Постанова № 66036185, 18.04.2017, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/155/17

Провадження № 3/168/62/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2017 року суддя Старовижівського районного суду Волинської області Хаврона О.Й., з участю секретаря Островерхої Т.С., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши в приміщенні Старовижівського районного суду Волинської області справу про адміністративне правопорушення щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого і проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, непрацюючого, несудимого, до адміністративної відповідальності не притягався,

за ч.1 ст.130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

26.02.2017 р. близько 16.30 год. на автодорозі с. Стара Гута - Любохини Старовижівського району Волинської області ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_1 і відмовився на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

У суді ОСОБА_1 вину у даному правопорушенні не визнав. Дав пояснення про те, що дійсно 26.02.2017 р. керував транспортним засобом в час, вказаний в протоколі, правил дорожнього руху не порушував, був зупинений працівниками поліції, які почули запах алкоголю в салоні автомобіля. Пояснив, що алкоголь вживав 25.02.2017 р. На пропозицію працівників поліції погодився поїхати і в медичному закладі пройти огляд на стан спяніння, для цього сів у службовий автомобіль поліції і разом з двома працівниками направився в смт. Стара Вижівка в ЦРЛ. Проїхавши близько 200-300 м, один з працівників поліції запропонував оформити протокол на місці і не їхати в лікарню. Він погодився, після цього автомобіль поліції зупинився. Працівник поліції склав протокол, він підписав протокол, написав пояснення, текст якого йому продиктували працівники поліції. Пояснив, що вперше опинився в такій ситуації, хвилювався, тому і дав пояснення саме такого змісту. Друзі підписали протокол як свідки, однак вони перебували в стані алкогольного спяніння і тому події того дня не повністю памятають. Він категорично не відмовлявся від проходження огляду, зробив це з ініціативи поліцейських.

Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 вини у вчиненому правопорушенні, вона підтверджується дослідженими в судовому засіданні зібраними матеріалами у справі.

Так, диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження медичного огляду на стан алкогольного спяніння.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і обєктивне зясування обставин справи та правильне її вирішення.

Статтею 256 КУпАП встановлені вимоги щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема, у протоколі зазначаються прізвища та адреси свідків.

Так, відмова ОСОБА_3 від проходження медичного огляду на стан спяніння підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АП1 № 992841 від 26.02.2017 року (далі - протокол), яким встановлено, що ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками алкогольного спяніння, відмовився на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Вказаний протокол складений у присутності двох свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та засвідчений їх особистими підписами та їх письмовими поясненнями, долученими до протоколу (а.с. 3).

З пояснень свідків, наданих ними 26.02.2017 року інспектору патрульної поліції встановлено, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного спяніння (а.с.5).

Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою з заповненням всіх необхідних реквізитів. З текстом протоколу ОСОБА_1 погодився, написавши пояснення про те, що від проходження в медичному закладі в установленому порядку огляду відмовляється, про що свідчить його підпис, а також аналогічного змісту письмові пояснення, написані під час складення протоколу на окремому аркуші (а.с.4). Крім того, в протоколі містяться відомості щодо свідків, а також підписи як уповноваженої на те особи, так й особисті підписи свідків.

Свідки в судовому засіданні підтвердили свої показання.

Так, у суді свідок ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_1 дійсно поїхав з працівниками поліції, незабаром повернувся. У його присутності як свідка на ОСОБА_1 склали протокол про адміністративне правопорушення. Він надавав пояснення, однак подробиць не памятає, оскільки перебував в стані алкогольного спяніння.

У суді свідок ОСОБА_5 пояснив, що в його присутності працівники поліції склали на ОСОБА_1 протокол, працівники поліції читали протокол, пояснили, що треба бути свідком його складання. Він та ОСОБА_4 сказали працівникам поліції свої анкетні дані і підписали протокол і пояснення.

Працівник поліції ОСОБА_6 пояснив, що зупинив автомобіль під керуванням ОСОБА_1, водій предявив усі необхідні документи, показав багажник. У салоні автомобіля було чути запах алкоголю. ОСОБА_1 пояснив, що в цей день алкоголю не вживав, а лише напередодні. У звязку з цим йому запропоновано проїхати в медичний заклад для огляду на стан спяніння, оскільки спеціальних технічних засобів для проведення тесту при собі в поліції не було. Водій погодився. Відїхавши недалеко в автомобілі поліції, ОСОБА_1 сам запропонував повернутись і скласти протокол на місці, не їдучи в лікарню в смт. Стара Вижівка, що і було зроблено. Як свідків складення протоколу водій запропонував запросити двох своїх друзів, що були в автомобілі. Свідкам було зачитано протокол, вони підписали бланк пояснень і протокол. ОСОБА_1 власноручно писав пояснення, за допомогою іншого працівника поліції ОСОБА_7, який продиктував водію зміст пояснень. З протоколом ОСОБА_1 ознайомився. Свідків покликав сам ОСОБА_1, свідкам протокол зачитали, повідомили про його зміст, свідки підписали протокол.

