Ухвала суду № 66034479, 14.04.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/4350/17

н/п 1-кс/640/2986/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2017 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - Колесник С.А.,

при секретарі - Бєліковій В.О.,

за участю заявника - ОСОБА_1,

користувача майном - ОСОБА_2,

прокурора - Фокіна С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання ОСОБА_1 про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 05.04.2017 по справі №640/4350/17 у кримінальному провадженні №13016220000000143 від 07.06.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст.212 КК України,-

встановив:

12.04.2017 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання ОСОБА_1, подане в порядку ст.174 КПК України, у якому заявник просить: Розглянути клопотання про часткове скасування арешту; Скасувати ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2017 року по справі №640/4350/17 в частині накладення арешту на грошові кошти, майно, речі та документи вилучені у ОСОБА_2, але які фактично належать йому, під час проведення обшуку 27.03.2017 за адресою: АДРЕСА_1; Зобов'язати прокурора відділу прокуратури Харківської області Фокіна Сергія Олександровича та/або старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Харківській області Вітера Володимира Олеговича негайно повернути вилучене в обшуку за адресою: АДРЕСА_1 грошові кошти, майно, речі та документи.

На обґрунтування клопотання заявник зазначив, що слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова 05.04.2017 року частково задоволено клопотання прокурора та винесено ухвалу по справі №640/4350/17 про арешт майна по кримінальному провадженню №32016220000000143 від 07.06.2016 за ч.3 ст27, ч.3 ст.212 КК України. Даною ухвалою серед іншого вирішено - накладено арешт на майно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою АДРЕСА_2, вилучене 27.03.2017 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1, а саме: копію договору №0008/2017 про надання послуг з безпеки та порядку від 01.03.2017 на 3-х арк.; фрагмент 1-го поверху на 1 арк.; копію службової записки на ім'я Голови ліквідаційної комісії ПАТ «Фінекс Банк»; копію наказу №547/1-го від 22.12.2016 року; ноутбук «HP» червоного кольору s/n 5cd4151ktg; жорсткий диск Seagate s/n 9rw13rj8; роздруківку реквізитів ТОВ «Лайт-Тек»; договір №2903/16 від 29.03.2016; договір поставки №30-12/1 від 30.12.2015; роздруківку реквізитів ТОВ «Сеолан»; обхідні листи про закриті поточні рахунки на 6 арк.; анкету ОСОБА_2; графік відпусток; лист №881/07 від 23.05.2016; інвентаризаційний опис на 43 арк.; анкету ОСОБА_5; жорсткий диск Самсунг p/n 264721hpa75073; наказ 196/2-о від 15.12.2014; договір про повну матеріальну відповідальність від 10.04.2015р.; посадову інструкцію №10 ПАТ «Фінекс Банк» на 8 арк.; договір про повну матеріальну відповідальність від 24.11.2014р.; жорсткий диск Seegate s/n 6rx1023r; мобільний телефон айфон чорного кольору з розбитим екраном та задньою кришкою модель А НОМЕР_2; garmin asus imei:НОМЕР_1; грошові кошти загальною сумою 12 569 000 грн.

Зазначив, що грошові кошти, майно, речі та документи вилучені в ході проведення вищевказаного обшуку фактично є його власністю і не мають жодного відношення до кримінального провадження №32016220000000143 та осіб, які у ньому фігурують.

Посилаючись на непорушність права власності, передбаченого ст.41 Конституції України, ч.ч. 1,2 ст. 321 ЦК України, вказав, що за декілька днів до проведеного по АДРЕСА_1 обшуку, з метою схоронності його речей, у тому числі грошових коштів, він передав їх ОСОБА_2, якого давно знає. Останній запевнив його, що у приміщенні за вказаною адресою раніше знаходилось відділення банку і тому все належне йому майно буде у схоронності під охороною. Крім того, грошові кошти, які були передані ОСОБА_2, зняті ним 22.04.2015 з депозитного рахунку ПАТ «АК Банк «Капітал» відповідно до договору №428/241014 від 24.10.2014 (копію додає).

