Рішення № 66019257, 12.04.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №335/694/15 Головуючий у 1 інстанції: Гашук К.В.

Провадження № 22-ц/778/318/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Полякова О.З.,

ОСОБА_2,

при секретарі Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2015 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки

В позові зазначено, що 17 вересня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Запорізької обласної філії, правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_4 було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 08-987-1ОП-ВКЛ, відповідно до п. 1.1.1, 1.1.2. якого банк надав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 200 000,00 доларів США з кінцевим терміном погашення до 16 вересня 2018 року в порядку, визначеному цим договором. Кредит надавався на споживчі цілі та рефінансування заборгованості. В забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту зі ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір № 08-987-10П-1 від 17 вересня 2008 року, реєстровий №3304, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 Предметом іпотеки за вказаним договором є нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення, загальною площею 163,80кв.м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 41А, приміщення 147, та належить відповідачу. Через невиконання умов договору кредиту виникла заборгованість, яка станом на 20.01.2015 р. згідно довідки-розрахунку становить 4 651 042,47 грн., яка складається з: - заборгованості за кредитом у розмірі 2 455 040,23 грн.; - заборгованості за відсотками у розмірі 1 924 530,85 грн.; - пеня за несвоєчасне повернення кредиту 63 913,47 грн.; - пеня за несвоєчасне повернення відсотків 207 557,91 грн. Пунктами 1.1., 1.4., 1.4.1, 1.4.2., 1,4.3., 1.4.4., 1.5. договору іпотеки передбачено, що іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю предмет іпотеки у якості забезпечення зобов'язань за договором кредиту (основне зобов'язання), а саме зобов'язань зі сплати суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, сплати можливих сум неустойки (пені, штрафу), відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимог за основним зобов'язанням та збитків, завданих порушенням основного зобов'язання. Згідно п.п. 2.4.3, 4.1., договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань за договором кредиту, банк має право задовольнити свої, забезпечені іпотекою вимоги, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. На підставі зазначеного просило: звернути стягнення за іпотечним договором № 08-987-10П-1 від 17 вересня 2008 року за реєстровим № 3304, на предмет іпотеки, а саме на нежиле приміщення, загальною площею 163,80кв.м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України буд. 41 А, приміщення 147, та належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу; визначити у рішенні спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст.38 Закону України «Про іпотеку», а саме: надати ПАТ «Укрсоцбанк» права від свого імені продажу предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві за початковою ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, - надати право ПАТ «Укрсоцбанк» за рахунок продажу предмету іпотеки задовольнити свої вимоги по погашенню заборгованості за договором про надання відновлюваної кредитної лінії № 08-987-10П-ВКЯ від 17 вересня 2008р. на загальну суму 4 651 042,47 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 2 455 040,23 грн.; заборгованості за відсотками у розмірі 1 924 530,85 грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту 63 913,47 грн.; пеня за несвоєчасне повернення відсотків 207 557,91 грн. - з метою збереження предмету іпотеки до його реалізації надати ПАТ «Укрсоцбанк» право обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами. - з метою реалізації предмету іпотеки надати ПАТ "Укрсоцбанк" право: одержати від Державного нотаріуса ОСОБА_6 договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладеній між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідченого ОСОБА_6, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 08.06.2005 р. за реєстровим номером №1197; подавати та підписувати заяви та інші документи, необхідні для виготовлення та отримання вказаного договору купівлі-продажу житлового будинку. - стягнути з відповідача на користь ПАТ «Укрсоцбанк» судові витрати у розмірі 3654,00 грн.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 квітня 2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_4

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2015 року позов задоволено частково. Звернуто стягнення за іпотечним договором № 08-987-10П-1 від 17 вересня 2008 року за реєстровим № 3304 на предмет іпотеки, а саме: нежиле приміщення, загальною площею 163,80кв.м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України буд. 41-А, приміщення 147, що належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_6, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, 08.06.2005 року за реєстровим номером № 1197, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Орендним підприємством Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації 04.09.2008 р. за № 20116053, реєстраційний номер 9602707, шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст.38 Закону України «Про іпотеку», а саме: надати ПАТ «Укрсоцбанк» права від свого імені продажу предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві за початковою ціною, встановленою на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності. Вирішено за рахунок продажу предмету іпотеки задовольнити вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» по погашенню заборгованості за договором про надання відновлюваної кредитної лінії № 08-987-10П-ВКД від 17 вересня 2008 року на загальну суму: 3 534 297,77 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 2 455 040, 23 грн.; заборгованості за відсотками у розмірі 893 547, 84 грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 44 512, 36 грн.; пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 141 197,34 грн. З метою збереження предмету іпотеки до його реалізації надано ПАТ "Укрсоцбанк" право обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами. 3 метою реалізації предмету іпотеки надано ПАТ "Укрсоцбанк" право: - одержати від Державного нотаріуса ОСОБА_6 договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладеній між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідченого ОСОБА_6, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 08.06.2005 р. за реєстровим номером №1197; - подавати та підписувати заяви та інші документи, необхідні для виготовлення та отримання договору купівлі продажу житлового будинку укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідченого ОСОБА_6, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, 08.06.2005 р. за реєстровим номером № 1197. Позовні вимоги про стягнення відсотків за користування кредитними коштами та пені у заявленому позивачем розмірі залишено без задоволення. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» судовий збір у розмірі 3 654 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 08 грудня 2015 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2015 року у цій справі змінено в частині встановлення початкової ціни предмета іпотеки - нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 41А, приміщення 147, змінити, зазначено початкову ціну предмета іпотеки для подальшої реалізації шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку» проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження в сумі 1385 241 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2016 року рішення Апеляційного суду Запорізької області від 08 грудня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_7, представника відповідача ОСОБА_8, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

