Рішення № 66009038, 13.04.2017, Літинський районний суд Вінницької області

137/1608/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.04.2017

Літинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Білик Н.В.,

секретаря судових засідань Хижук Л.І.

за участю сторін: позивача ОСОБА_2, представника позивача

ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача

ОСОБА_5

розглянуши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Літинського районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Жуковська І.В. про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними.

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Жуковська І.В. про визнання договорів купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та земельних ділянок недійсними.

В позові зазначає, що 19.12.2014 року, у приватного нотаріуса Літинського районного нотаріального округу Вінницької області Жуковської Ірини Вікторівни, між ним та ОСОБА_4 укладено наступні договори купівлі-продажу: - будинку, за яким ОСОБА_2 (Продавець) передав у власність (продав), а ОСОБА_4 (Покупець) прийняв у власність об'єкт нерухомого майна, а саме: будинок з господарськими будівлями під АДРЕСА_1; земельної ділянки за яким ОСОБА_2 (Продавець) передав у власність (продав), а ОСОБА_4 (Покупець) прийняв у власність об'єкт нерухомого майна, а саме: земельну ділянку площею 0,3361га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2; земельної ділянки за яким ОСОБА_2 (Продавець) передав у власність (продав), а ОСОБА_4 (Покупець) прийняв у власність об'єкт нерухомого майна, а саме: земельну ділянку площею 0,1205 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3.

За житловий будинок та обидві земельні ділянки відповідач повинен був сплатити позивачеві суму в розмірі 5000,00 доларів США, що еквівалентно становила 78 800,00 (сімдесят вісім вісімсот) грн. по офіційному курсу долара НБУ 15.76 грн. за 1,00 долар США станом на 19.12.2014 року. Позивач, вважає, що під час укладання вказаних Договорів купівлі-продажу відповідач навмисно ввів його та приватного нотаріуса Жуковську І.В. в оману, щодо передачі коштів за продане нерухоме майно. А саме відповідач повідомив позивачеві, що сплатить кошти після підписання та посвідчення даних договорів нотаріуса. Зазначені в Договорах обставини не відповідають дійсності. Про вартість та ціну нерухомого майна (житлового будинку та земельних ділянок) нотаріус в позивача не встановлював та не запитував, а посвідчував підписи в договорах купівлі-продажу житлового будинку та земельних ділянок. Під час укладання Договорів купівлі-продажу нотаріус запитала, чи покупець розрахувався з покупцем, на що він відповів, що так розрахувався.

В зв'язку з тим, що у позивача слабкий слух він не почув, що запитував нотаріус і не зрозумів про що йшла мова, на запитання до відповідача що запитувала нотаріус відповідач повідомив, що все нормально.

Під час підписання Договорів позивач ОСОБА_2 повідомив про те що він не отримував кошти від продавця за будинок і за земельні ділянки, на що відповідач повідомив, що вийдуть від нотаріуса і в коридорі він повністю з ним розрахується.

Крім того, позивач, ОСОБА_2, повідомив нотаріуса під час укладання даних Договорів ще до їх підпису, що він погано чує і в нього слабкий зір, тому йому необхідно прочитати тексти даних Договорів вголос, на що нотаріус відповіла, що там все написано правильно, щоб він не хвилювався, оскільки вона як нотаріус є посадовою особа і також несе відповідальність за правильність Договорів.

За цих умов, розуміючи, що відповідач повністю розрахується з ним відразу ж після підписання та посвідчення Договорів нотаріусом, позивач підписав договори купівлі-продажу житлового будинку та земельних ділянок, тексти договорів позивач не читав (оскільки в нього слабкий зір і він був без окулярів), вважаючи, що в договорі передбачено права і обов'язки сторін, про які вони домовилися з відповідачем. Однак, як виявилось згодом, договори купівлі-продажу будинку та земельних ділянок мають інший зміст, а саме:

В п. 3.2. Договору купівлі-продажу будинку зазначено, що згідно звіту про оцінку, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_7 від 16.12.2016 р. ринкова вартість оцінюваного майна складає 44283 (сорок чотири тисячі двісті вісімдесят три) грн. Зі змісту п. 3.1. Договору вказано, що сторони домовились вчинити продаж житлового будинку з господарськими спорудами за 7 000 (сім тисяч) грн. а не 44 283 грн. і що ПРОДАВЕЦЬ отримав від ПОКУПЦЯ зазначені кошти (7000 грн.) готівкою до підписання цього договору;

В п. 4 Договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,3361га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 продаж земельної ділянки вчинено за 1 000 Содну тисячу) грн., а не 37 643 грн. згідно ринкової вартості земельної ділянки, і що ПРОДАВЕЦЬ отримав від ПОКУПЦЯ зазначені кошти готівкою до підписання цього договору. Ринкова вартість земельної ділянки, як зазначено в п. 5 Договору становить 37 643 грн.;

В п. 4 Договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1205 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 продаж земельної ділянки вчинено за 2 000 грн., а не за 14 617 грн. згідно ринкової вартості земельної ділянки, і що ПРОДАВЕЦЬ також отримав від ПОКУПЦЯ зазначені кошти готівкою до підписання цього договору. Ринкова вартість зазначеного майна становить 14 617 грн.