Посилаючись на ч.1 ст.172 КК України, п.13 положення листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» вважав, що арешт накладений на грошові кошти, майно, речі та документи є незаконним, оскільки органом досудового розслідування жодним чином не доведено, що вилучені в ході обшуку 27.03.2017 грошові кошти, майно, речі та документи вилучені за адресою: АДРЕСА_1, мають будь-яке відношення до зазначеного кримінального провадження та осіб, які його вчинили та є предметом злочинної діяльності.

Вказав, що накладений арешт на грошові кошти, майно, речі та документи паралізувало його нормальну діяльність, що тягне за собою збитки, фактично позбавляє його достойного існування та бути правомірним членом суспільства. У вказаному кримінальному провадженні на момент застосування арешту не повідомлялось про підозру будь - якій особі та не заявлено цивільний позов, що вказує на відсутність підстав викладених у ч.1,2 ст.170 КПК України щодо накладення арешту з метою забезпечення цивільного позову. Також органом досудового розслідування не надано даних про те, що грошові кошти, майно, речі та документи, вилучені за адресою: АДРЕСА_1, є предметом злочинної діяльності.

Також зазначив, що слідчим суддею при вирішенні питання про накладення арешту на майно, в порушення вимог ч.2 ст.173 КПК України не враховано відсутність вищезазначених підстав для арешту майна, а також те, що жодним чином не досліджено розумність та співмірність обмеження права власності, у зв'язку з відсутністю цивільного позову, а отже і встановленої суми заподіяних збитків.

У судовому засіданні ОСОБА_1 подав доповнення до клопотання, у якому просив скасувати арешт, накладений ухвалою суду від 05.04.2017 на належні йому грошові кошти в сумі 12 569 000 грн., які були вилучені у ОСОБА_2 під час проведення обшуку 27.03.2017. В іншій частині клопотання від 12.04.2017 на задоволенні не наполягає.

Користувач майном ОСОБА_2 повністю підтримав пояснення ОСОБА_1 та вказав, що вилучені у нього грошові кошти належать ОСОБА_1, який передав йому їх на збереження, оскільки він є в.о. начальника Публічного акціонерного товариства «Банк Січ», яке з 01.03.2017 орендує приміщення за адресою АДРЕСА_1 та у нього є достатні умови для зберігання грошових коштів.

Процесуальний керівник у кримінальному провадженні - прокурор відділу прокуратури Харківської області молодший радник юстиції Фокін С.О. у судовому засіданні зазначив, що в ході досудового розслідування було встановлено, що посадові особи підприємств, які скоювали кримінальне правопорушення, ухилення від сплати податків та їх довірені особи відвідували вказану адресу, але на теперішній час будь-яких даних, що саме ці грошові кошти відносяться до тієї групи осіб, які займаються конвертацією та ухиленням від сплати податків, надати суду не може, для чого необхідний додатковий час, а тому заперечує проти задоволення клопотання.

Слідчий суддя, вислухавши пояснення учасників процесу, оцінивши надані докази, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

В провадженні слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Харківській області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №32016220000000143 від 07.06.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.212 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 22.03.2017 надано дозвіл на проведення обшуку в офісних приміщеннях нежитлових приміщень 1-го поверху №2, 2а, 15, 15а, 15б, 16, 17, 17а, 17б, 17в, 18, цокольного поверху № 6-10 за адресою: АДРЕСА_1, власником яких є ОСОБА_6.

27.03.2017 на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 22.03.2017 проведено обшук в приміщеннях 1-го поверху №2, 2а, 15, 15а, 15б, 16, 17, 17а, 17б, 17в, 18, цокольного поверху № 6-10 за адресою: АДРЕСА_1, в період часу з 16-20 до 22-35 год., в ході якого вилучено майно згідно протоколу обшуку від 27.03.2017.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 05.04.2017, клопотання прокурора відділу прокуратури Харківської області молодшого радника юстиції Фокіна Сергія Олександровича про арешт майна по кримінальному провадженню за №32016220000000143 від 07.06.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.212 КК України - задоволено частково, зокрема, накладено арешт на майно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, вилучене 27.03.2017 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1, в т.ч. грошові кошти загальною сумою 12 569 000 (дванадцять мільйонів п'ятсот шістдесят дев'ять тисяч) грн., - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку (а.с.5-14).

Як передбачено ч.1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження (ч. 1 ст. 7 КПК України).

На підставі положень ч. 1, ч. 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Заходи забезпечення у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Слідчому судді органом досудового розслідування не надано даних щодо наявності в кримінальному провадженні зазначених осіб.

В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявник скаржився на контроль за використанням власності в зв'язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).

Згідно Депозитного договору №428/241014 від 24.10.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» та ОСОБА_1, вкладник передав банку вільні грошові кошти на строковий депозитний вклад 17 300 000 грн. на строк та зі сплатою відсотків відповідно до умов цього договору (а.с.15-16).

22.04.2015 ОСОБА_1 на підставі заяви на видачу готівки №11583 від 22.04.2015 року отримав у ПАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» грошові кошти в сумі 18 948 287,12 грн. (а.с.17).

Відповідно до Розписки від 20.03.2017, ОСОБА_2 20 березня 2017 року отримав від ОСОБА_1 на зберігання грошові кошти в сумі 12 569 000 грн., які зобов»язується повернути на першу вимогу ОСОБА_1 (а.с.21).

Згідно електронного повідомлення заступника начальника відділу реєстраційних питань ОСОБА_7, 28.03.2017 за № 24/460/67 до Державного реєстру банків внесений запис про відкриття Харківського відділення Публічного акціонерного товариства «БАНК СІЧ» (а.с.22).

За договором оренди нежилих приміщень від 01.03.2017, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 та Публічним акціонерним товариством «Банк СІЧ», орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування нежитлові приміщення у будівлі "Е-5", що розташована за адресою АДРЕСА_1, а саме: приміщення, позначені в технічному паспорті за № 2, 2а, 15, 15а, 15б, 16, 17, 17а, 17б, 17в, 18 (а.с.23-28).

Передача нежитлових приміщень у будівлі "Е-5", що розташована за адресою АДРЕСА_1, а саме: приміщень за № 2, 2а, 15, 15а, 15б, 16, 17, 17а, 17б, 17в, 18 підтверджується Актом приймання-передачі приміщення від 06.03.2017р. (а.с.29).

Відповідно до ст.ст. 170, 174 КПК України, на теперішній час ОСОБА_1 довів, що на теперішній час він не є належним суб»єктом застосування таких заходів забезпечення кримінального провадження (про підозру йому не було повідомлено, підстави арешту його майна як третіх осіб слідчим, прокурором не обґрунтовано).

Враховуючи викладене, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для заявника, слідчий суддя вважає доведеним заявником, що на теперішній час, в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, що, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України є підставою для задоволення клопотання в частині скасування арешту з грошових коштів.

На теперішній час прокурором не доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу є потреба, і що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, виправдовують на теперішній час такий ступінь втручання у права і свободи особи, як арешт грошових коштів, вилучених 27.03.2017 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1.

Скасування арешту за вказаних вище обставин, на теперішній час не створює будь-яких перешкод для збереження речових доказів та для подальшого розслідування кримінального провадження №32016220000000143 від 07.06.2016.

Згідно положень п. 4 ст. 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, у разі скасування арешту.

Оскільки за змістом норм чинного КПК України передбачено за результатами розгляду клопотання про скасування арешту майна лише два види ухвал - про відмову в задоволенні або про задоволення клопотання про скасування арешту майна, з вказаних процесуальних підстав, клопотання в частині скасування ухвали Київського районного суду м.Харкова від 05.04.2017 - задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 107, 170-173, 174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ :

Клопотання ОСОБА_1 про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 05.04.2017 по справі №640/4350/17 у кримінальному провадженні №13016220000000143 від 07.06.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст.212 КК України - задовольнити частково.

Скасувати арешт з грошових коштів загальною сумою 12 569 000 (дванадцять мільйонів п'ятсот шістдесят дев'ять тисяч) грн., вилучених 27 березня 2017 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати прокурора відділу прокуратури Харківської області Фокіна Сергія Олександровича негайно повернути ОСОБА_1 вилучені 27 березня 2017 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 грошові кошти загальною сумою 12 569 000 (дванадцять мільйонів п'ятсот шістдесят дев'ять тисяч) грн.

У задоволенні іншої частини клопотання ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя Колесник С.А.