На підставі п.п.2,3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів в його неупередженості, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Судом першої інстанції встановлені такі обставини.

17 вересня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_4 був укладений договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 08-987- 10П-ВКЛ, за умовами якого ОСОБА_4 отримала кредит в розмірі 200 000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % річних і комісії з кінцевим терміном повернення заборгованості до 16 вересня 2018 року. Погашення траншів кредиту проводиться щомісячно, не пізніше 20 числа місяця наступного за звітнім відповідно до графіку зменшення максимального ліміту заборгованості (п.п.1.1.1, 2.4.5 Договору). У випадку прострочення чергового платежу Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту. За невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом у визначені договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання ( п.4.1 Договору).

Виконання договору про надання відновлюваної кредитної лінії забезпечено заставою нерухомого майна, а саме: нежилого приміщення, загальною площею 163,80кв.м, що знаходиться за адресою : Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України буд. 41 А, приміщення 147, про що між Банком і власником нежилого приміщення ОСОБА_9 був укладений іпотечний договір № 08-987-10П-1 від 17 вересня 2008 року. Вартість предмету іпотеки сторони вказаного договору визначили у розмірі 1 385 241 гривня ( п.1.2 іпотечного договору).

Відповідно до п.2.4.3 договору іпотеки, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобовязання, встановлених згідно з п.п.2.1.1-2.1.10.

Додатковою угодою №03 від 02 серпня 2010 року про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії, укладеною між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4, сторонами було встановлено новий кінцевий термін повернення кредитної заборгованості, а саме до 16 вересня 2023 року, встановлено новий графік зниження максимального ліміту кредитної заборгованості, починаючи з дати укладання договору, встановлено новий порядок сплати процентів за користування кредитом

В порушення умов договору ОСОБА_4 взяті на себе зобов'язання не виконувала, передбачені умовами договору платежі вносила з порушенням встановлено графіком зменшення максимального ліміту заборгованості.

Останнє погашення за основною сумою боргу було здійснено ОСОБА_4 19.09.2009 року, а за відсотками за користування грошовими коштами 29.12.2010 року.

За розрахунком банку станом на 14.08.2014 року у ОСОБА_4 утворилась заборгованість, яка складає 4 651 042 грн. 47 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту становить 2 455 040 грн. 23 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 1 924 530 грн. 85 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 63913 грн. 47 коп., пеня за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 207 557 грн. 91 грн.

Подавши заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, відповідач зазначив з посиланням на положення п. 4.4 кредитного договору та обов'язок позичальника достроково погасити кредит, вказала на те, що початком перебігу позовної давності є 19 листопада 2009 року, оскільки останнє погашення за основною сумою боргу за кредитом було здійснено 19 вересня 2009 року, а за відсотками - 29 грудня 2012 року.

Відповідач посилався на те, що згідно з п. 4.4 ст. 4 договору про надання відновлювальної кредитної лінії в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником своїх обов'язків протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив та відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час користування кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Сторони кредитного договору встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов'язань за щомісячним погашенням платежів, зокрема в разі невиконання або неналежного виконання позичальником більш ніж 90 календарних днів своїх обов'язків щодо своєчасної сплати кредиту та процентів строк користування кредитом вважається таким, що сплив, а позичальник зобов'язаний протягом 1 робочого дня повернути кредит у повному обсязі, сплатити відсотки та штрафи, отже, сторони врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Боржник здійснив останній платіж 19 вересня 2009 року та по відсоткам 29 грудня 2010 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Під час апеляційного розгляду колегія суддів вбачає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. ст. 212-215 ЦПК України щодо законності, обґрунтованості рішення суду, встановлення наявності обставин на підтвердження вимог і заперечень та застосування до спірних правовідносин належних норм матеріального права.

Колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимог, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 590 Цивільного кодексу України, ст. 33 Закону "Про Іпотеку", заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Також, ст. 7 Закону "Про іпотеку" встановлено, що іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Аналізуючи позовні вимоги про звернення стягнення на предмети іпотеки, колегія суддів дійшла такого висновку.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на порушення умов договору ОСОБА_4 взяті на себе зобов'язання не виконувала, передбачені умовами договору платежі вносила з порушенням встановлено графіком зменшення максимального ліміту заборгованості. Так, останнє погашення за основною сумою боргу було здійснено ОСОБА_4 19 вересня 2009 року, а за відсотками за користування грошовими коштами - 29 грудня 2010 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового, в межах позовної давності, задоволення позову банку про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості за кредитом станом на 14 серпня 2014 року в сумі 3 534 297,77грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 245 5040, 23грн.; заборгованості за відсотками у розмірі 893 547,84грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 44 512,36грн.; пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 141 197,34грн.

Відповідач, з посиланням на положення п. 4.4 кредитного договору з визначеним обов'язком позичальника достроково погасити кредит, вважає, що початком перебігу позовної давності є 19 листопада 2009 року, оскільки останнє погашення за основною сумою боргу за кредитом було здійснено 19 вересня 2009 року, а за відсотками - 29 грудня 2012 року.

З цими доводами погоджується колегія суддів.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що зазначений пункт договору стосується обов'язку позичальника у разі невиконання (неналежного виконання) зобов'язання протягом більш ніж 90 календарних днів, погасити кредит в повному обсязі, сплатити відсотки та нараховані штрафні санкції, у зв 'язку зі спливом строку користування кредитом.

Додатковою угодою № 03 від 2 серпня 2010 року про внесення змін до договору про надання відновлюваної кредитної лінії, укладеною між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_4, сторонами було встановлено новий кінцевий термін повернення кредитної заборгованості, а саме до 16 вересня 2023 року, встановлено новий графік зниження максимального ліміту кредитної заборгованості, починаючи з дати укладення договору (тобто відстрочено строк виконання основної суми боргу - 185 898, 34 доларів США), встановлено новий порядок сплати процентів за користування кредитом.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що підписанням зазначеної додаткової угоди строк позовної давності саме для сплати основної суми боргу -185 898, 34 доларів США було перервано.

Вказане суперечить фактичним обставинам справи, умовам договору та вимогам матеріального права щодо обчислення строку позовної давності.

Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки останнє погашення щомісячних платежів з оплати відсотків за користування грошовими коштами відбулося 29 грудня 2010 року, додатковою угодою № 03 від 2 серпня 2010 року та графіком зниження максимального ліміту кредитної заборгованості не передбачено відстрочення строку виконання суми боргу за відсотками, з позовом до суду банк звернувся 26 січня 2015 року, відповідач подав заяву про застосування строку давності, вимоги про стягнення заборгованості за відсотками за період до 26 січня 2012 року не підлягають задоволенню.

Боржник здійснив останній платіж 19 вересня 2009 року та за відсотками 29 грудня 2010 року. Разом з тим, суд першої інстанції не врахував умов вищевказаного пункту договору та не врахував, що строк користування кредитом сплив достроково, тобто через 90 календарних днів з дати, коли позичальник перестав сплачувати кредит, нараховані проценти за кредитом та штрафні санкції, а тому слідує висновок, що банк звернувся до суду поза межами строку позовної давності.

Позов пред'явлений 29.01.2015р.

Відповідач подала до суду першої інстанції заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

ОСОБА_1 позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Позивач впродовж встановленого законом строку не пред'явив позову до відповідача без поважних причин.

Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Вищевказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2875цс15, яка, відповідно до ст.360-7 ЦПК України має враховуватися судами.

Виходячи з встановлених обставин не впливають на вирішення справи невірно застосовані судом першої інстанції норми Закону України «Про іпотеку» в частині визначення початкової ціни предмету іпотеки для реалізації його під час звернення стягнення за рішенням суду.

Положеннями частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку" можна дійти висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону України "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Вищевказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 8 червня 2016 року у справі №6-1239цс16, яка, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України підлягає врахуванню судами України.

Судом першої інстанції не враховано вимоги частини шостої статті 38, статті 39 Закону України "Про іпотеку", що потягло помилковий висновок про визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки з огляду на указану в іпотечному договорі оціночну вартість предмета іпотеки.

Висновки і мотиви, з яких ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2016 року рішення Апеляційного суду Запорізької області від 08 грудня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, взяті до уваги апеляційним судом під час нового апеляційного розгляду справи.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вбачає, що суд першої інстанції неповно зясував обставини, що мають значення для справи, ухвалив рішення, яке не відповідає нормам матеріального і процесуального права, не взяв до уваги пропуск позивачем строку позовної давності при зверненні до суду, відсутність поважних причин, які могли бути враховані у цьому питання, а тому помилково не застосував визначені законом наслідки пропуску вказаного строку, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення в справі, яким оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_10 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2015 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_10 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: