Постанова № 66023891, 11.04.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"11" квітня 2017 р. Справа № 918/18/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Василишин А.Р. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

за участю представників:

позивача- не з'явився;

відповідача- не з'явився;

прокурора- Грицак Ю.М.( посвідчення №032937 від 10.04.2015р.);

третьої особи- Осіпова З.В. (довіреність №12-24/1 від 10.01.2017р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Прокуратури Рівненської області та Позивача-Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілатанмед» на рішення господарського суду Рівненської області від 20.02.2017р. у справі №918/18/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілатанмед» м.Київ

до Управління охорони здоров’я Рівненської обласної державної

адміністрації м.Рівне

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача-

Головне управління Державної казначейської служби України в

Рівненській області м.Рівне

за участю Прокуратури Рівненської області м.Рівне

про внесення змін до договору про закупівлю товару та

стягнення 305 935 грн. заборгованості ,-

Представникам роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарського про-цесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процессу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 20.02.2017р. у справі №918/18/17 (суддя Андрійчук О.В.) частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілатанмед» (надалі в тексті – Товариство) до Управління охорони здоров’я Рівненської обласної державної адміністрації (надалі в тексті – Управління), за участю Прокуратури Рівненської області (надалі в тексті – Прокуратура) про внесення змін до договору про закупівлю товару та стягнення заборгованості в сумі 305 935 грн.(арк.справи 111-116).

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що умови укладеного між сторо-нами договору, враховуючи зміни, що відбулися у податковому законодавстві, є несправедливими, оскільки, по-перше, порушують принципи справедливості, добросовісності та розумності (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обо-в’язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди майновим правам Позивача. Вказана си-туація склалася з вини держави в особі Відповідача, який не здійснив своєчасного виконання взя-тих на себе зобов’язань, тому вимога Позивача про внесення змін до договору обґрунтована та під-лягає задоволенню. Разом з тим, датою виникнення податкових зобов’язань у разі постачання това-рів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківсь-кий рахунок платника податку, а враховуючи, що станом на дату розгляду та вирішення вказаного спору по суті зобов’язання зі сплати ПДВ у Позивача не виникли, оскільки борг, на який буде нарахований податок, Відповідачем не сплачений – відтак підстави для задоволення вимоги про стягнення 305 935 грн. відсутні.(арк.справи 115).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Прокуратура та Позивач подали скарги до Рів-ненського апеляційного господарського суду.

Прокуратура просить скасувати оскаржуване рішення в частині внесення змін до договору та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Прокурор зазначає, що оскаржуване рішення прийняте із порушенням норм матеріального права та непов-ним з’ясуванням обставин справи, що призвело до частково невірних висновків. Вважає, що суд першої інстанції неправомірно задоволив вимогу про внесення змін до договору, оскільки віповід-но до вимог законодавства істотні умови договору, одна з яких є ціна договору, не можуть зміню-ватися після його підписання. Вказує, що оскільки поставку товару здійснено до змін у податко-вому законодавстві, то відсутні підстави для внесення змін до Договору. Крім того, місцевий суд безпідставно посилається на лист Міністерства доходів та зборів України, який лише регламентує підстави для нарахування ПДВ, а не встановлює порядок внесення змін до договору шляхом вклю-чення умови про нарахування ПДВ.(арк.справи 125-129).

Погоджуючись з рішенням від 20.02.2017р. в частині внесених судом змін до Договору, якими на вимогу Позивача ціну збільшено до 5 100 935 грн., останній у своїй апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні з Відповідача 305 935 грн., оскільки товар, який поставлявся за Договором – на даний час оподатковується за ставкою 7% ПДВ, а Відповідач вартості поставленого товару не оплатив. Просить оскаржуване рішення госпо-дарського суду від 20.02.2017р. скасувати в частині незадоволеної вимоги та прийняти нове, яким стягнути з Відповідача 305 935 грн., які є частиною ціни отриманого товару.(арк.справи 144-147).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 13.03.2017р. прийнято апеляційну скаргу Прокурора до провадження, справу призначено до слухання.(арк.спра-ви 124). Ухвалами від 28.03.2017р. Позивачу поновлено пропущений строк подання апеляційної скарги і прийнято його апеляційну скаргу до спільного провадження зі скаргою Прокуратури. (арк. справи 140, 141).

Ухвалою від 28.03.2017р. відкладено розгляд справи, залучено до участі у справі в якості Тре-тьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача – Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області та витребувано у скар-жників докази надсилання копій апеляційної скарги та рішення третій особі.(арк.справи 163-164).

