Ухвала суду № 66036254, 10.04.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/1372/16-к Провадження №11-кп/773/28/17 Головуючий у 1 інстанції:Квятковський М. С. Категорія:ч.2 ст.365 КК УкраїниДоповідач: Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2017 року місто ОСОБА_1

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Гапончука В.В.,

суддів Лівандовської-Кочури Т.В., Борсука П.П.,

з участю

секретаря Гладкого В.В.,

прокурора Леськіва Ю.В.,

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

обвинувачених - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

потерпілого ОСОБА_9,

представника потерпілого ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальне провадження №42015030000000211 за апеляційними скаргами прокурора, адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8, адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_9 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 вересня 2016 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8,

В С Т А Н О В И В :

Даним вироком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженець та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, житель ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючий інспектором відділу протидії стихійної торгівлі департаменту муніципальної міліції Луцької міської ради, раніше несудимий, засуджений:

- за ч.2 ст.365 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 (три) роки.

За ч.2 ст.127 КК України ОСОБА_6 виправдано на підставі ч.1 п.3 ст.373 КПК України, за відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянин України, уродженець та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, житель ІНФОРМАЦІЯ_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, одружений, непрацюючий, раніше несудимий, засуджений:

- за ч.2 ст.365 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 (три) роки.

За ч.2 ст.127 КК України ОСОБА_8 виправдано на підставі ч.1 п.3 ст.373 КПК України, за відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, громадянин України, уродженець, житель та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10, ІНФОРМАЦІЯ_11, працюючий помічником оперуповноваженого кримінальної міліції Луцького ВП ГУНП у Волинській області, раніше несудимий, засуджений:

- за ч.2 ст.365 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 (три) роки.

За ч.2 ст.127 КК України ОСОБА_7 виправдано на підставі ч.1 п.3 ст.373 КПК України, за відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення.

Відсторонено ОСОБА_7, від посади помічника оперуповноваженого Луцького ВП ГУНП у Волинській області.

До вступу вироку в законну силу, заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані під час досудового розслідування та продовжені під час судового розгляду, залишено попередніми, а саме у виді особистого зобовязання, відносно ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, залишивши покладені на них, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, обовязки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому вони фактично проживають, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця проживання.

Строк відбуття покарання обвинуваченим ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, постановлено рахувати з часу взяття їх під варту.

Стягнуто із обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 солідарно на користь Луцької міської клінічної лікарні 1 372 (одну тисячу триста сімдесят дві) гривні, понесених витрат на лікування потерпілого ОСОБА_9.

Стягнуто із обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_9 заподіяну матеріальну шкоду в сумі 1 520 (одну тисячу пятсот двадцять) гривень 11 (одинадцять) копійок.

Стягнуто із обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 з кожного на користь потерпілого ОСОБА_9 по 20 000 (двадцять тисяч) гривень моральної шкоди.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно вироку суду вбачається, що наказами начальника Управління МВС України у Волинській області:

за № 96 о/с, від 14.05.2014 року, обвинуваченого ОСОБА_7 було призначено на посаду інспектора патрульної служби взводу №3, роти патрульної служби Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області;

за №171 о/с, від 14.06.2013 року, обвинуваченого ОСОБА_6 було призначено на посаду інспектора патрульної служби кінолога взводу №2, роти патрульної служби Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області;

за №171 о/с, від 14.06.2015 року, обвинуваченого ОСОБА_8 було призначено на посаду інспектора патрульної служби взводу №3, роти патрульної служби Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області;

Відповідно до наказу за №322 о/с, від 05.11.2015 року, обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_8 були звільнені 06.11.2015 року з органів внутрішніх справ.

Обіймаючи вищевказані посади, згідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ч.3 ст.18 КК України та примітки 1 до ст.364 КК України обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, на час інкримінованого їм вироком суду кримінального правопорушення, являлись службовими особами правоохоронних органів.

Так, повноваження інспектора патрульної служби Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області регламентовані наступними нормативно-правовими актами:

Згідно із положеннями ст.ст.19; 21; 28 та 68 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; права і свободи людини є невідчужними та непорушними, кожний зобовязаний не посягати на права свободи, честь і гідність інших людей; ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Також, відповідно до ст.ст.1-5 Закону України «Про міліцію», міліція в Україні це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоровя, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Серед основних завдань міліції є забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; виявлення кримінальних правопорушень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обовязків.

Діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості.

Правовою основою діяльності міліції єКонституція України, указаний вище Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної ОСОБА_11 України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції.

Правовою основою застосування працівниками органів внутрішніх справ заходів фізичного впливу та спеціальних засобів є Закон України«Про міліцію», ОСОБА_11 Верховної ОСОБА_11 УРСР від 29.11.1990 року«Про невідкладні заходи по зміцненню законності і правопорядку в республіці» та ОСОБА_11 міністрів УРСР №49, від 27.02.1991 року «Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку».

Відповідно до положень, передбачених ст.ст.11; 12; 13; 14; 15 та 15-1 Закону України «Про міліцію», працівники міліції мають право зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю, застосовувати заходи фізичного впливу.

Згідно зазначених вище норм цього Закону, застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоровю громадян чи працівників міліції, а також у районі проведення антитерористичної операції.

Працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обовязків.

Працівники міліції, відповідно до змісту зазначеного вище закону, мають право, застосовувати, зокрема, гумові кийки, у випадках: для захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоровю; для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку; для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби, незалежно від їх належності, або їх звільнення у разі захоплення; для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльності населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоровя людей; для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обовязки по охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю.

Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника.

Відповідно до п.14 ОСОБА_11 міністрів УРСР №49, від 27.02.1991 року, «Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку», забороняється наносити удари гумовим кийком по голові, шиї, ключичній ділянці, животу, статевих органах.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про міліцію», підпунктів а, б, и, й пункту 1 посадової інструкції інспектора патрульної служби роти ПС Луцького МВ УМВС України у Волинській області, інспектор патрульної служби зобовязаний:

виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою профілактичні та розшукові заходи, передбачені чинним законодавством; припиняти адміністративні правопорушення; знати закони та інші нормативні акти органів місцевої державної виконавчої влади з питань забезпечення громадської безпеки і охорони громадського порядку, вимагати від громадян їх виконання; додержуватись законності, ретельно і уважно розбиратися на місці з порушенням громадського порядку; при застосуванні передбачених в законах заходів адміністративного впливу до правопорушників розясняти їм, згідно з яким нормативним актом і за яке порушення вони застосовуються.

За таких обставин, обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, будучи службовими особами правоохоронного органу, в звязку з постійним виконанням функцій представника влади із правоохоронними і правозастосовними функціями, грубо порушили указані вище вимоги чинного законодавства, свої службові обовязки та обмеження за наступних обставин:

Так, згідно з розстановкою нарядів на 12.07.2015 року, затвердженою начальником Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області:

інспектор патрульної служби кінолог взводу №2 роти патрульної служби старший сержант міліції обвинувачений ОСОБА_6, в період з 18.00 год., 12.07.2015 року до 02.00 год., 13.07.2015 року, перебував на службі з охорони громадського порядку в місті Луцьку у патрулі за №01;

інспектори патрульної служби взводу №3 роти патрульної служби:

сержант міліції обвинувачений ОСОБА_8 та молодший сержант міліції обвинувачений ОСОБА_7, з 18.00 год. 12.07.2015 року до 02.00 год., 13.07.2015 року, перебували на службі з охорони громадського порядку у м. Луцьку в патрулі за №17.

По закінченню несення служби з патрулювання, працівники міліції, обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, прибули після 01.00 год., 13.07.2015 року, у фойє Луцького МВ УМВС України у Волинській області, що на першому поверсі приміщення за адресою: м. Луцьк, вул. Грибоєдова, 2, Волинської області, для здачі наряду та зібраних матеріалів, де побачили невідомого їм на той час потерпілого, у даному кримінальному провадженні, ОСОБА_9, який, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, звинувачував присутніх там працівників міліції у невжитті заходів до розкриття крадіжки його сумки з грошима, погрожував звільненням з роботи.

Вчиняючи такі дії, потерпілий ОСОБА_9, о 01 год. 34 хв. 30 с. (далі по тексту год., у подібних випадках, буде зазначатися - 01:34:30.), знаходячись біля столу постового міліціонера, де перебував інспектор патрульної служби взводу №3 роти ПС Луцького міськвідділу міліції ОСОБА_8, взяв аркуш паперу, який останній притримував руками, після чого, обвинувачений ОСОБА_8, вдарив в ліве плече потерпілого ОСОБА_9. Побачивши це, до них відразу підійшов інспектор патрульної служби Луцького МВ УМВС України у Волинській області - обвинувачений ОСОБА_7, який, разом з обвинуваченим ОСОБА_8, почали виштовхувати ОСОБА_9 з приміщення Луцького МВ УМВС України у Волинській області, наближаючись до виходу. У звязку з тим, що потерпілий ОСОБА_9 не бажав залишати міськвідділ, продовжував предявляти безпідставні претензії, розмахувати руками, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, останні почали застосовувати до нього заходи фізичного впливу, зокрема заламувати руки за спину.

О 01:34:47, до них приєднався інспектор патрульної служби кінолог взводу №2 роти патрульної служби старший сержант міліції - обвинувачений у даному кримінальному провадженні, ОСОБА_6.

В подальшому, о 01:35:12, всі перемістились у коридор, що веде з фойє до виходу у внутрішній двір, де обвинувачений ОСОБА_6, спільно з обвинуваченими ОСОБА_8 та ОСОБА_7, продовжили незаконно, за відсутності на те підстав, застосовувати, упродовж тривалого періоду, включно до 01:38:25 год., 13.07.2015 року, заходи фізичного впливу щодо потерпілого ОСОБА_9, зокрема наносити йому численні умисні удари руками, ногами по різних частинах тіла, чим заподіяли йому тілесні ушкодження та фізичний біль.

Після вказаних подій, потерпілий ОСОБА_9, о 01:38:45, 13.07.2015 року, підійшов до обвинуваченого ОСОБА_8 та двічі рукою похлопав його по спині, після чого, сів на лавку у фойє адмінприміщення міськвідділу міліції.

О 01:39:05, цієї ж ночі, потерпілий ОСОБА_9 наблизився до обвинуваченого ОСОБА_6 та взяв його за формений одяг працівника міліції в ділянці погон, не створюючи при цьому реальної загрози його здоровю та життю. У свою чергу, обвинувачений ОСОБА_6 своїми руками схопив руки потерпілого ОСОБА_9, та різкими рухами відірвав їх від утримання свого верхнього одягу.

Бачачи це, з лівої сторони до потерпілого ОСОБА_9 підійшов обвинувачений ОСОБА_7 та обхопив його ліву руку своєю лівою рукою, обмежуючи в такий спосіб вільний рух руки. В цей же момент, з правої сторони до потерпілого ОСОБА_9, підійшов обвинувачений ОСОБА_8, та в свою чергу, лівою рукою провів захват потерпілого ОСОБА_9 за шию, а правою за праву руку, утримуючи в такий спосіб останнього. Після цього, обвинувачені: ОСОБА_8 та ОСОБА_7, із застосуванням фізичної сили, відтягнули потерпілого ОСОБА_9, який тримався за одяг обвинуваченого ОСОБА_6 назад, внаслідок чого, від зазначених дій вказаних трьох працівників міліції було відірвано погони з форменого одягу обвинуваченого ОСОБА_6 Обвинувачені ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, явно перевищили надану їм владу, умисно, бажаючи продемонструвати свою вагомість та зверхність, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання наслідків, перебуваючи при виконанні покладених на них службових обовязків, будучи у форменому одязі працівника міліції, використовуючи знання прийомів рукопашного бою, мотивуючи свої дії необхідністю припинення критичних висловлювань та безпідставних, настійливих претензій потерпілого ОСОБА_9, з приводу крадіжки у нього сумки з грошима, в порушення вимог, передбачених ст.ст.19; 21; 28; 68 Конституції України, ст.ст.1-5; 10-15-1 Закону України «Про міліцію», підпунктів а, б, и, й пункту 1 посадової інструкції інспектора патрульної служби роти ПС Луцького МВ УМВС України у Волинській області у Волинській області, затвердженої 31.12.2014 року начальником Луцького МВ УМВС України у Волинській області, о 01:39:09 13.07.2015року, знаходячись у вказаному вище приміщенні фойє, за відсутності достатніх на те підстав, продовжили свої незаконні дії.

