Рішення № 66014957, 03.02.2017, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/11858/16-ц

Провадження № 2/752/1055/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03.02.2017 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі головуючого по справі судді - Шкірай М.І.

за участю секретаря - Безверхої Н.В.

за участю представника позивача - Ауз Р.М.

Дзюба Г.Є.

за участю представників відповідача - ОСОБА_3

ОСОБА_4

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верес» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс» про відшкодування матеріальної шкоди, суд -

Встановив

У липні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, підтримавши який в судовому засіданні через представників, просив суд визнати протиправними дії відповідача ОСОБА_5 під час підготовки та вчинення двох виконавчих написів, які визнані в судовому порядку такими, що не підлягають виконанню у зв'язку з їх невідповідністю чинному законодавству, та стягнути з відповідача ОСОБА_5 матеріальну шкоду, завдану позивачу у розмірі 6775339 грн. 75 коп.

В обґрунтування позовних вимог представники вказували, що 03 липня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 2787, яким зобов'язано лізингоодержувача за Договором фінансового лізингу № 202-002901 від 17.04.2008 року - товариство з обмеженою відповідальністю «Верес» повернути лізингодавцю за Договором лізингу - Відкритому акціонерному товариству «Капітал Лізинг» об'єкти фінансового лізингу (7 одиниць сільськогосподарської техніки загальною вартістю 1875000 грн. 00 коп.), та звернено стягнення з позивача на користь ВАТ «Капітал Лізинг» заборгованості у сумі 1726992 грн. 88 коп., що відповідно до курсу НБУ станом на 21.05.2012 року становить 216103,72 доларів США, у т.ч. основного боргу (невиплачених лізингових платежів за період з 20 червня 2008 по 20 травня 2012 року) у розмірі 1618020 грн. 63 коп., та пені за несвоєчасно проведені розрахунки у розмірі 108972 грн. 25 коп.

Даний виконавчий напис, згідно з рішенням Господарського суду м. Києва від 14.11.2012 року у справі № 5011-61/11768-2012 за позовом ТОВ «Верес» до ВАТ «Капітал Лізинг», треті особи - Публічне акціонерне товариство «УніКредит Банк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, було визнано таким, що не підлягає виконанню. Згідно з постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 р., рішення суду першої інстанції залишено без змін.

06 березня 2013 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 було вчинено другий виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 893, відповідно до якого, на підставі Договору фінансового лізингу № 202-002901 від 17.04.2008 року, зобов'язано позивача повернути лізингодавцю ВАТ «Капітал Лізинг» об'єкти фінансового лізингу (7 одиниць сільськогосподарської техніки загальною вартістю 1875000 грн. 00 коп.) та звернено стягнення з Позивача на користь ВАТ «Капітал Лізинг» заборгованості за Договором лізингу за період з 20 червня 2008 року по 31 грудня 2012 року у розмірі 1278024 грн. 42 коп., що відповідно до курсу НБУ станом на 06.03.2013 року становить 159892,96 доларів США.

У подальшому, рішенням Господарського суду м. Києва від 07.04.2014 р. у справі № 910/1224/14 за позовом ТОВ «Верес» до ВАТ «Капітал Лізинг», треті особи - Публічне акціонерне товариство «УніКредит Банк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, судом виконавчий напис було визнано таким, що не підлягає виконанню. Означене рішення набрало законної сили 24.04.2014 року.

Крім того, представники в позовній заяві зазначали, що на підставі виконавчого напису нотаріуса № 2787 від 03 липня 2012 року Відділом державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві 15 серпня 2012 року було відкрито виконавче провадження ВП № 33810313 та звернено стягнення на майно і кошти на рахунках ТОВ «Верес», шляхом накладення арешту, на суму 1726922 грн. 88 коп. Дане виконавче провадження закінчено 22 лютого 2013 року. В рамках даного виконавчого провадження з рахунків позивача було стягнуто 135512 грн. 81 коп.

На підставі виконавчого напису нотаріуса № 893 від 06 березня 2013 року Відділом державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві 01 квітня 2013 року було відкрито виконавче провадження ВП № 37252480 та звернено стягнення на кошти на рахунках позивача, шляхом накладення арешту та їх стягнення на користь ВАТ «Капітал Лізинг» у сумі 1278024 грн. 42 коп. У рамках цього виконавчого провадження з позивача було стягнуто також виконавчий збір у розмірі 127802 грн. 44 коп. та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 98 грн. 11 коп. Всього з позивача було стягнуто в рамах даного виконавчого провадження 1405924 грн. 97 коп. Дане виконавче провадження закінчено 26 травня 2014 року.

У зв'язку з арештом банківських рахунків позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса № 893 від 06 березня 2013 року, останній не міг вчасно придбати валюту (долари США) для проведення розрахунків з контрагентами та сплачувати відсотки за кредитом, наданим йому згідно з Договором позики від 12 березня 2012 року, який укладено між позивачем та компанією BOUKARI HOLDINGS LIMITED, що призвело до завдання позивачу збитків на суму 4990158 грн. 96 коп., і тому позивач зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди, в зв'язку із стягненням його грошових коштів з арештованих рахунків у банківських установах і не можливістю розміщення таких коштів на депозитних рахунках для отримання додаткового прибутку. Розмір збитків оцінює в 243377 грн. 00 коп.

Як стверджують представники позивача, тільки на підставі дій відповідача, а саме вчинення двох виконавчих написів нотаріуса № 2787 від 03 липня 2012 року та № 893 від 06 березня 2013 року, що слугували правовою підставою для відкриття виконавчих проваджень та вчинення за ними дій з примусового стягнення коштів з позивача, які були визнані відтак Господарським судом м. Києва такими, що не підлягають виконанню, позивачу було завдано збитків у розмірі 1541437 грн. 78 коп., що виразилось у реальному стягненні грошових котів з рахунків позивача; збитків, яких зазнав позивач від курсової різниці у зв'язку з неможливістю сплачувати відсотки за користування позикою за договором позики від 12 березня 2012 року, у зв'язку з арештом рахунків у розмірі - 4990158 грн. 96 коп., та завдано збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 243377 грн. 00 коп.

Також представники позивача просили визнати дії відповідача неправомірними, посилаючись на незаконність виконавчих написів № 2787 від 03 липня 2012 року та № 893 від 06 березня 2013 року, які були визнані судами, такими, що не підлягають виконанню.

Представник відповідача в судовому засідання та в запереченні проти позову повідомляли, що для вчинення виконавчих написів було надано усі необхідні для цього документи і тому відповідач вчиняв виконавчі написи № 2787 від 03 липня 2012 року та № 893 від 06 березня 2013 року у відповідності до вимог чинного законодавства. Також, ОСОБА_5 пояснила, що нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших дій, передбачених ст. 1 Закону України «Про нотаріат», і під час вчинення нотаріальних дій нотаріус діє неупереджено та не стає учасником правовідносин між зацікавленими у вчиненні нотаріальних дій особами, тому не може займати статус відповідача у суперечках, які виникають із цивільних відносин, пов'язаних з нотаріальною дією.

