Рішення № 66014966, 28.02.2017, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/4462/16-ц

Провадження № 2/752/1021/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28.02.2017 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі головуючого по справі судді - Шкірай М.І.

за участю секретаря - Безверхої Н.В.

за участю представника позивача - Мельник В.В.

участю представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора Київської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору Київська міська клінічна лікарня № 17 про відшкодування витрат лікувального закладу на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, суд -

Встановив

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) понесені Київською міською клінічною лікарнею № 17 витрати на проведення лікування потерпілої ОСОБА_4 у розмірі 14 798 грн. 95 коп.

В обґрунтування позову позивач вказував, що відповідач 08.05.2015 року, приблизно об 11.00 годині, керуючи технічно справним автомобілем марки «Фольксваген Транспортер» д.н.з. НОМЕР_1, рухався по вул. Васильківська в м. Києві, зі сторони вул. Ломоносова в напрямку пр. Голосіївського. Будучи неуважним та неправильно зреагувавши на зміну дорожньої обстановки, чим порушив п. 2.3 б ПДР України, під'їзжаючи до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.1 типу «зебра» та дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 ПДР України, розташованого навпроти будинку 90 по вул. Васильківській в м. Києві, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, щоб дати дорогу пішоходу ОСОБА_4, чим порушив п.18.1 ПДР України, внаслідок чого здійснив наїзд на потерпілу ОСОБА_4, яка переходила проїзну частину по регульованому пішохідному переходу та мала перевагу в русі.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №1125/Е від 19.06.2015, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Потерпіла ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні в Київській міській клінічній лікарні № 17 та на її лікування з державного бюджету витрачено кошти у розмірі 14 993 грн. 95 коп., з яких відшкодовано лише 195 грн.

Тому позивач просить суд відшкодувати з відповідача грошові кошти витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення.

Прокурор в судовому засіданні вимоги позову підтримала у повному обсязі та просила суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_2, а відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» «Особливості страхування цивільно-правової відповідальності окремих категорій громадян України», зокрема, п. 13.1. «Учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди І групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду І групи, у його присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом. Тому представник відповідача вказує, що МТСБУ компенсує витрати особи, звільненої від цього виду обов'язкового страхування на підставі пункту 13.1 статті 13 та підпункту г) п. 41.1 ст. 41 цього Закону. У компенсації витрат може бути відмовлено повністю або частково, якщо такі витрати здійснені без попереднього погодження із страховиком (МТСБУ). Крім того представник зазначав, що прокурором не надано документів на підтвердження таких витрат на лікування ОСОБА_4, медичних документів на підтвердження необхідності такого лікування.

Представник Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву в якій просив розглянути справу без його участі.

Вислухавши пояснення прокурора та представника відповідача суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 08.05.2015 року, приблизно об 11.00 годині, керуючи технічно справним автомобілем марки «Фольксваген Транспортер» д.н.з. НОМЕР_1, рухався по вул.Васильківська в м.Києві, зі сторони вул.Ломоносова в напрямку пр.Голосіївського. Будучи неуважним та неправильно зреагувавши на зміну дорожньої обстановки, чим порушив п.2.3б ПДР України, підїзжаючи до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.1 типу «зебра» та дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 ПДР України, розташованого навпроти будинку 90 по вул.Васильківській в м.Києві, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, щоб дати дорогу пішоходу ОСОБА_4, чим порушив п.18.1 ПДР України, внаслідок чого здійснив наїзд на потерпілу ОСОБА_4, яка переходила проїзну частину по регульованому пішохідному переходу та мала перевагу в русі.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №1125/Е від 19.06.2015, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Порушення вимог п. п. 2.3 б), 18.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Вказані обставини встановленні ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.11.2015 року по кримінальній справі № 752/11716/15-к (Провадження по справі № 1-кп/752/705/15), у зв'язку з чим в силу ст. 61 ЦПК України є преюдиційними та не підлягають доказуванню.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України, Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Посилання представника відповідача не те, що цивільно-правову відповідальність ОСОБА_3 зобов'язане відшкодувати МТСБУ, оскільки він є інвалідом війни і тому останній не може бути належним відповідачем у цій справі не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Отже, вказані зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

За змістом ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч. 2 ст. 14 ЦК України).

Відповідно до ст. 511 ЦК України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Тому право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором (законом), стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором (законом) не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному (на підставі закону). Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до МТСБУ, яке на підставі закону повинне відшкодувати завдану відповідачем шкоду, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до МТСБУ та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК України підстав.

Особа, якій завдано шкоди вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди.

Такого висновку дійшов Верховний суд України у постанові від 20.01.2016 року за № 6-2808цс15.

З листа Головного лікаря Київської міської клінічної лікарні № 17 від 03.03.2016 року за № 24 вбачається, що ОСОБА_5 перебувала на стаціонарному лікування та на її лікування залучено грошові кошти у розмірі 14993 грн. 95 коп. - відшкодовано кошти у розмірі 195 грн.

Згідно ст. 1206 ЦК України, особа, що вчинила злочин зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. З постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розмір фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді, яка полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За наявності підстав з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, звертатися до суду з позовами.

Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 1 звернувся до суду з позовом в інтересах Департаменту охорони здоров»я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування і Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевий бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи т організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщенні заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкті визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ст.32 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів належить управління закладами охорони здоров організація медичного обслуговування.

Київська міська клінічна лікарня № 17 є комунальним закладом охорони здоров'я та безпосередньо підпорядкована Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до п.1 Положення «Про Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 13.12.2013 за № 2254, Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується голові Київської міської державної адміністрації, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади - Міністерству охорони здоров'я України, є головним розпорядником коштів бюджету міста Києва по галузі «Охорона здоров'я».

Основними завданнями Департаменту є забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я на території міста Києва та управління підприємствами, установами та організаціями галузі охорони здоров'я, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, організація їх кадрового, матеріально-технічного та методичного забезпечення.

Відповідно до п. 5.18 Положення, Департаментом здійснюється фінансування закладів охорони здоров'я, що утримуються за рахунок коштів міського бюджету, контролювання ефективного використання ними фінансових, матеріальних та трудових ресурсів.

В ході судового розгляду встановлено, що кошти, витрачені на Київською міською клінічною лікарнею № 17 на лікування потерпілого ОСОБА_4 залучені із коштів місцевого бюджету.

Враховучи викладене суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з нього грошових коштів в рахунок відшкодування витрат залучених на лікування потерпілої від кримінального правопорушення.

Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10-11; 28-29; 57-60; 158; 179; 185; 209; 212; 214-215 ЦПК України, суд -

Вирішив

Позов заступника прокурора Київської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору Київська міська клінічна лікарня № 17 про відшкодування витрат лікувального закладу на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) понесені Київською міською клінічною лікарнею № 17 витрати на проведення лікування потерпілої ОСОБА_4 у розмірі 14 798 грн. 95 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на корись держави судовий збір у розмірі 640 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня отримання його копії. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя