Постанова № 66004297, 13.04.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2017 року Справа № 904/11165/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Кузнецова В.О., Чус О.В.

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

представники сторін:

від прокурора: Трубіцин Д.М. прокурор відділу прокуратури області ( посвідчення № 028865 від 17.09.2014 р. )

від позивача: ОСОБА_1 представник ( дов. від 28.12.2016 р. № 7/10-2564 )

від відповідача: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

від третьої особи-1: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

від третьої особи-2: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

від третьої особи-3: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

від третьої особи-4: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги:

товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕССАНС-КЛУБ"

на рішення у господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 р. у справі

за позовом: першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави

в особі Дніпровської міської ради,

м. Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕССАНС-КЛУБ",

м. Дніпро

за участю:

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНІНВЕСТГРУПП", м. Кривий Ріг

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

КОМУНАЛЬНЕ ВИРОБНИЧЕ ЖИТЛОВЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ

ПІДПРИЄМСТВО ЛЕНІНСЬКОГО РАЙОНУ, м. Дніпро

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНСТВО З ПИТАНЬ НОТАРІАТУ ОСОБА_2", м. Дніпро

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - КОМПАНІЯ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕМІНТІА ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛТД" ,

Крейгмуір ОСОБА_3 ОСОБА_2, Тортола, Віргінські острови ( Британські )

про витребування майна

за зустрічним позовом:

товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕССАНС-КЛУБ",

м. Дніпро

до першого заступника прокурора Дніпропетровської області, м. Дніпро

про усунення перешкод у користуванні власністю

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" про витребування нежитлового приміщення № II, що розташоване на цокольному поверсі поз. 1-3 житлового будинку 2 ( літ. А-5 ) на площі Новокодацькій ( раніше - площа Дзержинського ) в м. Дніпро, загальною площею 46,3 кв. м. ( реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 89902412101 ).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2016 р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 904/11165/16.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" звернулося до господарського суду з зустрічною позовною заявою до першого заступника прокурора Дніпропетровської області, в якій просилоь усунути перешкоди у користуванні нежитловим нежитлове приміщення нежитлове приміщення № II, розташоване на цокольному поверсі поз. 1-3 житлового будинку 2 ( літ. А-5 ) на площі Новокодацькій ( раніше - площа Дзержинського ) в м. Дніпро, загальною площею 46,3 кв. м. ( реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 89902412101 ), що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Клуб".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2016 р. вказану зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, зобовязано заявника надати докази сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 р. зустрічний позов залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 р. ( суддя Ніколенко М. О. ) у справі № 904/11165/16 позов першого заступника прокурора Дніпропетровської області задоволено витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення № II, розташоване на цокольному поверсі поз. 1-3 житлового будинку 2 ( літ. А-5 ) на площі Новокодацькій ( раніше - площа Дзержинського ) в м. Дніпро, загальною площею 46,3 кв. м. ( реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 89902412101 ).

Рішення суду мотивоване тим, що спірне нерухоме майно вибуло з власності Дніпровської міської ради поза волею власника іншим шляхом, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування вказаного майна у ТОВ "Ренессанс-Клуб" як добросовісного набувача в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ "Ренессанс-Клуб" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційний суд скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 р. у справі № 904/11165/16, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради відмовити в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги, Скаржник посилається на порушення судом норм матеріального права та надання невірної юридичної оцінки обставинам справи щодо наявності волі власника на вибуття майна, оскільки Дніпропетровська міська рада знала, що спірне майно після включення його до проміжного ліквідаційного балансу має бути відчужено для погашення вимог кредиторів в процедурі припинення (ліквідації). Вимоги Позивача про витребування нерухомого майна у ТОВ «Ренессанс-клуб», на підставі ст. 388 ЦК України, у зв'язку з тим, що нерухоме майно вибуло з володіння власника без його волі, не можуть бути задоволені також тому, що з урахуванням ч. 2 ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване як таке, що продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Визнання недійсним договору не свідчить про відсутність волі власника, виключно з наявністю якої закон повязує можливість витребування майна у добросовісного набувача. Строк давності за позовом про витребування з чужого незаконного володіння майна сплив, а звернення Позивача з позовом мало місце поза межами встановленого строку позовної давності для звернення за захистом порушеного права, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є безумовною підставою для відмови в позові. Тому, Скаржжник вважає неправомірним і помилковим відхилення судом клопотання Відповідача про застосування строків позовної давності. Оскільки, ТОВ «Ренессанс-клуб» є добросовісним набувачем та не є особою винною ані в недійсності правочину, ані особою внаслідок неправомірних дій якою виник спір, то покладення судового збору на Відповідача є таким, що суперечить ч. 2 ст. 49 ГПК України.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти задоволення апеляційної скарги, оскільки доводи апеляційної скарги зводяться до оспорювання фактів, які вже встановлені судовими актами у справі № 38/5005/6637/2012. Рішення Дніпропетровською міською радою щодо відчуження спірного майна не виносилось, тому воля власника майна відсутня, а спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника поза його волею шляхом включення до ліквідаційної маси комунального підприємства, яке безпідставно обліковувало його на своєму балансі та не мало на нього жодних речових прав. Прокурором обраний вірний спосіб захисту права територіальної громади м. Дніпро в особі Дніпропетровської міської ради шляхом предявлення віндикаційного позову. Скаржник не заявляв жодних вимог в будь-якій формі про необхідність стягнення грошових коштів, тому посилання на порушення судом норм матеріального права є безпідставним. Судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки перебіг позовної давності відраховується від дати постановлення ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 р. у справі № 38/5005/6637/2012. Питання розподілу судових витрат вирішено відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Треті особи відзиви на апеляційну скаргу не надали, явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили, не зважаючи на те, що належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_4 у складі колегії суддів: Кузнецова В.О., Чус О.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 р. у справі № 904/11165/16, апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Розгляд справи призначено на 21.03.2017 р.

У звязку із клопотанням Відповідача про відкладення розгляду справи, ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 13.04.2017 р.

Відповідач своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У судовому засіданні проведеному 13.04.2017 р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991 р. Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів, яке доповнено рішенням Дніпропетровської міської ради № 26/23 від 26.09.2001 р. затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Дніпро.

На підставі рішень Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991 р. та № 26/23 від 26.09.2001 р. відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 05.07.2013 р. проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлові приміщення, зокрема спірне, що розташоване за адресою: цокольний поверх поз. 1-3 житлового будинку 2 ( літ. А-5 ) на площі Новокодацькій (раніше - площа Дзержинського) в м. Дніпро ( реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 89902412101 ).

Зазначене нежитлове приміщення перебувало на балансі Комунального виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Ленінського району Дніпропетровської міської ради.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції пленарного засідання міської ради відноситься прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

На виконання Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста, рішенням Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011 р., об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, ВРЖЕП АНД району передано на баланс КП Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю.

Вказане обґрунтовувалось реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та пов'язувалось з визначенням єдиного підприємства наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста в особі КП Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2012 р. відкрито провадження у справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району.

На час відкриття провадження у справі про банкрутство, рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011 р. КВЖРЕП Ленінського району в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства за відсутності правових підстав.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2012 р. у справі № 38/5005/5752/2012 визнано банкрутом КВЖРЕП Ленінського району та відкрито ліквідаційну процедуру.

На підставі вказаної постанови ліквідатором КВЖРЕП Ленінського району призначено арбітражного керуючого, яким, всупереч нормам чинного законодавства та рішенням Дніпропетровської міської ради з питань управління об'єктами комунальної власності, нежитлове приміщення № II, що розташоване на цокольному поверсі поз. 1-3 житлового будинку 2 ( літ. А-5 ) на площі Новокодацькій ( раніше - площа Дзержинського ) в м. Дніпро, загальною площею 46,3 кв. м. ( реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 89902412101), з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею Регіональна універсальна біржа торгів з продажу спірного нерухомого майна, що розташоване за адресою: цокольний поверх поз. 1-3 житлового будинку 2 (літ. А-5) на площі Новокодацькій (раніше - площа Дзержинського) в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 89902412101), з оформленням відповідним протоколом № 16 від 27.12.2012 р. , та переможцем яких визначено компанію з обмеженою відповідальністю "ЕМІНТІА ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛТД".

На підставі вказаного протоколу проведення біржових торгів з купівлі-продажу спірного нерухомого майна між КВЖРЕП Ленінського району Дніпропетровської міської ради та компанією з обмеженою відповідальністю "ЕМІНТІА ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛТД" укладено договір купівлі-продажу.

Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 р. у справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району задоволено скаргу прокурора області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, його продажу з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу, укладені на їх підставі.

Зокрема, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області визнано неправомірними дії ліквідатора КВЖРЕП Ленінського району арбітражного керуючого щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: цокольний поверх поз. 1-3 житлового будинку 2 ( літ. А-5 ) на площі Новокодацькій ( раніше - площа Дзержинського ) в м. Дніпро ( реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 89902412101 ) та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених Товарною біржею Регіональна універсальна біржа з продажу спірного нерухомого майна та визнано недійсним договір купівлі-продажу № 1148 від 25.07.2013 р., зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим та компанією з обмеженою відповідальністю "ЕМІНТІА ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛТД".

З урахуванням, положень ч. 4 ст. 8 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 р. у справі № 38/5005/5752/2012 є такою, що набрала законної сили.

Отже, Компанія з обмеженою відповідальністю "ЕМІНТІА ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛТД" набула право власності на спірний об'єкт нерухомого майна за договором купівлі-продажу, який в подальшому визнано недійсними.