Представник відповідача ОСОБА_3, в судовому засіданні, позов не визнав, зазначив, що пропущений строк звернення до суду та просив застосувати наслідки спливу позовної давності. Стверджував, що у діях відповідача відсутні складові правопорушення, при наявності яких, настає цивільна відповідальність за завдану шкоду, та зазначав, що позивачем не доведено розмір завданих відповідачем збитків, у зв'язку з чим просив повністю відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ст. ст. 87, 88 Закону «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Судом встановлено, що 03 липня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було вчинено виконавчий напис, що зареєстрований у реєстрі за № 2787, яким зобов'язано лізингоодержувача за Договором фінансового лізингу № 202-002901 від 17.04.2008 року - товариство з обмеженою відповідальністю «Верес» повернути лізингодавцю за цим Договором - Відкритому акціонерному товариству «Капітал Лізинг» об'єкти фінансового лізингу (7 одиниць сільськогосподарської техніки, загальною вартістю 1875000,00 грн.) та звернено стягнення з позивача на користь ВАТ «Капітал Лізинг» заборгованості у сумі 1726992 грн. 88 коп., що відповідно до курсу НБУ станом на 21.05.2012 року становить 216103,72 доларів США, у т.ч. основного боргу (невиплачених лізингових платежів за період з 20 червня 2008 по 20 травня 2012 року) у розмірі 1618020 грн. 63 коп., і пені за несвоєчасно проведені розрахунки у розмірі 108972 грн. 25 коп.

На підставі даного виконавчого напису, відділом державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, 15 серпня 2012 року було відкрито виконавче провадження ВП № 33810313 та звернено стягнення на майно та кошти на рахунках, шляхом накладення арешту, на суму 1726922 грн. 88 коп. Дане виконавче провадження закінчено 22 лютого 2013 року. В рамках даного виконавчого провадження з рахунків позивача було стягнуто 135512 грн. 81 коп.

Зазначений виконавчий напис, згідно з рішенням Господарського суду м. Києва від 14.11.2012 року у справі № 5011-61/11768-2012 за позовом ТОВ «Верес» до ВАТ «Капітал Лізинг», треті особи - Публічне акціонерне товариство «УніКредит Банк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, було визнано таким, що не підлягає виконанню. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 року це рішення суду залишено без змін.

06 березня 2013 року відповідачем було вчинено другий виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 893. Згідно з даним виконавчим написом, на підставі Договору фінансового лізингу № 202-002901 від 17.04.2008 року, зобов'язано позивача, лізингоодержувача за Договором, повернути лізингодавцю ВАТ «Капітал Лізинг» об'єкти фінансового лізингу (7 одиниць сільськогосподарської техніки загальною вартістю 1875000,00 грн.) та звернено стягнення з Позивача на користь ВАТ «Капітал Лізинг» заборгованості за Договором лізингу за період з 20 червня 2008р., по 31 грудня 2012 р. у розмірі 1278024 грн. 42 коп., що відповідно до курсу НБУ станом на 06.03.2013 року становить 159892,96 доларів США.

На підставі виконавчого напису нотаріуса № 893 від 06 березня 2013 року відділом державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві 01 квітня 2013 року було відкрито виконавче провадження ВП № 37252480 та звернено стягнення на кошти на рахунках позивача, шляхом накладення арешту та їх стягнення на користь ВАТ «Капітал Лізинг» в сумі 1278024 грн. 42 коп. В рамках виконавчого провадження з позивача було стягнуто також виконавчий збір у розмірі 127802 грн. 44 коп., і витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 98 грн. 11 коп. Всього було стягнуто з позивача в рамах даного виконавчого провадження 1405924 грн. 97 коп. Дане виконавче провадження закінчено 26 травня 2014 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.04.2014 р. у справі №910/1224/14 задоволено позов ТОВ «Верес» до ВАТ «Капітал Лізинг», треті особи - Публічне акціонерне товариство «УніКредит Банк», приватний нотаріус КМНО ОСОБА_5 про визнання виконавчого напису № 893 від 06 березня 2013 року таким, що не підлягає виконанню. Дане рішення набрало законної сили 24.04.2014 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частина 1 ст. 261 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд вважає, що, з урахуванням обставин даного судового спору, моментом, коли позивач довідався чи міг довідатися про порушення свого права є не вчинення відповідачем самого виконавчого напису нотаріуса чи дата пред'явлення його до виконання до органу державної виконавчої служби або реальне виконання даного виконавчого напису нотаріуса шляхом накладення арешту чи стягнення коштів з позивача, а саме набрання рішеннями Господарського суду м. Києва Києва від 14 листопада 2012 року у справі № 5011-61/11768-2012, законної сили, тоб то 14 лютого 2013 року; рішення Господарського суду м. Києва від 07 квітня 2014 року у справі № 910/1224/14, яке набрало законної сили 24 квітня 2014 року. До набрання чинності даними рішеннями Господарського суду м. Києва у позивача не існувало будь-яких правових підстав для того, щоб розпочати судове провадження з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, завданої йому внаслідок неправомірних дій останнього. Адже законність обох виконавчих написів, до дати набрання чинності зазначеними вище рішеннями господарських судів міста Києва, нічим не була спростована й при цьому виконавчі написи, вчинені відповідачем, згідно з вимогами ст. 90 Закону України «Про нотаріат», підлягали подальшому виконанню органом державної виконавчої служби.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не був пропущений строк позовної давності.

Суд вважає, що позивач скористався своїм правом та оскаржив виконавчий напис № 2787 від 03 липня 2012 року та виконавчий напис № 893 від 06 березня 2013 року у Господарському суді м. Києва як такий, що не підлягає виконанню, а відтак, з дотриманням строків позовної давності звернувся до суду за захистом своїх прав.

З рішення Господарського суду м. Києва від 14 листопада 2012 року у справі № 5011-61/11768-2012, яке набрало законної сили 14 лютого 2013 року та рішення Господарського суду м. Києва від 07.04.2014 року, у справі № 910/1224/14, яке набрало чинності 24 квітня 2014 року, вбачається, що відповідач на підставі наданих йому документів не мав права вчиняти виконавчий напис № 2787 від 03 липня 2012 року та виконавчий напис № 893 від 06 березня 2013 року про стягнення у безспірному порядку коштів з позивача на користь ВАТ «Капітал Лізинг», оскільки це суперечило нормам Законів України «Про фінансовий лізинг» та «Про нотаріат», Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Згідно зі ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь, ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Таким чином, факт порушення відповідачем вимог чинного законодавства України та Порядку вчинення нотаріальних дій під час вчинення виконавчого напису № 893 від 06 березня 2013 року суд вважає доведеним.

У відповідності до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про нотаріат», шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується в повному обсязі. Дана норма Закону не ставить будь-яких додаткових умов по стягненню шкоди з приватного нотаріуса. Даною статтею закону передбачено самостійний спосіб захисту і право особи, чиї права порушені в результаті дій приватного нотаріуса, на відшкодування ним заподіяної шкоди в повному обсязі.

Судом також встановлено, що на підставі виконавчого напису № 2787 від 03 липня 2012 року відділом державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві 15 серпня 2012 року було відкрито виконавче провадження ВП № 33810313 та звернено стягнення на майно та кошти на рахунках, шляхом накладення арешту, на суму 1726922 грн. 88 коп. В рамках даного виконавчого провадження з рахунків Позивача було стягнуто 135512 грн. 81 коп.

Також судом встановлено, що саме на підставі виконавчого напису нотаріуса № 893 від 06 березня 2013 року відділом державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві 01 квітня 2013 року було відкрито виконавче провадження ВП № 37252480 та звернено стягнення на кошти, які знаходилися на рахунках позивача, шляхом накладення арешту та їх стягнення на користь ВАТ «Капітал Лізинг» в сумі 1278024 грн. 42 коп. Крім того, з позивача було стягнуто виконавчий збір у розмірі 127802 грн. 44 коп. та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 98 грн. 11 коп. Всього було реально стягнуто з Позивача в рамах даного виконавчого провадження 1405924 грн. 97 коп.

Оцінивши та перевіривши в сукупності докази суд приходить до висновку, що саме дії відповідача призвели до виникнення ситуації, при якій юридична особа ВАТ «Капітал Лізинг», не маючи права отримувати лізингові платежі та майно від ТОВ «Верес», набула такого права, виключно після вчинення відповідачем виконавчого напису № 2787 від 03 липня 2012 року та виконавчого напису нотаріуса № 893 від 06 березня 2013 року та скористалися ним, стягнувши на свою користь кошти з позивача.

Судом також встановлено, що між позивачем та компанією BOUKARI HOLDINGS LIMITED 12 березня 2012 року було укладено Договір позики, який зареєстровано в Національному банку України (Реєстраційне свідоцтво № 14982). Відповідно до п.1 Договору позики, відсоткова ставка за користування коштами складає 11% річних. Згідно з п.5.3 Договору позики, відсотки за позикою нараховуються щорічно 31 грудня відповідного року та сплачуються не пізніше 15 січня наступного року.

На підставі виконавчого напису нотаріуса № 893 від 06 березня 2013 року відділом державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві 01 квітня 2013 року відкрито ВП № 37252480 та накладено арешти на рахунки позивача в період з 11.04.2013 року до 26.05.2014 року. У зв'язку з таким довготривалим накладенням арештів на поточні рахунки позивача, останній, як встановлено судом, не міг повноцінно здійснювати господарську діяльність, у тому числі не мав можливості купувати валюту (долари США) та вчасно здійснювати розрахунки для виконання зобов'язань за вище вказаним Договором позики. Таким чином, за користування коштами в 2013 році позивач не зміг вчасно виконати свої грошові зобов'язання та сплатити відсотки до 15 січня 2014 року за валютним курсом на дату оплати 7,99 грн/за 1 дол. США, (тобто з 01 по 15 січня 2014 року) та не міг купувати валюту по розрахункам за відсотки ще за період з 01.01.2014 року до 26.05.2014 року. Така можливість виникла у позивача тільки після 26.05.2014 року, (після закінчення виконавчого провадження та скасування арештів на належні йому кошти) коли курс долара США до гривні становив уже 11,77 грн. за один долар, що завдало позивачу збитків на суму - 4990158 грн. 96 коп.

На підтвердження розміру завданих збитків позивачем надано наступні докази:

- копія довідки про відкриття рахунків у ПАТ «Дойче Банк ДБУ», на які поступала позика від нерезидента;

- копія довідки з ПАТ «Дойче Банк ДБУ» про розмір отриманої позивачем позики за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року;

- копія акту звірки взаєморозрахунків між ТОВ «Верес» та компанією BOUKARI HOLDINGS LIMITED по нарахуванню відсотків за користування позикою, в період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

Позивачем серед інших доказів було надано лист ТОВ «Верес» від 03.01.2014 року на адресу відповідача, якого останній отримав 04.01.2014 року (а.с.55-56). У цьому листі, до якого долучено копія рішення Господарського суду м. Києва від 25.07.2013 року у справі № 5011-30/16988-12 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 року, позивач довів до відому відповідача інформацію про відсутність з боку ТОВ «Верес» будь-якої заборгованості за Договором лізингу № 202-002901 від 17.04.2008 року, перед ВАТ «Капітал Лізинг», безпідставність вчиненого виконавчого напису нотаріуса, намагається уникнути збільшеного розміру збитків від подальшого виконання виконавчого напису № 893 від 06 березня 2013 року та попереджає приватного нотаріуса ОСОБА_5, про примусове стягнення сум заподіяної шкоди з боку винних осіб. При цьому позивач посилається на рішення Господарського суду м. Києва від 25.07.2013 року у справі № 5011-30/16988-12, яким встановлено відсутність будь-якої заборгованості за Договором лізингу № 202-002901 від 17.04.2008 року, ТОВ «Верес» перед ВАТ «Капітал Лізинг». Дане рішення набрало чинності, згідно з постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 року і не було змінене Постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2014 року.

Таким чином, означеними рішенням судових інстанцій, підтверджено факт відсутності будь-якої фінансової заборгованості з боку ТОВ «ВЕРЕС» перед ВАТ «Капітал Лізинг» за Договором фінансового лізингу, а відтак - відсутності правових підстав для продовження виконавчого провадження за зазначеним вище виконавчим написом.