Саме розмір ринкової вартості житлового будинку в сумі 44 283 грн., розмір ринкової вартості земельної ділянки під будинком площею 0,1205 га, в сумі 14 617 грн. та розмір ринкової вартості земельної ділянки площею 0,3361га, в сумі 37 643 грн. і складала суму і всього нерухомого майна в розмірі 96 543 грн, що еквівалентно станом, на 19 грудня 2014 становило 6 125,82 (шість тисяч сто двадцять п'ять) доларів США.

Сторони домовились вчинити продаж зазначеного житлового будинку та земельних ділянок за 5 000 (п'ять тисяч) доларів США, що еквівалентно становило станом на 19 грудня 2014 року 78 800,00 (сімдесят вісім тисяч вісімсот) грн.

Таким чином, відповідач навмисно ввів в оману позивача повідомивши, що оплатить вартість будинку та земельних ділянок після підписання договорів купівлі-продажу маючи намір не віддавати кошти продавцеві.

За вказаних обставин, ОСОБА_2 змушений звернутися до суду за захистом свого права та просить визнати договори купівлі-продажу будинку та земельних ділянок від 19.12.2014 р. посвідчених приватним нотаріусом Літинського районного нотаріального округу Жуковської Іриною Вікторівною, недійсними. А також стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 не висловив чіткої позиції щодо позовних вимог. Суду пояснив, що йому потрібні гроші, тому просить зобов'язати відповідача сплатити йому кошти за будинок та земельні ділянки. Натомість, представник позивача ОСОБА_3 наполягав на визнанні договорів купівлі-продажу недійсними.

ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що договори купівлі-продажу він особисто підписував без будь-якого тиску. Однак, розрахунок із ним не було проведено, як зазначено у договорі. Після укладення договорів, люди в селі почали йому казати, що він дешево продав будинок. Одразу, звернувся до правоохоронних органів, де йому порекомендували звернутися до суду.

Відповідач ОСОБА_4 суду пояснив, що ОСОБА_2 мав намір продати будинок та земельні ділянки, однак жодних документів на майно у нього не було. Він, за його дорученням, виготовив усі необхідні технічні документи за власні кошти. Крім того, була домовленість, що всі витрати по оформленню договору купівлі-продажу він теж мав понести самостійно. З урахуванням понесених витрат, вони домовилися про ціну майна, яка зазначена в договорі. Повністю із позивачем було проведено розрахунок до підписання договорів. Нотаріус позивачеві повністю роз'яснив усі наслідки договорів, позивач усе читав, розумів та добровільно їх підписав. Жодних притензій у нього не було. Після укладання договорів, позивач передумав та почав вимагати від нього додаткові кошти.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 суду пояснили, що після укладення договорів купівлі-продажу в селі люди почали говорити, що ОСОБА_2 дешево продав будинок. П'ять років тому, він теж хотів продати цей будинок за 5 тисяч доларів, однак угода не відбулася, не зійшлися в ціні.

Дослідивши матеріали, які є у справі, взявши до уваги думку сторін, взявши до уваги покази свідків, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами існують цивільні правовідносни, пов'язані із договорами.

Відповідно до копії договорів купівлі-продажу (а.с.13-24) судом встановлено, що

19.12.2014 року, у приватного нотаріуса Літинського районного нотаріального округу Вінницької області Жуковської Ірини Вікторівни, між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено наступні договори купівлі-продажу: будинку, за яким ОСОБА_2 (Продавець) передав у власність (продав), а ОСОБА_4 (Покупець) прийняв у власність об'єкт нерухомого майна, а саме: будинок з господарськими будівлями під АДРЕСА_1. Відповідно до договору сторони домовилися за ціну 7000 гривень, яка була сплачена до підписання договору; земельної ділянки за яким ОСОБА_2 (Продавець) передав у власність (продав), а ОСОБА_4 (Покупець) прийняв у власність об'єкт нерухомого майна, а саме: земельну ділянку площею 0,3361га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно до договору сторони домовилися за ціну 2000 гривень, яка була сплачена до підписання договору; земельної ділянки за яким ОСОБА_2 (Продавець) передав у власність (продав), а ОСОБА_4 (Покупець) прийняв у власність об'єкт нерухомого майна, а саме: земельну ділянку площею 0,1205 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3. Відповідно до договору сторони домовилися за ціну 1000 гривень, яка була сплачена до підписання договору.