Вказане нерухоме майно компанією з обмеженою відповідальністю "ЕМІНТІА ЕНТЕРПРАЙЗИС ЛТД" було відчужено на користь товариства з обмеженою відповідальністю РЕГІОНІНВЕСТГРУПП за договором купівлі-продажу № 1323 від 21.10.2013 р., посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5

В подальшому, нежитлове приміщення № II, розташоване на цокольному поверсі поз. 1-3 житлового будинку 2 ( літ. А-5 ) на площі Новокодацькій ( раніше - площа Дзержинського ) в м. Дніпро, вартістю 46 343,00 грн., ТОВ РЕГЮНІНВЕСТГРУПП було відчужено на користь ТОВ РЕНЕССАНС-КЛУБ за договором купівлі-продажу № 6243 від 25.07.2016 р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Посилаючись на вище наведені факти прокурор звернувся з віндикаційним позовом та просить витребувати від Відповідача на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради нежитлове приміщення № II, що розташоване на цокольному поверсі поз. 1-3 житлового будинку 2 ( літ. А-5 ) на площі Новокодацькій ( раніше - площа Дзержинського ) в м. Дніпро.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду відхиляє доводи скаржника про безпідставне застосування місцевим господарським судом ст. 35 ГПК України та необхідність доказування в даній судовій справі факт правомірності чи неправомірності дій арбітражного керуючого щодо нерухомого майна.

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищим господарським судом України в постанові пленуму від 26.12.2011 р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції розяснено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом ( п. 2.6 ).

Вищенаведені обставини щодо безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпро обєкту нерухомого майна шляхом його відчуження стали підставою для подання позову про витребування майна.

Ч. 1 ст. 317 ЦК України встановлено належність власникові права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. . Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно ст. 658 ЦК України продавцем за договором може виступати особа, що є власником товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

За приписами ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Ст. 330 ЦК України встановлено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Ст. 143 Конституції України і ст. 327 ЦК України закріплено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України від 21.05.1997 р. № 280/97 Про місцеве самоврядування в Україні територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

За змістом ч. 5 ст. 60 наведеного Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції.

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу.

Ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Наведений правовий аналіз свідчить про необхідність прийняття рішення про відчуження нерухомого майна його власником Дніпропетровською міською радою. Відповідне рішення щодо продажу спірного обєкта в матеріалах справи відсутнє. Крім того, незаконність набуття права власності на нерухоме майно за договором купівлі-продажу Відповідачем, встановлено по справі № 38/5005/5752/2012.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на розяснення, надані пленумом Вищого господарського суду України в п. 2.15. постанови від 29.05.2011 р. № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (із змінами і доповненнями), в яких зазначено, що наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п'ятої статті 12 названого Кодексу презюмується.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який в постановах № 916/2129/15 від 05.10.2016 р., № 916/2131/15 від 25.01.2017 р. дійшов висновку, що витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Таким чином, наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього ( ст. 330 ЦК України ).

Ч. 1 ст. 388 ЦК України визначені випадки на витребування майна від добросовісного набувача власником. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, зокрема, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч. 3 ст. 388 ЦК України).

Таким чином, Дніпропетровська міська рада здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження обєктами права комунальної власності від імені територіальної громади виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, тобто без прийняття відповідного рішення, не є вираженням волі територіальної громади.

Оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння Дніпропетровської міської ради поза її волею, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про витребування майна на підставі ст. 388 ЦК України.

Щодо заяви Відповідача про застосування строку позовної давності, колегія суддів апеляційного господарського суду України зазначає наступне.

Вищим господарським судом України в постанові від 26.04.2016 р. в справі № 916/2129/15 зроблено висновок, що право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника.

Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність ( ст. 344 ЦК України ). А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 ЦК України не застосовуються. З наведеним висновком погодився і Верховний Суд України при перегляді справи ( постанова від 05.10.2016 р. № 3-604гс16 ).

Інші доводи наведені в апеляційній скарзі також є безпідставними і не спростовують висновків суду першої інстанції.

ТОВ РЕНЕССАНС-КЛУБ подало зустрічний позов про усунення перешкод у користуванні власністю з клопотанням про відстрочення сплати судового збору. Ухвалою суду від 06.12.2016 р. зустрічний позов прийнято судом. Відповідачу було в задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору відмовлено та зобов'язано ТОВ "РЕНЕССАНС-КЛУБ" сплатити судовий збір до 20.12.2016 р. надати у судове засідання докази сплати судового збору. Вимоги ухвали суду Відповідач не виконав. Тому, суд першої інстанції правомірно залишив без розгляду зустрічну позовну заяву ТОВ "РЕНЕССАНС-КЛУБ" на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

За встановлених обставин і наведених правових норм місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги. Підстави для скасування судового рішення відсутні.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 101 - 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2017 р. у справі № 904/11165/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 14.04.2017 року

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

СуддяВ.О. Кузнецов

СуддяО.В. Чус