Таким чином, у листі-вимозі позивач повідомляв відповідача про завдання йому матеріальних збитків на підставі виконавчого напису нотаріуса № 893 від 06 березня 2013 року, просив скасувати даний виконавчий напис, як такий, що не відповідає законодавству, а в разі бездіяльності відповідача, попереджав про стягнення суми збитків, які можуть бути завдані позивачу при подальшому виконанні даного виконавчого документа. Станом на дату отримання відповідачем даного листа від позивача, курс долара США до гривні становив 7,99 грн. за 1 долар США. Станом на січень 2014 року, включно по 31.01.2014 року, даний курс валют був незмінний.

Згідно з ч. 3 ст. 51 Закону України «Про нотаріат», у разі виявлення нотаріусом або посадовою особою, які вчиняють нотаріальні дії, що ними допущено помилку при вчиненні нотаріальної дії або вчинена нотаріальна дія не відповідає законодавству, нотаріус або посадова особа, які вчиняють нотаріальні дії, зобов'язані повідомити про це сторони (осіб), стосовно яких вчинено нотаріальну дію, для вжиття заходів щодо скасування зазначеної нотаріальної дії відповідно до законодавства.

З наведеного вище випливає, що якби відповідач здійснив передбачені законодавцем дії по скасуванню виданого ним виконавчого напису № 893 від 06 березня 2013 року, отримавши лист від позивача, то з банківських рахунків позивача не були б стягнуті кошти у розмірі 742973 грн. 68 коп., на виконання виконавчого напису нотаріуса № 893 від 06 березня 2013 року в період з січня по травень 2014 року включно, та позивач не зазнав би збитків у розмірі 4990158 грн. 96 грн., які були спричинені курсовою різницею при нарахуванні процентів позивачу за користування позикою станом на 26 травня 2014 року (дата закінчення виконавчого провадження), згідно Договору позики від 12 березня 2012 року. А збитки, які були завдані позивачу внаслідок виконання даного виконавчого напису до моменту отримання відповідачем вищезазначеного листа разом з судовими рішеннями, були б значно менші та склали всього 825581 грн. 14 коп. Однак, відповідач відмовився скасувати виданий ним виконавчий напис нотаріуса № 893 від 06 березня 2013 року, на підставі якого продовжувалося стягнення коштів з позивача, та продовжували завдаватися збитки останньому, аж до моменту скасування позивачем виконавчого напису в судовому порядку.

Таким чином, судом встановлено факт того, що відповідач свідомо ухилявся від вчинення дій, направлених на скасування власного виконавчого напису нотаріуса № 893 від 06 березня 2013 року, який не відповідав вимогам законодавства і про що було відомо відповідачу з письмового звернення позивача та рішення Господарського суду м. Києва від 25.07.2013 року у справі № 5011-30/16988-12, отриманих від останнього, чим додатково сприяв завданню збитків позивачу на суму - 742973 грн. 68 коп. (кошти, стягнені з банківських рахунків позивача після отримання відповідачем листа від 03.01.2014р.) та 4990158 грн. 96 коп. (збитки завдані курсовою різницею за договором позики.)

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для стягнення таких збитків є безпідставне стягнення з позивача коштів на підставі виконавчого напису № 893 від 06 березня 2013 року та неможливість використовувати їх у власній господарській діяльності з можливістю отримувати прибуток. До матеріалів справи позивачем було додано протокол ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень», в якому визначено розміри ставок за депозитами (18,5% річних), які залучались від юридичних осіб в період з 22.03.2012 року по 31.05.2014 року. В якості доказу того, що позивач використовує такий спосіб заробітку коштів, від розміщення власного грошового капіталу на депозитних рахунках, ним додано до матеріалів справи копію Генеральної угоди № 159 про порядок укладання Договорів банківських вкладів з юридичною особою від 20.04.2016 року та копію Договору банківського вкладу № 193/25 від 22.04.2016 року, укладених між позивачем та ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень». Згідно даних договорів позивач розміщує на депозитних рахунках власні кошти під 18,5% річних.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач втратив кошти у вигляді упущеної вигоди, оскільки якби у нього органом державної виконавчої служби не були арештовані рахунки на підставі виконавчого документа, вчиненого відповідачем, він, вільно розпоряджаючись власними коштами на рахунках, мав реальну змогу розмістити їх на депозитних рахунках у банку та заробити кошти від розміщення власного грошового капіталу на депозитних рахунках у ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень», відповідно до протоколу ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень» з процентною ставкою до 18,5%, і додатково заробити кошти в розмірі 159864 грн.12 коп., однак винні дії відповідача - а саме вчинення виконавчого напису нотаріуса № 893 від 06 березня 2013 року, позбавили позивача такої можливості.

За змістом ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, дана правова норма передбачає презумцію вини особи, яка завдала шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.

Як встановлено судом, саме дії відповідача - вчинення виконавчого напису нотаріуса № 893 від 06 березня 2013 року, який було визнано Господарським судом м. Києва від 07.04.2014 р. у справі № 910/1224/14 таким, що не підлягає виконанню і була тою протиправною поведінкою відповідача, що не відповідає вимогам закону, тобто не мав права вчиняти даний виконавчий напис, і потягла за собою порушення майнових прав (благ) і законних інтересів позивача та завдала майнових збитків позивачу.

Також у своїх письмових поясненнях щодо заявленого позову ТОВ «Верес», відповідач зазначив, що нотаріус може вимагати подання таких доказів, які він вважає необхідними для підтвердження безспірності заборгованості, та все ж документи, подані лише однією стороною, як правило, не можуть доказувати безспірність заборгованості. Таким чином, відповідач фактично визнав, що сума, яка стягувалася на підставі виконавчого напису № 893 від 06 березня 2013 року, не була безспірною.

Представник відповідача в судовому засіданні не спростував заявлені позовні вимоги.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, проаналізувавши зазначені норми законів та зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає підтвердженим факт порушення прав позивача, завдання позивачу матеріальної шкоди у вигляді стягнення з його банківських рахунків коштів у розмірі - 1541437 грн. 78 коп.; збитків, завданих позивачу курсовою різницею при нарахуванні процентів позивачу за користування позикою, згідно Договору позики від 12 березня 2012 року у зв'язку з не можливістю останнім здійснювати вчасно розрахунки з виплати процентів за користування позикою, сума збитків складає 4990158 грн. 96 коп. та збитків у вигляді упущеної вигоди від не отриманого доходу в розмірі 159864 грн. 12 коп.

Встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини, якими обґрунтовуються вимоги позивача підтверджуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, копіями: виконавчих написів (а.с.5, 27), договорів (а.с. 6-15, 47-53), рішеннями (а.с. 18-26, 28-31, 41-43), довідки (а.с. 147, 152), реєстраційного свідоцтва (а.с. 150-151) та іншим.

Доводи представника відповідача спростовуються вищевказаними доказами та висновками і на думку суду не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Задовольняючи позов суд керувався вимогами Цивільного, Цивільного процесуального кодексів України та Законами України «Про нотаріат», «Про фінансовий лізинг» і Постановами Кабінету Мінстрів України.

Крім того, суд керувався принципами справедливості, добросовісності та розумності відповідно до вимог ст. 3 ЦК України з урахуванням балансу інтересів сторін.

Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10-11; 28-29; 57-60; 158; 179; 185; 209; 212; 214-215 ЦПК України, суд -

Вирішив

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Верес» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс» про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити.

Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Верес» (код ЄДРПОУ 30108718) грошові кошти в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної у розмірі 6775339 грн. 75 коп. та судовий збір у розмірі 103008 грн. 10 коп., а всього 6878347 грн. 85 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя