Ухвала суду № 66042528, 13.04.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 333/4314/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Тучков С.С.

Провадження № 22-ц/778/1499/17 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Онищенка Е.А.

Суддів Бєлки В.Ю.

Воробйової І.А.

При секретарі Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, Комунарський відділ реєстрації фізичних осіб, про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, Комунарський ВГІРФО, про усунення перешкод у користуванні квартирою, виселення, який згодом уточнила.

В обґрунтування позову зазначала, що вона є власником АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17.12.2001 року та договору дарування частини квартири від 03.09.2015 року.

У зазначеній квартирі крім неї за реєстрова її мати ОСОБА_5 та ОСОБА_3, який не є членом її сім'ї.

Її неодноразові прохання звільнити квартиру та знятись з реєстрації відповідач ігнорує. На теперішній час вона взагалі немає доступу до власної квартири, оскільки відповідач чинить їй всілякі перешкоди.

Враховуючи вищевикладене просила суд усунути їй перешкоди в користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення з неї ОСОБА_3; зніти відповідача з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2017 року позов задоволено частково.

Усунуто ОСОБА_4 перешкоди в користуванні і розпорядженні АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_3

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 551,20 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.

Встановлено, що у результаті приватизації ОСОБА_5 і ОСОБА_4 набули право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.9).

На підставі договору про виділ часток у спільній власності від 03.09.2015 року квартира АДРЕСА_1, належить в рівних частках по 1/2 - ОСОБА_5 і ОСОБА_4 (а.с.10).

ОСОБА_4 на підставі договору дарування частини квартири, укладеного між нею і ОСОБА_5, посвідченого 03.09.2015 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за №1066, є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.11).

Право власності на вказану кватиру зареєстровано за ОСОБА_4 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 03.09.2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що у спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 (а.с.5-6, 8, 44-45, 48).

Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з ч.1 ст.316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до Закону за своєю волею, не залежно від волі інших осіб.

За ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 150 ЖК України і ч.1 ст.383 ЦК України громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей та мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Чинним законодавством України не передбачено перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника.

Виникнення права членів сім'ї власника квартири на користування квартирою та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника квартири права власності на неї, а отже, припинення права власності на квартиру припиняє право членів його сім'ї на користування цією квартирою.

Зазначене резюмується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України під час розгляду справи №6-158цс14 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення із будинку та зняття з реєстрації. Відповідно до ч. 2 ст. 360-7 ЦПК України, висновок щодо застосування норм права, викладений у Постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 не є членом сім'ї позивача, доказів про наявність родинних відносин, ведення спільного господарства, постійного фактичного проживання з відповідачем сторонами по справі не надано і матеріали цивільної справи не містять.

Також судом встановлено, що позивач повідомляла відповідача про необхідність звільнити спірну квартиру і знятися з реєстрації в строк 10 днів з моменту отримання рекомендованого листа (а.с.13-14).

З огляду наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про усунення перешкод ОСОБА_4 у користуванні і розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_3

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Обставини, ні які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції , обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308 , 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: