Ухвала суду № 66024111, 04.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року м. Київ

колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Болотова Є.В.,

суддів: Білич І.М., Поліщук Н.В., при секретарі Гарматюк О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2016 року,

встановила:

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 23 червня 2016 року вказаний позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №31-АЕ6/11-2006И від 10.11.2006 року, що станом на 04.08.2015 року становить 60 698 доларів США 35 центів заборгованості по кредиту та процентам та 24 468 гривень 00 копійок пені.

Проведено розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник ПАТ «УкрСиббанк» проти апеляційної скарги заперечила.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про його час і місце повідомлялась належним чином. ОСОБА_2 неодноразово направлялись судові повістки про виклик до суду та телеграми з цього приводу.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника ОСОБА_1, представника банку, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

З матеріалів справи вбачається, що 10 листопада 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 31-АЕ6/11-2006И.

Розмір кредиту: 91 000 дол. США, що еквівалентно 459 550 грн. 00 коп.

Відсоткова ставка: 10,30 % річних.

Термін: не пізніше 10 листопада 2027 року.

До договору вносились зміни додатковою угодою №1 від 11.08.2009 року та додатковою угодою № 2 від 11.08.2009 року.

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору, за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань за цим договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредит та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити Банку пеню.

Умовами договору передбачена можливість достроковго стягнення суми кредиту у випадку невиконання позичальником зобов'язань за договором.

Договір підписаний обома сторонами, що свідчить про те, що сторони погодились з умовами викладеними у ньому.

10 листопада 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 31-АЕ6/11-2006И.

Згідно п.1.2. договору поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в тому числі, за повернення основної суми боргу, процентів, за використання кредитних коштів, відшкодування можливих збитків, за сплату пені і інших штрафних санкцій, передбачених кредитним договором.

Банком на адресу відповідачів направлялись вимоги 17 червня 2015 року про необхідність усунення порушень кредитного договору (а.с. 34-37).

У зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором № 31-АЕ6/11-2006Иутворилась заборгованість, яка станом на 04 серпня 2015 року складає 60 698,35 доларів США заборгованості по кредиту і процентам та 24 468,00 грн. заборгованостіпо пені з яких:

- 56868,27 доларів США - заборгованість за кредитом у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 3 423,71 доларів США заперіод з 27.10.2014 року по 04.08.2015 року;

- 3 830,08 доларів США - заборгованість попроцентам, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 3 298,11 доларів США за період з 01.01.2015 року по 31.07.2015 року;

- 15 014,60 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 04.08.2014 року по 04.08.2015 року;

- 9 453,40 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за період з 04.08.2014 року по 04.08.2015 року.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачаються терміни погашення тіла кредиту і за який період, нарахування процентів та сплата процентів за користування кредитом, з якого розміру заборгованості проведено розрахунок пені.

Вирішуючи спір, суд правильно вважав позовні вимоги банку про солідарне стягнення кредитної заборгованості обґрунтованими.

Будь-яких клопотань про призначення експертизи з приводу перевірки наданого банком розрахунку кредитної заборгованості сторони не подавали ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді.

Доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок заборгованості позичальника здійснено не вірно, колегія суддів відхиляє, оскільки доказів, які б спростовували розмір заборгованості відповідачами не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що банк не звертався до відповідачів з попереднім повідомленням щодо необхідності дострокового повернення всієї суми кредиту, а відтак позовні вимоги є передчасними, колегія суддів оцінює критично, оскільки матеріали справи містять відомості щодо направлення відповідачам вимог від 17 червня 2015 року про погашення простроченої заборгованості та повернення суми кредиту в повному обсязі.

Доводи про те, що банком в односторонньому порядку здійснювалось нарахування відсотків за користування кредитом у більшому розмірі, колегія суддів не приймає, оскільки умовами кредитного договору передбачена можливість зміни процентної ставки простроченої заборгованості (п. 1.3. кредитного договору).

Доводи про те, що у справі відсутні документи, що підтверджують факт видачі позичальнику кредитних коштів, колегія суддів не приймає, оскільки надання та отримання кредиту підтверджується відповідними договорами та платіжними документами. Крім того, цей факт спростовується частковою сплатою відповідачами кредитної заборгованості.

Доводи апеляційної скарги про те, що банком пропущено строк позовної давності, колегія суддів відхиляє, оскільки заяву про застосування строку позовної давності відповідачі до суду не подавали. При цьому, штрафні санкції судом стягнуті в межах передбаченого законом річного строку позовної давності.

Інші доводи також не дають підстав вважати, що при вирішенні спору судом були допущені порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду від 23 червня 2016 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання неюзаконної сили.

Головуючий Є.В. Болотов

Судді: І.М. Білич

Н.В. Поліщук