Так, обвинувачений ОСОБА_6, незважаючи на фізичне утримання потерпілого ОСОБА_9 обвинуваченими ОСОБА_8 та ОСОБА_7, без попередження про намір застосовувати заходи фізичного впливу, незаконно, умисно наніс правою рукою цілеспрямований удар потерпілому ОСОБА_9 в лобну ділянку голови справа, внаслідок чого останньому, відповідно до висновку судово-медичного експерта за №1157, від 30.09.2015 року, було заподіяно легкі тілесні ушкодження у вигляді садна з нерівними краями, переривчастого характеру, розміром 2.5 x 3 см..

У подальшому, обвинувачений ОСОБА_6, достовірно усвідомлюючи, що потерпілий ОСОБА_9, не чинить опору його законним вимогам, безпосередньо не вчиняє дії, які загрожують життю або здоровю працівникам міліції чи іншим громадянам, не чинить спроб заволодіти табельною зброєю чи спеціальними засобами, явно перевищуючи владу, умисно, бажаючи продемонструвати свою вагомість та зверхність, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання наслідків, виконуючи покладені на нього службові обовязки, будучи у форменому одязі працівника міліції, використовуючи знання прийомів рукопашного бою, з метою припинити дії ОСОБА_9, який продовжував висловлювати свої претензії до працівників правоохоронних органів, о 01:39:10, 13.07.2015 року, перебуваючи у фойє зазначеного міськвідділу міліції, в порушення ст.ст.19; 21; 28; 68 Конституції України, ст.ст.1-5; 10-15-1 Закону України «Про міліцію», п.3; 4; 5; 14 ОСОБА_11 міністрів УРСР №49 від 27.02.1991 «Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку», підпунктів а, б, и, й пункту 1 посадової інструкції інспектора патрульної служби роти ПС Луцького МВ УМВС України у Волинській області, затвердженої 31.12.2014 року, начальником Луцького МВ УМВС України у Волинській області, за відсутності достатніх на те підстав, без попередження про намір застосовувати заходи фізичного впливу та спеціальні засоби, діючи спільно з працівниками міліції, обвинуваченими ОСОБА_8 та ОСОБА_7, будучи обєднаними одним злочинним умислом, в порушення зазначене вище норм закону, почали застосовувати заходи фізичного впливу до потерпілого ОСОБА_9.

Так, вони, перемістилися далі у коридор Луцького міськвідділу міліції, що веде з фойє до виходу у внутрішній двір, де обвинувачений ОСОБА_6, спільно з обвинуваченими ОСОБА_8 та ОСОБА_7, продовжили незаконно, за відсутності на те підстав, застосовувати, упродовж тривалого періоду, включно до 01:42:55, 13.07.2015 року, заходи фізичного впливу та спеціальні засоби щодо потерпілого ОСОБА_9, зокрема наносити йому численні умисні удари руками, ногами, резиновими кийками по різних частинах тіла, в тому числі по місцях, які заборонені для нанесення ударів гумовими кийками, чим заподіяли йому тілесні ушкодження, спричинили фізичний біль.

Внаслідок зазначених вище спільних, умисних, незаконних дій:

інспектором патрульної служби кінологом взводу №2 роти патрульної служби Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області, обвинуваченим ОСОБА_6;

інспектором патрульної служби взводу №3, роти патрульної служби Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області, обвинуваченим ОСОБА_7;

інспектором патрульної служби взводу №3, роти патрульної служби Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області, обвинуваченим ОСОБА_8,

потерпілому ОСОБА_9 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя, оскільки для їх лікування необхідний час більше 6 діб, а саме закриту черепно-мозкову травму, у вигляді струсу головного мозку, та легкі тілесні ушкодження, у вигляді поверхневих ран та внутрішньо-шкірних крововиливів волосистої частини голови, саден лобної ділянки зліва, правої та лівої верхніх кінцівок, правої гомілки, множинних синців біля зовнішнього кута лівого ока, задньої поверхні шиї, тулуба, правої та лівої верхніх кінцівок, лівої та правої нижньої кінцівки, правої та лівої сідниці.

