Ухвала суду № 66020660, 10.04.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5579/16

УХВАЛА

10 квітня 2017 року м.Одеса

Зал судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

За участю секретаря - Гуманенко В.О.

За участю сторін:

Від позивача: ОСОБА_1- за довіреністю

Від відповідачів:

Від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни: не з'явився

Від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича: не з'явився

Від третіх осіб:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект": Галайчук Г.С.

Від ОСОБА_5: ОСОБА_5, ОСОБА_6 - за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника ТОВ «Кей-Колект» про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_7 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_7 (з урахуванням уточнень), в якій позивач просить суд визнати протиправними дії щодо прийняття рішення та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни (як державного реєстратора з вилученням запису) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 27079686 від 14.12.2015 року, номер запису про право власності 12527549 за товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 37825968) на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.; визнати протиправними дії щодо прийняття рішення та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича (як державного реєстратора з вилученням запису) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31913722 від 18.10.2016 року, номер запису про право власності 16950332, за ОСОБА_5 ( ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні 10.04.2017 року представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" заявив клопотання про закриття провадження у справі, подавши клопотання в письмовому вигляді. В обґрунтування свого клопотання представник третьої особи зазначив, що в даному випадку спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, що свідчить про те, що вказаний спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти закриття провадження у справі, оскільки вважає, що дана справа повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином та завчасно. 22.03.2017 року від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа ОСОБА_5 та його представник в судовому засіданні підтримали клопотання про закриття провадження у справи та просили суд задовольнити його.

Розглянувши клопотання представника третьої особи ТОВ «Кей-Колект» про закриття провадження у справі, заслухавши думку учасників процесу, суд дійшов наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно ч.2 ст.2 КАС України можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини першої статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Частина 2 статті 17 КАС України встановлює категорії публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Саме ж поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у статті 3 КАС України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то такий суб'єкт не знаходиться "при здійсненні управлінських функцій", та не має встановлених нормами КАС України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ", яке набуло права вимоги за кредитним та іпотечним договорами згідно договору відступлення прав вимоги за договором, укладеним з ОСОБА_7, звернулося із заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни від 14.12.2015 року про реєстрацію за ним права власності на предмет іпотеки за адресою: АДРЕСА_1 згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та виключення запису про іпотеку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як зазначає позивач, ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" примусово, в односторонньому порядку, шляхом прийняття рішення (індексний номер: 27079686 від 14.12.2015 року) приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни переоформив право власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 і є предметом іпотеки, на своє ім'я.

В подальшому, як зазначає позивач в адміністративному позові, 19.10.2016 року колекторами були здійснені спроби заволодіти квартирою шляхом примусового вселення нового власника ОСОБА_5, керуючись договором купівлі-продажу від 18.10.2016 року з розстрочкою платежу, за яким ТОВ «Кей-Колект» передало у власність ОСОБА_5 зазначену квартиру.

З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем прийнято рішення про державну реєстрацію права власності, індексний номер: 31913722 від 18.10.2016 року, номер запису про право власності 16950332, за ОСОБА_5 ( ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

В даному випадку ТОВ «Кей-Колект» звертаючись із заявою до приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну квартиру, реалізувало право звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки.

Відповідно до приписів статті 36 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (далі - Закон № 898-IV) відповідне застереження в іпотечному договорі вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з пунктом 5.1 розділу 5 "Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя" Іпотечного договору від 20.06.2008 року, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тобто сторони дійшли згоди, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель набуває права на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя в один чи іншій спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, який передбачений Законом № 898-IV.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

В даній справі позивач оспорює правомірність переходу права власності на квартиру до ТОВ «Кей-Колект», а в подальшому - від ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_5, вважаючи, що нотаріус Кобелєва А.М. не мала повноважень проводити державну реєстрацію права власності, оскільки не вчиняла нотаріальну дію з нерухомим майном.

Фактично у справі йдеться про протиправність набуття ТОВ «Кей-Колект» права власності на спірну квартиру та законність подальшого розпорядження нерухомим майном шляхом його продажу ОСОБА_5

В справі, що розглядається адміністративним судом, при оскарженні рішень приватних нотаріусів, прийнятих як державними реєстраторами прав, формально з підстав порушення Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №868 від 17.10.2013р., також наявні посилання позивача на відсутність у ТОВ «Кей-Колект» права відчуження квартири, яка була предметом договору іпотеки та на неї не могло бути звернено стягнення в силу положень ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Також ОСОБА_7 стверджує, що не отримував вимогу іпотекодержателя про усунення порушень зобов'язань за договором, що є документом, необхідним для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, тобто наголошує про неналежне виконання зобов'язань за іпотечним договором.

З огляду наведеного, убачаються усі ознаки спору про право, який насправді виник та існує між позивачем та третіми особами, а не позивачем та приватними нотаріусами у зв'язку із вчиненням ними дій з проведення державної реєстрації права власності за ТОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_5

Враховуючи те, що спірні правовідносини пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди та реєстрацією права власності на спірне нерухоме майно, яка на думку позивача, відбулась с порушенням вимог Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку", суд дійшов висновку, що спір не є публічно-правовим, а пов'язаний із спором про право, що випливає із договірних відносин, має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

Дана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 року № 21-41а16, відповідно до якої Верховним Судом України зроблено висновок, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного суду України від 24.01.2017р. у справі №2а-1559а16.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом. Рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених статтею 237 цього Кодексу, підлягають опублікуванню на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш як через десять днів з дня їх прийняття.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, судом встановлено, що правовідносини, що склалися між сторонами, не можуть бути предметом спору у адміністративному процесі, оскільки в даному випадку наявний приватно - правовий спір, порядок вирішення якого визначений положеннями ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_7 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дійї відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

Керуючись п.1 ч.1 ст.157, ст.ст.160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання представника ТОВ «Кей-Колект» задовольнити.

Провадження у справі 815/5579/16 за адміністративним позовом

ОСОБА_7 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали через суд першої інстанції. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 18.04.2017 року.

Суддя М.М. Аракелян

.