Рішення № 66004265, 12.04.2017, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" квітня 2017 р.Справа № 924/1935/15

Господарський суд Хмельницької області у складі колегії суддів: головуючий суддя Гладюк Ю. В., суддя Шпак В.О., суддя Заярнюк І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Шепетівського комунального підприємства водопровідно - каналізаційного господарства, м. Шепетівка

до товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест", м. Шепетівка

про стягнення 309 012, 25 грн.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 за дорученням

від відповіда - ОСОБА_2 за дорученням

з перервою в судовому засіданні

встановив:

Позивач просить суд стягнути з відповідача компенсацію за невикористані відпустки працівникам, які переведені з підприємства відповідача на підприємство позивача в розмірі 309 012, 25 грн (сума з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Обгрунтовуючи позов, позивач зазначає, що між виконкомом Шепетівської міської ради та відповідачем укладено договір, за умовами якого цілісний майновий комплекс „Шепетівське комунальне підприємство водопровідно каналізаційного господарства передано в концесію відповідачу.

Рішенням позачергової сесії Шепетівської міської ради від 8 квітня 2014 року концесійний договір розірвано достроково. Цілісний майновий комплекс повернуто концесієдавцю Шепетівській міській раді.

25.04.14 позивач звернувся до відповідача з пропозицією про переведення працівників з підприємства відповідача на товариство позивача. Відповідач надав згоду на таке переведення

29.04.14 укладено додаткову угоду про дострокове розірвання концесійного договору.

1 травня 2014 року з товариства відповідача на товариство позивача прийнято 148 працівників, які звільнені з підприємства відповідача 30 квітня 2014 року в звязку з переведенням.

У своїх заявах на звільнення працівники просили кошти за невикористані дні відпусток перерахувати на рахунок позивача.

Проте, станом на час розгляду справи наведені компенсаційні гроші не перераховані. Направлена відповідачу претензія щодо перерахування грошей результату не дала.

Зазначені дії відповідача порушують вимоги ст. 24 ЗУ „Про відпустки та ст. 83 КЗпПУ де вказано, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні відпустки. У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство компенсація за невикористані дні відпустки за його бажанням має бути перерахована на рахунок підприємства куди перейшов працівник.

Кошти, які відповідач мав перерахувати позивачу та не перерахував перебувають у нього без достатньої правової підстави, що підпадає під дію норми ст. 1212 ЦК, а такі правовідносини, в свою чергу мають ознаки господарсько правових. У відповідності ж до таких відносин у відповідача виник обовязок повернути кошти.

У поясненнях, поданих 11 квітня 2017 року позивач зазначає таке. Ознайомившись з питаннями, поставленими на експертизу та висновком експерта, позивач доходить до висновку, що експертом не ставиться під сумнів поданий позивачем розрахунок, та не спростовується сума позовних вимог. Експерт лише констатує факт, що через відсутність даних неможливо провести повне дослідження розрахунку по 61 особі.

Розбіжності даних дослідження з даними розрахунку виникли через те, що відповідач не надав данні щодо кількості днів невикористаної відпустки працівників позивача станом на 1 травня 2012 року.

Звертається увага суду, що позивачем у справі повністю надано дані та документи, які вимагались судовим експертом для проведення експертизи. В тому числі і відомості про кількість днів невикористаних відпусток працівників ШКПВКГ станом на 30.04.2012 року. У даних відомостях відсутня інформація по 61-й особі, щодо яких нарахована компенсація в уточнюючому розрахунку суми позову через те, що у відомостях вказано лише дані про невикористані відпустки працівників позивача станом на 30.04,2012 року (на дату переведення в ТОВ „Шепетівка Енергоінвест), тоді як в уточнюючому розрахунку до позовної заяви вказано дані про компенсації працівників за періоди роботи в ТОВ „Шепетівка Енергоінвест (01.05.2012-30.04.2014 року).

Позивач вважає, що відповідачем навмисно не надано затребуваних експертом документів для того, що б неможливо було повно та об'єктивно провести експертне дослідження та провести експертизу. Посилання відповідача на відсутність даних відомостей є безпідставним, оскільки з відзиву відповідача вбачається, що дані, щодо кількості днів невикористаних відпусток працівників і суми компенсацій за них при переведенні працівників 30.04.2012 року з ШКПВКГ на ТОВ „Шепетівка Енергоінвест у відповідача наявні.

Крім того, вказано, що відповідачем за час розгляду справи не подано жодних доказів щодо перерахування коштів за невикористанні відпускні на рахунок ШКПВКГ. Відповідачем також не надано суду жодних доказів, які б спростовували відсутність у ТОВ „Шепетівка Енергоінвест обов'язку щодо перерахування компенсацій за невикористанні відпустки переведених працівників.

Факти переведення працівників з ТОВ „Шепетівка Енергоінвест на Шепетівське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства підтверджується доказами і не заперечується відповідачем. В силу ж ЗУ „Про відпустки відповідач зобовязаний компенсувати невикористані відпустки. Законом не передбачено права субєкта господарювання відмовитись від виконання даного зобовязання.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні та відповідач у письмовому відзиві проти позову заперечує відмічаючи таке. За укладеним між відповідачем та Шепетівською міською радою концесійним договором відповідачу передано у концесію ЦМК „Шепетівське комунальне підприємство водопровідно каналізаційного господарства. За означеним договором працівники позивача прийняті на роботу на товариство відповідача. Грошова компенсація за невикористані відпустки на рахунок відповідача від позивача не надійшла.

За період з 1 травня 2012 року по 1 травня 2014 року відповідач надав відпустки за період роботи працівникам до 1 травня 2012 року на товаристві позивача. Отже, нарахування на отримані колишніми працівниками позивача відпустки проведено в розмірі 247006, 77 грн.

21.11.14 відповідач звернувся до позивача з претензією на розмір вказаних виплат. Позивач дану претензію відхилив.

Крім того, відповідач вказує, що на даний час розглядається справа № 924/1015/15 за позовом ТОВ „Шепетівка Енергоінвест до Шепетівської міської ради, третя особа: Приватний нотаріус Шепетівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсною угоди про дострокове розірвання Концесійного договору від 29 квітня 2014 року, який є предметом дослідження у справі № 924/1935/15. Зокрема, відповідно до даної угоди достроково розірвано концесійний договір від 2 грудня 2011 року та повернуто цілісний майновий комплекс КП „Шепетівське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства концесієдавцю Шепетівській міській раді. В силу наведеного працівники ТОВ „Шепетівка Енергоінвест переведені на Шепетівське КП водопровідно каналізаційного господарства, компенсація за невикористані відпустки яких і є предметом спору.

В разі задоволення позовної вимоги у вказаній вище справі - буде визнано недійсною угоду від 29 квітня 2014 року. Як наслідок, трудовий колектив знову перейде із Шепетівського КП водопровідно каналізаційного господарства у ТОВ „Шепетівка Енергоінвест.

Також, відповідач відмітив, що поданий розрахунок компенсації є незрозумілим по окремих працівниках, а саме викликає сумнів період відпустки.

Матеріалами справи встановлено.

2 грудня 2011 року під № 5077 між Шепетівською міською радою та відповідачем укладено договір, в силу якого міська рада на 12 років надає відповідачу право істотно поліпшити та здійснювати управління обєкта концесії з метою задоволення суспільних потреб у сфері водопостачання та водовідведення за умови сплати концесійних платежів цілісний майновий комплекс „Шепетівське комунальне підприємство водопровідно каналізаційного господарства

В силу наказу відповідача від 1 травня 2012 року № 5 останній прийняв на роботу в порядку переведення працівників з ШКПВКГ.

25 квітня 2014 року позивач звернувся до відповідача листом № 32 де пропонує звільнити 30 квітня 2014 року з ТОВ „Шепетівка Енергоінвест в порядку переведення на Шепетівське КПВКГ працівників за списком, вказаним у листі.

29 квітня 2014 р. між Шепетівською міською радою і відповідачем укладено угоду про дострокове розірвання концесійного договору, за якою сторони узгодили розірвання концесійного договору № 5077 від 2 грудня 2011 р. достроково.

29 квітня 2014 року відповідач надав згоду на переведення працівників, що підтверджується листом від 29 квітня 2014 року № 458. Список працівників вказано у листі.

В силу наказу Шепетівського КПВКГ № 20 - К від 30 квітня 2014 р. позивач прийняв на роботу працівників, в порядку переведення згідно списку, указаного наказом.

Листом № 92 від 11.06.14 позивач пропонує відповідачу вжити заходів та перерахувати кошти за невикористані дні відпустки працівників, переведених з ТОВ „Шепетівка Енергоінвест до ШКПВКГ.

На цей лист відповідач надав відповідь (лист від 27 червня 2014 року) в якій вказав порушене питання має ознаки господарського спору. З моменту набрання чинності додатковою угодою про розірвання концесійного договору сторони не вважають себе повязаними будь якими обовязками.

03.10.14 за номером 255 позивач направив відповідачу претензію де просить перерахувати на користь позивача компенсацію за невикористані відпустки працівникам, які переведені з ТОВ „Шепетівка енергоінвест до ШКПВКГ.

У відповіді на претензію № 1036 від 7 листопада 2014 року відповідач її відхилив.

21 листопада 2014 року відповідач звернувся до позивача із претензією № 1103, де вимагає сплатити кошти на свій рахунок, які відповідач оплатив в якості нарахувань за отримані колишніми працівниками ШКПВКГ відпустки на суму 247006. 77 грн. та суми нарахування ЄСВ 91 540, 71 грн.

У відповіді на претензію від 26.11.14 № 361 позивач претензію відхилив.

Крім того, у справу подано висновок експерта від 6 березня 2017 року № 2087/16 -26, де означено частково документально підтверджується поданий позивачем розрахунок суми компенсації за невикористані відпустки працівників (80 осіб), прийнятих на роботу з ТОВ „Шепетівка Енергоінвест на ШКПВКГ в розмірі 174 934, 84 грн.

Відсутність під час проведення дослідження даних щодо кількості днів невикористаної відпустки працівників на дату переведення їх з ШКПВКГ на ТОВ „Шепетівкка Енергоінвест - 01.05.12 не надає можливості провести повне та обєктивне дослідження в частині документального підтвердження розрахунку суми позову про стягнення компенсації за невикористані відпустки по 61 й особі, вказаних у таблиці 2.

Сума компенсації по цих особах за даними позивача складає 124 399, 21 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується таке.

За ст. 9 ЦК положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Як вбачається з змісту позову між сторонами виникли правовідносини повязані з переведенням працівників товариства відповідача до товариства позивача. Це підтверджується письмовими доказами (лист від 25 квітня 2014 року № 32 та від 29 квітня 2014 року № 458) та не заперечується сторонами. Характер даних правовідносин хоч і повязаний з трудовими відносинами, проте пов'язаний з виникненням встановленого Законом обовязку щодо перерахування грошей одного господарюючого субєкта іншому. Таким чином, враховуючи положення ст. 9 ЦК та відсутність спеціального законодавства, що регулює відносини сторін, що склалися, такі відносини належать до сфери регулювання ЦК, як такі, що не врегульовані іншими актами.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Враховуючи, що Господарський кодекс надає можливість регулювання господарських відносин Цивільним кодексом, а правовідносини між сторонами підпадають під сферу застосування останнього, даний спір підлягає розгляду в господарських судах.

За ст. 11 ЦК цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно із ст. 174 ГКУ господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З наведених норм слідує, що підставами виникнення господарських відносин є не тільки господарські договори, але і вимоги цивільного законодавства та інші угоди, не передбачені законом, але такі, що йому не суперечать.

Статтею 4 ЦК передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Частина 3 ст. 24 ЗУ „Про відпустки вказує, що у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

Статтею 83 КЗпПУ визначено, що у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.

Слід відмітити, що вступивши у певні правовідносини, в тому числі господарські сторони зобовязані діяти в рамках та зобовязані дотримуватися тих норм поведінки, які регулюють обрані ними способи вирішення своїх питань. Тобто, при здійснені переведення працівників підприємства повинні дотриматися положень ЗУ „Про відпустки та КЗпПУ, оскільки лише при умові такого дотримання переведення буде законним, а працівники отримають захистити своїх прав при переводі, оскільки перебуватимуть у правовому полі (щодо конкретного товариства трудові відносини).

Як встановлено судом позивач звернувся до відповідача листом від 25.04.14 з пропозицією про звільнення працівників з ТОВ „Шепетівка Енергоінвест на ШКПВКГ в порядку переведення на який відповідач надав згоду (лист № 458 від 29 квітня 2014). Дані листи містять перелік працівників, що підлягають звільненню.

Факт переведення працівників підтверджується наказом ШКПВКГ від 30 квітня 2014 року про прийняття їх на роботу в порядку переведення з товариства відповідача.

Цей, документально підтверджений факт переводу працівників свідчить про надання згоди відповідача на такий перевід, що включає в себе (згода) необхідність дотримання останнім (відповідачем) законодавчих правил такого переводу (ст. 24 ЗУ „Про відпустки та ст. 83 КЗППУ).

Отже, обовязок відповідача з приводу перерахування суми компенсації за невикористані відпустки виникає у відповідача в силу вказаних норм та є встановленим та беззаперечним.

Заперечення відповідача з приводу того, що позивачем не компенсовано таких же витрат відповідачу в період переведення працівників до відповідача до уваги не приймається, оскільки ці відносини не є предметом розгляду цієї справи а може бути підставою для звернення з окремим позовом.

Оскільки відповідачем заперечувався розмір заявлених до стягнення нарахувань, судом призначено у справі судову експертизу, на розгляд якої поставлено питання - чи підтверджується первинними бухгалтерськими документами поданий позивачем розрахунок?

Після проведення експертизи суду надано висновок від 6 березня 2017 року № 2087/16 -26, де зазначено: - частково документально підтверджується поданий позивачем розрахунок суми компенсації за невикористані відпустки працівників (80 осіб), прийнятих на роботу з ТОВ „Шепетівка Енергоінвест на ШКПВКГ в розмірі 174 934, 84 грн. Відсутність під час проведення дослідження даних щодо кількості днів невикористаної відпустки працівників на дату переведення їх з ШКПВКГ на ТОВ „Шепетівкка Енергоінвест - 01.05.12 не надає можливості провести повне та обєктивне дослідження в частині документального підтвердження розрахунку суми позову про стягнення компенсації за невикористані відпустки по 61 й особі, вказаних у таблиці 2.

Отже, за висновком експертизи, наявними первинними документами підтверджується лише частина заявленої до стягнення суми, яка і враховується судом.

Доводи позивача про те, що висновок експертизи не є обовязковими і оцінюються господарським судом в сукупності з іншими доказами судом відмічається, що сума позову визначена розрахунковим шляхом. Цей розрахунок позивач мав би робити виключно на підставі наявних первинних бухгалтерських даних. При виконанні розрахунку позову в такий спосіб позивач, як особа на якій лежить обовязок доказування, повинен мати можливість надати експерту первинні бухгалтерські документи в яких містяться відомості враховані ним під час здійснення розрахунку суми позову. Неможливість надати експерту вказані документи є обєктивним свідченням недостатнього документального обґрунтування позивачем суми позову. Тому судом відхиляється пропозиція позивача взяти до уваги документи, які експерт відхилив (не прийняв) як документи, що підтверджують розрахунок.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлений судом факт виникнення у відповідача обовязку щодо оплати компенсації невикористаних відпусток, відсутність доказів здійснення такої оплати, заявлений позов підлягає задоволенню частково, в розмірі 174 934, 84 грн. Заявлена до стягнення решта суми судом оцінюється як необґрунтована тобто документально не підтверджена.

Судовий збір розподіляється між сторонами пропорційно задоволеним вимогам. Витрати за проведення експертизи покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст. 44, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка енергоінвест" (30400, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Судилківська, 9 оф. 203, код 37587657, рах. 26007001030667 в ПАТ "Місто Банк") на користь Шепетівського комунального підприємства водопровідно - каналізаційного госопдарства (30400, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Некрасова, 127, код 02092503, рах. 26002052402749 в Хмельницькій філії ПАТ КБ "Приватбанк") 174 934, 84 грн. (сто сімдесят чотири тисячі дев'ятсот тридцять чотири грн. 84 коп.) компенсації та 37 821, 53 грн. (тридцять сім тисяч вісімсот двадцять одна грн. 53 коп.) судових витрат.

В решті позову відмовити.

Повний текст складено 13 березня 2017 року.

Головуючий суддя Ю.В. Гладюк

Суддя В.О. Шпак

Суддя І.В. Заярнюк

Віддрук. 1 прим. :

1 - до справи,