Ухвала суду № 66019479, 11.04.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/2675/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Сташків Н.М. Провадження № 22-ц/789/269/17 Доповідач - Міщій О.Я.Категорія - 59

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Міщія О.Я.

суддів - Ткач З. Є., Шевчук Г. М.,

при секретарі - Шмигельська І.З.

з участю позивача, його представника - ОСОБА_10., представників Тернопільської міської ради -

Ахтемейчук Н.М., Білика В.Є., представника

виконкому Тернопільської міської ради -

Сухарської А.В., представника ОСОБА_5 -

ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.01.2017 р. по справі за позовом ОСОБА_7 до Тернопільської міської ради, виконавчого комітету Тернопільської міської ради, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішень органу місцевого самоврядування, усунення перешкод у користуванні приміщенням,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_7 звернувся в суд із вказаним позовом, який уточнив, і просив визнати незаконними та скасувати рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1526 від 14 вересня 2011 року «Про надання в оренду майна комунальної власності», рішення сесії Тернопільської міської ради №6/21/10 від 17 травня 2012 року «Про приватизацію об'єктів комунальної власності» в частині надання в оренду ОСОБА_5 підвального приміщення площею 36,2 кв.м. в АДРЕСА_2 та включення вказаного приміщення в перелік об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації, рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1022 від 5 липня 2012 року в частині оформлення права власності за Тернопільською міською радою на вказане підвальне приміщення, звільнення нежитлового приміщення.

ОСОБА_7 вказав, що на підставі договору дарування від 06 травня 2010 року він набув у власність квартиру АДРЕСА_1. Будинок АДРЕСА_3 є багатоквартирним і всі його мешканці - власники квартир спільно користувалися приміщеннями загального призначення - сходовими клітками, горищем, підвальними приміщеннями. Разом із квартирою № 5 йому передано в користування підвальне приміщення площею 36,2 кв. м., яким користувався попередній власник квартири ОСОБА_8 Підвал був ним частково відремонтований, встановлені вхідні двері, він використовував його для зберігання речей і продуктів харчування. У жовтні 2010 року він виїхав у США, а повернувшись у 2014 році виявив, що підвал передано в користування ОСОБА_5 для здійснення підприємницької діяльності. Після звернення до Тернопільської міської ради йому стало відомо, що оспорюваними рішеннями зазначений підвал був переданий в оренду як майно комунальної власності та надано дозвіл орендарю на його приватизацію, а 16 вересня 2014 року право власності на нежитлове офісне приміщення (спірне підвальне приміщення) зареєстровано за ОСОБА_5

ОСОБА_7 зазначив, що оспорювані рішення є незаконними, оскільки на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» після приватизації квартир усі допоміжні приміщення будинку стали об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку. Тому він, набувши на підставі договору дарування право власності на квартиру, набув також право власності на спірне допоміжне (підвальне) приміщення, а міська рада після завершення процесу приватизації не вправі була розпоряджатись зазначеним майном. Крім того, законодавством заборонено використовувати технічні підвали не за призначенням. А спірний підвал використовується для здійснення підприємницької діяльності як заклад громадського харчування. Тому ОСОБА_7 зазначив, що його право власності на підвальне приміщення є порушеним і таким, що підлягає захисту на підставі ст. 393 ЦК України та ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У зв'язку з цим ОСОБА_7 просив позов задовольнити, зобов'язавши ОСОБА_5 звільнити спірне приміщення.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 24.01.2017 р. у задоволенні позову ОСОБА_7 до Тернопільської міської ради, виконавчого комітету Тернопільської міської ради, ОСОБА_5 про визнання незаконними та скасування рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № №1022 від 5 липня 2012 року в частині оформлення права власності за Тернопільською міською радою на підвальне приміщення площею 36,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1526 від 14 вересня 2011 року «Про надання в оренду майна комунальної власності» та рішення сесії Тернопільської міської ради №6/21/10 від 17 травня 2012 року «Про приватизацію об'єктів комунальної власності» в частині надання в оренду ОСОБА_5 підвального приміщення площею 36,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, включення вказаного приміщення в перелік об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації та зобов'язання ОСОБА_5 привести у відповідність приміщення шляхом його вивільнення - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Позивач вказав, що суд помилково вважав спірне приміщення нежитловим, хоч з матеріалів справи видно, що це приміщення є допоміжним, тобто підвалом, яким він користувався як власник квартири в будинку по АДРЕСА_1

Відповідачі незаконно віднесли підвальне приміщення до комунальної власності і ним розпорядились, оскільки ще до 2001 р. мешканці будинку приватизували своє житло і набули у спільну власність приміщення загального користування.