Своїми умисними злочинними діями обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, за попередньою змовою між собою, нанесли потерпілому ОСОБА_9, тілесні ушкодження, спричинили йому фізичний біль, інші насильницькі дії, чим завдали шкоду державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу органів внутрішніх справ Луцького МВ УМВС України у Волинській області, внаслідок створення у громадськості негативної думки щодо службових осіб цього органу державної влади, недотримання ними норм чинного законодавства, тобто дискредитації діяльності органів міліції в цілому і Луцького міськвідділу міліції, зокрема.

Таким чином, обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.365 КК України, а саме перевищення влади та службових повноважень, яке полягало в умисному вчиненні працівниками правоохоронних органів дій, які явно виходили за межі наданих їм прав і повноважень та супроводжувалися застосуванням насильства і спеціальних засобів, були болісними і такими, що ображали особисту гідність потерпілого ОСОБА_9, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремого громадянина та державним інтересам.

Разом з тим, досудовим розслідуванням ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, обвинувачувалися і у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.127 КК України, а саме що вони, за попередньою змовою групою осіб, катували ОСОБА_9, тобто умисно заподіяли йому сильний фізичний біль, шляхом нанесення побоїв та інших насильницьких дій, з метою покарати його за дії, скоєні ним, а також примусити вчинити дії, що суперечать волі потерпілого.

У вироку зазначено, що проаналізувавши зазначені положення національного та міжнародного законодавства, суд дійшов до висновку про те, що з субєктивної сторони злочин, який кваліфікується за ст.127 КК України та органами досудового розслідування інкримінувався в вину обвинуваченим ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 характеризується умисною формою вини та наявністю спеціальної мети спонукати потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, однак із зібраних в кримінальному провадженнями доказів, зокрема пояснень обвинувачених та потерпілого убачається, що насильство застосовувалось до потерпілого саме у звязку із протиправною поведінкою останнього, хоч вона, як встановлено в суді, і не потребувала його застосування, у такій мірі.

З огляду на вищенаведене, вироком суду обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, виправдано на підставі ч.1 п.3 ст.373 КПК України (в ред. 2012 року), за відсутністю у їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.127 КК України.

В поданій апеляційній скарзі потерпілий вважає вирок суду першої інстанції в частині виправдання обвинувачених за ч.2 ст.127 КК України та часткового задоволення цивільного позову незаконним. Просить вирок суду в частині виправдання ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.127 КК України, та обрати покарання в межах санкції даної статті та задоволити його позовні вимоги щодо стягнення завданої шкоди.

У своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 вважає вирок суду в частині засудження ОСОБА_8, незаконним, а висновки, які викладені у ньому такими, щоне відповідають фактичним обставинам справи, Вказує, що судове слідство проведено не в повному обсязі та з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Просить вирок скасувати та постановити новий, яким виправдати ОСОБА_8 в частині вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, на підставі п.1 ч.2 ст.373 КПК України, за відсутністю в його діях складу злочину.

В поданій апеляційній скарзі прокурор вказує, що вирок підлягає скасуванню у зв'язку з допущенням істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, оскільки невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула на вирішення питання про винуватість обвинувачених та на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність. Просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 винними у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК України та призначити покарання у вигляді: ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 127 КК України - 6 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 365 КК України 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на З роки. На підставі ст. 70 КК України призначити остаточне покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки. ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 127 КК України - 6 років позбавлення волі. За ч. 2 ст. 365 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки. На підставі ст. 70 КК України призначити остаточне покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки. ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 127 КК України - 6 років позбавлення волі. За ч. 2 ст. 365 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки. На підставі ст. 70 КК України призначити остаточне покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на З роки. Крім того просить змінити запобіжні заходи обрані відносно ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 з особистого зобов'язання на тримання під вартою та взяти ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 під варту негайно із залу судового засідання.

В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 вважає вирок суду в частині засудження ОСОБА_7 незаконним та необґрунтованим, ухваленим з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства. Просить вирок в частині засудження ОСОБА_7 скасувати та ухвалити новий, яким виправдати останнього за ч.2 ст.127, ч.2 ст.365 КК України на підставі п.1 ч.2 ст.373 КПК України, за відсутністю в його діях складу злочину.

В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4 вказує, що вирок суду першої інстанції в частині засудження ОСОБА_6І, оскаржується з підстав невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким виправдати ОСОБА_6 за ч.2 ст.127, ч.2 ст.365 КК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень.

Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, виклав основні доводи апеляційних скарг, потерпілого та його представника, які апеляційну скаргу прокурора та свою підтримали, проти задоволення апеляційних скарг захисників заперечили, обвинувачених та їх захисників, які свої апеляційні скарги підтримали, проти задоволення апеляційних скарг потерпілого та прокурора заперечили, прокурора, який свою апеляційну скаргу підтримав, апеляційну скаргу потерпілого підтримав частково, проти задоволення апеляційних скарг захисників заперечив, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їм злочину за обставин, вказаних у вироку, стверджуються зібраними по справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, яким суд дав правильну юридичну оцінку, вірно кваліфікувавши їх дії за ч.2 ст. 365 КК України.

Посилання захисників на те, що в діях ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ч.2 ст. 365 КК України, колегія суддів вважає безпідставними.

Як встановлено в ході судового розгляду, винність ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненому повністю підтверджується зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема:

- показаннями, даними в судовому засіданні потерпілим ОСОБА_9, з яких вбачається, що у ніч з 12 на 13 липня 2015 року в приміщенні Луцького МВ УМВС України у Волинській області, працівниками міліції ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо нього безпідставно було застосовано фізичне насильство шляхом нанесення ударів, руками, ногами та гумовими кийками у різні ділянки тіла, чим було спричинено йому тілесні ушкодження, які були зафіксовані працівниками швидкої медичної допомоги, та відображені у медичній документації та у висновку судово-медичної експертизи. Крім того вказав, що дій, які вимагали застосування до нього насильства працівниками міліції ним вчинено не було, хоча потерпілий і перебував в стані алкогольного спяніння;

- показаннями, даними в судовому засіданні свідком ОСОБА_12, з яких вбачається, що приблизно через день після 12.07.2015 рок, коли він разом з потерпілим святкували релігійне свято ОСОБА_13 і ОСОБА_13, побачив ОСОБА_9, який був побитий та вказав, що його побили працівники міліції;

- показаннями свідка ОСОБА_14, який вказав, що у ніч з 12 на 13 липня 2015 року надавав потерпілому послуги таксі автомобілем, та що на той час ОСОБА_9 жодних тілесних ушкоджень не мав;

- показаннями ОСОБА_15, який вказав, що ОСОБА_9, який являється його товаришем, звязався з ним по телефону та викликав, як адвоката до Луцького МВ УМВС України у Волинській області та вказав, що його побили працівники міліції. Прибувши до приміщення Луцького МВ УМВС України у Волинській області, побачив потерпілого, який був весь побитий, у звязку з чим було викликано швидку та в подальшому госпіталізовано ОСОБА_9 в лікарню;

- показаннями свідків ОСОБА_16, ОСОБА_13 та ОСОБА_17, ОСОБА_1, які вказали, що вони, як працівники швидкої медичної допомоги, виїжджали на виклик до Луцького МВ УМВС України у Волинській області у ніч з 12 на 13 липня 2015 року для надання медичної допомоги ОСОБА_9, якого в подальшому було госпіталізовано, а ОСОБА_1 зокрема ствердила, що на тілі потерпілого були тілесні ушкодження, які за словами останнього йому нанесли працівники міліції;

- показаннями працівників міліції ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20, які підтвердили факт перебування ОСОБА_9 в приміщенні Луцького МВ УМВС України у Волинській області в стані алкогольного спяніння та факт застосування обвинуваченими щодо останнього заходів фізичного впливу;

- протоколом огляду від 21.12.2015 року з якого вбачається, що було оглянуто СД диск, з фотографіями ОСОБА_9 з отриманими ним тілесними ушкодженнями в ніч з 12 на 13.07.2015 року, який визнано речовим доказом, та досліджено в судовому засіданні;

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 18.01.2016 року;

- копіями відеозапису подій за участю потерпілого та обвинувачених у приміщенні Луцького МВ УМВС України у Волинській області, які мали місце в нічний час з 12 на 13.07.2015 року;

- протоколом огляду відеозапису подій у приміщенні Луцького МВ УМВС України від 18.01.2016 року, який було досліджено в судовому засіданні;

