Ухвала суду № 66031909, 10.04.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

10 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаГриціва М.І.,суддів:Волкова О.Ф., Прокопенка О.Б., -розглянувши заяву державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ремекс» до ДПІ про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установила:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 листопада 2017 року, залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року про задоволення позову у зазначеній справі.

Не погодившись з ухвалою Вищого адміністративного суду України, 16 лютого 2017 року ДПІ подала заяву про її перегляд Верховним Судом України з установленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме, пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК). На думку заявника, неоднаковість в правозастосуванні підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України 16 грудня 2015 року (справа № К/800/20149/13).

Оскільки до заяви не було долучено документа про сплату судового збору, суддя-доповідач своєю ухвалою від 24 лютого 2017 року надав ДПІ строк для усунення недоліків заяви до 28 березня 2017 року.

20 березня 2017 року ДПІ усунула зазначені в ухвалі недоліки заяви.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

В оскарженому рішенні суд касаційної інстанції з посиланням на положення пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК у поєднанні з положеннями статей 257, 261, 264, 526 Цивільного кодексу України дійшов висновку, що ДПІ безпідставно віднесла до валових доходів з податку на прибуток ТОВ «Ремекс» безнадійну фінансову допомогу та безнадійну заборгованість, що, як вважає ДПІ, утворилася із фінансово-господарських взаємин із компаніями-нерезидентами, оскільки підписання сторонами цих взаємин додаткових угод про продовження строків повернення кредиторської заборгованості або визнання платником податку боргу перед компанією, яке перериває перебіг строку позовної давності, або укладення додаткової угоди про встановлення строку визнання поставки є тими передумовами (підставами), які виключають можливість віднесення кредитної заборгованості, не стягнутої після закінчення строків давності, і/чи заборгованості за зобов'язаннями, щодо яких також минув строк позовної давності, до безнадійної заборгованості та до безповоротної фінансової допомоги.

У порівняному рішенні, предмет спору та зумовлене ним нормативне регулювання по суті схожі до зазначених у оскаржуваному рішенні. У цій справі суд касаційної інстанції в контексті конкретних фактичних обставин дійшов висновку, що на час проведення перевірки правильності сплати податку на прибуток контролюючий орган із посиланням на пункти 44.1, 44.6 статті 44 ПК правильно відніс безнадійну заборгованість до валових доходів.

Зі змісту цих рішень випливає, що в основі того чи того правозастосування лежать відмінні між собою фактичні обставини (різна доказова база), які зумовили відповідне трактування і застосування зазначених норм права й ухвалення судових рішень, які за юридичним значенням не можна визнати неоднаковими.

Викладене дає підстави вважати, що рішення суду касаційної інстанції, додані на обґрунтування заяви, ухвалені цим судом за інших фактичних обставин справ, а отже не підтверджують наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Оскільки заява ДПІ є необґрунтованою, у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ремекс» до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2016 року.

Суддя-доповідачМ.І. Гриців

Судді:О.Ф. Волков

О.Б. Прокопенко