В судових засіданнях апеляційної інстанції 28.03.2017р. та 11.04.2017р. Прокурор підтри-мав свою апеляційну скаргу та заперечив проти апеляційної скарги Відповідача. Представник Тре-тьої особи надав пояснення щодо апеляційних скарг. Позивач та Відповідач не забезпечили явку своїх представників в призначене на 11.04.2017р. судове засідання, причин неявки суду не повідо-мив, хоч про час та місце розгляду скарги були повідомлені у встановленому порядку.(арк.справи 165-169). Разом з тим, у день судового засідання Товариство факсимільним зв’язком надіслало кло-потання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю представника з’явитися в су-дове засідання.(арк.справи 171), яке відхилено колегією суддів з мотиву відсутності в ухвалі Рів-ненського апеляційного господарського суду від 28.03.2017р. вимоги про обов’язковість явки пре-дставників сторін та достатності матеріалів справи для розгляду скарг по суті.(арк.справи 163-164).

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріа-льного та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Управління охорони здоров’я Рівненської обласної дер-жавної адміністрації-замовник та ТзОВ «Ілатанмед»-постачальник відповідно до умов, вимог доку-ментації конкурсних торгів, пропозиції конкурсних торгів постачальника – переможця процедури закупівлі та Закону України «Про здійснення державних закупівель» 08.11.2012р. уклали договір №1/4 про закупівлю товару за державні кошти (надалі в тексті – Договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов’язався у 2012 році поставити замовникові товар «Устаткування медичне, хі-рургічне та ортопедичне» (Рентгенівський апарат на 2 робочих місця (цифровий) вітчизняного ви-робництва), що зазначений в специфікації (додаток), яка є невід’ємною частиною цього договору (товар), а замовник – прийняти і оплатити товар.(арк.справи 12-15).

Пунктами 3.1-3.3 Договору сторони погодили, що ціна цього договору становить 4 795 000 грн. без ПДВ. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Ціна за одини-цю товару визначається у національній валюті України відповідно до діючого законодавства щодо цін та ціноутворення.

Розрахунки проводяться шляхом оплати замовником за отриманий товар протягом 7 робо-чих днів з моменту його отримання шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно з видатковими накладними. До видаткової накладної додається акт прийман-ня-передачі. Грошові зобов’язання замовника перед постачальником вважаються виконаними в момент зарахування грошових коштів на рахунок постачальника, вказаний ним у Договорі (п.п.4.1, 4.2, 4.4 Договору).

Згідно Розділу 5 Договору, строк поставки товару – до 31.12.2012р. Місце поставки – Рівнен-ська область, м.Рівне, вул.Київська, 78-Г, 33017. Датою поставки вважається дата передачі товару замовнику, що підтверджується видатковими накладними з печатками сторін договору. Замовник приймає товар відповідно до видаткової накладної. Право власності на товар переходить від поста-чальника до замовника з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, яка засвідчує момент передачі (отримання) товару.

Замовник зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати за поставлений товар, прий-няти поставлений товар згідно з актом прийому-передачі.(п.п.6.1.1, 6.1.2 Договору.).

Договір, відповідно до п.10.1 – набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2012р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за да-ним договором.

Відповідно до специфікації (додатку) поставці підлягає Рентгенівський апарат на 2 робочих місця (цифровий) вітчизняного виробництва (комплекси рентгенівські діагностичні «Медикс») в кількості 7 шт., ціна за одиницю – 685 000 грн., загальна ціна – 4 795 000,00 грн. без ПДВ (ПДВ не передбачено згідно з п.197.1.27 ПК України).(арк.справи 16).

Договір та специфікація підписані начальником Управління та заступником директора То-вариства, скріплено відтисками печаток сторін.(арк.справи 15,16).

Матеріали справи свідчать, що згідно видаткової накладної №СФ-000146 від 26.11.2012р. на суму 3 425 000 грн., актів здавання-приймання медичного облад-нання від 26.11.2012р.(5 шт.), видаткових накладних №СФ-000189 від 24.12.2012р. на суму 685 000 грн., №СФ-000190 від 24.12. 2012р. на суму 685 000 грн., актів здавання-приймання медичного обладнання від 24.12.2012р.(2 шт.) – Позивач поставив, а Відповідач прийняв товар згідно умов Договору.(арк.справи 17-26), при цьому, Відповідач свій обов’язок з оплати поставленого товару виконав частково, сплативши 424 500 грн., що вбачається з банківської виписки по особовому рахунку.(арк.справи 27).

