане клопотання обґрунтував тим, що згідно п.п. 13 п. 2. ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду позовної заяви фізичною особою ставка судового збору позовних вимог майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами ч. 1 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

В даному випадку, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю, а відтак з урахуванням приписів ст. 94 КАС України, судові витрати, здійснені позивачем, представником позивача покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Визнати протиправними дії Васильківського районного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ Дніпропетровської щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 53055078.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на рахунок Державного бюджету України (УДКСУ у Залізничному районі м. Львова, ЄДРПОУ 38007594, ГУ ДКСУ у Львівській області, МФО 825014, рахунок отримувача 31217206784003) судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 18.04.2017 року.

Суддя Гавдик З.В.