Ухвала суду № 66029823, 10.04.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/504/17

Номер справи місцевого суду: 522/20851/16-к

Головуючий у першій інстанції Кушніренко

Доповідач Прібилов В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2017 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Прібилова В.М.,

суддів: Толкаченка О.О., Котелевського Р.І.,

за участю:

секретар - Стояновій Л.І.,

прокурора - Бондаренко Д.Г.,

захисника - адвоката ОСОБА_1

підозрюваного - ОСОБА_2,

розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1, діючого в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2017 року, якою в рамках кримінального провадження за №12016160000000042 від 27.01.2016 року за ч.5 ст.191, ч.2 ст.367, ч.2 ст.364, ч.1 ст.366, ч.3 ст.190, ч.3 ст.212 КК України, продовжено строк тримання підозрюваного під вартою,-

встановив:

Оскарженою ухвалою було задоволено клопотання старшого слідчого СВ СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3, погоджене з прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12016160000000042 від 27.01.2016 року про продовження строку тримання під вартою:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного посту «Ізмаїл» Одеської митниці ДФС, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364, ч.1 ст.366, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212 КК України, строком до 28.05.2017 року.

Як убачається з наданих апеляційному суду матеріалів, ОСОБА_2 підозрюється у тому, що, перебуваючи на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного посту «Ізмаїл» Одеської митниці ДФС, був залучений невстановленими особами до участі у злочинній схемі, повязаній із незаконною реалізацією на території України не розмитнених нафтопродуктів, без сплати до державного бюджету обовязкових податків, зборів та платежів, та з фіктивним оформленням вивозу цих нафтопродуктів за межі митної території України.

Так, в період з 07.12.2012 по 01.08.2013 року, ОСОБА_2, в порушення інструкції «Про організацію митного оформлення суден і товарів, що переміщуються ними», яка затверджена наказом ДМС України №678 від 17.09.2014 року та положень Митного Кодексу України, за попередньою змовою з невстановленими керівниками митних підрозділів та іншими невстановленими особами, здійснював митне оформлення вантажів, які мали бути транспортовані за межі митної території України через термінал ТОВ «Лагуна-Рені» зловживаючи своїм службовим становищем, під час оформлення митних декларацій, достовірно знаючи про те, що в дійсності вантаж (нафтопродукти) до ТОВ «Лагуна-Рені» не надходив та не перевантажувався на річкові судна для вивезення їх за кордон, вніс до офіційних документів недостовірні відомості та умисно проставляв у вантажних митних деклараціях відбиток особистого митного забезпечення (номерної печатки №917, тим самим посвідчував проведення митних формальностей щодо цього вантажу, чим здійснював фіктивний випуск нафтопродуктів за межі митної території.

Крім того, являючись членом комісій, створених для здійснення комісійного контролю у пунктах пропуску на прихід та відхід суден, підписував комісійні акти щодо прибуття річкових суден до порту та подальшого їх відправлення з порту з вантажем (нафтопродуктами), що не відповідало дійсності.

В дійсності перевантаження нафтопродуктів на річкові судна не відбувалося, а нафтопродукти, які мали бути вивезеними за митний кордон України у митному режимі транзит та реекспорт, випускалися невстановленими особами у вільний обіг на території України без сплати обовязкових податків, зборів та платежів, що призвело до ненадходження до бюджету держави коштів в особливо великому розмірі та спричинено збитки Державі України збитки у сумі 443547611 грн. у вигляді несплати податку на додану вартість.

Обґрунтовуючи своє рішення щодо продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_2, слідчий суддя послався на обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, його відношення до вчиненого, дані про особу підозрюваного та існування ризиків, які не зменшилися, що виключає можливість застосування іншого запобіжного заходу.

Крім того, в обґрунтування необхідності продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя послався на необхідність проведення в рамках досудового розслідування процесуальних дій, зазначених в клопотанні слідчого.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисником підозрюваного - адвокатом ОСОБА_1 була подана апеляційна скарга, в якій захисник, посилаючись на її незаконність просить її скасувати.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник послався на те, що ризики, зазначені в клопотанні слідчого не доведені, а до клопотання слідчого не доданого доказів, які підтверджують обґрунтованість підозри у вчинені інкримінованих підозрюваному правопорушень у складі групи осіб. Захисник послався на те, що при вирішенні питання про продовження строку дії найсуворішого запобіжного заходу слідчий суддя не врахував, що підозрюваний має вищу освіту, має постійне місце проживання, сімю (дружину, троє дітей та мати-пенсіонерку) та не є раніше судимою особою.

Захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід не повязаний з позбавленням волі.

Заслухавши суддю-доповідача; захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги; апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Порядок розгляду подання щодо продовження строку тримання особи під вартою передбачений ст.199 КПК України, а питання, які слідчий суддя повинен вирішити при розгляді клопотання щодо продовження строку тримання особи під вартою визначений змістом Глави 18 чинного Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

При цьому, у відповідності до вимог ч.3 ст.199 КПК України повинні враховуватися дані, що заявлені ризики не зменшилися чи зявилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Розглядаючи клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 27.01.2016 року до ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження за №12016160000000042 за ознаками ч.5 ст.191, ч.2 ст.367, ч.2 ст. 364, ч.1 ст.366, ч.3 ст.190, ч.3 ст.212 КК України.

02.02.2017 року, підозрюваному ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.366, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України.

03.02.2017 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси підозрюваному ОСОБА_2 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 01.014.2017 року включно, з визначенням розміру застави.

Строк досудового розслідування продовжений до пяти місяців, тобто до 27 липня 2017 року, в звязку з потребою у проведенні слідчих дій та отримання результатів призначених у справі судових експертиз.

30.03.2017 року оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого та продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_2, до 28.05.2017 року.

Як вбачається з наданих органом досудового розслідування матеріалів, на обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.366, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України, вказують долучені до клопотання слідчого докази, а саме: показання свідків та підозрюваних ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8; акти здійснення комісійного контролю суден, приймальні акти та розхідні відомості по приймальним актам, інші матеріалами провадження.

В судовому засіданні апеляційного суду, на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_5 в інкримінованих йому злочинах, прокурор надав копію вироку Ренійського районного суду Одеської області від 05.04.2017 року, ухваленому на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_8, яким останній визнаний винуватим та засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст.364-1, ч.5 ст.27, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України а саме:

- у пособництві у внесені службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів, вчинене за попередньою змовою групою осіб;

- у пособництві у зловживанні повноваженнями, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб, використанні всупереч інтересам юридичної особи приватного права службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, що завдало істотної шкоди інтересам держави, вчинене за попередньою змовою групою осіб;

- у пособництві в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

Таким чином, надані суду, на даній стадії досудового розслідування, неведені вище докази свідчать про можливу причетність підозрюваного ОСОБА_2 до скоєння інкримінованих йому злочинів у групі осіб, які були повязані з фіктивним оформленням випуску нафтопродуктів за межі митної території України з метою ухилення від сплати податків.

Вирішуючи питання про обґрунтованість підозри апеляційний суд враховує положення Кримінального процесуального Кодексу України, який встановлює обовязок розглядати обґрунтованість підозри, що, за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 21.04.2011р.).

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) ОСОБА_9, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

За таких умов, посилання сторони захисту про необґрунтованість підозри, на даній стадії досудового розслідування, є безпідставними.

За твердженням прокурора, перебування підозрюваного ОСОБА_2 та інших підозрюваних під вартою, надало можливість органу досудового розслідування забезпечити проведення швидкого, обєктивного та всебічного розслідування, проведення процесуальних дій і отримання доказів вчинення правопорушень, без втручання підозрюваних у хід досудового розслідування, а результатами такого розслідування є вирок Ренійського районного суду Одеської області від 05.04.2017 року відносно ОСОБА_8, який був організатором злочинної схеми ухилення від податків шляхом фіктивного реекспорту нафтопродуктів з території України.

Разом з цим, вказані пояснення прокурора, крім обґрунтованості підозри, одночасно фактично вказують на те, що заявлені під час обрання запобіжного заходу ризики, зокрема можливість підозрюваного вчиняти тиск на інших підозрюваних та свідків по справі на даній стадії досудового розслідування, тобто можливість перешкоджання ним кримінальному провадженню, з урахуванням проведеного обєму слідчих дій, а також факту притягнення до кримінальної відповідальності організатора та основного виконавця злочинів, на думку апеляційного суду, значно зменшилися.

Згідно вироку Ренійського районного суду Одеської області від 05.04.2017 року відносно ОСОБА_8, останній визнав свою вину у повному обсязі, уклав угоду з прокурором, був визнаний винним та засуджений за вчинення інкримінованих йому злочинів, але фактично не поніс будь-якого покарання. Так, будучи засудженим на підставі угоди з прокурором про визнання винуватості за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст.364-1, ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України, із застосуванням положень ст.ст. 69, 70 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі 15000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, у сумі 225000 гривень, ОСОБА_8 був звільнений від відбування призначеного покарання на підставі ч.5 ст.72 КК України.

За таких умов, з урахування того, що безпосередній організатор та виконавець злочинної схеми, як зазначалося прокурором, фактично не поніс покарання, дії підозрюваного ОСОБА_2, який, як свідчить підозра на даній стадії досудового розслідування, є одним з виконавців цих злочинів, винуватість якого у вчинені злочинів на даний час не встановлена та не доведена судовим рішенням, подальше перебування підозрюваного під вартою апеляційний суд вважає необґрунтованим, в тому числі і з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України.

При обґрунтуванні рішення про продовження строків тримання під вартою слід враховувати вимоги ст. 199 КПК України, статей 5, 6 ОСОБА_9 про захист прав людини та основоположних свобод (далі ОСОБА_9) та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Відповідно до ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен зясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не зявилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.

У цьому контексті апеляційний суд враховує, що підхід Європейського суду з прав людини до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою впродовж досудового розслідування ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне клопотання про продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави подальшого втручання у право особи на свободу.

Слідчий суддя, суд повинен враховувати, що тримання під вартою має застосовуватись лише у виняткових випадках, як винятковий захід, з визначенням якомога коротших термінів такого тримання та із забезпеченням періодичного перегляду через короткі проміжки часу підстав для його застосування чи продовження (Рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Ассенов та інші проти Болгарії»).

Реалізуючи положення ч. 5 ст. 199 КПК України, слідчий суддя, а також суд відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК мають враховувати, що після спливу певного часу (строку дії попередньої ухвали) саме лише існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, а тому в судовому рішенні судові органи зобовязані, розглянувши можливість обрання альтернативних запобіжних заходів, навести інші підстави для подальшого тримання особи під вартою (Рішення ЄСПЛ: від 20 січня 2011 року у справі «Прокопенко проти України», від 05 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України»).

Тому слідчий суддя у разі задоволення клопотання про продовження терміну застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою має чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою лише наведенням переліку законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 ОСОБА_9 Європи про захист прав людини і основоположних свобод (Рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»), а тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав визнається несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленим в п. 1 ст. 5 цієї ОСОБА_9 (Рішення ЄСПЛ від 27 листопада 2008 року у справі «Соловей і Зозуля проти України»).

У справі «Гавула проти України» (2013р.) Європейський суд з прав людини висловив думку, що хоча спочатку взяття заявника під варту могло бути виправдано серйозністю висунутих проти нього обвинувачень, а також ймовірністю його втечі і перешкоджанні розслідуванню, «з плином певного часу суди зобовязані були дати більш чіткі причини триваючого тримання під вартою», «в дійсності …вони неодноразово покладалися на ті ж самі підстави, без надання конкретних деталей і без аналізу того, чи були зміни у ситуації заявника».

У рішенні у справі «Самойлович проти України»(2013р.) Європейський суд з прав людини висловив позицію щодо обґрунтування тривалого попереднього увязнення заявника, який не мав судимостей в минулому і обвинувачувався у вчиненні одного епізоду пограбування: «у випадку особливої тривалості тримання під вартою заявника підстави для цього мали б бути виключно серйозними» і визнав недостатність підстав для виправдання утримання заявника під вартою.

Проаналізувавши доводи сторін, матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що положення ст.199 КПК України та наведена практика Європейського суду з прав людини були залишені поза увагою слідчого судді. Слідчий суддя продовжив строк тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою, незважаючи на те, що у клопотанні слідчий, а під час судового розгляду прокурор, не навели обґрунтування того, що ризики, які існували на момент затримання підозрюваного та обрання відносно нього найсуворішого запобіжного заходу, не зменшилися та існують на даний час, а послалися виключно на первісні підстави взяття підозрюваного під варту.

Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що ризики заявлені при обранні найсуворішого запобіжного заходу значно зменшилися, а слідчим та прокурором не доведено наявність обставин, передбачених п.3 ст.194 КПК України, які свідчать про недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризиків, які реально існують на даній стадії досудового розслідування.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що ризики, які були заявлені органом досудового слідства при обранні запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_2, з урахуванням обєму виконаних слідчих дій, якими, за твердженням прокурора, зафіксовані майже всі обставини кримінального правопорушення за епізодами інкримінованими підозрюваному, на даний час значно зменшилися.

Таким чином, ухвала слідчого судді про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2 не має належного обґрунтування доцільності продовження строків тримання під вартою в контексті обставин зазначеної кримінальної справи, як цього вимагає національне та міжнародне законодавство.

За таких підстав ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволені клопотання слідчого, з підстав невмотивованості клопотання щодо обґрунтування наявності ризиків, які є підставами для подальшого втручання у право підозрюваного на свободу.

Разом з цим, на переконання апеляційного суду, у даному кримінальному провадженні, на даній стадії досудового розслідування існує ризик можливого невиконання підозрюваним покладених на нього обовязків щодо явки до слідчого, прокурора та суду, а також можливих спроб переховування від слідства та суду, однак цим ризикам, може в достатній мірі запобігти інший запобіжний захід, який не є виключним за своєю суворістю.

На думку апеляційного суду, адекватним та ефективним механізмом забезпечення інтересів досудового розслідування у цій справі буде запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

При цьому, апеляційний суд враховує те, що підозрюваний має постійне місце реєстрації та проживання в ІНФОРМАЦІЯ_4, за яким проживає разом з родиною - дружиною та трьома дітьми, раніше не судимий, позитивно характеризується, що свідчить про його міцні соціальні звязки.

Відповідно до вимог ст.ст. 407, 409 КПК України, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу захисника підозрюваного необхідно задовольнити, скасувати ухвалу слідчого судді про продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою, та постановити нову ухвалу, якою, з урахуванням наведених обставин, а також даних про особу підозрюваного, обрати підозрюваному ОСОБА_2 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, за місцем проживання, з покладенням на нього відповідних обовязків, передбачених п.п.1,2,3,4,8,9 ч.5 ст.194 КПК України.

Відповідно до вимог ч.4 ст.176, ч.6 ст.181, ч.6 ст.194 КПК України строк дії ухвали апеляційного суду Одеської області про обрання запобіжного заходу підозрюваному у виді домашнього арешту обчислюєтьсяз моменту оголошення ухвали апеляційного суду, та діє в межах строку досудового розслідування по кримінальному провадженню.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 181, 194, 376, 404, 405, 407, 409, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса від 30 березня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 та продовжений строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2 до 28.05.2017 року - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та обрати відносно підозрюваного, запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем фактичного проживання, а саме за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Будагяна, буд. 64, розяснивши його обовязок щодо заборони залишати вказане житло.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_2 обовязки, передбачені п.п.1,2,3,4,8,9 ст.194 КПК України, а саме:

-прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- не відлучатися із населеного пункту в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон (у разі існування такого), або інші документи, що дають право на виїзд з України і вїзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю;

Розяснити підозрюваному ОСОБА_2, що в разі невиконання, покладених нанього обовязків, до нього можебутизастосований більш жорсткийзапобіжний захід танакладене грошовестягнення.

Виконання ухвали та контроль за поведінкою підозрюваного покластинаспівробітників Ренійського ВП ГУНП в Одеській області, а також прокурора - керівника групи прокурорів по кримінальному провадженню і слідчого у даному кримінальному провадженні.

Строк дії ухвали апеляційного суду про обрання запобіжного заходу обчислюється з моменту її проголошення, а саме з 10.04.2017 року та закінчується 08.06.2017 року, тобто в межах строку досудового розслідування по кримінальному провадженню №12016160000000042 від 27.01.2016 року.

Підозрюваного ОСОБА_2 звільнити з під варти негайно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області

В.М. ОСОБА_10 ОСОБА_11 Котелевський