Ухвала суду № 66007548, 12.04.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/725/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Панфілова А. В.

Доповідач Черненко В. В.

УХВАЛА

12.04.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючого судді: Черненко В.В.,

Суддів: Потапенка В.І., Франко В.А.

За участю секретаря: Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16.02.2017 року по справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну стягувача,-

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернувся у суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.10.2014 року позов задоволено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернувся в суд із заявою про заміну стягувача. В обґрунтування заяви зазначив, що 20.04.2015 року між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір факторингу №17, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 11159981000 від 25.05.2007 року, укладеним між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». Просив суд замінити стягувача ПАТ «УкрСиббанк» його правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» по даній справі.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16.02.2017 року в задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали суду у зв'язку з порушенням норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції встановив, що 21 жовтня 2014 року Кіровським районним судом м. Кіровограда ухвалено рішення, яким задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11159981000 від 25.05.2007 року.

30.12.2014 року Кіровським районним судом м. Кіровограда було видано стягувачу - ПАТ «УкрСиббанк» виконавчий лист.

20 квітня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» укладено Договір факторингу №17, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 11159981000 від 25.05.2007 року укладеним між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2. перейшло до ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ».

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає грошові кошти в впорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК (України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 378 ЦПК України та ст. 8 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема п. 1,2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв'язку з такою зміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку з чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 378 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Згідно повідомлення Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький від 15.02.2017 року виконавчі листи по даній справі про стягнення коштів з даного боржника в провадження не надходили та на виконанні відділу відсутні.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» вимога про заміну стягувача у неіснуючому виконавчому провадженні є безпідставною і такою , що не ґрунтується на Законі, а тому заява не підлягає задоволенню.

Колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду не відповідають вимогам процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулось у суд із заявою про заміну стягувача.

В обґрунтування заяви зазначили, що 20.04.2015 року між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір факторингу №17, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 11159981000 від 25.05.2007 року, укладеним між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Просили суд замінити стягувача ПАТ «УкрСиббанк» його правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» по даній справі.

На підтвердження викладених вимог заявник надав копії договору факторингу №17 від 20.04.2015 року, копію акту прийому - передачі права вимоги, копію витягу з реєстру боржників до договору факторингу№17 від 20.04.2015 року, копія рішення суду, копія виконавчих листів, копії документів заявника.

Відповідно до частини 2 статті 64 ЦПК України письмові докази, як правило подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі . має право вимагати подання оригіналу.

Відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі . їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції в порушення зазначених норм процесуального права не перевірив достовірність наданих письмових доказів та не сприяв здійсненню прав та обов'язків сторін по справі.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» вимога про заміну стягувача у неіснуючому виконавчому провадженні є безпідставною і такою , що не ґрунтується на Законі, а тому заява не підлягає задоволенню.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 378 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі №6-122 цс13, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами при розгляді справ.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про заміну сторони виконавчого провадження, не звернув увагу, що процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з вибуттям попередника після ухвалення щодо нього судового рішення і заміни його правонаступником.

Крім того, підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва, в тому числі й у виконавчому провадженні, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не встановив дійсні обставини які були предметом розгляду , що відповідно до п.3 ч. 1 ст.312 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду та повернення матеріалів справи до суду першої інстанції.

Керуючись ст.303, п.3 ч. 1 ст.312 ЦПК , ст.ст. 313- 315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» - задовольнити частково.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16.02.2017 року - скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для нового розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну стягувача.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

Судді: