Рішення № 66014619, 30.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/661/15-ц Головуючий у І інстанції Волчок А.Я.Провадження № 22-ц/780/761/17 Доповідач у 2 інстанції Журба С. О.Категорія 26 30.03.2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Коцюрби О.П., Кулішенка Ю.М.,

за участю секретаря Топольського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 квітня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року позивач звернувся до суду із позовом, який мотивував наступним:

24 жовтня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 22 527 доларів США терміном до 24 жовтня 2014 року зі сплатою 7,7% річних. Відповідач не виконував належним чином зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого за кредитом утворилася заборгованість, яка станом на 27 січня 2014 року становила 17 207,07 доларів США та 1 659 667,01 грн. В подальшому позивач уточнив позовні вимоги, зазначав, що станом на 05 березня 2015 року заборгованість відповідача за кредитним договором становила 18 048,88 доларів США та 7 066 796,78 грн., яка складається з: сума простроченої заборгованості за кредитом - 14 670,85 доларів США; сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту 3 378,03 долари США; сума простроченої заборгованості за платою по кредиту - 27 154,53 грн.; сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 5 559 784,52 грн.; сума пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту складає - 1 047 535,39 грн.; сума пені за несвоєчасне погашення плати по кредиту - 389 691,90 грн.; сума трьох відсотків річних від суми простроченого кредиту - 28 555,99 грн.; сума трьох відсотків річних від суми прострочених процентів по кредиту складає 5 382,59 грн.; сума трьох процентів річних від суми прострочень плати по кредиту 2 000, 88 грн.; сума інфляційних втрат від суми простроченої плати за кредитом - 6 690,97 грн. на підставі наведеного позивач просив суд стягнути із ОСОБА_2. на користь банку вказану заборгованість за кредитом та судові витрати.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 квітня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ПАТ «Родовід Банк» суму простроченої заборгованості за кредитом - 14 670,85 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить - 338 758,20 грн.; суму простроченої заборгованості за процентами по кредиту 3 378,03 долари США, що в гривневому еквіваленті становить - 78 061 грн.; суму простроченої заборгованості за платою по кредиту - 27 154,53 грн.; суму пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 5 000 грн.; суму пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту 5 000 грн.; суму пені за несвоєчасне погашення плати по кредиту - 5 000 грн., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 654 грн. У решті позовних вимогбуло відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення наведених позовних вимог. Обґрунтував скаргу тим, що судом першої інстанції незаконно, з його точки зору, відмовлено у стягненні передбачених ст. 625 ЦК України нарахувань, а також безпідставно зменшено розмір нарахованої за кредитом пені. Вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступного:

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. При цьому апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Положеннями ст. 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на наступні питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. В той же час зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь банку 3 % річних від суми заборгованості за кредитом, суд першої інстанції такі свої висновки обґрунтовував тим, що кредитним договором передбачено інший, відмінний від встановленого положеннями ст. 625 ЦК України, розмір відсотків.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо встановлення в кредитному договорі іншого, ніж це передбачено положеннями вищенаведеної норми розміру процентів, оскільки такі умови вказаний договір не містить. Таким чином висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування до даних правовідносин положень ст. 625 ЦК України щодо стягнення 3 % річних від суми заборгованості не відповідають обставинам справи.

Окрім невідповідності висновків суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення 3 % річних від суми заборгованості, про що зазначено вище, відмова суду у задоволенні позовної вимоги про нарахування та стягнення з відповідача інфляційних втрат позивача через несвоєчасне виконання грошового зобов'язання взагалі залишилася невмотивованою, оскільки оскаржуване рішення не містить жодного обґрунтування з цього приводу. За таких умов рішення в цій частині також не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є, серед іншого, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3 % річних від суми заборгованості за простроченим кредитом, відсотками та платою по кредиту, а також вимог щодо стягнення інфляційних втрат від суми простроченої плати є невмотивованим, не ґрунтується на матеріалах справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення. В той же час колегія суддів приходить до висновку про те, що наведені позовні вимоги не підлягають до задоволення, однак з інших, не врахованих судом першої інстанції підстав.

Ст. 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Аналогічна норма міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами.

У справах даної категорії позивачем, серед іншого, має бути доведено й розмір заборгованості, вимогу про стягнення якої він заявив, відтак й відповідність проведених банком нарахувань за кредитом. В той же час, з точки зору колегії суддів, в даному випадку вказані вимоги виконані не були, а представлені позивачем до суду розрахунки не відповідають вимогам закону. Так, позивач вимагав стягнути з відповідача на свою користь 3 % річних від суми заборгованості за кредитом, відсотками та платою по кредиту. При цьому нарахування за даними видами стягнень за кожним періодом (відтак і за кожною сумою заборгованості у вказані періоди) були проведені в іноземній валюті, згодом підсумовані і лише на час встановлення загального розміру заборгованості конвертовані в національну грошову одиницю за курсом, що діяв на час такої конвертації, який був відмінним від курсу, що діяв у кожен з періодів нарахування таких платежів. При цьому позивачем жодним чином не було доведено наявності у нього права здійснювати такі нарахування в іноземній валюті, а застосований ним порядок операцій не передбачений ні його ліцензією, ні чинним законом.

Не відповідають положенням закону й здійснені позивачем розрахунки розміру інфляційних втрат за час прострочення, оскільки індекс споживчих цін (індекс інфляції) розраховується не на конкретні дати, а в цілому за місяць. За таких умов інфляційні втрати також розраховуються не поденно, а в цілому за місяць. Дана позиція також відображена й у Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України № 62-97 р від 03.04.97 р. Враховуючи наведене, представлений позивачем розрахунок інфляційних втрат не може бути прийнятий судом.

На вказані обставини апеляційним судом було звернуто увагу представника позивача, однак інших розрахунків заборгованості, які б відповідали вимогам закону, позивачем представлено не було. За таких умов колегія суддів приходить до висновку про недоведеність вимог позивача в цій частині, відтак і про відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» задовольнити частково.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 квітня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3 % річних від суми простроченого кредиту, прострочених відсотків та простроченої плати по кредиту, а також щодо інфляційних втрат від суми простроченої плати за кредитом - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: О.П. Коцюрба

Ю.М. Кулішенко