Ухвала суду № 66031994, 13.04.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У х в а л а

13 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Гуменюка В.І.,

Лященко Н.П.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства «Донбасантрацит» (далі - ДП «Донбасантрацит»), Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі - Міненерговугілля України) про солідарне стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати,

в с т а н о в и л а :

Оболонський районний суд м. Києва рішенням від 1 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 5 квітня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнив частково, ухвалив стягнути з ДП «Донбасантрацит» на користь ОСОБА_4 19 тис. 290 грн 26 коп. заборгованості із заробітної плати за період з 1 липня по 30 вересня 2014 року, 10 тис. 281 грн 18 коп. компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, 8 тис. 723 грн 16 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 1 тис. 378 грн витрат на правову допомогу.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині суд відмовив.

Стягнуто з ДП «Донбасантрацит» 551 грн 20 коп. судового збору в дохід держави.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 29 грудня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилила, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 1 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 5 квітня 2016 року залишила без змін.

28 березня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 грудня 2016 року з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме частини першої статті 47, статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП Украни).

На підтвердження підстави перегляду ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 грудня 2016 року, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на постанову Верховного Суду України від 3 липня 2013 року.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

Пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України визначено, що підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Постановляючи ухвалу від 29 грудня 2016 року, про перегляд якої порушує питання заявник, суд касаційної інстанції, залишивши без змін судові рішення, погодився з їх висновками про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, оскільки підприємство (відповідач) припинило свою виробничу та фінансово-господарську діяльність відповідно до наказу Міненерговугілля України від 25 листопада 2014 року № 841 «Про заходи стабілізації соціально-економічної ситуації у Донецькій та Луганській областях»; таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню на користь позивача (за відсутності вини підприємства) за період з 2 жовтня 2014 року (наступний день після звільнення) по 27 листопада 2014 року.

Крім того, суд касаційної інстанції погодився також з висновками судів про те, що Міненерговугілля України не є належним відповідачем, а тому відсутні правові підстави для солідарного стягнення на користь позивача належних до виплати сум.

Разом з тим у наданій постанові від 3 липня 2013 року, на яку посилається заявник, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таким чином, за положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Отже, порівняння наведеного судового рішення із рішенням суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав вважати, що висновки, викладені в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 грудня 2016 року, суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 3 липня 2013 року.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства «Донбасантрацит», Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про солідарне стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 грудня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Л.І. Охрімчук

В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко