Постанова № 66020849, 11.04.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 року Чернігів Справа № 825/456/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Д'якова В.І.,

за участю секретаря - Лазаренко В.Г.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - Роговець В.І.,

представника Чернігівської ОДА - Ковальової О.В.,

представника Департаменту житлово-комунального господарства

та паливно-енергетичного комплексу Чернігівської ОДА - Картун О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної державної адміністрації, Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - Кононенко В.І.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - Чернігівська ОДА), Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - Департамент ЖКГ ПЕК Чернігівської ОДА), в якому просить суд:

- визнати незаконними дії відповідача щодо несвоєчасної рекомендації Департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Чернігівської ОДА, Чернігівській обласній раді, включити в обласну програму енергозбереження винаходів по Патенту України №934 від 16.07.2001 та Патенту України № 42035 від 25.06.2009;

- скасувати дії Чернігівської ОДА та зобов'язати відповідача включити в обласну програму енергозбереження винаходів по Патенту України № 934 від 16.07.2001 та Патенту України № 42035 від 25.06.2009;

- стягнути з Чернігівської ОДА моральну шкоду у розмірі 200000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є фізичною особою-винахідником та має власні винаходи, зокрема: Декларативний патент України № 934 від 16.07.2001 на «Пристрій у камері спалювання котла В.І. Кононенка», та Патент України № 42035 від 25.06.2009 на «Спосіб спалювання пального у камері спалювання котла В.І. Кононенка».

Позивач неодноразово звертався до Чернігівської ОДА щодо включення його винаходів по патентах до обласної програми енергозбереження. Проте, всі його звернення були переадресовані до Департаменту ЖКГ Чернігівської ОДА, який залишив його звернення без належного реагування.

Позивач зазначає, що Чернігівська ОДА несвоєчасно надала рекомендацію Чернігівській обласній раді включити в обласну програму енергозбереження винаходів по Патенту України № 934 від 16.07.2001 та Патенту України № 42035 від 25.06.2009, чим порушила його права. Позивач також посилається на те, що вказаними діями відповідач суттєво погіршив його матеріальний та моральний стан та наніс непоправної шкоди Україні.

Вищевказані дії відповідача ОСОБА_1 вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник Чернігівської ОДА в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що чинним законодавством не передбачено обов'язку надання рекомендацій обласною державною адміністрацією щодо прийняття актів обласної ради. Також представник вказав, що позивач звертався до Чернігівської ОДА щодо впровадження його наукових і технічних розробок шляхом включення їх до обласної програми енергоефективності, його листи були розглянуті та на них позивачеві були надані обґрунтовані відповіді. Тому представник вважає, що Чернігівська ОДА при розгляді звернень ОСОБА_1 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник Департаменту ЖКГ ПЕК Чернігівської ОДА в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та вказав, що позивачем в адміністративному позові не вказано, яку норму права було порушено відповідачем при наданні несвоєчасної рекомендації щодо включення в обласну програму енергозбереження винаходів по Патенту України №934 від 16.07.2001 та Патенту України № 42035 від 25.06.2009. При цьому, не включення патентів до програми енергозбереження не перешкоджає позивачу в реалізації його винаходів.

Також представник зазначив, що всі обласні програми з енергозбереження мають бути спрямовані на широку верству населення і орган державної влади не може лобіювати інтереси конкретної фізичної особи, оскільки в цьому вбачається корупційна складова. Тому позивачу було рекомендовано звернутися до інвесторів для вирішення його питання в комерційному полі. Крім того, представник відповідача вказав, що позивачем в адміністративному позові не надано доказів та розрахунку моральної шкоди, що була йому заподіяна.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представників відповідачів, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління житлово-комунального господарства Чернігівської ОДА зі зверненням щодо дій, які гальмують енергозбереження в області.

Листом управлінням була надана відповідь від 29.12.2011 №К-132/01-09 у якій позивача було повідомлено, що роботи на діючому газовому обладнані є роботами підвищеної небезпеки і повинні виконуватись спеціалізованими підприємствами, котрі мають відповідні дозволи, та було запропоновано ОСОБА_1 встановити взаємовигідні відносини з підприємствами, які можуть надати допомогу у впровадженні його винаходів та технічних новацій (а.с. 36).

На лист ОСОБА_1 від 19.12.2014 щодо наукових і технічних розробок, адресований в.о. голови Чернігівської ОДА Журману С.М., була надана відповідь Департаментом житлово-комунального господарства, регіонального розвитку та інфраструктури Чернігівської ОДА від 24.12.2014 №К-153/01-09. У вказаній відповіді було повідомлено ОСОБА_1 про те, що матеріали щодо мобільного комплексу по переробці твердих побутових відходів та фекальних відстійників розглянуто та доведено до відома райдержадміністрацій та міськвиконкомів листом від 24.12.2014 №04-33/2604. Також у відповіді пропонувалося ОСОБА_1 встановити взаємовигідні відносини з підприємствами, що в області налічується понад 10, які можуть надати допомогу у впровадженні винаходів та новацій (а.с. 37).

На повторне звернення ОСОБА_1 щодо наукових і технічних розробок з подальшим їх включенням до Програми енергоефективності Чернігівської області на 2009-2015 роки, листом від 23.01.2015 №К-3/01-09 Департамент житлово-комунального господарства, регіонального розвитку та інфраструктури Чернігівської ОДА повідомив позивача, що 23.01.2015 відбулася 23 сесія 6 скликання Чернігівської обласної ради, на якій прийнято бюджет на 2015 рік, у якому фінансування заходів Програми енергоефективності Чернігівської області на 2009-2015 роки не було передбачено. Також запропоновано ОСОБА_1 звернутись до інвесторів з метою впровадження винаходів (а.с. 38).

На лист ОСОБА_1 від 26.08.2015, адресований голові Чернігівської ОДА була надана відповідь Департаментом житлово-комунального господарства, регіонального розвитку та інфраструктури Чернігівської ОДА від 18.09.2015 № К-109/01-09. Зазначений лист був направлений до обласного управління лісового та мисливського господарства і КП «Чернігівоблагроліс», які висловили свою думку щодо винаходів ОСОБА_1

У вказаній відповіді повідомлено ОСОБА_1 стосовно проведення всебічного експертного аналізу пропозицій щодо переробки звалищ твердих побутових відходів та фекальних відстійників необхідно розроблення робочих проектних рішень на підставі запропонованих технологічних схем. Крім того, у відповіді було звернуто увагу ОСОБА_1 щодо того, що замовником проекту може виступати орган місцевого самоврядування, на території якого створено такі звалища (а.с. 39).

Також, судом встановлено, що 21.09.2016, на виконання протокольного доручення президії Чернігівської обласної ради від 18.07.2016, Департаментом житлово-комунального господарства, регіонального розвитку та інфраструктури Чернігівської ОДА повідомлено Чернігівську обласну раду, що єдиним шляхом сприяння позивачу у реалізації технічних інновацій є співпраця з підприємствами - інвесторами, у тому числі місцевого рівні, які мають змогу виділяти кошти (а.с.40-41).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначено Законом України від 09.04.1999 №586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» (далі - Закон №586-XIV).

Так, відповідно до ст.1 Закону №586-XIV місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Положеннями статті 2 Закону №586-XIV передбачено, що місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують: 1) виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; 2) законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян; 3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку; 4) підготовку та виконання відповідних бюджетів; 5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм; 6) взаємодію з органами місцевого самоврядування; 7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Статтею 17 Закону №586-XIV передбачені повноваження місцевих державних адміністрацій в галузі соціально-економічного розвитку. Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 вказаного Закону місцеві державні адміністрації розробляють проекти програм соціально-економічного розвитку і подають їх на затвердження відповідній раді, забезпечують їх виконання, звітують перед відповідною радою про їх виконання.

Відповідно до стаття 38 Закону №586-XIV громадяни звертаються до місцевих державних адміністрацій у вирішенні питань, що належать до сфери повноважень місцевих державних адміністрацій. Посадові особи місцевих державних адміністрацій зобов'язані розглянути звернення громадян і не пізніше ніж у визначений законом термін прийняти рішення або дати обґрунтовану відповідь.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Як вбачається з матеріалів справи, на кожне звернення позивача йому була надана обґрунтована відповідь, а також запропоновано можливі варіанти вирішення порушеного ним питання. При цьому, суд знаходить поважними посилання представника відповідача на положення статті 91 Бюджетного кодексу України, яка визначає перелік видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів. До вказаного переліку не належить інвестування коштів громадянам.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме планування надходжень або витрат державного бюджету (місцевого бюджету), не віднесених до таких цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України.

Суд також зауважує, що чинним законодавством України не передбачено обов'язку Чернігівської ОДА щодо надання рекомендацій Департаменту ЖКГ ПЕК Чернігівської ОДА чи Чернігівській обласній раді, щодо включення до обласної програми енергозбереження винаходів по патентах фізичних осіб, або щодо прийняття актів обласної ради.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Чернігівська ОДА при розгляді звернень ОСОБА_1 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому в задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконними дій відповідача щодо несвоєчасної рекомендації Департаменту ЖКГ ПЕК Чернігівської ОДА, Чернігівській обласній раді, включити в обласну програму енергозбереження винаходів по Патенту України №934 від 16.07.2001 та Патенту України №42035 від 25.06.2009, необхідно відмовити.

Водночас, щодо вимоги позивача про скасування дій Чернігівської ОДА, то суд вважає за необхідне зазначити, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено такої форми захисту порушеного права позивача як скасування дій суб'єкта владних повноваження, натомість передбачена така форма захисту як визнання останніх протиправними.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача включити в обласну програму енергозбереження винаходів по Патенту України № 934 від 16.07.2001 та Патенту України № 42035 від 25.06.2009, то суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо вирішення вказаних питань є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Суд, обираючи спосіб захисту прав у сфері публічно-правових відносин, не може у своєму рішенні використовувати повноваження суб'єкта владних повноважень, оскільки адміністративний суд у виборі способу захисту прав у сфері публічно-правових відносин обмежується конституційними засадами.

Таким чином, вищевказана позовна вимога розцінюється Чернігівським окружним адміністративним судом як втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідачів на його користь моральної шкоди в розмірі 200000,00 грн, то суд також відмовляє в її задоволенні, оскільки вона є похідною від перших.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, довели правомірність своїх дій.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.І. Д'яков