Ухвала суду № 66036251, 12.04.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/7103/16-к Провадження №11-кп/773/170/17 Головуючий у 1 інстанції:Ясельський І. В. Категорія: ч.1 ст.121 КК УкраїниДоповідач: Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2017 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Гапончука В.В.,

суддів Клока О.М., Борсука П.П.,

з участю

секретаря Гладкого В.В.,

прокурора Грицюка Р.П.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальне провадження №12016030130000014 за апеляційними скаргами прокурора, адвоката ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 грудня 2016 року щодо останнього,

ВСТАНОВИВ:

Даним вироком ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючий, інвалід 3 групи, раніше судимий 23.07.2010 Ковельським міськрайонним судом за ч.2 ст.187 КК України до 7 років позбавлення волі, ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 12.10.2010 вирок Ковельського міськрайонного суду від 23.07.2010 змінений і остаточно до відбуття визначено 4 роки позбавлення волі,

засуджений:

- за ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

Строк відбуття покарання постановлено рахувати з 16 квітня 2016 року.

На підставі ч. 5ст. 72 КК Українизараховано у строк відбуття покаранняОСОБА_2строк його попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження, а саме з 16 квітня 2016 року до вступу даного вироку в законну силу, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченомуОСОБА_2до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_2про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з обвинуваченогоОСОБА_2на користь потерпілоїОСОБА_3 25 000 (двадцять пять тисяч) гривень завданої моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вироком вирішено долю речових доказів.

Згідно вироку суду обвинувачений ОСОБА_2, 07.01.2016, близько 22 год. 40 хв., знаходячись в смт.Торчин, Луцького району на дорозі по вул.Козацькій, неподалік будинку №6, діючи умисно, під час конфлікту, який раптово виник на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_3, наніс останній один сконцентрований удар штиковою лопатою огородником, а саме його робочою металевою частиною по лівій ділянці голови, чим спричинив потерпілій тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом скроневої кістки зліва та забою мяких тканин і рани на лівій скроневій ділянці голови, які згідно висновку судово-медичного експерта №44 від 15.01.2016 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя і виникли в результаті травмуючої дії гострого предмету з ріжуче рубаючими властивостями, яким цілком може бути металева частина лопати.

В поданій апеляційній скарзі захисник вважає вирок незаконним з підстав невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, та з підстав істотного порушення кримінального-процесуального закону і з підстав невірної кваліфікації дій обвинуваченого. Просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким перекваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_2 зі ч.1 ст.121 на ст.128 КК України.

В поданій апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає вирок таким, що підлягає скасуванню у звязку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Просить вирок скасувати в частині призначеного покарання та постановити новий, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців.

Заслухавши суддю-доповідача, який доповів суть вироку, пояснив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав доводи апеляційних скарг, обвинуваченого, захисника та потерпілу, які апеляційну скаргу захисника підтримали і просили її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечили, прокурора, який свою апеляційну скаргу підтримав, а апеляційну скаргу захисника вважав безпідставною, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, вказаних у вироку, стверджуються зібраними в провадженні та перевіреними в судовому засіданні доказами, яким суд дав правильну юридичну оцінку, вірно кваліфікувавши його дії за ч.1 ст. 121 КК України.

Посилання захисника на те, що в діях ОСОБА_2відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, колегія суддів вважає безпідставними.

Так в ході судового розгляду встановлено, що винність ОСОБА_2 у вчиненому повністю підтверджується наступними доказами, зокрема:

-показаннями, даними в судовому засіданні потерпілою ОСОБА_3, яка підтвердила факт нанесення їй тілесних ушкоджень за вказаних в обвинувальному акті обставин, оскільки бачила лопату в руках ОСОБА_2, а тому вважала, що лише він міг задати їй удар у ліву ділянку голови;

-показаннями, даними в судовому засіданні свідком ОСОБА_4, яка вказала, що 7 січня 2016 року була свідком конфлікту між ОСОБА_5 та ще незнайомим чоловіком, в ході якого потерпілій ОСОБА_3 був заподіяний удар по голові, однак хто саме його завдав вона не бачила;