- висновком експерта за №1157 від 30.09.2015 року, з якого вбачається, що потерпілому ОСОБА_9 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя, оскільки для їх лікування необхідний час більше 6 діб, а саме: закриту черепно-мозкову травму, у вигляді струсу головного мозку, та легкі тілесні ушкодження, у вигляді поверхневих ран та внутрішньо-шкірних крововиливів волосистої частини голови, саден лобної ділянки зліва, правої та лівої верхніх кінцівок, правої гомілки, множинних синців біля зовнішнього кута лівого ока, задньої поверхні шиї, тулуба, правої та лівої верхніх кінцівок, лівої та правої нижньої кінцівки, правої та лівої сідниці. Крім того у висновку зазначено, що тілесні ушкодження імовірно виникли в результаті неодноразової травмуючої дії гумового кийка.

Твердження захисників та обвинувачених про відсутність в діях ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України, перевірялись судом першої інстанції, який обґрунтовано визнав їх безпідставними, оскільки саме показання потерпілого, свідків та інші докази, які в своїй сукупності повно відтворюють картину події, та які суд першої інстанції правильно оцінив за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, переконливо свідчать про те, що вина ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у перевищення влади та службових повноважень, яке полягало в умисному вчиненні працівниками правоохоронних органів дій, які явно виходили за межі наданих їм прав і повноважень та супроводжувалися застосуванням насильства і спеціальних засобів, були болісними і такими, що ображали особисту гідність потерпілого ОСОБА_9, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремого громадянина та державним інтересам є доведеною, а їх дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 365 КК України.

Твердження сторони захисту про те, що судом першої інстанції не враховано та не взято до уваги факт неправомірної поведінки ОСОБА_9 не заслуговують на увагу, оскільки вказана поведінка була врахована судом першої інстанції при аналізі досліджених доказів та постановлення вироку, оскільки в оскаржуваному рішенні зроблено висновок, що насильство застосовувалось обвинуваченими до потерпілого в звязку з його протиправною поведінкою, хоча вона не потребувала його застосування у такій мірі.

Також не заслуговують на увагу посилання сторони захисту про те, що потерпілий ОСОБА_9 сам собі наносив тілесні ушкодження з метою уникнення відповідальності за свої протиправні дії, оскільки вказані доводи суперечать дослідженим судом фактичним обставинам кримінального провадження, та крім того у висновку експерта №1157 від 30.09.2015 року зазначено, що тілесні ушкодження імовірно виникли в результаті неодноразової травмуючої дії гумового кийка, виключена можливість виникнення тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого ОСОБА_9, в результаті неодноразового падіння з висоти власного зросту з подальшим контактом з виступаючими предметами, судово-медичних даних про можливість виникнення тілесних ушкоджень виявлених в ділянці голови потерпілого в результаті неодноразового вдаряння головою об поштукатурену стіну приміщення немає.

Наявність висновків експерта №№ 771, 772 від 14.07.2015 року щодо тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та проведення досудового розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_9, в якому ОСОБА_6 та ОСОБА_8 мають статус потерпілих, не спростовують факт вчинення обвинуваченими злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України.

Крім того не заслуговують на увагу посилання апелянтів на те, що було порушено право обвинувачених на захист у звязку з перекваліфікацією дій ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з ч.1 ст.127 КК України на ч.2 ст.127 КК України, оскільки обвинувачених було виправдано за ч.2 ст.127 КК України у звязку з відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення.

Не є слушними посилання сторони захисту на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотань про проведення слідчих експериментів за участю потерпілого та обвинувачених, оскільки досудове розслідування в провадженні проведено в повній мірі, а доказів, наявних в матеріалах провадження, достатньо для належного зясування фактичних обставин провадження та ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.

Інші доводи сторони захисту на не заслуговують на увагу, так як були предметом розгляду у суді першої інстанції і їм була дана вірна оцінка.

Твердження прокурора та потерпілого про безпідставність виправдання ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 за ч.2 ст.127 КК України колегія суддів також вважає безпідставними.

Так колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про те, що в діях обвинувачених відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений вищевказаною статтею, оскільки з субєктивної сторони даний злочин, характеризується умисною формою вини та наявністю спеціальної мети спонукати потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, а із зібраних в кримінальному провадженнями доказів, в тому числі пояснень обвинувачених та потерпілого вбачається, що насильство застосовувалось до потерпілого саме у звязку із виникненням протиправної поведінки останнього.

Також не заслуговують на увагу посилання потерпілого про необґрунтоване визначення розміру моральної шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції в повному обсязі врахував моральні та фізичні страждання потерпілого від вчиненого кримінального правопорушення, вимушені зміни у його життєвих стосунках, а тому вирішив його цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди у повній відповідності з вимогами законодавства, та принципами розумності, виваженості й справедливості.

Посилання прокурора на невідповідність призначеного ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості вчинених ними злочинів та особі обвинувачених, через їх мякість, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та помякшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Як вбачається із вироку, при призначенні ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 покарання судом вірно враховано характер та ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, який відноситься до категорії тяжких, дані про їх особи, які позитивно характеризуються, вперше притягуються до кримінальної відповідальності, неправомірну поведінку потерпілого ОСОБА_9, а тому суд вірно призначив покарання в межах санкції статті за якою їх обвинувачують, у виді позбавлення волі на мінімальний строк, із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах.

Разом з тим призначаючи ОСОБА_6 реальне покарання у виді позбавлення волі суд першої інстанції не в повній мірі врахував, молодий вік обвинуваченого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем служби та реєстрації, зареєстрований та проживає з матірю, яка є пенсіонеркою, відсутність помякшуючих та обтяжуючих обставин, та те, що підставою для вчинення кримінального правопорушення слугувала протиправна поведінка ОСОБА_9, який перебував у стані алкогольного спяніння.

Враховуючи усі зазначені вище обставини справи у їх сукупності колегія суддів судової палати вважає, що є всі підстави для звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробування з встановленням максимального випробувального терміну та з покладенням на ОСОБА_6 обовязків, передбачених ст. 76 КК України.

Також при призначенні реального покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_7 суд першої інстанції не в повній мірі врахував, особу обвинуваченого, а саме його молодий вік, те що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем служби та проживання, проживає з батьками, відсутність помякшуючих та обтяжуючих обставин, та те, що підставою для вчинення кримінального правопорушення слугувала протиправна поведінка ОСОБА_9, який перебував у стані алкогольного спяніння.

Враховуючи усі зазначені вище обставини справи у їх сукупності колегія суддів судової палати вважає, що є всі підстави для звільнення ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробування з встановленням максимального випробувального терміну та з покладенням на ОСОБА_7 обовязків, передбачених ст. 76 КК України.

Крім того при призначенні реального покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_8 суд першої інстанції не в повній мірі врахував, особу обвинуваченого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, є молодою особою, позитивно характеризується за місцем служби, реєстрації та проживання, одружений, та те, що підставою для вчинення кримінального правопорушення слугувала протиправна поведінка ОСОБА_9, який перебував у стані алкогольного спяніння.

Враховуючи усі зазначені вище обставини справи у їх сукупності колегія суддів судової палати вважає, що є всі підстави для звільнення ОСОБА_8 від відбування основного покарання з випробування з встановленням максимального випробувального терміну та з покладенням на ОСОБА_8 обовязків, передбачених ст. 76 КК України.

Апеляційний суд вважає, що призначене покарання з випробовуванням, з встановленням максимального випробувального строку, буде достатнім та необхідним для виправлення та перевиховання обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, відповідатиме вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарань.

Тому вирок суду першої інстанції відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 408 КПК України в частині призначеного обвинуваченим покарання підлягає зміні, з призначенням покарання на підставі ст. 75 КК України.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 408 КПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги прокурора, адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8, адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 вересня 2016 року в даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 в частині призначеного покарання змінити.

ОСОБА_6 вважати засудженим за ч.2 ст.365 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на 3 (три) роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування основного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки:

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

ОСОБА_8 вважати засудженим за ч.2 ст.365 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на 3 (три) роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування основного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки:

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

ОСОБА_7 вважати засудженим за ч.2 ст.365 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на 3 (три) роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування основного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки:

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. На ухвалу може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Дата набрання законної сили 10.04.2017р.

Суддя В.В. Гапончук

секретар с/з ОСОБА_21