Відповідно до пояснення нотаріуса видно, що нотаріусом виконано повністю усі вимоги передбачені Цивільним Кодексом України, що передують посвідченню договорів купівлі-продажу. А саме нотаріус зазначає, що сторони по справі до неї звернулися у грудні 2014 року. Вона провела із ними консультації щодо укладення догворів та визначила дату, 19.12.2014. Даний факт і не заперечили сторони.

Тобто, в судовому засіданні встановлено, що домовленості щодо договору тривали певний проміжок часу, а не відбулися спонтанно.

Нотаріус стверджує, що позивач ОСОБА_2, ознайомився із договорами особисто. Він не заявляв про поганий зір чи слух, не потребував сторонньої допомоги. Жодних питань у нього не виникало.

Позивач хоч і стверджує, що він не читав і не розумів змісту угод, однак, жодним доказом даний факт він не підтвердив. Зокрема, позивачем не надано медичних документів, які б свідчили про фізичні вади, що перешкоджали йому сприймати інформацію, яка зазначена у договорах.

Нотаріус перед підписанням договору встановила, дійсне волевиявленя оосіб, наміри кожної із сторін, однакове розуміння сторонами занчення умов правочину та його наслідків і після цього посвідчила договори.

Дана інформація повністю збігається із поясненнями ОСОБА_4 і це також не заперечив ОСОБА_2

Єдиним заперченням у ОСОБА_2 було те, що розрахунок із ним не проведено. Однак, жодного доказу на підтвердження даної обставини ОСОБА_2 не надано.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що жодного тиску під час підписання договорів не було. Тобто, у разі сумніву, ОСОБА_2 міг відмовитися від укладення угод.

Заслуговує на увагу той факт, що в судовому засіданні ОСОБА_2 пояснює, що йому потрібні гроші. А також те, що люди в селі почали говорити, що він дешево продав будинок. І він, одразу після укладення договору купівлі-продажу звернувся не до ОСОБА_4, а до правоохоронних органів з метою змусити ОСОБА_4 доплатити йому кошти.

ОСОБА_4 стверджує, що жодних пояснень правоохоронним органам він не надавав, у поясненнях які наявні у матеріалах справи взагалі не його почерк і підпис. До цього часу, про даний факт йому взагалі не було відомо.

Із показів свідків, встановлено, що ОСОБА_2 протягом п'яти років намагався продати будинок, однак не сходився в ціні. Будинок не жилий, з часом руйнується.

У відповідності до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин вчинений під приводом обману є оспорюваним.

Відповідно до п. 20 вказаної постанови правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

В судовому засіданні жодним доказом не доведено, що ОСОБА_2 діяв у стані обману, так само як і не доведно умисел ОСОБА_4

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Позивач вимагаючи визнання правочину недійсним посилається на недотрмання вимог ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України.

В судовому засіданні, недотримання вимог ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України при укладенні договорів купвлі-продажу не встановлено.

Згідно вимог ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 88 ЦПК України, судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 203,215,229,230,655 ЦК України та ст.ст.57-60, 88, 209, 212-214 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У визнанні недійсними договіру купівлі-продажу будинку від 19.12.2014 р. посвідченого приватним нотаріусом Літинського районного нотаріального округу Жуковської Іриною Вікторівною за яким ОСОБА_2 (Продавець) передав у власність (продав), а ОСОБА_4 (Покупець) прийняв у власність об'єкт нерухомого майна, а саме: будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1;

договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.12.2014 р. посвідченого

приватним нотаріусом Літинського районного нотаріального округу Жуковської Іриною

Вікторівною, за яким ОСОБА_2 (Продавець) передав у власність (продав), а

ОСОБА_4 (Покупець) прийняв у власність об'єкт нерухомого майна, а саме:

земельну ділянку площею 0,3361га, кадастровий номер земельної ділянки

НОМЕР_1 з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського

господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2;

договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.12.2014 р. посвідченого

приватним нотаріусом Літинського районного нотаріального округу Жуковської Іриною

Вікторівною, за яким ОСОБА_2 (Продавець) передав у власність (продав), а

ОСОБА_4 (Покупець) прийняв у власність об'єкт нерухомого майна, а саме: земельну ділянку площею 0,1205 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами до Апеляційного суду Вінницької області через Літинський районний суд Вінницької області на протязі 10 днів після проголошення.

Суддя: Білик Наталія Володимирівна