-показаннями, даними в судовому засіданні свідком ОСОБА_6, яка вказала, що 7 січня 2016 року була свідком як шарпалося двоє чоловіків та бачила потерпілу ОСОБА_7, яка йшла додому, однак хто і як наносив удари останній вона не бачила. Крім того ствердила, що забрала до себе додому ОСОБА_8 та ОСОБА_2, при цьому вказала, що жодних тілесних ушкоджень на останньому не бачила;

-протоколом огляду місця події від 08.01.2016 з оформленими фото таблицями;

-висновком експерта № 44 від 15.01.2016 року, згідно якого у потерпілої ОСОБА_3 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом скроневої кістки зліва та забою мяких тканин і рани на лівій скроневій ділянці голови, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя і виникли в результаті травмуючої дії гострого предмету з ріжуче рубаючими властивостями, яким цілком може бути металева частина лопати;

-протоколом предявлення особи для впізнання за фотознімками від 20.01.2016 року, згідно якого потерпіла впізнала ОСОБА_2 як особу, яка нанесла їй удар лопатою;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 21.01.2016 року та безпосередньо дослідженим під час судового розгляду в суді першої інстанції відеозаписом проведення вказаної слідчої дії, з яких вбачається, що свідок ОСОБА_9 детально відтворив механізм нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілій;

-показаннями, даними в судовому засіданні експертом ОСОБА_10, яка вказала, що тілесні ушкодження, виявлені у потерпілої ОСОБА_3 не могли утворитися внаслідок падіння з висоти власного зросту, а також від падіння потерпілої на лопату;

-показаннями, даними в судовому засіданні свідком ОСОБА_11, яка підтвердила проведення за її участю слідчого експеримента в приміщенні відділку поліції у м.Луцьку і що будь-якого тиску на учасників слідчої дії працівниками поліції не здійснювалось.

Відповідно суд першої інстанції обґрунтовано поклав показання потерпілої, свідків та інші докази в основу вироку, як такі, що в своїй сукупності повно відтворюють картину події, навівши при цьому переконливі мотиви свого рішення, та підставно не взяв до уваги показання обвинуваченого про те, що він викинув лопату в сторону, а потерпіла могла отримати тілесні ушкодження, впавши на лопату, після того, як її відштовхнув ОСОБА_2, так як показання потерпілої, свідків та показання свідка ОСОБА_12 під час проведення слідчого експерименту є послідовними та узгоджуються між собою та іншими доказами. Крім того з показань експерта ОСОБА_10 вбачається, що тілесні ушкодження, виявлені у потерпілої ОСОБА_3 не могли утворитися внаслідок падіння з висоти власного зросту, а також від падіння потерпілої на лопату.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 121 КК України і підстав для їх кваліфікації за ст.128 КК України, як нанесення необережного тяжкого тілесного ушкодження, ні під час розгляду в суді першої інстанції ні в апеляційній інстанції наведено не було.

Інші доводи апеляційної скарги захисника не заслуговують на увагу так як були предметом розгляду у суді першої інстанції і їм була дана вірна оцінка.

Що стосується тверджень прокурора про невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого та тяжкості кримінального правопорушення то вони також не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного, та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Ці вимоги закону при призначенні ОСОБА_2 покарання судом дотримані, а також в повній мірі враховані обставини на які зроблено посилання в апеляційній скарзі прокурора.

Зокрема, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_2 покарання, суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який раніше судимий, після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став, знову вчинив умисний злочин, вину визнав частково, не розкаявся у вчиненому, частково відшкодував завдані збитки, думку потерпілої, яка на його суворому покаранні не наполягала, є інвалідом ІІІ групи, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не значився і не перебував, характеризується без посилання на негативні риси.

Обставин, що помякшують покарання, суд по справі не вбачав.

До обставин, що обтяжують покарання, суд відніс рецидив злочинів та вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Висновок суду щодо призначеного ОСОБА_2 покарання належним чином у вироку вмотивований і підстав сумніватися у його правильності у колегії суддів не виникає.

Покарання ОСОБА_2 призначено в межах санкції ч.1 ст.121 КК України з дотриманням вимог ст.ст. 50, 65 КК України і є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для зміни чи скасування вироку з врахуванням доводів, зазначених у апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги прокурора, адвоката ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 грудня 2016 року в даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. На ухвалу може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартоюв той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Дата набрання законної сили 12.04.2017р.

Суддя В.В. Гапончук

секретар с/з ОСОБА_13