Матеріалами справи стверджено, що 27.12.2013р. сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до умов якої кошти в сумі 2 577 500 грн. без ПДВ сплачуються Управлінням залежно від надходжень бюджетних коштів. Додаткова угода підписана начальником Управління та директором Товариства, скріплена відтисками печаток сторін.(арк.справи 72).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.06.2014р. у справі №918/450/14, копія якого міститься у матеріалах даної справи – позов Товариства до Управління частково задо-волено, присуджено до стягнення з останнього 1 793 000 грн. без ПДВ основного боргу, у задово-ленні 2 577 500 грн. на підставі Додаткової угоди №1 від 27.12.2013р. до Договору – відмовлено за передчасністю звернення.(арк.справи 69-71)._

Матеріали справи не містять доказів виконання рішення суду по справі №918/450/14.

Вважаючи, що неналежним виконанням зобов’язання з оплати обладнання, поставленого 26 листопада та 24 грудня 2012р. та через зміни в податковому законодавстві, які передбачають опо-даткування медичного обладнання за ставкою 7% ПДВ, якщо оплата здійснюється після 01 квітня 2014 року – Товариство вважає обов’язковим внесення до Договору змін шляхом збільшення ціни товару на 305 935 грн., що складає ставку 7% ПДВ та стягнення з Управління 305 935 грн. суми зазначеного податку, про що і зазначило у позові, поданому до господарського суду.(арк.справи 2-6).

Як вже зазначалося, суд першої інстанції задоволив позов лише в частині внесення змін до Договору, однак, відмовив в частині стягнення 305 935 грн. – 7% ПДВ.(арк.справи 111-116).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга Позивача безпідставна і не підлягає за-доволенню, а скарга Прокуратури обґрунтована і рішення суду підлягає частковому скасуванню, з ог-ляду на наступне:

Предметом даної справи є внесення змін до договору державної закупівлі та стягнення ПДВ.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті – ГК України) – госпо-дарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов’язань і є обов’язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов’язан-ня у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті – ЦК України).

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарсь-ких відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до зако-ну, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’я-зання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, перед-бачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного ви-конання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони і забезпечення загальногосподар-ського інтересу.

Договором, відповідно до ст.ст. 626, 638 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є укла-деним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст.180 Господарського кодексу України.

Вирішуючи даний спір, колегія суддів виходить з того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, ін-ших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливос-ті.(ст.627 ЦК України). Зміст договору згідно ч.1 ст.628 ЦК України становлять (пункти), визначе-ні на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи стверджено, що 08.11.2012р. з моменту укладення Договору – між сто-ронами виникли відносини поставки, оскільки взаємовідносини сторін підпадають під визначення, яке містять статті 265 ГК України та 712 ЦК України: коли продавець (постачальник), який здійс-нює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’-язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’-язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, частинами 1, 5 ст.40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (на-далі в тексті – Закон) (у редакції чинній станом на дату укладення договору та внесення змін до податкового законодавства) врегульовано, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм ЦК України та ГК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови до-говору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами у повному обсязі, крім випадків зміни ціни у зв’язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок. Аналогічна норма передбачена у п.6 ч.4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі».

Оскільки, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, тому в силу статей 655, 692 ЦК України та п.4.1 Договору – факт прийняття Відповідачем товару зумов-лює виникнення у нього зобов’язання оплатити вартість цього товару.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Обов’язок подання доказів встановлений статтею 33 ГПК України.

Матеріали справи свідчать, що при укладенні Договору сторони дотримались вимог законо-давства для укладення договорів такого роду.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.(ст.ст. 525, 526 ЦК України).

Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підставності вимоги в частині внесення змін до Договору.

Так, ціна Договору, згідно п.3.1, становить 4 795 000 грн.

Нарахування ПДВ не передбачено в силу п.197.1.27 Податкового кодексу України та поста-нови Кабінету міністрів України від 08.08.2011р. № 867.

Відповідно до п.197.1.27 ч.197.1 ст.197 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент проведення конкурсних торгів та укладання Договору) постачання лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарсь-ких засобів (у тому числі аптечними закладами), а також виробів медичного призначення за пере-ліком, затвердженим Кабінетом міністрів України.

У відповідності до Переліку виробів медичного призначення, операції з постачання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №867 від 08.08.2011р. (в редакції, яка діяла на момент проведення конкурсних торгів та укладання Договору), від оподаткування ПДВ звільняються операції з постачання, зокре-ма, апаратури для використання у медицині, хірургії (код згідно з УКТЗЕД 9022 14 00 00). При цьому товар, який поставлявся за Договором має код згідно з УКТЗЕД 9022 14 00 00, що стверд-жується свідоцтвом про державну реєстрацію №4801/2006, видане Державною інспекцією з конт-ролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров’я України.

