Ухвала суду № 66028542, 19.04.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1416/8366/12 19.04.2017 19.04.2017 19.04.2017

Провадження №22-ц/784/683/17

Справа № 1416/8366/12 Головуючий першої інстанції: Губницький Д.Г.

Провадження № 22-ц/784/683/17 Суддя-доповідач Апеляційного суду: Коломієць В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Коломієць В.В.

суддів Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 вересня 2016 року у справі за заявою ОСОБА_3 про поновлення строку пред'явлення виконавчих документів до виконання у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2016 р. ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання.

Заявник зазначав, що 23 жовтня 2013 р державним виконавцем були винесені постанови № 40376327 та № 40376341 про відмову у відкритті виконавчих проваджень за виконавчим листом №2/489/231/2013 від 19 вересня 2013 р., виданим на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошової суми, а також за ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2013 р. у цій же справі про накладання арешту на майно ОСОБА_2, а саме - гараж АДРЕСА_1, з підстав невідповідності виконавчих документів вимогам, передбачених ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження». Ці рішення державного виконавця були предметом неодноразового судового розгляду і остаточно питання про внесення змін до виконавчих документів було вирішено Апеляційним судом Миколаївської області 3 грудня 2015 року. Проте, як вказав заявник, в зв'язку з вирішенням Апеляційним судом заяви ОСОБА_2 про внесення виправлень у вищезазначену ухвалу справа була повернута до місцевого суду тільки в лютому 2016 року, у зв'язку з чим заяву про видачу виправленого виконавчого листа він мав можливість подати тільки 9 лютого 2016 року, а тому річний строк пред'явлення виконавчих документів до виконання був ним пропущений.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просив поновити строк пред'явлення до виконання вищевказаних виконавчих документів.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 вересня 2016 р. поновлено пропущений строк пред'явлення до виконання виконавчого листа у справі № 2/489/231/13 від 19 вересня 2013 р. та ухвали про накладення арешту у даній справі від 11 лютого 2013 р.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність даної ухвали, просив її скасувати та в поновлені строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання відмовити.

Перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наведених нижче підстав.

Згідно ч.2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час вирішення судом першої інстанції заяви ОСОБА_3.), ст. 371 ЦПК України стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ або до суду за місцем виконання, а суд у разі визнання причин пропуску поважними може поновити його.

Поновлюючи ОСОБА_3 строк для пред'явлення виконавчих документів до виконання, суд виходив з того, що цей строк був пропущений стягувачем з поважних причин, оскільки протягом тривалого часу судами різних інстанцій вирішувались спори щодо змісту даних виконавчих документів.

Так, судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2013 р. у цивільній справі №2/489/231/13 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди накладено арешт на гараж АДРЕСА_2., що належить ОСОБА_2 Рішенням суду у даній справі від 01 липня 2013 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 04 вересня 2013 р., позов ОСОБА_3 був задоволений частково та стягнуто на його користь з ОСОБА_2 19982 грн. 50 коп. і 197 грн. 47 коп. судового збору. 22 жовтня 2013 року ОСОБА_3 був отриманий виконавчий лист. В цей же день ОСОБА_3 звернувся до Ленінського відділу ДВС Миколаївського МУЮ із заявами про відкриття виконавчих проваджень за ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2013 р. та виконавчим листом про стягнення з ОСОБА_2 19982 грн. 50 коп. і 197 грн. 47 коп. судового збору, проте, постановами державного виконавця від 23 жовтня 2013 р. йому відмовлено у відкритті виконавчих проваджень (т. 1 а.с. 55, 117-119, 154-155, 160, 170, 171).

Вказані постанови державного виконавця в листопаді 2013 року були ОСОБА_3 оскаржені. Ухвалою Апеляційної суду Миколаївської області від 22 січня 2014 р. ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 листопада 2013 року, якою була задоволена скарга ОСОБА_3, скасовано та постановлена нова ухвала. - про відмову у задоволенні його скарги (т. 1 а.с. 188, 219-220).

30 квітня 2014 року на виконання ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2014 року дана цивільна справа була направлена до касаційного суду, звідки була повернута 23 липня 2014 року (т.2 а.с. 17-21).

У квітні 2014 р. ОСОБА_3 до суду подана заява про виправлення помилки у виконавчому листі, яка ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2014 р. була задоволена. Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2014 р. ухвала суду першої інстанції була скасована із направленням заяви ОСОБА_3 на розгляд до Ленінського районного суду м. Миколаєва для повторного розгляду. Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 19 грудня 2014 р. виправлено описку в ухвалі колегії Апеляційного суду від 06 жовтня 2014 року: виключено із описової частини ухвали посилання на виконавчий лист від 11 лютого 2013 року та зазначено, що другим виконавчим документом, виданим у даній цивільній справі є ухвалаЛенінського районного суду міста Миколаєва від 11 лютого 2013 року про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту. (т.2 а.с. 9, 50-52, 84-86).

Ухвалами Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2015 року внесені виправлення до виконавчого листа за заявами ОСОБА_3 і ОСОБА_2 Ухвалами Апеляційного суду Миколаївської області від 17 вересня 2015 р. та від 03 грудня 2015 р. вказані ухвали місцевого суду змінені (т. 2 а.с. 100, 136, 212-214, 243-244).

Ухвалою судді Апеляційного суду від 1 лютого 2016 року повернуто ОСОБА_2 його заяву про внесення виправлень до ухвали Апеляційного суду Миколаївської області від 17 вересня 2015 р. і 05 лютого 2016 р. цивільну справу повернуто до Ленінського районного суду м. Миколаєва (т. 2 а.с. 252, 253).

9 лютого 2016 року представник ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про видачу виконавчого листа із внесеними до нього змінами, а 15 лютого 2016 р. - отримав оригінал виконавчого листа з усіма ухвалами судів, що стосувалися внесення виправлень до нього (т. 2 а.с.255-1, 256).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд вірно врахував обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення питання про поновлення процесуального строку, а тому прийшов до обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_3, оскільки строк для пред'явлення виконавчих документів до виконання був ним пропущений з поважних причин, пов'язаних з розглядом судами питання про внесення виправлень до виконавчих окументів і до судових рішень з метою захисту прав як його, так і боржника.

Відтак, приймаючи до уваги, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, який вірно дійшов висновку про наявність поважних причин пропуску строку для пред'явлення до примусового виконання виконавчого листа у справі № 2/489/231/13 від 19 вересня 2013 р. та ухвали про накладення арешту від 11 лютого 2013 р. у цій же справі, що є підставою для його поновлення.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для поновлення даного строку є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін на підставі п.1 ст.312 ЦПК України.

Керуючись статтями 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді: С.Ю. Колосовський

О.О. Ямкова