Крім того, ОСОБА_7 вказав, що у справі відсутні докази щодо надання спірному приміщенню статусу нежитлового чи прийняття його як окремого об'єкта у комунальну власність до 29.06.2001 р., тобто до моменту передачі приміщення в оренду. Суд не з'ясував первісне призначення приміщення до часу, коли відповідач - Тернопільська міська рада ним розпорядилась, взявши при цьому до уваги лише документи, які вказують на фактичне використання майна.

При цьому, суд не дослідив інвентарну справу на будинок по АДРЕСА_1 з якої можна було б з'ясувати дані про призначення приміщень та їх характеристику. Разом з тим, суд не врахував, що у спірному приміщенні проходять комунікації опалення, що підтверджує його призначення як допоміжного для забезпечення експлуатації будинку.

Також, суд не врахував, що на час прийняття оскаржуваних рішень Тернопільська міська рада не мала відповідних повноважень, оскільки право власності на підвальне приміщення оформлено пізніше - 05.07.2012 р.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що спірне нежитлове підвальне приміщення не відноситься до житлового фонду, а є самостійним об'єктом цивільно - правових відносин, тому Тернопільська міська рада рішенням від 17.05.2012 р. мала право включити цей об'єкт комунальної власності, який перебував в оренді, до переліку об'єктів, що підлягають приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Відповідно до рішення виконкому Тернопільської міської ради № 1022 від 05.07.2012 р. власником нежитлового підвального приміщення пл. 36,2 кв.м. була територіальна громада м. Тернополя. Тому, відчуження такого приміщення міською радою у встановленому цивільним законодавством порядку є правомірним. Позивач не довів тих обставин, що спірне підвальне приміщення є допоміжним та передане у власність при приватизації квартир.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за виконавчим комітетом Тернопільської міської Ради як комунальна власність та знаходиться в оперативному управлінні ЖЕК-4 на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської Ради народних депутатів № 486 від 25 жовтня 1989 року.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26142072 від 17 травня 2010 року позивач ОСОБА_7 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 06 травня 2010 року, укладеним з дарувальником ОСОБА_8

Відповідно до рішення виконкому Тернопільської міської ради № 1526 від 14.09.2011 р. підвальне приміщення пл. 36,2 кв.м. передане в оренду суб'єкту підприємницької діяльності - ОСОБА_5 (а.с.15).

Рішенням Тернопільської міської ради №6/21/10 від 17 травня 2012 року «Про приватизацію обєктів комунальної власності» вирішено затвердити перелік обєктів комунальної власності міста, які підлягають приватизації шляхом викупу орендарем, згідно з додатком, у тому числі приміщення, орендоване підприємцем ОСОБА_5 по АДРЕСА_1, загальною площею 36,2 кв. м. (а.с.16).

Згідно рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1022 від 05 липня 2012 року «Про оформлення права власності за Тернопільською міською радою», з метою забезпечення належного обліку нерухомого майна комунальної власності вирішено оформити право власності за Тернопільською міською радою на об'єкти нерухомого майна, серед яких підвальне приміщення V площею 36,2 кв. м. літери "А" за адресою АДРЕСА_1 (а.с.17).

Із свідоцтва про право власності, № 26876944, виданого 16 вересня 2014 року, та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 50510885 від 22 грудня 2015 року видно, що власником нежитлового приміщення, офісного приміщення V, загальною площею 36,2 кв. м. по АДРЕСА_1 у м. Тернополі є ОСОБА_5 (а.с. 22, 140).

За змістом ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" у процесі приватизації громадяни набувають право власності на квартири та допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, переходи, коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, норища, вестибюлі, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів та інші технічні приміщення). Перелік таких приміщень не є вичерпним.

У рішенні Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року № 4-рп/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) зазначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладові, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків, підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього (п. 1.1).