Тобто, враховуючи, що на момент проведення конкурсних торгів та укладання Договору – операції з поставки товару у відповідності до п.п.191.121 Податкового кодексу України (надалі в тексті – ПК України) та Постанови Кабінету міністрів України №867 від 08.08.2011р. звільнялись від оподаткування ПДВ – сторонами правомірно встановлена в Договорі ціна товару без ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується представниками сторін – на день по-дання позову Відповідач за поставлений товар розрахувався частково. Отже, процедура державної закупівлі є незакінченою, оскільки Відповідач має борг перед Позивачем за Договором.

Верховною Радою України 27 березня 2014р. прийнято Закон України «Про запобігання фі-нансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166, яким, були внесені зміни до Податкового кодексу України.

Так, зокрема, частина 193.1 ст.193 ПК України доповнена пунктом «в», згідно з яким опера-ції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом міністрів України, оподатковується податком на додану вартість за ставкою 7%.

При цьому, пункт 197.1.27 ч.197.1 ст.197 ПК України, за яким на момент підписання Дого-вору від оподаткування ПДВ звільнялись операції з постачання медичних виробів, був виключе-ний.

Зазначені зміни вступили в силу з 01 квітня 2014 року.

Згідно з ч.187.7 ст.187 ПК України, датою виникнення податкового зобов’язання у разі пос-тачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язан-нями перед бюджетом.

Зі змісту листа Міністерства доходів і зборів України №10295/7/99-99-19-04-02-17 від 06.05. 2014р. вбачається, що при проведенні операцій з постачання лікарських засобів та медичних виро-бів за бюджетні кошти податкові зобов’язання не нараховуватимуться лише у випадку, якщо пер-шою подією була їх оплата, яка відбулася до 1 квітня 2014 року (згідно з пунктом 187.7 статті 187 розділу V Кодексу датою виникнення податкових зобов’язань при здійсненні операцій з постачан-ня за бюджетні кошти є дата оплати). Якщо оплата за поставлені до 01.04.2014р. за рахунок бюд-жетних коштів лікарські засоби та медичні вироби проводиться з 01.04.2014р., то на дату оплати нараховується податок на додану вартість за ставкою 7 відсотків.

Отже, операція з поставки товару після 01 квітня 2014 року оподатковується податком на додану вартість за ставкою 7 %.

Відповідно до ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених до-говором або законом.

За частиною 2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано на вимогу одні-єї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встанов-лених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок зав-даної цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.1 ст.652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керува-лися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 2 ст.652 ЦК України визначено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведен-ня договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, дого-вір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, – змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношен-ня майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Закон пов’язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної змі-ни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч.2 ст.652 ЦК України, при істотній зміні обставин. Такої ж думки дотримується Верховний суд України, що знайшло відображення у пос-танові від 11.12.2012р. у справі №3-63гс12.

Виходячи із змісту статті ст.652 ЦК України, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин.

А отже, в даному випадку прийняття Позивачем на себе ризику зміни обставин було прямо відображено в тексті договору.

Так, пунктом 3.1 Договору сторонами закріплено, що ціна на товар становить 4 795 000 грн. При цьому, ціна може бути зменшена за згодою сторін.(п.4.2 Договору).

Відтак, Позивач погодився на умову, що ціна товару визначена в сумі в сумі 4 795 000 грн.

За таких обставин колегія суддів вважає, що на момент укладення Договору Відповідач взяв на себе ризик можливості сплати суми податку не тільки в розмірі і за ставкою, що існувала на момент підписання угоди, а й на момент остаточної оплати вартості товару.

Крім того, статтею 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична ,на власний ризик господарська діяльність, що здійснюєть-ся суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних ре-зультатів та одержання прибутку.

Відповідно до Державного класифікатора України, затвердженого наказом Державного ко-мітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004р., підпри-ємницька діяльність – самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяль-ність, здійснювана суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, здійснюючи підприємницьку діяльність особа має усвідомлювати, що така провадиться нею на власний ризик, а тому користуючись правом самостійного залучення фінансо-их ресурсів повинна здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків укладення від-повідних правочинів, а також самостійно нести комерційні ризики їх несприятливості, що можуть настати в результаті таких правочинів. Настання несприятливих наслідків у господарській діяль-ності підприємця є його власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприєм-ництво.

Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення не ті-льки економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх кон-трагентів та країни в цілому, а й ризик можливості змін в законодавстві, у вигляді введення або збільшення розміру/ставок податку. При цьому учасник договору, в даному випадку покупець не повинен відповідати за прорахунки суб’єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Із зазначених мотивів, посилання місцевого господарського суду на зміни до Податкового кодексу України як на правову підставу для зміни істотної умови договору – є безпідставними, ос-кільки приписи цього кодексу не надають можливості зміни ціни договору у випадках зміни став-ки податку та зміни зборів.

Згідно з п.7 ч.5 ст.40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» – істотні умо-ви договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’я-зань сторонами у повному обсязі, крім випадків зміни ціни у зв’язку зі зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін ставок.

Аналогічна норма закріплена і пунктом 6 ч.5 ст.40 зазначеного Закону.

Тобто, ціна договору може бути змінена у випадку, встановленому Законом, а саме у зв’язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок.

Окрім того, у роз’ясненнях Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.12. 2013р. №3302-05/46114-06 «Щодо застосування законодавства у сфері державних закупівель» заз-начається, що згідно з пунктами 7 та 8 ч.5 ст.40 Закону України «Про здійснення державних закупі-вель» – істотні умови договору про закупівлю можуть змінюватися після його підписання у разі, зокрема зміни ціни у зв’язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни за-лежно від зміни такого курсу, зміни біржових корегувань, регульованих цін (тарифів) і нормати-вів, які застосовуються в договорі про закупівлю.

Разом з тим, Позивач на момент укладення договору був звільнений від оподаткування, у зв’язку з чим безпосередньо до ціни договору не було включено розміру ставки податку на додану вартість. Тому вимоги Закону України «Про здійснення державних закупівель» не наділяють поста-чальника правом на зміну істотної умови саме у зв’язку із встановленням ставки податку.

Крім того, зважаючи, що відповідно до ч.2 ст.632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Відпо-відно до ч.3 зазначеної статті – зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. В да-ному випадку, Договір в частині поставки товару Позивач виконав, тому відсутні підстави для збі-льшення ціни та для стягнення зазначеної суми з Відповідача.

Відтак, колегія суддів вважає, що правові підстави для внесення змін у Договір та стягнен-ня 305 935 грн. з Відповідача. Такої ж думки, вирішуючи аналогічний спір, дійшов Вищий госпо-дарський суд України, що знайшло відображення у постанові від 14.01.2016р. у справі № №918/ 1671/14.

При цьому, після сплати Управлінням боргу та відображення Товариством у своїй податко-вій звітності податку на додану вартість в розмірі 7% – вказані висновки не позбавляють останнє права на звернення до суду із позовом про відшкодування збитків. Аналогічно врегульовано такі самі правовідносини Вищим господарським судом України у постанові від 15.02.2017р. по справі №906/1568/15 за участю ТзОВ «Ілатанмед».

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову в частині стягнення коштів є пра-вомірним, а щодо внесення змін у Договір – безпідставним, що зумовлює скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та прийняття нового про відмову в позові.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи Товариства зазначені в апеляційній скарзі, не визнаються апеляційним судом такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуаль-ного кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. Однак, колегія суддів вва-жає, що наявні всі підстави для задоволення апеляційної скарги Прокурора та часткового скасу-вання рішення суду першої інстанції з підстав п.п. 3, 4 ч.1 ст.104 ГПК України через неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність обставинам справи висновків, викладе-них у рішенні, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Крім того, задоволення апеляційної скарги Прокурора, зумовлює, згідно ч.2 ст.49 ГПК Ук-раїни, перерозподіл витрат зі сплати судового збору. Тому, з Товариства на користь Прокуратури належить стягнути 6 563 грн. 73 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілатанмед» на рішення господарського суду Рівненської області від 20.02.2017р. у справі №918/18/17 залишити без задо-волення.

2. Апеляційну скаргу Прокуратури Рівненської області на рішення господарського суду Рів-ненської області від 20.02.2017р. у справі №918/18/17 задоволити.

3. Рішення суду першої інстанції в частині внесення змін до п.3.1 Договору №1/4 про заку-півлю товару за державні кошти від 08.11.2012р. скасувати та прийняти в цій частині нове рі-шення, яким у позові відмовити.

4. В решті рішення господарського суду Рівненської області від 20.02.2017р. у справі №918/ 18/17 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілатанмед» (пр-т Академіка Глуш-кова, 40, корп.5, оф.716, м.Київ, індекс 03187, код ЄДРПОУ 34494612) на користь Прокуратури Рівненської області (вул.16 Липня, 52, м.Рівне, індекс 33028,) 6 563 грн. 73 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити місцевому господарському суду видачу відповідного наказу.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

8. Справу №918/18/17 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Розізнана І.В.