Працівник поліції ОСОБА_7 пояснив, що ОСОБА_1 спочатку погодився проїхати в медичний заклад для проходження огляду, після того, як відїхали від місця зупинки, водій повідомив, що не хоче їхати в лікарню, оскільки соромиться того, що його там можуть побачити хтось із знайомих, а тому запитав чи можна оформити протокол на місці зупинки. Він пояснив, що в такому випадку відмова від проходження буде трактуватись як перебування водія в стані спяніння. ОСОБА_1 не заперечив, запропонував взяти свідків своїх товаришів, що були в автомобілі, щоб не афішувати перед односельчанами факту складання протоколу. Також на прохання водія він допоміг водію сформулювати пояснення по суті протоколу, пояснивши, що треба писати про все так як воно відбувалось.

Матеріали справи не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу. Жодних клопотань з цього приводу ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, не заявляв, дії працівників поліції не оскаржував.

Наведеними вище доказами по справі підтверджується факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного спяніння, що в свою чергу є підставою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Враховуючи вказану норму закону, а також наявні ознаки можливого перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного спяніння, зокрема: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, є безумовною підставою для перевірки особи на стан спяніння. Крім того, ОСОБА_1 не заперечив факт, що в салоні автомобіля був запах алкоголю, тому вимоги працівника поліції були правомірними.

Вимога щодо проходження огляду на стан спяніння заявлялась ОСОБА_1 уповноваженими працівниками поліції з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом міністерства внутрішніх справ України, міністерства охорони здоровя України 09.11.2015 № 1452/735.

Враховуючи наведене вище, дії працівників поліції є правомірними та відповідають вимогам діючого законодавства.

Доводи захисника про те, що поліцейські не надавали ОСОБА_1 скерування в медичний заклад, не спростовують висновку суду. Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоровя, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоровя. І ОСОБА_1, і працівники поліції підтвердили, що мали намір доставити водія в медичний заклад.

Доводи про те, що поліцейські не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, а не переконавшись в тому, що він в стані спяніння не перебуває, дозволили йому продовжити керувати автомобілем, не спростовують факту відмови водія від проходження огляду.

Доводи ОСОБА_1 про те, що вперше опинився в такій ситуації і тому він розгубився і неправильно зрозумів текст пояснень, які йому продиктували працівники поліції є непереконливими і на увагу не заслуговують. Як він пояснив, жодного тиску на нього не чинили, від моменту зупинки транспортного засобу до складення протоколу пройшло близько 20-25 хв.

Доводи про те, що в поліції не було підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1, на висновок суду не впливають і не звільняють водія від обовязку, встановленого п. 2.5 ПДР, і від відповідальності за відмову від проходження огляду на стан спяніння.

Доводи про те, що свідки, що вказані в протоколі, перебували в стані спяніння, а тому їх пояснення під час складення протоколу не є належними доказами, не заслуговують на увагу. Доводи про те, що свідки не були присутні під час складення протоколу дійсності не відповідають. Свідки факт їх перебування в стані спяніння не заперечили, разом з тим, підтвердили факт складання протоколу в їх присутності, надання ними поліцейським своїх анкетних даних, та підтвердили інші обставини за яких складався протокол, чим також підтвердили пояснення поліцейських в суді і частково ОСОБА_1 щодо обставин його складення, а тому суд не має підстав сумніватись в поясненнях свідків, наданих як в судовому засіданні, так і під час складення протоколу.

В п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що якщо водій ухиляється від проходження огляду, то його дії та ознаки спяніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Саме такий протокол про адміністративне правопорушення був складений поліцейським, в якому були зазначені ознаки спяніння ОСОБА_1, вказані прізвища свідків і розгляд справи в суді проводиться щодо зясування саме обставин порушення водієм вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, тобто його відмови від проходження медичного огляду на стан спяніння, яка є одною із кваліфікуючих ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Тому кваліфікація дій ОСОБА_1 є правильною.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який вперше притягається до адміністративної відповідальності, наявність на утриманні неповнолітньої дитини як помякшуючі відповідальність обставини, відсутність обтяжуючих відповідальність обставин, враховуючи його майновий стан, приходжу до висновку, що до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами строком 1 (один) рік, передбаченому санкцією ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП і п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» слід стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 33, 130, 252, 283, 284, 294 КУпАП, п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»,

п о с т а н о в и в:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Роз'яснити ОСОБА_1, що в разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня вручення копії постанови, у ході примусового виконання постанови суду, відповідно до ч.2 ст. 308 КУпАП, штраф буде стягуватися у подвійному розмірі, а саме: 1200 (одна тисяча двісті) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 20400 (двадцять тисяч чотириста) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 320 (триста двадцять) грн. судового збору реквізити якого наступні: стягувач Державна судова адміністрація України, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/ - 22030106, код за ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача - 820019, рахунок отримувача - 31215256700001, код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Волинської області через Старовижівський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя ОСОБА_8