Разом з тим, у багатоквартирних будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно - правових відносин, до житлового фонду не входять (ч. 3 ст. 4 ЖК України) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входить до житлового фонду, та нежитлових приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно - правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і з загальної сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Відповідно до п. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та п. 17, чинного на час виникнення спірних правовідносин Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Держкомунгоспу від 15.09.1992 р. № 56 нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово - комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність місцевих рад.

Судом встановлено, що спірне нежитлове приміщення належало Тернопільській міській раді на праві комунальної власності, не відносилось до допоміжних приміщень, оскільки не використовувалось для обслуговування будинку, тому суд підставно відмовив у позові.

Зокрема, судом встановлено, що відповідно до листа КП ЖЕК № 4 від 11.04.2001 р. № 325 на території зазначеного ЖЕКу на АДРЕСА_1 в м. Тернополі знаходиться вільне підвальне приміщення, яке може здаватись в оренду.

Протягом 2001 - 2014 років, тобто до часу приватизації приміщення відповідачем ОСОБА_5, спірне приміщення неодноразово передавалось в оренду різним особам для ведення підприємницької діяльності.

Так, відповідно до рішення виконкому Тернопільської міської ради № 692 від 25.06.2001 р. надано спірне приміщення в оренду підприємцю ОСОБА_9, а рішенням виконкому Тернопільської міської ради № 273 від 15.04.2004 р. - ТОВ "КВБ" (а.с. 79-85).

З акту обстеження нежитлових приміщень від 29.09.2016 р., проведеного ТОВ "Коменерго Тернопіль - 2" видно, що спірне приміщення по АДРЕСА_1 яке перебуває у власності ОСОБА_5, має влаштований окремий вхід, у середині приміщення не проходять інженерні комунікації та не розміщені прилади, які необхідні для забезпечення санітарно - гігієнічних умов і безпечної експлуатації усіх квартир, без доступу до яких експлуатація житлового будинку неможлива.

З матеріалів справи видно, що судом досліджувався технічний паспорт на спірне приміщення V, площею 36,2 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1, із змісту якого видно, що вказане приміщення є нежитловим.

Із змісту копії технічного паспорта на спірний будинок, долученого до матеріалів справи в апеляційному суді видно, що спірне приміщення знаходиться в підвалі будинку по АДРЕСА_1 в м. Тернополі і не є допоміжним.

З цього приводу представник виконавчого комітету ТМР пояснила, що саме по собі знаходження спірного приміщення в підвалі будинку не може бути безумовною підставою для висновку про належність його до допоміжного, тобто такого, яке підлягає приватизації разом із квартирами. І навпаки із вказаного технічного паспорта видно, що спірне приміщення обліковується як нежитлове, а підвал є лише місцем його розташування.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі відсутні будь - які докази того, що в спірному приміщенні знаходиться технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно - гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир), без доступу до якого експлуатація житлового будинку неможлива.

Будь які докази, які б свідчили про те, що позивач користувався спірним приміщенням у якості підвалу ним не подано, а його твердження про те, що він провів ремонт приміщення є безпідставними, оскільки спростовуються актом передавання нежитлового приміщення від 03.10.2011 р., із змісту якого видно, що приміщення ніким не використовується та потребує ремонту, вхідні двері відсутні, підлога встелена будівельним сміттям. (а.с.76)

Доводи апелянта з приводу користування спірним приміщенням і про те, що воно перебуває у статусі допоміжного для обслуговування житла є безпідставними, оскільки не підтверджені відповідними доказами.

Із договору дарування, від 16.05.2010 р. на підставі якого позивач набув право власності на квартиру АДРЕСА_1, видно, що предметом вказаного договору була лише квартира, без жодних допоміжних приміщень (а.с. 20)

Тобто, на час укладення вказаного договору спірне приміщення тривалий час перебувало в оренді і використовувалось для підприємницької діяльності, тому посилання ОСОБА_7 на те, що він та попередній власник ще до 2001 р. користувались та ремонтували приміщення є безпідставними.

Взявши до уваги вказані обставини, суд підставно відмовив у позові, оскільки відповідач Тернопільська міська рада на підставі ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обґрунтовано надала дозвіл на приватизацію спірного майна шляхом викупу орендарем - ОСОБА_5

Отже, право позивача не є порушеним, крім того, позивач має в даний час можливість використовувати наявне вільне підвальне приміщення по АДРЕСА_1 в м. Тернополі.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення і скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 24.01.2017 р.- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.Я. Міщій